Як повернути наших людей, щоб відновлювати Україну: кроки держави й позиція бізнесу

За оцінками Мінекономіки, падіння нашого ВВП у 2022 році становило 29%. Щоб українська економіка ефективно відновилася після такого падіння, нам треба відновлюватися на 7% щороку. Для цього нам може не вистачати до чотирьох з половиною мільйонів людей, зазначив керівник ГО "EasyBusiness" та аналітичного напряму Центру економічного відновлення (ЦЕВ), партнер міжнародної консалтингової компанії "СIVITTA" Дмитро Ливч.

Такий висновок дослідники зробили, проаналізувавши, якою була робоча сила в Україні до повномасштабної війни, яка кількість людей може повернутися з-за кордону, та врахувавши зменшення приросту населення, яке в нас було і до війни. 

Єдиного визначення, що таке "людський капітал", нині немає, але в більшості підходів він містить освітню, соціальну складову та рівень охорони здоров'я, які дозволяють людям бути більш продуктивними в економічній системі.  

У грошовому вимірі в перспективі найближчих 10 років через втрати людського капіталу Україна може втратити до 255 мільярдів доларів недоотриманих податків, також навів один з результатів дослідження Дмитро Ливч.

Станом на 2021 рік Україна посідала 74-ту позицію у світі за рівнем розвитку людського капіталу, зазначила заступниця керівника Офісу Президента Юлія Соколовська. 

"Рівень людського розвитку в Україні становить 0,77% — це досить високий рівень для країни. Водночас ВВП на душу населення в Україні нижчий, ніж у країнах з подібним рівнем людського розвитку. Це означає, що ми не змогли конвертувати високий рівень людського розвитку у високі темпи економічного зростання", — констатував Дмитро Ливч.

Ясна річ, що велика війна, яка принесла масштабне переміщення українських громадян за кордон, зростання кількості ветеранів та ветеранок, людей з інвалідністю та представників інших вразливих груп, тільки посилила критичність ситуації з людським капіталом в Україні.

Зокрема Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів в Україні Єннес де Мол у своєму вітальному слові відверто зазначив: "У Нідерландах нині приблизно 100 тисяч українців, які дуже добре інтегровані. Україна потребує своїх людей. Як їх повернути — це виклик. Адже Нідерланди та інші країни також потребують людей". 

"Нашим завданням як країни у процесі відновлення та розвитку має бути формування людського капіталу, який дозволить забезпечити високі темпи економічного зростання на рівні як мінімум 7% щорічно", — сформулював Дмитро Ливч. Він також представив результати кількох досліджень, проведених ЦЕВ.

Одразу кілька промовців форуму застерігали від небезпеки пошуку простих і швидких рішень для таких серйозних викликів. 

Зокрема перша заступниця міністра соціальної політики України Дарина Марчак нагадала про виклики, які були критичними ще до великої війни: падіння рівня народжуваності, передчасна смертність та трудова міграція. Зокрема ще до ковідної пандемії за кордоном перебували 2,5-3 мільйони українських громадян. 

"Ми не бачимо можливостей для чарівної пігулки", — зазначила пані Дарина й наголосила на необхідності створення інфраструктурних та економічних передумов для покращення ситуації.

Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський також вважає, що має бути сукупність активних дій, кожна з яких матиме невеликий вплив, але іншого шляху немає.

Правозахисниця, голова організації "Центр громадянських свобод", нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року, Олександра Матвійчук також бачить в українському суспільстві небезпечне прагнення до простих рішень.

"Громадянське суспільство має задавати тренд на складність", — переконана Олександра Матвійчук. 

Великою мірою діалог про людський капітал стосувався питання, як повернути додому воєнних мігрантів. За результатами дослідження Центру економічної стратегії, найвагомішим для людей, які рятуються від війни за кордоном, є питання безпеки. Також велике значення має стабільність економіки та стан інфраструктури.

Перша віцепрем'єр-міністерка та міністерка економіки України Юлія Свириденко під час свого виступу також акцентувала на подоланні безпекового виклику. Звісно, головним буде переможне завершення війни. 

Але те, що можна і треба робити вже зараз, — це розмінування.

В Україні нині орієнтовно дві тисячі саперів і ця цифра недостатня для тих обсягів роботи, які потрібно проводити. Пріоритети розмінування: передусім об'єкти інфраструктури та життєзабезпечення, далі обхід домогосподарств, третій — сільськогосподарські землі, четвертий — ліси, п'ятий — водні ресурси. 

Мета уряду: за 10 років повернути в користування 80% потенційно забруднених територій. 

Щоб прискорити процес, уряд робить чотири кроки:

1. шукає можливості прискорити нетехнічне обстеження,
2. посилює спроможності урядових структур,
3. спрощує процедуру для міжнародних та місцевих операторів,
4. створює відкритий ринок розмінування.

"Ми сподіваємося, що до кінця року буде проголосовано бюджет і з 1 січня запрацює ринок розмінування. Аграрії зможуть на аукціоні виставляти ділянку землі й купувати послугу розмінування, а ми як держава будемо частково компенсувати вартість, тим самим активізуючи захід нових приватних операторів", — пояснила Юлія Свириденко.

Інші напрямки, у яких працює уряд і зокрема Мінекономіки, для повернення українців: стимулювання підприємництва і розширення доступу до роботи, розширення можливостей для навчання і перенавчання та забезпечення житлом. Це зокрема такі програми як "Власна справа", "єОселя".

В економіці України новою філософією має бути перероблення, переконана міністерка.

Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович акцентувала, що завдання міністерства — підтримка людини на кожному етапі її життєвого шляху. 

Нині бюджет Мінсоцполітики — другий після оборонного. 

Мінсоцполітики впроваджує зокрема комплексну послугу з формування життєстійкості. 

У кожній громаді будуть психологи та соціальні працівники, які працюватимуть передусім з цільовими групами — родинами військових, ветеранів, людьми з інвалідністю, батьками дітей з інвалідністю та всіма, хто потребуватиме підтримки.

Фахівці інформуватимуть про доступні послуги, можливості соціального захисту. Також проводитимуть психологічну діагностику і консультування, підтримуватимуть після психологічних травм та стресових розладів, навчатимуть методів і прийомів для зниження стресу тощо.

Фахівці також будуть навчені сприяти родинам у тому числі в підвищенні їхньої батьківської компетенції, каже Оксана Жолнович. 

"Кожен, хто планує розширити свою сім'ю, повинен розуміти, які ризики можуть бути, з якими труднощами вони зіткнуться і як держава на певному проміжку часу готова буде підтримати їх", — зазначила міністерка соціальної політики.

"Рубрика" поцікавилася в пані міністерки, чи є достатній кадровий потенціал для надання цієї послуги.

"Справді, нам бракує фахівців соціальної сфери. На це впливає дуже багато чинників: від рівня заробітної плати й до певної непрестижності соціальної сфери", — почала відповідь Оксана Жолнович.

Як змінюють ситуацію? Міністерка інформує: "Ми вже збільшили в цьому році державне замовлення через освіту на соціальних працівників, дуже активно працюємо з перенавчанням фахівців, які зараз залишились без роботи, щоб вони йшли в нашу сферу. І зараз опрацьовуємо можливості змінити підходи до оплати праці".

Це означає відмову від утримання по штату і дуже низьких посадових окладів і перехід до підприємств за аналогією сфери охорони здоров'я. Заробітна плата розраховуватиметься за ринковими складниками й вона може бути набагато більш конкурентною. 

"Але це точно тривалий процес", — підсумувала міністерка. 

Дуже багато уваги під час форуму приділили питанню освіченості українців та в якому напрямку слід рухати систему освіти. 

На відміну від жителів країн ЄС, де близько 50% випускників шкіл ідуть у виші, в Україні таких 70%. 

На думку заступника міністра освіти і науки України Михайла Винницького, такий рівень освіченості допоміг українцям під час повномасштабного вторгнення. Адже нашою реакцією стала суб'єктність, що її формує вищий рівень освіти.

"У нас часом бракує рук, але достатньо мізків", — зазначив заступник міністра.

Подібної думки й демографиня Елла Лібанова. Вона переконана, що Україні й далі слід плекати розвиток тяги до вищої освіти. Бо в березні минулого року ми вистояли тільки завдяки людям. "Тоді ще не було нічого. Просто були люди", — зазначила Елла Марленівна.

Також вона зауважила, що всі дослідження показують: люди з вищим рівнем освіти довше працюють, більше заробляють і краще адаптуються до життєвих викликів.

Друга теза Елли Лібанової — необхідно підвищувати економічну активність українців. 

Михайло Винницький також вважає, що має відбуватися не оптимізація, а модернізація системи освіти. У розрізі людського капіталу вона має спиратися на 5 "С": суб'єктність, стереотип (їхнє долання), світогляд, спільнота і середовище.

Учасники бізнесової панелі, а це генеральний директор, виконавчий директор "Індустріальної молочної компанії" (ІМК) Алекс Ліссітса, директорка зі зв'язків з громадськістю та комунікацій SCM Наталія Ємченко, президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков, голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі та президент корпорації SoftServe Тарас Кицмей, були значно менш оптимістичні. Крім акценту на безпековому виклику, вони вважають викликом і нинішню ситуацію з кадрами, відповідно й освітою. 

Більшість представників бізнесу, які взяли участь у панелі, пропонують державі змістити акцент на розвиток саме професійно-технічної освіти (частково це вже відбувається). Адже саме таких кадрів гостро бракує вже зараз і вони вкрай потрібні для відбудови. 

Треба підняти престиж професійно-технічної освіти, полюбити економіку по-справжньому, переконана Наталія Ємченко. Вона зазначила, що до літа наступного року коефіцієнт зайнятості у SCM може становити 0,75. Тобто на одну вакансію буде менше однієї людини.

Нинішня криза — шанс змінити саму систему освіти, переконаний і Алекс Ліссітса. Його бізнес працює на Чернігівщині та Сумщині, які потерпають від обстрілів. Величезні проблеми з персоналом нині намагаються вирішувати через підготовку виключно жіночих кадрів для сільського господарства. 

Ігор Ліскі сподівається, що через зміну системи освіти бізнес зможе реально замовляти собі фахівців на ринку освітніх послуг.

Зі свого боку бізнес має включатися в переосмислення освіти, вважає Ігор Ліскі. Тарас Кицмей також переконаний, що бізнес має інвестувати в освіту.

Ще однією фактично спільною тезою учасників бізнес-панелі стала потреба формувати нову міграційну політику. 

Представники бізнесу сходяться на думці, що залучення іноземних працівників неуникне. Але нині немає передусім ментальної готовності до цього українців, і саме бізнес має формувати такий запит.

"Маємо спокійно говорити про міграційну політику, готувати себе і населення", — зазначив зокрема Геннадій Чижиков. Про потребу запрошувати іноземців в центри урбанізації зауважив й Алекс Ліссітса.

Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський як один з перших і не надто болісних кроків пропонує відкрити трудовий ринок України для громадян ЄС.

Учасники панелі, присвяченої ролі громадянського суспільства у розвитку людського капіталу, акцентували, що наш громадський сектор за час великої війни надзвичайно зріс. 

Виконавчий директор МБФ "Відродження" Олександр Сушко поділився спостереженням, що відбулося вирівнювання громадської активності по всій країні. Але також він зазначив, що є ризик, що нова якість громадян формується точково, а не масово, і маси можуть не встигнути за лідерами.

Один з тривожних моментів, які озвучили учасники панелі громадянського суспільства, — накопичення негативу.

Про загрозливий вибір обрати позицію жертви сказала зокрема Олександра Матвійчук і наголосила, що "ми і є наші рятівники". 

Заступниця виконавчого директора ІСАР Єднання Наталія Климова нагадала, що "біль неминучий, але страждання — це питання нашого вибору".

Тож ще одним завданням є не втратити тої єдності, яка допомогла і допомагає вистояти громадянам України. 

Фінансовий та інвестиційний експерт з 20-річним досвідом, засновник інноваційної платформи компаній Finstream та Cronvest, очільник наглядової ради інвестиційного фонду і водночас снайпер, на чиєму рахунку 114 підтверджених уражень, ветеран АТО, молодший лейтенант Національної гвардії України, голова Асоціації підприємців-ветеранів — це все про одну людину Сергія Позняка, ветерана, який втратив ліву стопу на полі бою восени минулого року.

Сергій Позняк закликав бачити у ветеранах точку опори і той ресурс, який допоможе відновленню України, якщо його коректно підтримати.

Свій досвід поранення й ампутації він не розцінює як негативну подію: "Вона доленосна, так. Але, наприклад, я до цього ніколи не бігав. А тут мене запросили на параспарту, і я прибіг шостим з мішком з піском на плечах. Мій біль став моєю точкою зростання. Але дуже багато людей на це працювало, починаючи від лікарів і закінчуючи ветеранським ком'юніті. Тому це об'єднання дає можливість перетворити негатив у конкретні досягнення".

Нині невідомо, скільки українських громадян повернеться відбудовувати Україну. Це може бути мільйон людей, а може й більше, бо опитування показують прагнення людей до повернення. Хоча що більше часу минає, то більше українці інтегруються в закордонні громади, які їх прийняли. 

Елла Лібанова висловила сподівання, що Україна спроможеться повернути половину своїх воєнних мігрантів (вона проти використання терміна "біженці") і закликала ставити недосяжні цілі, бо досяжні цілі — це лише завдання.

Заступник міністра освіти й науки України Михайло Винницький, який сам є іммігрантом в Україну, вважає, що повернуться люди, налаштовані більше не на комфорт, а на ризик, творчий розвиток і самореалізацію. Тож Україна має бути країною можливостей для них.

А для цього держава має системно і скоординовано розв'язувати проблеми розвитку людського капіталу, що і стане головним рішенням.

Форум Human Capital UA був організований Центром економічного відновлення (ЦЕВ), EasyBusiness та Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP) за фінансування  Уряду Німеччини.