Секрети успішного партнерства: як залучати міжнародних благодійників до відбудови інфраструктури

В Україні є громади, що мають десятки партнерів-побратимів, які допомагають відновлюватися, а є такі, в кого він тільки один і співпраця млява. Але і там, і там мешканці потребують повернення належної якості життя. Як налагоджувати сталі зв'язки та ефективну взаємодію з охочими допомагати закордонними муніципалітетами та регіонами — своїми рішеннями й застереженнями поділилися представниці обласної та місцевої влади.

У чому проблема?

Масштаби руйнувань унаслідок російської агресії в Україні дуже значні. Зокрема станом на січень 2024 року росія завдала нашій інфраструктурі збитків на майже 155 мільярдів доларів. Великою мірою у відбудові ми покладаємося на допомогу країн-партнерів. Втім, постає питання: як налагодити зв'язки з міжнародними партнерами на місцях і що саме це може дати конкретним громадам?

Яке рішення?

У травні 2022 року Володимир Зеленський звернувся з закликом до країн-партнерів взяти шефство над постраждалими українськими регіонами. Щоб ефективно залучати міжнародних партнерів до відбудови, регіонам і громадам потрібно:

• бути проактивними в комунікації, 
• налагоджувати горизонтальну співпрацю, 
• виконувати всі умови, за якими працює партнер,
• працювати прозоро й швидко.

Показуємо, як це працює, на прикладі Чернігівської області та Іванківської громади на Київщині, які зазнали суттєвих ушкоджень від російської агресії та окупації.

Як це працює?

"Франція та Латвія — це дві країни, які взяли патронат над відновленням Чернігівщини на урядовому рівні. Але ж у нас загалом працює на теренах області понад 300 партнерів: це різні благодійні організації і фонди, міжнародні організації, проєкти міжнародної технічної допомоги тощо", — розповідає Олександра Хомик, директорка Департаменту економічного розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації.

Олександра Хомик наголошує: запорукою такої солідної кількості партнерів, готових допомагати, стала активізація горизонтальної співпраці між органами місцевого самоврядування на рівні області та країни та міжмуніципальна співпраця на рівні громад.

"Спочатку налагоджуються зв'язки на рівні регіонів, а далі розпочинається горизонтальна комунікація, коли кожен регіон-партнер намагається звести між собою вже нижчі адміністративно-територіальні рівні, тобто далі міста між собою підписують угоди про співпрацю й активно співпрацюють", — пояснює директорка Департаменту.

Наприклад, ще у липні 2022 року Чернігівщина підписала угоду про співпрацю із регіоном Іль-де-Франс. Співпраця розвинулася, і нині вже не тільки область, а й низка громад має партнерські зв'язки з різними французькими містами, і не лише з цього регіону. Зокрема Корюківська громада підписала документ з муніципалітетом Шавіль, Крутівська громада — з муніципалітетом Сантені, які належать до регіону Іль-де-Франс. Лідером у налагодженні взаємодії з французькими партнерами є Ічнянська громада, яка на сьогодні співпрацює відразу з трьома муніципалітетами: Пломер, Авранш, Сарсель.

Подібним чином розвинулася співпраця щодо відбудови з Німеччиною, додає Олександра Хомик.

У січні цього року Чернігівщина підписала Спільну декларацію про наміри щодо співпраці з Урядом федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія.

Олександра Хомик деталізує: "Зараз ми активно працюємо над тим, щоб такі партнерські зв'язки розвивались не лише на рівні області, але й налагоджувалась взаємодія між районами, а також побратимські зв'язки між громадами наших регіонів. До слова, з початку повномасштабного вторгнення Чернігів започаткував співпрацю з Аахеном, Ніжин — з м. Нойштадтом в Гольштейні і Вольфсбургом. У березні цього року до співпраці з німецькими партнерами долучився й Чернігівський район, який уклав Партнерський договір з районом Зегеберг.  На наш погляд, така ієрархія партнерських зв'язків дуже сприяє конкретній співпраці, реалізації спільних проєктів, і має бути взаємовигідною".

Регіональні офіси міжнародного співробітництва — це одна з ініціатив Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України. Вони працюють в усіх регіонах і їхня основна мета — бути координаційними майданчиками для узгодженої комунікації.

"У нас до складу цього офісу входять керівники структурних підрозділів за напрямами, агенція регіонального розвитку і громади, які найбільш постраждали від збройної агресії", — уточнює Олександра Хомик.

Саме цей офіс займається вивченням потреб громад, щоб уникнути дублювання у співпраці з партнерами й щоб ресурс партнерів використовувався якомога ефективніше та допомога спрямовувалася туди, де вона найбільше потрібна, додає директорка Департаменту.

Відразу після деокупації ключовими потребами регіону було продовольство, вода, гігієна, тобто базові речі для підтримки людей. Наступним постало питання відновлення безпеки, включаючи енергетичну. Тобто потрібні були альтернативні джерела енергії, допомога в облаштуванні та відновленні укриттів тощо.

"Далі ми вже говоримо про підтримку нашого бізнесу, тому що нам потрібно, щоб наші люди поверталися в регіон. Ми працюємо зараз над відновленням економіки, — каже чиновниця. — Але що стосується нашого прикордоння, яке щодня обстрілюється, то, на жаль, ми знову повертаємося у 2022 рік, коли треба забезпечувати базові потреби й ми потребуємо гуманітарної підтримки".  

А це справді працює?

Директорка Департаменту економічного розвитку ЧОДА пояснює, що шлях до підписання кожної угоди на рівні області та закордонного регіону — досить тривалий, і до цього треба бути готовими.

Спочатку відбуваються консультації, потім кількаразові перемовини, на яких визначаються напрями для співпраці, потім угода погоджується з Міністерством закордонних справ і врешті обидві сторони її підписують.

Міжнародна співпраця посприяла тому, що в регіоні відновили уже більше половини пошкодженого житла, більшість об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема близько 80% освітніх і медичних закладів. 

Проте дуже актуальні потреби: укриття в освітніх закладах, адже регіон прикордонний, налагодження доступу учнів до інтернету і забезпечення комп'ютерною технікою, відбудова великих об'єктів, часом з перепрофілюванням. Як-от замість зруйнованого кардіологічного диспансеру на Чернігівщині хочуть зробити сучасний реабілітаційний центр.

Загалом громадам простіше з укладанням угодам — завдяки децентралізації вони вільніші у своїх діях, ніж обласні адміністрації. Проте водночас громадам складніше набути інституційної спроможності, зазначає Олександра Хомик: "Звісно, вони потребують підвищення фахового рівня своїх працівників. В ідеалі треба мати працівників, які знають іноземну мову".

Не завжди так трапляється, але громади часто знаходять вихід із цих ситуацій.

"Якщо голова громади проактивний, він робитиме все: шукатиме компетентних людей і знайде форми, за якими будуть працювати ці люди. Можна створити агенцію місцевого розвитку, можуть працювати безпосередньо фахівці окремо створеного відділу в громаді, може працювати проєктний менеджер або можна створити проєктний офіс", — перераховує Олександра Хомик.

До прикладу, Ніжинська громада створила офіс відновлення та розвитку. Він по суті став комунікаційним майданчиком в тому числі для міжнародної співпраці.

"Кожен партнер, який приходить у регіон, хоче допомагати, але він також хоче співпрацювати саме з активними та небайдужими громадами", — наголошує Олександра Хомик.

Слушність останньої тези цілком підтверджує досвід Іванківської громади.

Ця селищна громада є однією з найбільших у Київській області: Вона складається 81 населеного пункту, 22 з них віднесені до третьої зони гарантованого добровільного відселення через аварію на ЧАЕС. З 24 лютого 2022 року громада 36 днів була в повній окупації, через неї російські війська наступали на Київ, розповідає заступниця селищного голови Марина Бесчастна.

Пошкоджень через російську агресію зазнали 47 населених пунктів громади.

"На сьогодні ми маємо близько двох з половиною тисяч пошкоджених і зруйнованих об'єктів. 96% руйнувань припадає на житловий сектор", — зазначає заступниця Іванківської селищної голови. 

Також була зруйнована велика кількість мостів, та з їх відновленням допомогли військові та обласна влада.

Росіяни знищили та вкрали фактично всю офісну техніку, тож працівникам селищної ради довелося з нуля формувати списки жителів для надання спочатку гуманітарної допомоги, а потім — і допомоги для відновлення. Для координації роботи створили гуманітарний штаб.

Першою благодійною допомогою з відбудови стала допомога, власне, будівельними матеріалами. 

У селищній раді створили дві комісії: з розподілу гуманітарної допомоги та з обстеження пошкодженого майна, яка формувала відповідні акти обстеження щодо пошкоджень і визначала категорії пошкоджень. 

Комісія з гуманітарної допомоги робила розподіл наданих будівельних матеріалів на основі актів, які склала комісія з обстеження пошкодженого майна, пояснює Марина Бесчастна.

Першим міжнародним благодійником для громади стало і лишається зараз Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

Передусім для допомоги у відновленні УВКБ ООН відібрало найбільш постраждалі населені пункти: Кухарі, Підгайне, Тетерівське.

Спочатку допомагали тільки людям, які належать до вразливих верств. З часом і розвитком співпраці цей перелік розширювався і на інші категорії.

Якщо громада починає працювати з міжнародним партнером-благодійником, то вона має створити всі умови для комфортної роботи цієї організації, наголошує чиновниця. Це перший і основний крок для сталої співпраці.

"Якщо партнери просять якусь інформацію, її необхідно швидко формувати й давати, не потрібно затягувати процес. Коли все швидко, оперативно та інформативно, то партнери можуть розробити для вас довготривалі рішення", — каже Марина Бесчастна.

Наприклад, УВКБ ООН відібрали громаду як експериментальну і сформували план її довготермінового відновлення.

"Якщо ви почали працювати з будь-якою серйозною організацією і вона дає позитивні відгуки про громаду, бо їй комфортно працювати з цією громадою, то з вами почнуть працювати й інші. Для будь-якої міжнародної організації необхідно, щоб було прозоро, відкрито і легко працювати. Такий основний рецепт успіху", — акцентує заступниця селищного голови.

І справді, після УВКБ ООН Іванківській громаді допомогли Міжнародна організація з міграції, французька неурядова гуманітарна організація ACTED, міжнародна гуманітарна організація "Людина в біді" та інші.

Кожна благодійна організація вимагає певний вид інформації, пояснює Марина Бесчастна:

"Ми днями сиділи й формували певні списки в тому вигляді, який необхідний для благодійних організацій. І хоч у роботу пішло орієнтовно 20% цієї інформації, але якщо ти зробиш 10 списків з 10 потреб і з них одна піде в роботу, то це чудово, бо це дасть результат".

Щоб допомога надходила саме тим і саме та, кому потрібна, у селищній раді створили електронну таблицю з усіма населеними пунктами та пошкодженими будинками із зазначенням ступеня пошкоджень та що саме треба відновити. Далі її заповнювали по кожному будинку: яку потребу вже закрили, а з якою ще треба звернутися до благодійників.

Ще один важливий аспект: голова громади Тетяна Свириденко намагалася брати участь у всіх форумах, присвячених відбудові й допомозі України. Всюди вона намагалася взяти слово, щоб залучити міжнародних партнерів.

Це спрацювало. Нині громада вже підписала меморандуми з програмою "U-LEAD з Європою, Фондом "Партнерство за сильну Україну" тощо.

"Ми формуємо заявки на більшість програм і конкурсів, які пропонують міжнародні організації", — зазначає про нинішню роботу Марина Бесчастна.

А це справді працює?

Річ у тім, що чимало міжнародних благодійників зосереджені на виконанні саме першочергових зовнішніх робіт: відновленні вікон, дахів, дверей, тобто термомодернізації будинку, щоб він не пошкоджувався далі.

"Але у людей залишалася і залишається на сьогодні проблема з відновленням внутрішніх приміщень — відновлення системи опалення, електропостачання, тинькування і так далі", — каже заступниця Іванківської селищної голови.

Державна програма "єВідновлення" дуже стала в пригоді, багато людей на неї подалися. Але, на жаль, далеко не у всіх все гаразд з документами на житло, а без цього компенсацію не призначають. Також у громаді траплялися випадки, коли потрібного виду покрівельного матеріалу в чек-листі, який передбачений "єВідновленням", не було.

"Сьогодні, коли до нас заходить благодійна організація, ми формуємо список потреб, які зібрали від людей. Благодійна організація зі свого боку складає кошториси на відновлення об'єктів", — пояснює Марина Бесчастна. 

Потім благодійна організація знову звертається в селищну раду, де відбувається перевірка, який вид робіт людям покрився через "Дію".

"Якщо всі роботи може забезпечити "єВідновлення", люди отримують відмову. Але ті, які не покриває програма, благодійники беруть у роботу", — додає Марина Бесчастна.

Як бачимо, навіть для віддалених громад рішення для залучення міжнародного партнера є, потрібне передусім бажання. А до нього — кадровий ресурс, щоб працювати. Зазначений досвід насамперед може зацікавити представників місцевого самоврядування. Проте і мешканці громади, які не входять до владних органів, можуть звернути увагу своїх чиновників на вже проторені шляхи і, можливо, допомогти їм організувати роботу з пошуку і залучення міжнародних партнерів. Адже відбудова — це клопіт не лише влади, а всієї громади.