Секрети Києва. Як бути гідом під час пандемії та шукати обличчя столиці
Міні-скульптури у Києві, онлайн-екскурсії та курс для екскурсоводів: одна з найвідоміших гідів Києва ділиться своєю історією
Під Новий рік у Києві в рамках проєкту "Шукай!" встановили нову, 28-му міні-скульптуру. На цей раз — з обличчям столиці. "Шукай!" — це проєкт киянки Юлії Бевзенко, який розповідає історію Києва у міні-скульптурках, розкиданих по всьому місту. Тут і київський торт, і Михайло Булгаков, і шахи, і трамвай… Чого тільки немає, і все — про Київ.
Але "Шукай!" — це не єдиний проєкт Юлії Бевзенко. Юлія — гід по Києву, веде екскурсії для українців та іноземців, часто — для самих містян, організовує освітні проєкти для інших гідів, а у період пандемії — доводить, що працювати екскурсоводом можна навіть у локдаун — треба лише підійти до справи трошки з іншого боку, проявити креатив. Ми поговорили з Юлією про те, як з'явилися міні-скульптури у Києві, про роботу гідом і що для цього потрібно, а також про світ 2020, у якому майже немає подорожей, зберігається дистанція і періодично закриваються будь-які можливості для особистих зустрічей, і як у ньому виживає туристична галузь та екскурсоводи.
ЯК СТАТИ ГІДОМ
Про вибір професії та перші кроки
Коли ти ще молода та зелена, ти йдеш туди, де цікаво. Думка показувати іншим Київ, який я знаю, жила в мені близько двох років, але я постійно її відкладала. В якийсь момент зрозуміла, що якщо не вийде, мій досвід попередніх робіт нікуди не дінеться, і врешті я зможу знайти іншу роботу, але спробувати варто. Тоді я ставила собі ціль заробляти шість тисяч гривень, а зарплата в мене була п'ять. Мені було в кайф: чи зможу я заробити шість тисяч, гуляючи? Була ідея, сміливість і такі часи, що всі все змінювали, бо куди вже гірше (Юля починала працювати гідом у 2014 році після Євромайдану — ред.).
Першим кроком стали курси гідів, бо я хотіла отримати якийсь документ. Я точно знала, що не буду робити екскурсії про 1955 рік, "подивіться праворуч-ліворуч"… Думала, що в мене буде 70 % — комунікація і 30% — історичні факти, та згодом виявилось, що має бути баланс, недостатньо гарної і приємної у спілкуванні дівчини-екскурсовода. Я почала практикувати, запрошувати друзів і робити групові тури. В мене був розклад, наприклад: субота – секретні дворики, неділя – Поділ. Люди заповнювали табличку у Google docs і потім не приходили. Цей момент, коли я приходжу на екскурсію, а нікого немає, я дуже добре пам'ятаю. В такі моменти я тренувалася сама: гуляла, розповідала екскурсію сама собі, ходила продуманими маршрутами і знаходила нові місця.
Через те, що я вела Facebook і розповідала про кожен свій крок, бо жодного гіда (окремо, а не бюро), який вів свою сторінку, тоді не було, люди бачили мене і рекомендували. Вони знали, що я не історик, але зможу дати атмосферу і показати свій Київ. Проблема ще була в тому, що тури відмінялися за день, два чи в той же день. Саме тоді я зрозуміла важливість передплати. І не 50%, а 100%. Найскладніше було перейти на це.
Освіта для гідів
Спеціальну освіту важливо більше для тебе як професіонала, бо ти впевнений, що маєш базу, що склав іспит. Я була б дуже щаслива, якби я закінчила історичний факультет, це додало б мені впевненості на початку, хоча зараз розумію, що практика — наше все. (На початку кар'єри Юля закінчила курси для автобусних гідів).
Пізніше я хотіла закінчити курс гідів в Лондоні, але там готують тільки екскурсоводів для Лондона. В цілому, саме проведення екскурсій має стояти не на першому місці, на початку варто вивчати історію міста, цікаві факти і практикуватися.
Найбільший факап у роботі
Комунікація. Це був момент, коли мені хотілося заробляти більше, але я була ще не готова підвищити ціну. І от прийшло замовлення на екскурсію від дівчини на 8 березня. У мене на сайті була ціна 300 грн. Дівчина написала на пошту, замовляє екскурсію і я відповідаю, що це буде коштувати 500 гривень. І вона пише: «Юля, а чому у вас на сайті 300, а ви пишете 500?». Я написала щось із серії «на 8 березня дорожче». Але це ганьба. Дівчина відмовилась. Тоді я зрозуміла, що я ніколи не буду ставити ціну дорожче на свята або через мову (Юля веде екскурсії трьома мовами – ред.), а також не буду говорити іншу від сайту ціну. Це неправильне позиціонування. Зараз я знаю свою ціну і впевнена в ній, і мені не треба пам'ятати, де я збрехала.
Правила комунікації з клієнтами?
Репутація і комунікація з клієнтом – це дуже важлива річ. Ти маєш цінувати кожного клієнта. Наприклад, клієнти в месенджерах пишуть велике повідомлення з багатьма питаннями, а ти відповідаєш на щось одне, і це проблема комунікації. Я, наприклад, вже 5 років записую ім'я кожної людини, яка мені дзвонить. Навіть якщо людина не замовила тур, вона зателефонує мені через рік, і я звернуся до неї по імені.
Ти маєш завжди думати про клієнта. Відповідайте в месенджерах так само, як ви спілкуєтесь, смайлики — це класно. Якщо ви втомилися відповідати — передивіться свій графік і навантаження. Мій стиль комунікації – це ввічливість, не дивлячись ні на що.
На карантині я намагалася не панікувати і знайти баланс. Пройшов, наприклад, лише тиждень (карантину), а вже багато фотографів пропонували 50% знижки на свої фотосесії, хоча тільки вчора оголосили карантин. Тоді що подумають про тебе ті, хто вчора заплатив повну ціну? Професіонали почали панікувати і це не дуже добре відображається на репутації.
"ШУКАЙ"
Про проєкт міні-скульптур "Шукай"
"Шукай" — це проєкт про історію Києва у бронзових міні-скульптурах. Спочатку я побачила скульптурки в Ужгороді, а потім дізналася, що подібне є в багатьох містах світу. Я зрозуміла, що міні-скульптури треба робити в Києві і десь через рік почала реалізовувати. Я написала список з шести скульптур (котлета по-київськи, каштан, торт, сухе варення, фонтан і слоник), які точно хотіла б побачити у місті.
Я зрозуміла, що фінансувати ці скульптурки можуть бізнесмени та компанії, для яких любов до Києва — це важлива частина життя. Почала з того, що домовилась із ресторатором Дмитром Борисовом (я була з ним знайома) встановити котлету по-київськи біля його ресторану. Я знайшла майстрів-скульпторів і ми зробили перший підхід (міні-скульптура котлети по-київськи знаходиться на підвіконні ресторану Борисова «Сhicken Kyiv»). Пізніше я зрозуміла, що Діма, як відомий ресторатор, допоміг в промоції проєкту, але це не було продуманою стратегією. За це я йому дуже вдячна.
На початку я не знала, як сприймуть цю ідею, чи буде далі друга, третя скульптура. Партнерів шукала сама. Комусь я писала листи із пропозицією, когось шукала через друзів з проханням дати мені контакт.
В 2018-2019 роках після відкриття кожної скульптури на наступний день мені приходили запити від компаній, які хочуть подарувати місту скульптуру (наразі відкрили 28 міні-скульптур, – ред.). У 2020-му році ми мали відкрити 12 скульптур, але відкриємо чотири.
Над однією скульптурою команда працює 2-3 місяці. Найскладніше в цьому проєкті — знайти локацію і отримати дозвіл на встановлення скульптури на історичній будівлі, адже нам потрібна локація, яка охороняється і знаходиться під відеонаглядом.
Проєкт цей неприбутковий. Але зараз в проєкті кожна людина отримує гонорар, який повністю фінансується меценатами.
Що стосується мене, то в 2018 році в мене гонорару не було, а в 2019 році він з'явився.
ЯК ГІДУ ВИЖИТИ ПІД ЧАС КОРОНАВІРУСНОЇ ПАНДЕМІЇ
Про екскурсії під час коронавірусу
15 березня всі мої клієнти березня та квітня відмінили екскурсії. Я думала, щось зі мною сталося, я стала поганим екскурсоводом. Це був стрес, тому що 85% моїх клієнтів були іноземцями. Деяким клієнтам я сама запропонувала повернути гроші (коли ти працюєш з передоплатою – важливо не витрачати ці гроші одразу, а залишити, раптом що).
Мені пощастило, бо в мене була фінансова подушка, я давно не витрачаю всі гроші, які заробляю. На карантині я побачила, що в багатьох людей фінансових запасів є на 2-3 дні, або взагалі немає. Тоді я записала відео у соцмережах з моїми думками з цього приводу. Багато моїх друзів теж почали відкладати гроші саме на карантині. Всі зрозуміли, що це спасіння, тому що ти фактично відкладаєш не гроші, а час, який можеш витратити на подорож, на лікування та інше.
Про онлайн-екскурсії для дітей і дорослих
На ідею створення онлайн-екскурсій для дітей мене наштовхнула телеведуча під час інтерв'ю, яка спитала, чи не думаю я проводити екскурсії дітям, які вдома з батьками, сидять в них на голові. Я адаптувала цю ідею так: я сиджу вдома з презентацією, показую фотографії міста, додаю мишеня, який подорожує Києвом – цим мишеням стала моя іграшка на ім'я Мічман і подорожую з дітьми Києвом онлайн. Самі заняття з презентацією і завданнями я готувала 5-6 годин, а працювала з дітьми 45 хвилин.
Я зробила дві безкоштовні екскурсії, був повний аншлаг, батьки відразу відреагували. Я зрозуміла, що буду продавати цей формат: квиток на родину коштував 100 гривень. Це підтримувало мене на карантині, бо в мене, наприклад, було 10 сімей, які стабільно купували екскурсії. Пізніше я запровадила абонемент — 5 екскурсій за 330 гривень. Спочатку я проводила всі екскурсії онлайн, а потім записала їх для тих, хто хоче дивитися без прив'язки до часу.
Онлайн-екскурсії для дорослих же почалися з моєї лекції "5 надихаючих історій про Київ" 6 березня на заході "Київнес". А 16 березня я зрозуміла, що можу провести онлайн-ефір у Фейсбуці і розповісти ці історії всім охочим. Це було безкоштовно.
"5 надихаючих історій про Київ" – це історії про людей. Про Владислава Городецького (відомий архітектор), Ігоря Сікорського (видатний авіаконструктор, автор літаків-велетнів), Валентину Саніну-Шлеє (це модниця, яка ввела декорування шиї та балетки на стрічках. Вона відкрила модний будинок, який називався "Валентина" в Парижі, була першою жінкою, яка для реклами свого бренду обрала себе, а не модель), Сержа Лифаря (один з найвидатніших балетних працівників та хореографів) та скульптурку слоника – фонтан, який у вигляді слона стояв на місці арки Дружби народів.
Про онлайн-курс для екскурсоводів
Я готувала курс для екскурсоводів "Сила рекомендації" задовго до пандемії, і розповідати про нього почала в листопаді минулого року, а сам курс був запланований саме на березень-квітень 2020.
Курс коштував від 2 000 гривень, у групі було 44 людини, тож запит на такий продукт був. Я створила цей курс для гідів-професіоналів, це був курс про підвищення кваліфікації у сфері комунікацій. Ми говорили про професію, про різні підходи, про комунікацію з клієнтом. Я розповідала, що наразі треба вкладатися в свій сайт, писати статті, безкоштовні маршрути, партнеритися з брендами, робити ту роботу, на яку в нас немає часу, коли ми проводимо екскурсії. Я, наприклад, на карантині опублікувала 10 прогулянкових безкоштовних маршрутів.
Це не завжди було просто — в якості лектора щось розповідати людям. Бо тобі потрібно створити чітку структуру навчання, написати весь контент, продумати домашні завдання, створити презентації під кожне заняття, а потім комунікувати з групою, яка хоче дізнатися від тебе все. На це йде багато ресурсів. Але віддача дуже надихає мене рухатися далі в сфері онлайн-освіти.
Про онлайн-курс для підприємців "Сила рекомендації"
Я запустила ці курси, тому що не могла цим не ділитися. Коли ти чогось досягаєш, хочеться поділитися своїм досвідом з людьми та навчити підприємців тих інструментів, які працюють в тебе (курс стартував 17 листопада — ред).
Цей курс не про гроші, бо я даю 10 годин контенту за 3 тисячі гривень (це найдешевший пакет, там є декілька на вибір — ред.) Але те, скільки я витрачаю на це часу, не зрівняється з моїми доходами від екскурсій. На презентацію одного заняття я витрачаю по 8-10 годин, занять в курсі пять-шість. Плюс треба написати контент для занять та відрепетирувати їх. Зараз я на етапі вкладання ресурсів в цей напрямок і розумію, що два-три роки для нової діяльності — це нормально. Ці курси я роблю на перспективу, потім, можливо, вони стануть прибутковим проєктом.
Наступного року в мене будуть окремо курси для гідів та окремо для підприємців.
ПІДПРИЄМНИЦТВО І ВИГОРАННЯ
Підприємництво — тренд останніх років, чому так багато людей хочуть займатися власною справою?
По-перше, в Україні є культ роботи самого на себе, це доволі модно, усюди транслюється. По-друге, у кожної людини є ідея, чим вона могла би займатися, крім роботи. І не одна ідея, а двадцять тисяч. Кожна людина хотіла б спробувати хоча б одну таку ідею реалізувати.
По-третє, люди розуміють, щоб не сталося, вони завжди зможуть працювати на себе. Так, це зовсім інші ризики, але ти залежиш від себе.
Про вигорання і втому на карантині
В мене було виснаження через онлайн-екскурсії, бо, як не дивно, я більше втомлювалася від проведення 45-хвилинної онлайн-екскурсії, ніж від проведення двогодинної екскурсії в місті для 50 людей. Але це була правильна стратегія: продовжувати працювати і не забути, як це: проводити екскурсії. Я навіть робила спеціально онлайн-екскурсії і українською, і російською мовами.
ПОДОРОЖУЙ УКРАЇНОЮ
Про нову нормальність
11 травня ввели перші пом'якшення після локдауну. Чи було меня боязно? Так. В травні в мене було всього шість екскурсій, деякі гості були в масках навіть на вулиці. Потім ми почали проводити екскурсії на яхті (Юля з хлопцем мають власну яхту "Джуді"), там розміщуються 4 людини, це відкрите повітря на Дніпрі, тому було безпечно.
В червні я презентувала формат екскурсій на самокатах, це класно – ти їдеш по місту, роздивляєшся його та іноді зупиняєшся, щоб послухати екскурсовода.
Про подорожування Україною
Влітку я подорожувала Україною. Внутрішній туризм існує. Одеса почуває себе супер, в них немає карантину, в них все класно. Ми гуляли з трьома екскурсоводами, один з них – Марія Склярук навіть організувала нам індивідуальну екскурсію в Одеський оперний театр.
Це просто нереальна архітектурна перлина України. Нам розповідали, як під кожним кріслом знаходиться повітрявідвід, вентиляція. Бачили б ви їхні куліси, як вони зберігають декорації, як зроблені ложе, як там звук відбивається від стін. Для нас в цей час Одеса відкрилася по-іншому і через індивідуальні екскурсії і через те, що ми побували в оперному театрі. Ми дізналися місто зсередини.
Звісно, дуже постраждала готельна сфера. Я знаю власників, які за найбільш оптимістичними прогнозами говорять про 70% завантаження готелів тільки в 2023-му році.
Полтава дуже сподобалася, там є що подивитися, на два дні поїхати – супер. Можливо там не так все модненько як в Києві, але нам дуже сподобалося. Смачно, є історія та тиша, якою можна насолодитися.
Радомишль – ми їздили туди з друзями на декілька годин, а потім вечеряли в ресторані, коли поверталися до Києва. Це теж варіант куди поїхати на один день, при музеї є готель і там можна залишитися на ніч.
Я зрозуміла, що в Україні тільки приватні музеї або території можуть бути доглянутими, тому що в них вкладають душу і там є "хазяїн", якому не все одно. Радомишль і музей ікон – це приватна історія (цей музейний комплекс створений лікарем Ольгою Богомолець — ред.).
Післякарантинні висновки
Іноді треба уповільнитися, відійти в сторону і не панікувати. В той же час треба не зупинятися і продовжувати працювати. Також я зрозуміла, що моральні стосунки в парі – це дуже важливо і в ізоляції проявляється те, скільки напруги ви можете витримати. Тому що не зрозуміло, що буде з роботою в тебе, в нього і скільки ви взагалі можете пережити.
КИЇВ
- Про вибори мера
– За виборами я, звісно, слідкувала. Я рада, що мером Києва обрали Кличка, це людина за часів якої багато чого в Києві було змінено. І як екскурсовод, який починав працювати в 14-му році, можу сказати, що працювати стало краще. Мені є що показувати, вулиці ремонтуються, відкриваються нові парки. Завдяки новому мосту та велодоріжкам в центрі, я розробила екскурсії на самокатах.
- Три прикметники для Києва
– Величний, вільний, місто з можливостями.
- Про останнє приємне враження в Києві
– Музей науки, відкриття коворкінгу на Ярославому Валу "Перемога Space", останній Кураж (те, що вони взагалі провели 4 куражі в цей час – це просто фантастика).
- Що найбільше приваблює іноземців у Києві, а що, навпаки, дивує
– Дивує, що тут смачно, дешево, багато різних подій, люди приємні в спілкуванні, є різноманітні формати і концепції ресторанів/ барів.
- Про натхнення для гіда
– Надихає те, що я корисна людям, що потрібна моя екскурсія, мій курс, кожна моя скульптурка. І кожен мій продукт.
Бліц
- Перепічка чи котлета по-київськи
– Котлета по-київськи
- Київський торт чи сухе варення (це фруктові цукати, які вважаються традиційними київськими ласощами. І торт і цукати відображені в скульптурках "Шукай")
– Сухе варення
- Київ на електросамокаті чи на велосипеді
– На самокаті, звичайно. А краще на яхті (сміється).
- Улюблений музей Києва
– Музей історії України
- Улюблений район в Києві
– Зараз це Липки, у мене скоро навіть з'явиться екскурсія по Липкам. Це район, де знаходиться театр імені Івана Франка, будинок з химерами, вулиця Інститутська та Шовковична.
Дар'я Трохимович, "Рубрика"
Фото з архіву Юлії Бевзенко
