Врятуй дикого хом’яка! Хто та навіщо займається їхнім порятунком в Україні?

Михайло Русін стоїть у невеликій кімнаті новобудови на території Київського зоопарку, де зараз бомбосховище. Навколо нього — клітки, де метушаться хом'яки різних розмірів і забарвлень.

Тут живуть кілька видів хом'яків. Найбільшого з них, з біло-коричнево-чорним забарвленням та великими щоками Михайло Русін називає "гігантським", та каже — саме цей вид — з ери гігантизму, колись співіснував з динозаврами. Це хом'як європейський, занесений до Червоної Книги України, який може досягати в вазі до одного кілограму. Цей вид пережив льодовиковий період, проте може не пережити втручання в його біотопи більш небезпечних за динозаврів істот — людей. З кожною наступною хвилиною ми все більше переконуємось, що Михайло — в позитивному ключі одержимий хом'яками.

Він — кандидат біологічних наук, більшість часу своєї професійної кар'єри присвятив дослідженню гризунів. Михайло — науковий співробітник Київського зоопарку, під його керівництвом — хом'яки Центру відновлення рідкісних видів. Тут розмножують хом'яків, аби згодом випустити їх в дику природу. Торік науковець отримав грант та на базі цього центру створив ще один — Центр порятунку хом'яків.

"Рубрика" розпитала науковця, навіщо потрібен такий центр, та яку проблему він здатний вирішити.

У чому проблема?

Здавна фермери боролися з гризунами, що псують врожай. Миші, щури та, як виявилось, дикі хом'яки, навіть невеликою групою, можуть завдати неабияких збитків. Звісно, тонну бурячків вони не з'їдять, але кожен з них можна надкусити, і такий товар уже неможливо продати.

Вихід у фермерів із ситуації нехитрий — мишоловки, щуряча отрута та "Геть гризунів!". Втім, хом'яки, про яких ідеться далі — зовсім не ті істоти, на яких потрібно полювати. Шість видів хом'якових, що живуть в Україні, занесені до Червоної Книги. Це рідкісний вид, за знищення якого Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, хоч і невеликий (850 грн), але штраф.

Утім, чисельність хом'яків невпинно зменшується. Це спільна проблема на всьому континенті. Наприклад, у Польщі за останні 40 років його популяція скоротилася на 75%. Подібно в країнах Західної та Центральної Європи.

Вони знаходяться в самому кінці харчового ланцюга. Але найголовніший фактор — зміна стрімке збільшення типу сільського господарства. Русін пояснює: невеликі приватні городи, які існували до стрімкого збільшення кількості освоєних земель та урбанізації мали хоч якесь різноманіття: різні види овочів та зернових, що вирощуються на порівняно невеликих ділянках створювали різноманітне меню для харчування тварин, зокрема, і гризунів.

Проте великі сільськогосподарські поля із монокультурами, звісно, не мають такого багатого вибору. Дослідження біорізноманіття на сільськогосподарських угіддях демонструють, що пропорційно збільшенню кількості освоєних людиною територій під величезні оранки зменшуються природні осередки, а разом із ними — і біорізноманіття.

Хом'якам нікуди "відходити" — на оранки перетворюється дедалі більше їхніх природних осередків існування, тому хом'яки переміщаються ближче до сіл чи невеликих фермерських господарств, де є чим поживитись. Проте там їх зустрічають фермери, і що відбувається далі — ми вже знаємо.

Природа вміло загоює будь-які рани, і коли ми втрачаємо один вид тварин, залишаються інші, більш пристосовані до життя.  Так само як і людина, яка втратила кінцівку, довкілля продовжує функціонувати без деяких елементів, втім, деякі можливості або функції втрачаються. Так, втрачаються деякі екосистемні послуги, змінюються харчові ланцюги. Деяких видів нам вже ніколи не побачити, як, наприклад, зниклого європейського лева, що жив у Західній Європі, або тура — остання особина померла у 1627 році.

За останні 400 років через нерозумну людську діяльність з обличчя Землі зникло 63 види ссавців та 94 види птахів, а 120 видам ссавців та 187 птахів —  загрожує зникнення. Тут постає філософське питання: "Скільки ще видів має зникнути, аби людина почала більш дбайливо ставитися до довкілля?".

— Якщо у нас залишиться сто видів тварин, це мало чи багато? А якщо десять? А три? — питає Русін.

Після цього питання важливості збереження хом'яків більше не здається несерйозним, хай би які смішні стереотипи ми не чули про цих тварин.

Яке рішення?

Центр розмноження рідкісних видів займається ревайлдингом. Спочатку рідкісні види за усіма правилами вилучаються із дикої природи, розмножуються у сприятливих та безпечних умовах, а далі відправляються заселяти рідні терени. Так, хом'яків, яких розмножили в зоопарку, випускали у Чернівецькій області, разом із Rewilding Ukraine останні два роки заселяли в Тарутинський степ.

Утім, коли природоохоронці заселяють одних хом'яків в степи, фермери знищують їх у значно більшій кількості. Тому Михайло Русін висунув своє рішення та створив Центр порятунку хом'яків.

Як це працює?

Координатор Центру — такий собі "сталкер", що нишпорить групами у соціальних мережах, де фермери діляться проблемами, та вишукує тих, хто жаліється на хом'яків. Далі Михайло з колегами приїздить до таких фермерів та розставляє "живоловки". Це пристосування, яким можна безпечно спіймати невеликого гризуна. Проте попри нехитрий зовнішній вигляд, знайти такі живоловки — непросто.

Русін замовляє живоловки аж з США чи Канади. В Україні такі пристрої не виробляють через практично нульовий попит. У деяких випадках він звертається до технологій, і тоді деталі для живоловок друкують вже у Києві — на 3D принтерах.

Далі врятованих від смерті хом'яків Русін переселяє до безпечніших місць. Це не зайняті господарською діяльністю території, які він знаходить, вишукуючи поля на супутникових знімках. Хом'яки — врятовані, внесок у збереження біорізноманіття зроблений.

Науковець пропонує фермерам звертатись до Центру порятунку хом'яків на Facebook. Для цього потрібно:

1. Зафіксувати хом'яка. В ідеалі — сфотографувати гризуна або зробити його детальний опис. Запам'ятайте та опишіть його зовнішній вигляд: форму, розмір та забарвлення.
2. Ви можете також зафіксувати присутність хом'яка. Це може бути послід, погризений врожай, доказом може бути фотографія його норки.
3. Всі зібрані докази направте на сторінку Центру порятунку хом'яків, або на електронну пошту llobius.talpinus@gmail.com, або дзвоніть за телефоном 097 220 1736.

Також Русін рекомендує не намагатись ловити хом'яків самостійно — аби не нашкодити тварині. Варто пам'ятати, що хом'яки, попри свій розмір та втішний зовнішній вигляд — досить агресивні та мають гострі зуби. Хом'як здатен прокусити кевларову рукавичку, а рани від їхніх укусів — болючі та довго загоюються.

Послуга із виловлення хом'яків — безплатна, і замовляти її можуть не лише фермери. Русін розповідає, як влітку 2023 від хом'яків рятували жителів таунхаусів.

А це точно спрацює?

У рік створення Центру порятунку хом'яків уже вдалося врятувати близько 30 особин. Невелика цифра в масштабах країни. Михайло розуміє це, і тому ставить більш глобальні цілі: не врятувати кожного хом'яка, а навчити людей співіснувати з ними.

Насправді це зовсім не складно. Основні причини, через які люди знищують хом'яків — псування врожаю та страх перенесення гризунами захворювань. Втім, вбивати їх — не вихід.

Русін пояснює: якщо не чіпати хом'яка руками, не намагатись його зловити, ризик заразитись хворобою — нульовий. Якщо мова йде про зіпсовані хом'яками овочі, звичайна теплова обробка, яка відбувається під час приготування їжі, повністю убезпечить людину від зараження.

Щодо псування врожаю хом'яками — і тут є рішення. Треба лише краще обладнати місця зберігання овочів та зерна, перевірити приміщення на наявність щілин та за потреби — провести ремонтні роботи.

Які ще є рішення?

"Десятки волонтерів займаються порятунком дикого хом'яка в Чехії, сотні — в Польщі", — каже Михайло Русін

Так, подібна до київської ініціатива з розведення та ревайлдингу є в Польщі. Там співробітники Познанського зоопарку вирішили подбати про загрожений вид і вже беруть участь у проєктах із захисту тварин. Місцевий зоопарк почав розмножувати хом'яків у 2018 році.

А в Польському місті Явожно, де помітили стрімке зменшення хом'яка європейського з 2016 року влада вживає заходів для захисту хом'яків у своєму районі. Крім наукових досліджень, проводяться також освітні кампанії, спрямовані на фермерів, школярів і підлітків. Наприкінці квітня міська рада прийняла рішення про створення екологічного об'єкта "Європейський хом'як" для захисту цих тварин площею 270 га. За перші п'ять років проєкту завезені хом'яки поширилися, про що свідчить кількість нір та їх розташування.

Глобальний метааналіз, проведений Мічиганським університетом, демонструє, що "складні", тобто різноманітні сільськогосподарські ландшафти містять значно більше біорізноманіття, ніж простіші, незалежно від розміру. Простими словами — там, де більше рослин, які квітнуть в різні пори року та невеликі приватні городи, буде більше диких рослин, птахів та тварин ніж на суцільних оранках чи навіть на невеликих сільськогосподарських полях, розділених лісосмугами.

Зменшення кількості оранок на 30%, до якого прямує Україна як до однієї з цілей євроінтеграції, має збільшити кількість природних біотопів, що в майбутньому позитивно вплине на кількість біорізноманіття.

Проте найголовніше рішення — внутрішнє усвідомлення та активні дії кожної людини, направлені на те, аби навчитись жити у природі та нарешті припинити з нею боротись.