Фото unsplash.com
Щорічна виставка "Схід-Експо" зібрала в похмурому Києві успішні бізнеси з Донеччини, Луганщини та Азовського узбережжя. Незважаючи на дощову погоду, атмосфера в Українському домі надихала. "РУБРИКА" поспілкувалась з власниками малого, середнього бізнесу з Донбасу, та передає вам шматочок мотивації та інсайдів від людей, які розвивають регіон та доводять, що все можливо. Навіть, коли поруч війна.
Наталя та Олена Держипільські — мама та донька, які з початком війни на Донбасі виїхали з Ясинуватої до Дружківки. Там вони й осіли, там знайшли своє заняття. "Це зовсім інше життя", – зізнається мама засновниці бізнесу.
Засновниця майстерні з пошиття креативних ляльок Наталя Держипільська раніше працювала в ательє, адже за професією швачка. Дівчина зізнається, що її не влаштовувала робота ні за зарплатою, ні умовами, тому вона звільнилась. Потім багато чим займалась, поки одного разу не вирішила своїми руками зробити іграшку на подарунок. Потім почала розвивати цю справу. З часом до виробництва підключила до свою маму Олену. Вони почали шити разом на дому, так працювали близько 2 років. З часом сім'я почала отримувати запити від людей: навчіть нас шити такі іграшки.
"Тоді ми задумались зайнятись цим офіційно, зареєстрували підприємство, зняли приміщення та почали працювати. Зараз нашому бізнесу вже більше 4 років", — каже Наталя Держипільська.
Першопочатково прийшла ідея зробити зайця. Потім Наталя поїхала вчитись стилю у Тетяни Кане.
"Одні ідеї йдуть з голови, щось підлядаю в інтернеті, щось подивлюсь в інших майстрів. Іграшки зараз дуже популярні, тому натхнення вистачає", — каже Наталя.
Основний заробіток, кажуть засновники, йде через соціальні мережі, продажі зазвичай відбуваються у найближчі до Дружківки міста. Популярні у Дружківці майстер-класи від Denata Toys: приходять і батьки, і діти, будь-хто може прийти, щоб своїми руками пошити іграшку. Ексклюзивні ляльки їздять на виставки, ярмарки.
"Не стільки важко стати стартапу на новий рівень, скільки почати з нуля. У нас не було капіталу. Чесно кажучи, починали шити ми з тканин, які брали з секонду, вчились на цьому. У нас елементарно не вистачало засобів купити матеріал, інші складнощі були… Проте ми працювали дома, не витрачали кошти на оренду приміщення тощо. Ми змогли накопичити капітал, щоб вийти у світ, а потім напрацювали базу", — каже Олена.
Спочатку продавали по одній іграшці, а на оптові продажі вийшли через 2 роки.
"Першу ляльку продали на день міста Дружківки. Нашого зайця вподобала маленька дівчинка, вона дуже захотіла його, просила батьків купити. Він був лляний. Дівчинка була у захваті", — зізнається Наталя Держипільська.
Нам постійно надсилають фото дітей, а ми робимо портретну ляльку. Це наш унікальний продукт. Ляльки продаються на Etsy.
"Наше місто маленьке, часто приходять на майстер-класи діти, які вже були декілька разів, ми даруємо емоцію. Іноді діти просять подарувати їм на День народження сертифікат. Мені здається, що дорослим і дітям зараз не вистачає цих емоцій, а до нас вони приходять і відпочивають. Три години триває майстер-клас", — каже Наталя.
Ляльки шиють з якісних тканин: льон, бавовна, трикотаж, з синтетичними тканинами не працюють.
Дмитро Косилкін з дружиною з Лисичанська у 2014 році заснували бізнес з пошиття одягу для дітей. Бізнес розвивають з партнером Богданом. Їх фішка: дитячі шоломи. Зараз 400 їх комплектів викупає "Розетка", а на фабриці відшиває колекції Андре Тан.
"Почалось все з того, що дитині нічого було вдягти", — каже Богдан Ясинський, партнер засновника бізнесу.
Починали бізнес з двох ткацьких машинок, потім отримали грант від ПРООН, у цьому році отримали другий грант. Коли вони починали, то дітки власників були маленькі, тому "це бізнес, який росте разом з дітьми", — кажуть на виставці.
Богдан зізнається, що найбільша проблема на самому початку була кадрова. Спочатку в них працювало дві швачки, а зараз 20, і стараються автоматизувати процеси.
"На "Baby експо" ми познайомились з Андре Таном. Ми йому шили на аутсорсі колекцію", — каже Богдан.
Перший грант бізнесмени з Лисичанська отримали на лазерний станок, потім на проклейку швів, цього року планують отримати на апарат, який складатиме кишені.
Інша проблема, каже Богдан, оренда, в Луганській області високі ціни на воду, опалення, електроенергію. "Зима для нас проблемна".
"Ми не знали, як спочатку налагодити виготовлення замовлень. Перший раз закупили тканину та віддали в ательє, щоб пошили. Якість була нормальна, але терміни виконання не влаштовували: один комплект на тиждень — це мало. Sales відділ у нас з'явився одночасно. Потім віддали замовлення на фабрику, об'єми виробництва стали потужніші, але зникла якість. Тоді ми купили дві машинки, закройний стіл з двох старих стільниць. Основні клієнти у нас були: Луганськ, Донецьк", — каже Богдан.
Be easy регулярно збільшують розмітку сітку, тому що постійні клієнти просять. Завоювати український ринок важко, кажуть засновники, покупець став дуже балуваний, його треба дивувати. На нових партіях вони вшиють qr-коди на вироби, за якими покупець отримує 10% кешбеку.
Кожного року Be easy відкриває передзамовлення: закуповують на це тканини і відшивають.
"У такий період нам написала дівчина, що хоче забронювати дівчинку та хлопчика. Але сплинув місяць і вона дізналась, що чекатиме дівчинку. Тобто вона зробила замовлення тоді, коли ще не знала, на кого чекає. Можна назвати цього клієнта нашим наймолодшим", — каже Богдан.
У 2014 році Наталя Рак з чоловіком та двома дітьми виїхали з Донецька, коли почалась війна. Повернулись у місто, де народились — у Дружківку, до батьків.
"Стався 2014 рік, який змусив мене відновити моє давнє хобі — випічку. Потім пішли замовлення, а на сьогодні маємо творчу майстерню та повноцінний бізнес", — каже Наталя.
Починали з того, що перетворили домашню кухню на пекарню. Перші пряники випікали у Дружківці на газовій духовці 1984 року випуску, аромати стояли "неймовірні" і було незручно, зізнається засновниця.
"Ми все ж таки хотіли зробити з цього справу, тому з 2015 року подавались на гранти, тоді в область зайшли грантодавці. Бізнес-план писав чоловік, ми його захищали. У 2016 році ми зняли перше приміщення. Нашому офіційному бізнесу вже 3 роки", — розповідає Наталя.
У "Прянівіль" наносять на пряники будь-які зображення, які їм надсилають. Для цього в них є харчовий принтер, який дозволяє переносити логотипи, фотографії на випічку.
"У 2016 році ми виграли грант від Данської ради з прав біженців і там було прописано, що повинно бути офіційно працевлаштовані два переселенця. Це була головна умова. Тоді я офіційно працевлаштувалась та дала роботу двом дівчатам (з Донецька та Пісок). З тих пір ми працюємо втрьох. У мене був вибір: я працювала журналісткою, вчителем у школі, і коли ми переїхали у Дружківку, редактор місцевої газети запропонував мені роботу. Я думала, чи піти працювати знову на когось, чи заснувати свою справу. Заснувала свою справу", — каже Наталя.
Пекарня — це як третя дитина. Як її можна кинути? Ми беремо участь у розвитку міста, регіону, є ім'я, репутація.
Виставку "Схід-Експо 2019" організовано Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Польщі та Японії.
“Зесики 9 ¾”, як говорить засновниця проєкту Олеся Корженевська, це школа лагідної мобілізації. Її мета… Читати більше
“Рубрика” розповідає історію родини з Ірпеня, яка отримала від держави компенсацію за пошкоджений під час… Читати більше
У Всесвітній день боротьби з артеріальною гіпертонією розповідаємо, як правильно вимірювати тиск, а також про… Читати більше
“Рубрика” поговорила з волонтерами й активістами з Сакартвело про допомогу Україні та найбільші виклики, які… Читати більше
“Рубрика” записала історію родини, яка однією з перших отримала компенсацію за зруйноване житло в рамках… Читати більше
“Рубрика” підготувала інструкцію з відповідями на найчастіші питання про те, як оновити дані в ТЦК… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.