fbpx
Сьогодні 08/07/2020 13:57
Як це працює 16:59 23 Кві 2019

Звернутися до психолога – це нормально. Як знайти свого

У кожного з нас – свої «таргани». Ми можемо комплексувати, щоразу закохуватися у дивних персонажів, постійно страждати, мати синдром «самозванця» чи «відмінника». І думати, що впораємось самостійно з проблемами, які роблять нас нещасливими. А може, піти до психолога – таки хороша ідея?

Фото: livescience.com

Усі ми періодично потрапляємо у стресові ситуації – кінець світу від цього не настає. Але негатив накопичується, старі "таргани" в голові все більше дають про себе знати, зриви на близьких і нелюбов до себе – все це нарощує камінь на шиї, який гальмує у всіх напрямках.

Серед українців розповсюджений стереотип, що до психологів треба йти вже зовсім у крайньому випадку. Мовляв, це гроші на вітер, "я й потерпіти можу чи з друзями поговорити". Результатом може стати незадоволеність собою і своїм життям чи навіть скочування у депресію.

До Всеукраїнського дня психолога "Рубрика" зібрала історії, в яких допоміг психолог, і запитала практикуючого спеціаліста, доктора психологічних наук і декана факультету психології КНУ ім. Шевченка Івана Данилюка як зрозуміти, що тобі потрібен психолог.

Навіщо звертатися до психолога?

Коли повсякденне життя для людини стає нестерпним – потрібно піти до психолога.

Проблеми, з якими звертаються до українських психологів, дуже різноманітні. Клієнтів до 25 років більшою мірою хвилює кохання, після 25 років – пошук себе. Існують вікові кризи: 3-х років, 7-ми років, пубертатна (підліткова) криза, 17-ти років, 30 – 33-х років. І це нормально. Більше того, кожна криза формує психічні новоутворення – і це великий позитив для людини. Але одні люди проходять ці кризи "безболісно", а іншім – потрібна допомога психолога.

Як знайти "свого" психолога?

Вибір психолога не завжди простий. Коли обираєш психолога потрібно звертати увагу на: 

  • загальну освіту
  • додаткові програми підготовки з обов'язковою сертифікацією, які людина отримувала під час навчання, і має отримувати повсякчас.
  • спеціалізацію психолога. Наприклад, юридичний психолог не може працювати з дитячим аутизмом. А психотерапевт не буде консультувати приватні фірми щодо психології реклами чи маркетингу. Психолог має бути галузевим і обирати потрібно в залежності від свого запиту. Існує чимало напрямів психотерапії та індивідуального консультування.

Буває так, що людина обирає психолога не за потрібним собі фахом, тому не відчуває конкретних змін. У такому разі – це не ваш психолог, і варто знайти іншого. Навіть якщо з першого разу вам не вдалося вирішити своє питання, взагалі зупинятися шукати свого психолого не варто. Якщо виникла потреба – це сигнал, що її потрібно задовільнити і повернутися до нормального життя.

Прийоми у психолога в основному платні, але можна знайти й безкоштовну допомогу. Безкоштовні консультації надають у психологічному центрі при Інституті психології імені Костюка. Також можна звертатися до факультетів психології, наприклад при КНУ імені Шевченка – ми надаємо допомогу. Є безкоштовні послуги на рівні міста – це телефони довіри.

Психолог чи психіатр?

Психолог та психіатр – це різні речі. У нашій культурі прийнято ототожнювати ці дві професії. І це – у корінь невірно.

Психолог працює з нормою, а психіатр – з патологією, тобто лікує хворих. Головний мотив психолога – не нашкодити. Він буде тільки допомагати.

Порівняно з західним суспільством, українське ще доволі далеке від культури відвідування психологів. Максимум 10-15% українців звертаються до психологів. І це, здебільшого, стосується великих міст.

Як "прокачати" знання у психології без звернень до спеціаліста?

В залежності від того, який напрям тобі ближчий, треба обирати відповідну літературу.

Донедавна був популярний психоаналіз, він більш легкий для сприймання. Тут можна почитати Зігмунда Фрейда, Карла Юнга.

Гуманістична психологія – Абрахам Маслоу з його пірамідою потреб; Еріх Фромм "Втеча від свободи".

Якщо ж людина хоче поглибитись у тему психології, то другу освіту ніхто не скасовував. Наприклад, в КНУ є Інститут післядипломної освіти, де можна отримати другу вищу. І найпопулярніший фах – це саме психологія. Тому що і правознавці, і міжнародники, і економісти хочуть стати психологами, щоб зрозуміти, як це працює на їхньому рівні.

Сьогодні збуваються пророчі слова швейцарського психолога Жана Піаже, який ще у 1960 році сказав: "У XXI столітті психологія стане провідною наукою".

І сьогодні для України вона не тільки найбільш популярна, але й затребувана. В країні йде війна, тисячі людей потребують психологічної допомоги.

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Звертатися за допомогою до психолога – це нормально. "Рубрика" зібрала докази цього. Історії публікуються з дозволу авторів.

Остап Яриш, журналіст "Громадського":

"Соцмережі дають нам викривлене сприйняття реальності. На сцені опиняється все хороше й успішне, решта дуже часто залишається за кулісами, за які нікого не впускають. На цьому фото, яке зібрало дофіга лайків, у мене активна фаза депресії. Не видно? А вона є.

На жаль, в нас поки нема культури дбати про своє психічне здоров'я. Депресію часто сприймають як просто поганий настрій. Ні. Інколи без фахової допомоги вигребти майже неможливо – і звертатись до психолога тут абсолютно нормально. Коли у вас болить зуб – ви ж ідете до стоматолога? І ніхто не скаже "ти просто себе накручуєш", "відволічися" чи "думай про хороше". Бо це так не працює. Як із зубами, так і з психічним здоров'ям.

Я розповідаю свою історію і не закриваю цей пост лише для друзів, бо хочу, щоб таке сприйняття змінилось. Щоб відвідини психотерапевта перестали викликати нерозуміння й осуд. Щоб до депресії почали ставитись серйозно. І щоб люди, які її переживають, знали, що вони не самі"

Ostap Yarysh

Остап Яриш / Фото з Facebook

Євгенія Аратовська, голова ГО "Україна без сміття", еко-активістка:

"Щоб не соромитися просити гроші на проект, я пішла до психолога.

Мені завжди важко з цим було, але я над собою працюю.

Після консультації і завдячуючи моїй крутій команді ми розпочали краудфандинг на фінансування проекту в 2019 році".

Євгенія Аратовська

Євгенія Аратовська / Фото з Facebook

Юлія Бевзенко, авторка проекту "Шукай":

"Я перестала терпіти під час роботи з психотерапевтом. Ми працювали по скайпу. Я вмирала, але терпіла. Я була вдома і могла сказати. Я саме вмирала. Але я не говорила, я терпіла.

Трохи пізніше я зрозуміла, що все життя терпіла сходити в туалет. Не те що у стоматолога, коли начебто не зручно, а навіть в спокійній обстановці. Терпіла і блокувала базову потребу.

І ще пізніше я зрозуміла, що від "терпіння сходити в туалет" я терпіла багато того, що мене не влаштовувало в моєму житті.

Так ось потім психотерапевт запитує: "Ти що хочеш в туалет?". Я кажу так. "А що, можна було ось так взяти і сказати?".

Все життя терпіла. Терпіла, бо боялася заподіяти незручність людям.

Self love.

Турбота про себе. Люди впораються, їм нормально.

Ми думаємо про інших більше, ніж про себе. У той час, як інші люди також думають про інших більше, ніж про себе. У підсумку все думають один про одного, тільки не про себе"

Юлія Бевзенко

Юлія Бевзенко / Фото з Facebook

19890

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: