Як українських екоактивістів не пускали в Польщу на кліматичну конференцію: розбір

З 3 по 15 грудня у польському місті Катовіце відбуваються міжнародні кліматичні переговори ООН (COP24), в яких беруть участь офіційні представники від України.

І завдання українських екоактивістів на цій конференції – привернути увагу до існуючих в країні екологічних проблем та запропонувати владі їх вирішення.

Однак 7 грудня члени громадських організацій з України стикнулися з серйозною проблемою. Польські прикордонники заборонили їм перетинати кордон для участі у COP24. А вже 8 грудня двоє українських екоактивістів безпідставно були затримані польськими правоохоронцями.

Чому польський уряд пішов на такі радикальні кроки, щоб завадити активістам потрапити на кліматичну конференцію ООН? Чого наразі досягли українські екологи? Ми запитали у виконавчої директорки ГО «Екодія» Ірини Ставчук.

АРЕШТ БЕЗ ПОЯСНЕНЬ

– Розкажіть детальніше про інцидент з затриманням членів ГО "Екодія". Як польські прикордонники пояснили небажання пускати українських екоактивістів в країну?

– Загальна інформація. Загалом, протягом періоду переговорів, на кордоні затримали 13 людей. З них 9 – українців, інші – представники Грузії, Киригистану, Росії і дівчина з Бельгії. Її спочатку також «завернули», але потім дозволили проїхати.

Як це відбувалося на кордоні. Усе було нормально з документами. Прикордонники спочатку не видали дозвіл на в'їзд, а потім, за їхніми словами, у них в системі випадала інформація, що ми знаходимося у списку людей, які несуть загрозу безпеці країнам Європейського Союзу. І на цій підставі прикордонники нам видавали документ про відмову у в'їзді, інформували про це, і «завернули» назад.

Підстав, за якими наші активісти «внесені у список», не було жодних. Декілька людей були зареєстровані офіційно в системі ООН на участь в конференції, саме в переговорах. Але ця інформація прикордонників не турбувала, вони все одно видавали відмову і будь-які спроби якимось чином розібратися з ситуацією та змінити ці рішення не призводили до жодного конструктиву.

Зокрема з п'ятниці і до поточного часу представник Грузії знаходиться в аеропорту. Він відмовився купувати квиток назад, вирішив використати своє право про розміщення до 7 діб в аеропорту. Цим рішенням він тисне на Польщу, тому що він член офіційної грузинської делегації. Але досі питання не вирішено.

Щодо моїх же колег, активістів «Екодії», які тиждень пропрацювали в Катовіце і були офіційно зареєстровані на переговорах ООН. У суботу зранку поліція прийшла в готель, їх по суті арештували, нічого не пояснили. Лише казали: потім усе пояснимо. Цілий день їх утримували, з ними «розбиралися», намагаючись вирішити, що з ними далі робити. Проти наших екоактивістів відкрили адміністративну справу, планували депортували, але не могли пояснити на підставі чого. Крім тієї інформації, що вони внесені до списку людей, які несуть загрозу безпеці країнам ЄС, вони нічого не казали.

У суботу відбувся легальний, дозволений польськими місцевими органами влади, кліматичний марш. Самі перемовини завжди тривають 2 тижні, і посередині завжди відбувається кліматичний марш, на якому і місцеве населення, і екологічні організації-спостерігачі, які приїжджають з усіх країн світу, виходять на цю традиційну ходу. Її мета – тиснути на уряди своїх країн про необхідність прийняття більш амбітних дій по скороченню викидів парникових газів та збереження клімату на планеті. І польській уряд дозволив цей марш за декілька тижнів до нього.

– Як швидко і яким чином вдалося звільнити українських активістів? Що для цього знадобилось?

– Один з активістів встиг написати повідомлення, що їх затримали прикордонники. І це була остання інформація, яку ми мали. Після цього зв'язок з ними був втрачений. Вони не відповідали на дзвінки і повідомлення. Звичайно, ми почали бити тривогу. Розуміючи, що не можем вийти з нашими активістами на зв'язок, ми повідомили про ситуацію  українській офіційній делегації, посольству України в Польщі, звернулися до міжнародних екологічних і правозахисних організацій, які знаходилися на той час в Катовіце.

І десь вже після обіду ми отримали інформацію від посла, що вийшло визначити місце знаходження наших активістів, та їм нічого не загрожує. І що наш віце-консул їде до них, щоб допомогти вирішити ситуацію.

ВЛАДА ПОЛЬЩІ БОЇТЬСЯ АНТИВУГІЛЬНИХ ПРОТЕСТІВ

– На вашу думку, у чому справжня причина затримання активістів? Чого боялися у Польщі?

– Ми вважаємо основною причиною того, що польській уряд тисне на екологічні організації та активістів, які боряться за питання збереження клімату, – це боязнь антивугільних протестів. Кліматична конференція проходить в регіоні, який є традиційно вугільний. Це так само, якби кліматична конференція проходила в нашому українському вугільному Донбасі.

Влада Польщі дуже боїться антивугільних протестів. Вони бояться, що місцеве населення підніметься через забруднення, активно підтримає кліматичний рух. І мені здається, що це основна причина, чому вони нас затримали. Таки чином вони борються не з проблемою зміни клімату, а по суті з тими людьми, які привертають увагу до того, що кліматичні проблеми мають вирішуватися.

– Яку думку мали донести ваші активісти на кліматичній конференції і чи вдалося це?

– Конференція триватиме до 15 грудня, і основне завдання, яке вирішують уряди країн у переговорах, – це вироблення правил та імплементації Паризької угоди.

Але основна проблема, яка була і є – це низька амбітність країн щодо скорочення викидів парникових газів. Бо ті цілі, які всі країни подали в Паризьку угоду, орієнтовані на 3-4 градуси потепління. А це вже матиме незворотні катастрофічні наслідки для Планети. І для того, щоб вийти на цілі Паризької угоди, а це – не перевищення 2 градусів потепління, усі країни світи мають збільшити свої зобов'язання. Мають поступово відмовлятися від використання вугілля, примати такі політичні рішення всередині своїх країн, активно розвивати енергоефективність, переходити на відновлювані джерела енергії, тому що лише це нас врятує.

ЯКІ ЦІЛІ СТАВЛЯТЬ ПЕРЕД СОБОЮ УКРАЇНСЬКІ ЕКОАКТИВІСТИ?

Якщо говорити про ситуацію в Україні, то ми вимагаємо від уряду не підтримувати розвиток вугільної галузі України, а приймати плани поступового згортання використання вугілля. Але з соціальними програмами, які будуть забезпечувати соціальне становище шахтарів, які будуть втрачати робочі місця. Тобто, щоб цей процес був врегульований, запланований та з мінімальними ризиками для людей, які можуть постраждати від цих змін.

Ми вимагаємо від уряду політичного рішення про те, що Україна буде поступово, до середини століття, переходити до 100% відновлюваної енергетики, і поступово розвивати саме цю сферу, мати інструменти підтримки маленьких і середніх домогосподарств, бізнесу, енергокооперативів, які будуть бути не просто споживачами енергії, але й її виробляти, продавати в систему, як це відбувається в Німеччині і багатьох інших країнах.

Ми хочемо, щоб  уряд провадив послідовну політику енергоефективності, щоб не зменшувалась, а, навпаки, збільшувалась кількість державних коштів на її підтримку. З 2014 року в  Україні діє програма «Теплі кредити», і ми вимагаємо максимальної політичної і фінансової підтримки з боку держави, щодо існування та ефективності подібних проектів. Коли люди утеплюють свої будинки, вони зменшують платіжки, а для клімату – менше спалюється вугілля на станціях.

Ми очікуємо від уряду розвитку громадського транспорту, як в містах, так і між містами, тому що цей транспорт є найбільш екологічним з найменшою кількістю викидів парникових газів.

Також ми очікуємо від уряду, це стосується саме міжнародних переговорів, перегляд української цілі в Паризькій угоді. Вона є критично не амбітною. Нещодавно вийшов аналіз міжнародної організації щодо порівняння кліматичних амбітностей країн світу. Та от Україна в найгіршій групі, поруч з Росією, Саудівською Аравією. Зараз наші викиди – 70% від 90-го року, а ціль наша – 40%. По суті ця ціль передбачає значний ріст викидів і абсолютну відсутність будь-яких дій з боку держави щодо їх скорочення.

Ми пам'ятаємо заяву міністра екології України на переговорах у Катовіце, що Україна готова розпочинати процес перегляду своєї цілі, і цей процес буде відкритий, з залученням усіх зацікавлених сторін і, обов'язково, громадськості.

Зі свого боку ГО «Екодія» планує запустити петицію щодо переходу України на 100% відновлюваної енергетики до середини століття.

– Що б порадили українським активістам, які потрапили в ситуацію, аналогічну вашій?  Якими мають бути перші екстренні кроки?

– По-перше, потрібно мати когось, з ким ви будете завжди на зв'язку, і кому можна швидко повідомити про проблему.

По-друге,  важливо розуміти свої права, не підписувати будь-яких документів, в яких ви не розумієте, що написано.

По-третє, команда підтримки активістів має одразу зв'язуватися з офіційними представниками України на території країни, де затримані наші громадяни.

Четверте. Максимально залучати громадськість, ЗМІ, правозахисників для висвітлення ситуації.