Якщо журба не відпускає. Як знайти в собі сили після розриву

Отже, у вас була безхмарна любов, ти потайки обрала весільну сукню та склала список гостей на скромне весілля (людей 300, і всі найближчі родичі), а потім одного погожого дня він тобі каже, що ваші стосунки себе вичерпали і бути разом вам не судилося. На жаль, кожна з нас хоча б раз у житті стикалася із подібною ситуацією. Але якщо від почуття благородної жіночої солідарності (так само як і від будь-чого іншого у цьому світі) тобі легше не стає, пропоную перевірені й досить дієві методи, як не вмерти від туги та розбитого серденька. Зрозуміло, що поради не претендують на універсальність, оскільки love-story, характери та причини розриву у всіх різні. Проте, якщо фільми та книжки різних часів та авторства більш-менш ідентично описують людську печаль, значить щось спільне у нас-таки є.

One, don't pick up the phone

І не раджу сперечатися із Дуа Ліпою. Причому, порада працює в обидва боки: не варто, як собака Павлова на світло, реагувати на його дзвінки, шукати в них потаємний сенс або просто тішити себе надіями, що все налагодиться. Може він дійсно телефонує, щоб попросити пробачення, а може, щоб домовитися про поділ останньої квартплати. І nothing else. А ти вже заливаєш сльозами кімнату і гірше робиш виключно собі. Аналогічно, не слід телефонувати людині чи шукати з нею зустрічі під будь-яким приводом. Принаймні, якийсь час. Це максимально складно, особливо якщо в душі ще тліє надія, що побачивши тебе усвідомить одразу все. Насправді, якщо не розумів до розриву, то навряд чи щось зміниться і після. Тому зменшити контакти із об'єктом, де це можливо, правильно та корисно для психічного здоров'я. Так мінімізується імовірність зіпсованого настрою, напливу зайвих деструктивних думок і спонтанного самоаналізу на предмет того, що ж стало останнім цвяхом у труну ваших стосунків.

Роби так, як у фільмах

Можна напитись (але не одній, і то, не варто). Можна наїстися (одній, щоб не було соромно перед іншими, але теж не варто). А ще можна зустрітися із подругами та зробити все описане вище, паралельно розсипаючись у шекспірівських метафорах про те, як ти його любила, а він, такий представник свійської рогатої худоби (будь-якої, на вибір), цього не оцінив. Насправді, такий етап абсолютно необхідний, проте не варто забувати, що: 1) твій колишній – це твій власний вибір, а тому потік нищівної критики все ж треба відфільтровувати. Якщо ти за життя не була визнана церквою як великомучениця або свята, значить  у вашому розриві винен не тільки він (заспокойся, ми знаємо, що її там обмаль, але давай будемо справедливі) 2) подруги-це прекрасні, але досить непередбачувані люди. І хоча я сама свято вірю у силу жіночої дружби, розповідати дівчатам усе не раджу. Найщиріші наші друзі – батьки, і навіть якщо тобі так не здається, то хай тобі перестає так здаватися. Батьки ніколи не скажуть, що ваші стосунки деградують, або що вони знайшли собі дочку молодше і смішніше. Вони ніколи не нашкодять своїй квіточці, найголовніше, стануть на твій бік, навіть якщо ти колись влаштовувала масові розстріли. Поділися із мамою чи навіть татом (але щоб його трофейна рушниця в цей момент знаходилася подалі) і уважно дослухайся до поради людей з більшим досвідом і серцем, дійсно чуйним до твоїх переживань.

Знаходь час для себе

Страждання – досить потужний ресурс. Якщо його правильно використати, то в період сильної душевної туги можна встигнути дописати диплом, нарешті піти в спортзал (і схуднути до літа, хоча б наступного), довчити нарешті французьку та відвідати купу цікавих заходів. Кажуть, що цілющий ефект справляють подорожі, однак давайте дивитися правді у вічі: куди б ти не їхав – ти завжди береш себе і свої думки. Радість від пакування валіз скороминуща, а по поверненню до душевного болю додасться ще й ностальгія за красивими місцями за багато кілометрів від дому. Однак якщо тобі дійсно допомагають спонтанні поїздки, ритуальні спалювання його подарунків, блокування об'єкту в соцмережах, go ahead, не соромся робити це, якщо відчуваєш ефективність таких кроків. Пам'ятай, ми маємо справу із довготривалим процесом відновлення твоєї душевної рівноваги. Тут, як і на війні, усі засоби знадобляться.

Змирися

У світі, де на кожному кроці нас закликають (примушують) боротися абсолютно за все, починаючи від власної мрії і закінчуючи багетом у хлібному магазині, така християнська чеснота, як смирення, виглядає не досить переконливо. Однак яку б термінологію ми не застосовували, усе зводиться до наступного: прийми факт вашого розриву та живи з ним. Повноцінним життям. Щасливим повноцінним життям. Так, приблизно таким чином і перекладається з англійської фраза «mission impossible». Проте скільки вже фільмів із Томом Крузом зняли. Він зміг, і ти зможеш. Безумовно, потрібно аналізувати свої помилки, щоб у наступних стосунках (і взагалі по життю) стати кращою версією себе. Однак не слід зловживати самокритикою і смутком. Боротися за стосунки варто лише в тому випадку, коли в них так чи інакше зацікавлені двоє. Інакше це просто безглуздо і нагадує ситуацію, коли рицар прагне звільнити принцесу, якій абсолютно не до вподоби покидати свою вежу. Для того, щоб перестати стукати у зачинені двері інколи потрібні титанічні зусилля. Проте у довгостроковій перспективі ти збережеш їх набагато більше.

Не дозволяй витіснити себе із власного життя

Ваші спільні друзі залишаються і твоїми друзями, а ваші місця для прогулянок чи улюблені кав'ярні продовжують перебувати у вільному доступі. Зрозуміло, що старі маршрути викликають не завжди бажані спогади, проте це не значить, що ти мусиш перекроїти свій побут і діяти на шкоду собі. І нехай цей пункт не суперечить найпершому. Мінімізувати контакти необхідно, але мова не про те, що тобі пряма дорога до лісового монастиря. Нові асоціації неквапливо, проте невпинно розчинять старі спогади, або принаймні, зроблять їх менш болючим. Звичайно, часом після розлуки цілі міста перетворюються на в'язницю, де все нагадує про колишнє щастя. Однак якщо постійно сприймати ситуацію під таким кутом, у депресії можна застрягти навічно. Щоб цього не сталося, залучай у своє життя нових людей і борися зі спокусою знову засумувати, коли опиняєшся у місцях минулого.

І наостанок

Побутує думка, що колишні другі половинки володіють екстрасенсорною здатністю відчувати, коли тобі стає ліпше і повертатися у той же момент. Однак принцип бумерангу залишимо австралійським аборигенам та інстаграму. Сконцентруйся на собі, постарайся віднайти втрачену гармонію. Тільки в такому випадку можливо привернути щось дійсно позитивне у власне життя. Ніхто не любить змін. До них завжди виявляєшся неготовим. Але життя диктує свої правила, і єдине, що нам залишається, це вміло грати за ними, щоб здобувати нові перемоги.