Аспен Інститут Київ, Impact Hub Odesa та його співзасновник Єгор Гребенніков провели День Ідей у Житомирі. Одна з панельних дискусій стосувалася військового лідерства в добу випробувань. Розмову модерувала Юлія Тичківська, виконавча директорка Інституту.
На початку події Юлія наголосила: "Кожна перемога — завжди плід спільних дій. Згуртованість та злагодженість суспільства значною мірою залежить від розуміння кожним українцем та кожною українкою, що саме йому та їй слід робити, чому та як саме".
Повномасштабне вторгнення росії актуалізувало тему військового лідерства. Досягнення цілей на полі бою залежить, зокрема, від того, як лідери мотивують свої команди та впливають на них.
Які ключові елементи необхідні для ефективного розвитку військового лідерства в сучасних умовах? Які навички, знання та якості треба розвивати українським військовим лідерам? Які історичні традиції військового лідерства можуть допомогти в сучасних умовах нових військових керівників? Вивчення потребують і стратегії розвитку лідерів української армії, й те, чого можна у них навчитися.
Олег Бойко, керівник ГО "Український центр військового лідерства", пояснив, які якості відрізняють військового лідера:
"Військовий лідер чітко усвідомлює місію, веде за собою людей, однодумців, які розділяють цю місію з ним. Крім того, військовий лідер цінує кожного у своїй команді, створюючи кола безпеки. Основна цінність у колі безпеки — життя людей".
Пан Олег наголосив, що військовий лідер керується принципом "місія насамперед, люди — завжди". Крім того, такий тип лідерства ґрунтується на повазі та довірі.
"Що таке повага, як не фундамент? Військовий лідер визнає та шанує суверенне право кожної людини у своїй спільноті, у своєму підрозділі, у своїй команді — право бути інакшим, бути не таким, як він. Своєю чергою довіра — це впевненість у лідері: що він робить правильні речі, що він приймає правильні рішення, щоб виконати місію, згуртувати команду і дбати про кожного в цій команді, створюючи кола безпеки", — переконаний Олег Бойко.
Він також вважає, що набутий попередній досвід лідера змінюється контекстом. Так, техніки лідерства, які працювали в класичному очевидному просторі, яким є навчання у військовій академії, можуть не працювати на практиці.
"Ми проводили заняття в одному стрілецькому батальйоні. Знайомили воїнів з технікою лідерства after action review — аналізом проведених дій. Це класична техніка, стандарт НАТО, де самокритичний аналіз має значення. Командир взводу каже: «Ми вже це робимо». На моє питання «Друже, а хто ви?», він відповів: «Ми працюємо в IT-сфері, це наше повітря, це наше життя. Ми не можемо інакше вдосконалювати продукт».
Цивільні хлопці, які напрацювали різний досвід, застосовують та унікально передають його кадровим військовим і трансформують консервативну організацію, якою є армія", — розповідає керівник "Українського центру військового лідерства".
Історик та офіцер Збройних сил України Олександр Алфьоров поділився, що для Третьої окремої штурмової бригади, як і для багатьох воїнів ЗСУ, історичним прикладом військового лідера є Святослав Хоробрий — український князь, який правив у 960-х роках.
За словами Олександра Алфьорова, Святослав Хоробрий — людина, яка реформувала армію. Про князя і його військове лідерство пан Олександр розповів на прикладі трьох історій:
Святослав Хоробрий загинув у 972 році на Хортиці, не маючи 30 років. Але це людина, яка змінила армію. Олександр Алфьоров коротко сформулював принципи, які привніс князь: лідерство попередити, війна за правилами й спільнота побратимства.
Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones, БФ Diginitas, директорка центру підтримки аеророзвідки, розповіла, чим лідерство у воєнні часи відрізняється від лідерства у мирний час. Спираючись на свій досвід за останні 10 років, пані Марія зробила три висновки.
Перший: дуже важливо знаходитися у позиції найстаршого дорослого в кімнаті незалежно від посади.
"Важливо всім нагадувати, що треба обов'язково скидати зі столу переговорів всі внутрішні образи, амбіції, бажання вивищитися над іншими. На цьому прогоріла не одна добра справа і, на жаль, загинула не одна людина. Під час війни, особливо повномасштабної, потрібно подавати руку навіть тим людям, кому я б не подала в інший докризовий час. Потрібно занулити старі гріхи, старі засудження і нагадати собі, що ми маємо справу з абсолютним злом", — говорить Марія Берлінська.
Вона додала, що "дорослий-дорослий" — це суперпозиція, в якій важко посваритися. І найстарший дорослий — це людина, яка вийде з кімнати завжди з результатом. З однією думкою: "зараз на фронті солдат чекає, що ми його захистимо тут, доки він захищає нас там".
Другий висновок Марії: війна має чіткий економічний вимір. Це означає, що кожне життя на війні має ціну.
"Якщо мене на війні вб'ють і я служу офіційно, для платників податків це 15 млн грн. Якщо мені відірве ноги — це операції, на які ви будете скидатися грошима, щоб я могла ходити на протезах. Якщо я буду недієздатною, треба утримувати родину. Крім того, що це трагедія для сім'ї, для економіки, бо випадає працездатна людина, це і додаткове навантаження потім.
Значно дешевше купити на ці 15 млн дронів, засобів РЕБ, старлінків, ніж потім все життя відтерміновано сплачувати цю ціну. Кожен виліт дрона має свою ціну, кожен виліт снаряда, робота інженера-сапера має свою ціну", — пояснила експертка.
Третій висновок, яким поділилася Марія Берлінська: треба не боятися йти назустріч своєму страху. Сміливість — не тоді, коли тобі не страшно. Це коли тобі страшно, але ти береш цей страх під контроль і змушуєш себе рухатися вперед.
"Лідерство — це про усвідомленість. Як я поводжуся у критичних ситуаціях? Яка моя перша реакція? Що я робитиму, коли побачу, що хтось тікає? Чому я роблю так, а не інакше? Важливо починати усвідомлювати ці сценарії, пропрацьовувати їх. І більше того, якщо ти підеш на курс з такмеду і десятки разів це зробиш — зупиниш кров, постараєшся накласти турнікет, тампонаду — почне спрацьовувати автоматизм. І так у всьому", — підсумувала Марія Берлінська.
Автор: Денис Старостін
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.