fbpx
Сьогодні
15/12/2018
17:49
курси валют
$27,80/28,10
31,20/31,80
Куди піти
11:01 15 Лип 2018

Як відвідати «Швидкорозчинний час» в Арсеналі і дізнатися про щось важливе у собі

“Рубрика” відвідала відкриття виставки і розповідає, чому сучасне українське мистецтво - це про нас і для нас.

Нова виставка в Мистецькому Арсеналі – завжди серйозна подія у світі українського сучасного мистецтва, а відкриття групового проекту про Україну 90-х років, створеного завдяки колективній роботі кураторів і художників – явище особливого масштабу. Отже, поїхали.

1. Згадати все

Живучи в Україні, багато хто відчуває, що знаходиться не лише в одному з центрів геополітичного протистояння, але також у кореневищі суперечливих спогадів, очікувань та ідентичностей. У таких умовах визріває розуміння важливості знаходити в собі сили зупинитися, обернутися навкруги і задуматися над питаннями зі славетної картини Поля Ґоґена: Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми рушаємо?

Відповісти на них, безперечно, не так просто. А от допомогти в цьому може візит до культурної інституції, де ви зустрінете роботи художників, де тонко і глибоко передані хвилювання нашого часу. А також роботу кураторів, мистецтвознавців, арт-менеджерів, архітекторів та інших учасників великої команди людей, яка вибудовує візуальну конструкцію, що веде до бажаних відповідей.

«Швидкорозчинний час» – одна з таких виставок. Саме вона перемогла у першому конкурсі виставкових проектів Мистецького Арсеналу. Недарма серед великої кількості заявок обрали для реалізації ідею виставки, що сприяє осмисленню нашого недавнього минулого – настільки недавнього, що пам’ять ще свіжа і калейдоскопічна. Але саме на цей період – у 90-ті роки ХХ століття – припав початок становлення української незалежності і наймолодших теперішніх дорослих (25-35 років). Це покоління представляють і кураторки виставки – харків’янки Вікторія Бавикіна і Ася Цісик. Задля втілення ідеї проекту вони зібрали велику команду людей, готових взяти на себе відповідальність за створення образу України останнього десятиліття минулого. Список дійових осіб вражає: 12 кураторів та понад 60 художників взяли безпосередню участь в роботі над проектом.

Швидкорозчинний час

Ці люди – представники двох поколінь: діти 90-х і ті, хто в той час вже активно працював і творив нове, актуальне мистецтво. Таким чином, за задумом організаторів, на виставці ми можемо побачити «дві різні оптики» на цей період: бачення молодих, гарячих і спраглих змін, з одного боку, і тих, до дивився на той час знизу вгору і сприймав як необхідні умови для існування.

Глядач, якому сьогодні виповнилося 20 з копійками, вже зможе згадати себе в «лихі 90-ті», коли «ми виживали як могли»: відома фраза, що стала мемом, чудово характеризує суперечливе почуття, в якому змішані ностальгія і огида. Хтось відновить у пам’яті виклики раптових ринкових відносин і необхідність відповідати на них. Хтось пригадає сп’яніння довгоочікуваної свободою і тонкою межею зі свавіллям. А дехто до сих пір тримає в пам’яті смак першого в житті снікерса, від солодкості якого зводило зуби, і райдужну іграшку-пружину, що нещадно заплутувалася десь на третій хвилині гри. У кожного – власні спогади, приємні і страшні, піднесені і травматичні, і зібрати їх усіх до єдиного пазлу спроможна тільки історія. Саме тому проект «Швидкорозчинний час» не несе в собі завдання надати вичерпну хроніку подій тих років. Швидше, метою було передати спогади, емоції, враження, накопичені і перетворені в досвід. Цей досвід, індивідуальний і колективний, багатошаровий і глітчевий, виявилося важливим проаналізувати вже сьогодні – коли, здавалося б, ми стали зовсім дорослими, але все ще трохи діти.

2. Подорожувати Україною

Інша мета кураторів полягала у відображенні не лише дуалізму поглядів поколінь, але й географічного розмаїття, адже ні тоді, ні зараз Україна не несе в собі монотонну, цілісну ідентичність. Вона варіюється, іноді з у вигляді трагічної параболи, від регіону до регіону, від міста до міста, від квартири до квартири. На виставці представлено 8 обласних центрів і одну автономну республіку: Дніпро (в проекті він все ще Дніпропетровськ), Донецьк, Київ, Івано-Франківськ, Львів, Одеса, Харків, Херсон і Крим. Про кожен розповідають вихідці з відповідного регіону. Принципова позиція творців проекту: тільки місцевий може повідати правду про рідне місто – свою правду.

Як відомо, істина народжується в суперечці. Ось і виставка являє собою галасливий полілог голосів, що доносяться з 90-х, і поглядів, спрямованих туди. Зони різних міст не мають чітких меж: можна і не помітити, як ви покинули територію «Львова» і потрапили в «Крим». Зазвичай, подорожуючи Україною автомобілем, зрозуміти про в’їзд в новий регіон або місто можна завдяки стеллі з його назвою, гербом і гостинним написом «ласкаво просимо!». Ось і на виставці регіональні зони окреслюють лише «бетонні архіпелаги». Такий прийом архітектора Олександра Бурлаки надає підказки, але водночас змушує відвідувача покладатися більше на себе, дізнаватися регіон інтуїтивно – роботи «місцевих» художників мають допомогти зорієнтуватися на місцевості.

Дійсно, на виставці головним орієнтиром глядачеві буде його жива реакція на кожну роботу: так, щемливе почуття у автора статті викликала робота «Море як джерело прекрасного» Юрія Єпіфанова, створена в 2014 році. Кітчеве відео під знайому до болю мелодію «Самотній пастух» нагадало фільми про історичні пам’ятки Криму, привезені додому батьками після гарної відпустки. Викликала гірко-солодкий присмак, крізь призму поточних подій. Рожеві спогади туриста і реальні настрої на півострові контрастували настільки, що тепер «маємо те, що маємо».

Швидкорозчинний час

Це щось дуже особисте, але, виявляється, особисте теж може бути колективним. Це як міряти одяг на речовому ринку – наче за ширмою, але у всіх на очах. Багатозначність і значливість поняття «ринок» охоплює своєю невидимою рукою всю експозицію «Швидкорозчинного часу». На початку виставки – пам’ятник жертвам диких і неотесаних ринкових відносин, доповнений харківським художником Гамлетом Зіньковським риторичним питанням «Скільки людей ховається в бетоні 90-х?». Далі – контейнер з легендарного «Барабашово» в тому ж Харкові: жінки за 40 дивляться на виставлені речі і згадують свій перший вихід у світ. А молодик років 18-ти залюбки придбав би наряд з вішалки, щоб одягнутися для найближчого рейву. Адже 90-ті знову в моді вже не перший сезон: і тодішній одяг, і спосіб проведення часу. Омаж тогочасному ринку «Петрівка» – центру скупчення всіх, хто жадав нових знань, західних віянь і піратських касет – фінальній, київської зоні проекту.

«Подорожуючи» українськими містами і творами художників з цих міст, можна дізнатися багато нового про себе і заново пізнати себе у своїй країні, немов у величезному дзеркалі.

Швидкорозчинний час

3. Зіставити минуле, сьогодення і майбутнє

Директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта на відкритті проекту зазначила, що досі складно точно окреслити епоху 90-х – зовсім не обов’язково вона має вписуватися в чіткі межі десятиліття. Можливо, вона ще триває. У кожному з «міст» куратори і художники допитуються: що з показаного нами історія, а що – «плинна сучасність»? Як і раніше, в Дніпрі звучить гудок металургійного заводу. Як і раніше (і навіть ще дужче ніж колись), все довкола нестабільне, крихке, і в боротьбі (за комфорт, знання, свободу – потрібне підкреслити) кожен сам за себе.

Швидкорозчинний час

Таку «індивідуалізацію» філософ Зиґмунт Бауман визначав як «перетворення людської “ідентичності” із “дано” на “знайти” і покладання на окремих людей відповідальності за виконання цього завдання і за наслідки (а також побічні ефекти) їх дій». Це визначення він надає в контексті цитати А. де Токвіля: індивідуум – заклятий ворог громадянина. Здавалося б, в Україні індивідуалізація розцвіла років 20 тому, але й досі актуальним є складне завдання: поєднати в собі індивідуума і громадянина. Для цього необхідно не тільки вчитися на помилках минулого, а й брати на себе відповідальність за майбутнє. І не розчинитися в «швидкорозчинному часі».

Виставка «Швидкорозчинний час» триватиме у Мистецькому Арсеналі до 12 серпня.

Читайте також:
1400

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: