Навички для відновлення: як програма Skills4Recovery допомагає українцям реінтегруватись у ринок праці

— Програма Skills4Recovery розроблена для підтримки людей, які постраждали від війни та переживають економічні виклики. Її головна мета — надати можливості для навчання та підвищення кваліфікації, щоб допомогти українцям реінтегруватися у ринок праці. Пане Пауло, чи могли б Ви детальніше розповісти про основні цілі програми?

Skills4Recovery створили, щоб покращити доступність кваліфікованої робочої сили в Україні. Ми розуміємо, що ваша країна стикається з подвійною проблемою: на ринку праці бракує кваліфікованих працівників, але водночас багато безробітних не мають необхідних навичок. З одного боку, ми орієнтовані на навчання та перепідготовку молоді та дорослих. З іншого боку, ми зосереджуємося на активізації груп, які наразі знаходяться поза ринком праці.

Це жінки, люди з інвалідністю та дедалі більше ветеранів, які повертаються з поля бою. Ці люди потребують підтримки для реінтеграції в суспільство та пошуку власного місця на ринку праці. 

Про історії успіху

— 2024 рік добігає кінця, а програма продовжується до 2026 року. Чи можна сказати, що частково цілей програми вже досягнуто? Що вже було зроблено, і які плани на наступні два роки?

Ми розпочали програму з підтримки навчання та перепідготовки на початку 2024 року, і за останні 12 місяців досягли вагомих результатів. 2400 українців уже взяли участь в програмі. Крім того, ми провели навчання 1100 директорів і вчителів шкіл у сфері управління освітою та інклюзивності.

Ми також надали підтримку Міністерству освіти і науки України та Міністерству економіки у зборі даних про ринок праці. Наш проєкт Skills Mapping, визначає, які навички мають попит на ринку праці Україні.

Минулого тижня ми запустили вебплатформу спільно з міністром освіти і науки Оксеном Лісовим. Ця платформа допомагає ветеранам отримати доступ до можливостей подальшої освіти. На платформі представлено близько 1200 освітніх програм, які допомагають людям знайти шлях до реінтеграції в суспільство.

Звичайно, крім статистики, є й окремі історії успіху. Наприклад, юристка із десятирічним стажем Інна Скрипник з Маріуполя отримала можливість пройти короткострокові курси з професії електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Під час навчання вона стажувалася на підприємстві та після завершення курсу отримала постійну роботу. 

Інна каже, що участь у проєкті суттєво змінила її життя, адже це дозволило освоїти нову професію. Її історія — це яскравий приклад того, що ніколи не пізно змінити своє життя, йти за своїми мріями та наважитися почати нову сторінку.

— Дуже яскравий приклад! Через війну, мобілізацію та брак чоловіків на ринку праці жінки в Україні й справді вимушені перекваліфіковуватись та здобувати професії, які традиційно вважалися "чоловічими". Дуже надихає бачити людей, які адаптуються та знаходять своє покликання в новій кар'єрі.

Історія Інни — чудовий приклад. Вона змінила професію юриста — професію, на яку, як вона зазначала, незабаром може значно вплинути розвиток штучного інтелекту, як-от ChatGPT, — на технічну посаду, до якої в неї лежить душа. Проживаючи зараз в Кривому Розі, вона робить активний внесок в економіку України. Не дивлячись на близькість до зони бойових дій, вона демонструє стійкість і здатність адаптуватись до нових обставин.

Ще один приклад — колишній військовослужбовець з Кривого Рогу Володимир Лега. Раніше чоловік працював на заводі, а після демобілізації пройшов підвищення кваліфікації та влаштувався на посаду зварювальника. Нова робота дозволяє йому утримувати родину. Для таких людей, як Володимир, професійна освіта — це місток, який допомагає повернутись до цивільного життя та стабільності.

Про ментальне здоров'я та доступність

— Чи можна сказати, що програма також впливає на ментальне здоров'я учасників? Адже справа не лише в практичних навичках, а й у можливості повернути собі стабільність та знайти нове місце в цивільному житті.

Авжеж. Професійна освіта та підготовка мають кілька вимірів. З економічного погляду програма допомагає розв'язати проблему нестачі робочої сили, готуючи людей до затребуваних професій, що сприяє стійкості України під час війни. Індивідуальний вимір проявляється в тому, що програма надає учасникам, особливо молоді, кар'єрні можливості.

У соціальному плані програма життєво важлива для ветеранів, жінок, які повертаються на роботу після років, проведених, наприклад, у декреті, та людей з інвалідністю. Вона дає їм відчуття власної цінності, роль у суспільстві та шлях до реінтеграції. Професійне навчання стає мостом для цих людей, пропонуючи можливості для особистісного та професійного росту. 

Німеччина підтримує Україну, бо ми справді віримо, що Україна може стати суверенною країною лише тоді, коли матиме дійовий ринок праці, коли її економіка буде розвиватися, і коли люди отримають реальні можливості для себе та своїх родин.

— Соціальний аспект дуже важливий. Також приємно думати про те, як ці зусилля можуть підтримати тих українців, які були змушені покинути свою батьківщину через війну та хочуть повернутися з-за кордону.

Якщо ті, хто повертається, бачать квітучий ринок праці або програми, які допомагають їм адаптуватися до нових вимог ринку праці, вони будуть більш схильні повернутися. Це критично важливо для відновлення України.

— Програма Skills4Recovery також спрямована на те, щоб зробити доступними можливості працевлаштування. Чи можете ви детальніше розповісти, як програма забезпечує охоплення всіх уразливих груп?

Наш підхід зосереджений на співпраці з українськими організаціями, такими як професійно-технічні школи та державні навчальні заклади. Нашим завданням є зміцнення спроможності цих організацій, щоб вони могли проводити ефективні програми навчання та перепідготовки населення. Ми використовуємо дві основні моделі.

Перша модель — прямий підхід, коли ми фінансуємо навчальні курси. Ці курси розробляються у співпраці з навчальними закладами та роботодавцями, що гарантує відповідність запропонованих кваліфікацій вимогам ринку праці. Зараз ми зосереджуємося на чотирьох ключових секторах: сільському господарстві, будівництві, транспорті та логістиці, а також сфері послуг.

Друга модель — більш непрямий підхід. Вона передбачає підтримку організацій, які працюють над розвитком потенціалу, зокрема професійно-технічних шкіл та інших навчальних закладів. В Україні багато вчителів мають досвід навчання молоді віком від 15 до 19 років, однак ситуація змінюється, коли до навчання стають дорослі. Це потребує використання інших педагогічних методів, тому ми навчаємо вчителів, як подолати ці труднощі. Ми також допомагаємо їм краще навчати ветеранів або людей з інвалідністю, які мають особливі потреби. Наприклад, ми навчали близько 1100 вчителів і керівників шкіл інклюзивної освіти та навичок розв'язання подібних проблем.

Ми безпосередньо підтримуємо навчальні програми, одночасно розвиваючи спроможність викладачів та навчальних закладів адаптуватися до поточних вимог ринку праці.

— Але з такою кількістю потреб, як масштабувати ці зусилля?

Дійсно, навчання 2500 осіб можуть здатися краплею в морі. Тому ми тісно співпрацюємо як з Міністерством світи і науки, так і з Міністерством економіки, щоб розробити політику та стратегію. Наприклад, ми зробили внесок у стратегію інклюзії та у розробку програм для ветеранів. Ми використовуємо уроки, які ми винесли з наших проєктів, для вдосконалення національних програм, що зрештою принесе користь для більшої кількості шкіл і окремих людей.

Про потреби

— Ви назвали чотири сектори, на яких зосереджується програма. Який з них має найбільший попит на ринку праці України?

Зараз найбільший попит спостерігається у сферах транспорту і логістики, а також будівництва. Роботодавці в цих галузях наголошують на потребі в специфічних навичках, часто з цифровим та екологічним фокусом. Наприклад, у будівництві енергоефективність і відновлювані джерела енергії є критичними напрямами. Однак для всіх цих секторів є одна спільна вимога: соціально-комунікативні навички.

Економіка та приватний сектор України активно розвиваються. Наразі роботодавці очікують, що співробітники будуть працювати на випередження, керувати проєктами та ефективно комунікувати, впроваджуючи сучасний європейський підхід. Знання мов, цифрові навички та здатність до адаптації стають дедалі важливішими для успішної кар'єри в цих сферах.

— Аналіз ринку праці програми Skills4Recovery показав, що невідповідність навичок є більш актуальною проблемою, ніж брак кандидатів. Враховуючи цю невідповідність кваліфікації, які можуть бути довгострокові наслідки для відновлення України?

Невідповідність кваліфікацій була проблемою ще до війни, і вона ускладнювалася такими тенденціями, як старіння населення, еміграція та внутрішнє переміщення людей. Війна ще більше посилила ці виклики, зокрема через зменшення участі чоловіків на ринку праці через мобілізацію.

Щоб розв'язати цю проблему, Україні потрібна надійна стратегія зайнятості. Першочерговим завданням має бути підвищення кваліфікації та перенавчання наявних працівників, навіть тих, що вже має роботу, щоб відповідати вимогам 21-го століття. По-друге, держава повинна активізувати пасивні групи населення через програми перекваліфікації — безробітних, які не мають необхідних навичок, а також ветеранів, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та жінок.

У майбутньому громадяни, які повертаються з-за кордону, також можуть сприяти розвитку ринку праці. Однак це залежить від створення стабільного середовища в мирній Україні з економічними можливостями. Нарешті, хоча іноземна робоча сила може бути одним із варіантів, готовність суспільства прийняти є ще одним важливим фактором, який буде впливати на успішну інтеграцію.

— Як держава може заохочувати пасивні верстви населення виходити на ринок праці?

Розуміння причин бездіяльності є ключовим. Багато хто стикається з бар'єрами, такими як відсутність необхідних навичок чи ставлення суспільства. Наприклад, роботодавців може бути важко переконати наймати жінок на традиційно чоловічі ролі або визнавати людей з обмеженими можливостями цінними учасниками робочого процесу. Ветерани можуть потребувати психологічної підтримки, а люди з інвалідністю — індивідуальні можливості для працевлаштування, наприклад, робота у сфері сільського господарства або менш фізично вимогливі сфери.

Роль уряду полягає в тісній співпраці з приватним сектором для визначення відповідних можливостей для цих груп, адже кожна з них потребує власних стратегій та шляхів інтеграції.

Молодь є важливою групою на ринку праці, яку часто не беруть до уваги. Уряд має продемонструвати, що молодь, яка залишається в Україні, матиме перспективні кар'єрні можливості. Навчання та утримання молодих талантів у країні є вирішальними факторами для економічної стабільності та розвитку.

Як це працює?

— Skills4Recovery здебільшого співпрацює з урядом і державним сектором, але чи можуть організації приватного сектору та ГО брати участь у ваших програмах перенавчання чи сприяти процесу?

Це слушний момент. Зрештою, результат усього, що ми робимо, має принести користь українським роботодавцям. Наша програма орієнтована на ринок праці, і залучення роботодавців є наріжним каменем нашої діяльності як на місцевому, так і на загальнодержавному рівнях.

Наприклад, наразі ми підтримали шість корпоративних проєктів. Ці проєкти — результат спільних зусиль між освітніми інституціями та компаніями, як-от програма допомоги жінкам у перекваліфікації на традиційно "чоловічі" професії.

Крім того, для програм навчання та перепідготовки, які тривають від трьох до шести місяців, ключовою вимогою є залучення роботодавців. Слухачі не тільки відвідують аудиторні заняття, а й беруть участь у навчанні без відриву від виробництва або стажуванні на підприємствах. Такий підхід дозволяє роботодавцям спостерігати за навичками учасників під час процесу навчання та потенційно давати їм роботу згодом.

Ми також працюємо над розробкою стратегій для покращення розвитку навичок у чотирьох секторах, на яких ми зосереджені: будівництво, сільське господарство, транспорт і логістика та послуги. У майбутньому ми прагнемо створити дорожні карти, у яких уряд і приватний сектор, включаючи бізнес-асоціації, співпрацюватимуть для покращення навчання в цих галузях.

— Які були найбільші труднощі в реалізації програми? Ми часто чуємо про історії успіху, але рідко обговорюємо невдачі. Чи були випадки, коли учасники не могли знайти роботу або розуміли, що пройдене навчання їм не підходить? 

Це дуже важливе питання. Однією з основних труднощів є випадки, коли учасники вибувають із програми, хоча такі ситуації досить рідкісні — зазвичай менш як 5%. Ми приділяємо велику увагу процесу відбору, щоб забезпечити залучення відповідних кандидатів і роботодавців. Це дозволяє звести до мінімуму ризик відсіву, адже учасники сприймають навчання як реальну можливість повернутися на ринок праці.

Щоб ще більше знизити відсоток відсіву, ми покриваємо певні витрати. Наприклад, надаємо учасникам стипендії, щоденні виплати для покриття витрат на дорогу і навіть допомогу по догляду за дітьми для жінок. Ми вчимося на уроках, отриманих із попередніх проєктів.

Окрім індивідуальних труднощів учасників, найбільшими викликами залишаються обставини, пов'язані з війною. Часті відключення електроенергії ускладнюють проведення онлайн-занять, а роботодавці стикаються з масштабними операційними проблемами. Наша стратегія полягає в гнучкості: ми адаптуємося до змін, як у випадках погіршення, так і покращення умов.

Наприклад, у 2023 році, коли ми починали реалізовувати Skills4Recovery, програма була орієнтована на підтримку відновлення, оскільки оптимізм щодо швидкої перемоги України був високим. Проте вже у 2024 році ми змушені були додати більше компонентів стабілізації, щоб реагувати на поточні реалії. Усі ці виклики тільки підкреслюють стійкість українського народу, яка є нашою найбільшою мотивацією продовжувати роботу.

— У яких регіонах України найбільший попит на програми перепідготовки?

Існує явна регіональна диспропорція. Більшість вакансій зосереджені на заході та в центральній частині України, тоді як найбільший рівень безробіття спостерігається на сході та півдні. Це пояснюється тим, що схід і південь найбільше постраждали від війни та масового вимушеного переселення.

Спочатку наша діяльність охоплювала шість ключових областей: Дніпро, Полтаву, Київ, Вінницю, Львів та Чернівці. Однак завдяки додатковій фінансовій підтримці з боку ЄС, Естонії та Польщі ми зможемо розширити нашу діяльність до близько 50 надавачів послуг з перепідготовки по всій Україні. Це дозволить не лише охопити більшу географію, але й сприятиме стабілізації ринку праці в усіх регіонах, включаючи найбільш постраждалі схід і південь. Наша мета — підтримувати Україну в цілому, а не обмежуватися лише окремими регіонами.

— Чи не могли б ви детальніше розповісти про процес зарахування? Що потрібно зробити, щоб приєднатися до програми?

Процес зарахування організовують самі надавачі послуг з перепідготовки, проте ми надаємо їм чіткі рекомендації, щоб забезпечити інклюзивність. У пріоритеті жінки, внутрішньо переміщені особи (ВПО), люди з інвалідністю та ветерани. Але ми також відкриті для всіх, хто хоче навчатися, незалежно від їхнього попереднього досвіду чи статусу.

Зазвичай потенційні учасники подають заявки безпосередньо до надавачів послуг з перепідготовки, які анонсують програми на своїх офіційних вебсайтах або у соціальних мережах. Крім того, для підвищення зручності та прозорості ми працюємо над створенням єдиного порталу, де буде зібрана інформація про всі доступні курси.

У найближчі місяці плануються кілька хвиль нових програм. У лютому та березні увага буде приділена перепідготовці жінок, щоб допомогти їм реінтегруватися в ринок праці. У квітні та травні фокус зміститься на підтримку вразливих груп, таких як ВПО та люди з інвалідністю.

Ми також тестуємо новий підхід, де роботодавці спершу наймають працівників, а потім навчають їх у партнерстві з провайдерами тренінгів. Це дозволяє забезпечити гарантоване працевлаштування після завершення навчання. Водночас програми залишатимуться доступними і для тих, хто ще не має попередніх зв'язків із роботодавцями.