Як потрапити на роботу в космічну компанію: українка про її шлях до зірок

Важко уявити більш романтичну і перспективну сферу діяльності, ніж освоєння космосу. Декілька десятків років тому космос в Україні був частиною більше наукової фантастики, ніж реальності. Сьогодні ж окрім романтичної складової, у кожного українця є можливість отримати роботу мрії у компанії, яка займається космічними технологіями та дослідженнями. Подібні вакансії відкриті не тільки у великих державних агентствах, як НАСА, але і у стартапах з кількома десятками людей. 

Робота у космічних компаніях дає можливість добре заробляти, подорожувати, знайомитися з астронавтами та мати високий статус серед колег, які займаються "земними" проектами. Але як талановитим інженерам та програмістам, не говорячи вже про бухгалтерів, PR-менеджерів та HR, які не знайомі з високими технологіями, отримати запрошення в одну з таких організацій? 

Координаторка проектів в Noosphere, кандидатка історичних наук Наталія Боротканич розповіла нам про її шлях до посади в космічних компаніях.

Сподіваємося, що життєвий досвід описаний нижче, допоможе і іншим талановитим українцям ризикнути та отримати роботу у високотехнологічній компанії. Сподіваємося, що саме в українській компанії.

Порада №1: Цікався авіацією та наукою

Обоє моїх батьків були військовими, я жила у військовому містечку під Житомиром, саме там був один з найбільших аеродром Радянського союзу, який приймав усі типи літаків. Тоді це було закрите містечко, де традиційною розвагою на свята для дітей була "польова кухня" на аеродромі та польоти на літаку Ан-2. 

Я непогано орієнтувалася в типах літаків, знала скільки кожен з них має двигунів та навіть по звуку мотора могла вгадати який літак піднімається у повітря. 

Недалеко від нашого містечка знаходився музей космонавтики Сергія Корольова, і звісно у школі ми вивчали біографію нашого видатного земляка. Інтерес до космосу у мене був на рівні з іншими знаннями, не можу сказати, що я народилася з ідеєю працювати з ракетами. Також мені краще давалися точні науки: фізика, хімія, математика, певно це зіграло важливу роль.

Порада №2: Поглиблюй знання про космічну сферу. За будь-якої можливості

Мої батьки хотіли, щоб я поступила у військовий інститут, мабуть, для них ця сфера була найбільш зрозумілою. Але я цього не зробила, натомість, пішла в педагогічний, проте жодного дня не працювала за спеціальністю. 

Після завершення інституту сталася випадковість, яка в подольшому вплинула на мою кар'єру. 

Мене запросили до участі у телевізійній програмі, за сюжет якої я розповідала про експонати музею космонавтики. Після участі у програмі у мене дійсно прокинувся інтерес до теми, та особливо до українського космосу, а директорка музею запропонувала мені роботу.  

Але я вирішила поєднувати космічну та некосмічну діяльність. Більше року мій тиждень включав роботу у вихідні в музеї та в будні на звичайній "земній" роботі. Так могло продовжуватися і далі, але я хотіла написати дисертацію, тому поступила в Київ на аспірантуру та взяла тему з історії космонавтики.

Порада №3: Отримай досвід навчання в інших країнах

У мене була можливість короткострокових стажувань у кількох країнах, і це справді розширює горизонти. На жаль, минулого року я з особистих причин не скористалася можливістю навчання в омріяному виші у Франції, хоч і отримала максимальну стипендію на навчання та викладання в International Space University (ISU). Це єдиний міждисциплінарний вищий навчальний заклад у світі, який готує не технарів, а скоріше менеджерів космічної галузі. Що у цьому особливого, так те, що студенти з нетехнічною освітою можуть поглибити знання у технічних напрямках, а наприклад, інженери — в управлінській. До речі, випускники ISU працюють у провідних космічних компаніях світу, і серед них багато астронавтів.

Як гуманітарій, я багато часу приділяла вивченню інженерії.  Коли на перемовинах розмовляють, наприклад, про супутникові платформи, для мене було важливо розуміти усі деталі. Знаходила потрібні знання в онлайн-курсах та книжках. 

Порада №4: Знаходь нові знайомства на космічних конференціях

Ще коли я працювала у музеї я відвідала одну з конференцій у Москві та познайомилася із головою Державного космічного агентства України. Після мого виступу він задав провокативне питання "Що ж, в Україні певно нічого космічного немає?". Я спершу його не впізнала та почала захищати в Москві Україну. Але потім вже познайомилася особисто і мені запропонували працювати прес-секретарем українського космічного агентства. Це вже було не вивчення історії космонавтики, а її створення, практично. Потрібно було занурюватися у проекти.

Я застала той період, коли Україна ще входила в четвірку країн по кількості запущених ракет у світі. Україна мала повний цикл із розробки та виробництва ракет-носіїв та забезпечувала їх запуск. Були і супутники і космічні програми, в Бразилії будували космодром для української ракети Циклон-4, а потім сталася війна з Росією і повний обвал, оскільки наша програма на 80% орієнтувалася на Росію. 

Порада №5: Не звертай увагу на критику

Моє улюблене. Коли я говорила, що працюю у космічному агентстві, друзі та знайомі уточняли, чи це не косметичне агентство? Питання "А що, в Україні є космос?" я чула мільйони разів. По статистиці один з десяти не дивувався коли я говорила про космічну діяльність України. 

В час початку моєї кар'єри інтерес до космосу був дуже плаский, тоді ще не було Ілона Маска і ракетами цікавилися тільки їх розробники.  

Я досить часто виступаю на конференціях і якщо це не тематична космічна конференція, буває, зустрічаю нерозуміння. Навіщо нам космос, якщо так багато земних проблем? Люди повинні розуміти, що колонізація Марсу — це не лише плани по збереженню нашого виду, в першу чергу – це розвиток нових технологій, які покращують наше життя на Землі. 

Порада №6: Нова криза — це нові можливості

У 2017 році я вирішила залишити космічне агентство, частково через кризу, а частково тому, що в Україні з'явився приватний космос. У 2016 році мене запросили на Чемпіонату світу з ракетомоделювання у Львові, який проводила компанія Noosphere. Потім було знайомство з Максимом Поляковим (ред. — Засновник космічної компанії Firefly Aerospace та Noosphere), який мене вразив своїми у прямому сенсі космічними планами і розумінням важливості теми космосу для України. У 2017 році я приєдналася до команди EOS Data Analytics. 

Американсько-українська компанія EOS займається аналітикою даних, які отримують з космосу. Я отримала напрямок некомерційного розвитку, тобто пошук проектів, які б могли принести користь суспільству. Це були зв'язки з закордонними університетами, урядами та державними організаціями. Усе це супроводжувалося поїздками в інші країни. Ми мали партнерів на всіх континентах та мій улюблений проект створення мапи Антарктиди для відслідковування танення льодовиків, поширення рослинності та іншого. Зазвичай люди дуже дивуються, коли дізнаються про рослини в Антарктиді.  

Порада №7: Обирай щось пов'язане з космосом

Мені пощастило з моєю професією, бо її легко перетворити на відпочинок. Про космос є музика, є фільми, є книжки — книжок видається з кожним роком все більше і більше. Також є багато заходів на тему космосу, а це, серед іншого, — нові знайомства із іншими цікавими людьми. 

Порада №8: Пробуй, швидко помиляйся та будь готова йти за ідеєю

В Україні потрібно більше менеджерів та більше бізнесу. Одна з проблем українських стартапів — вміємо робити, але не вміємо продавати. Не потрібно одразу прагнути ідеалу, з часом продукт якщо він потрібний ринку викристалізується, але якщо він не на часі, то всі зусилля будуть намарне. У наш час потрібно не боятися помилятися, орієнтуватися на потреби ринку, швидко приймати рішення. 

Космічні проекти — це гра в довгу для засновників та бізнесу, тут не отримаєш прибуток вже через кілька місяців. Космос, він не для всіх, він для мрійників. Космос повинен бути десь зсередини, і тоді ця сфера стає доступною.