Як намалювати мурал, щоб вас не зненавиділи

У міжнародних туристичних путівниках мурали Києва займають почесне місце. Це й недивно, адже стіни багатьох багатоповерхівок столиці прикрашають монументальні малюнки, створені як зарубіжними, так і вітчизняними митцями. Інколи збагнути, що хотів сказати автор, легко. Часом – потрібне трактування. Мурали створюють абстрактнішими чи реалістичними, більшими чи меншими, але всі вони повинні мати дещо спільне – бути законними. Останніми роками захоплення киян монументальним живописом поступово змінюється на розчарування та навіть справедливе обурення. Люди відчувають себе ошуканими, оскільки їх думки з приводу створення грандіозних полотен ніхто не питає. Хоча інколи це вкрай важливо. Про одвічну боротьбу між громадськістю та митцями та бюрократичні перепони поговоримо далі.

Ця стаття – синтез досвіду організації створення муралу «Маленький громадянин» по вулиці Ярославська 11 на Подолі. Він присвячений питанню подолання безгромадянства в Україні та створений за підтримки Управління Верховного комісара у справах біженців ООН. Здавалося б, що може бути простіше для виконання, коли тематика малюнка – соціально значуща, а замовник – агенція найвпливовішої міжнародної організації? Однак це лише збільшує відповідальність та ставить у жорсткі законодавчі рамки.

У такому випадку (та й в будь-якому іншому) важливо зробити наступну річ: забезпечити ефективну комунікацію між різними дотичними структурами та постійно проводити роз'яснювальну роботу. Але перед цим – провести перевірку такого характеру: 

1. обов'язково перевірити, чи є обраний під мурал будинок об'єктом культурної спадщини. Інформацію можна знайти тут. База постійно оновлюється, а пошук зручний тому, що кожний район представлений окремо. Попередня перевірка – це перший і дуже важливий крок. В іншому випадку може виникнути така ж напружена ситуація, як із малюнком за адресою Спаська 6а. Будинок виявився пам'яткою архітектури, зміни до фасаду якої вносити, по суті, заборонено. Якщо говорити про такі у мистецькому та історичному планах чутливі райони столиці, як Поділ, тут також важливо перевірити, чи не потрапляє вулиця, на якій стоїть будинок, до території з охоронюваним статусом (як-от «Стародавній Київ»). Із таким запитом слід звертатися до Управління охорони культурної спадщини та відповідні департаменти

2. паралельно повідомити про ідею створення муралу слід і місцеві органи державної влади. Такий запит розглядається, згідно закону, протягом трьох тижнів. Формулювання від представників районної у місті державної адміністрації буде приблизно таким: до розгляду питання повернемося, коли Ви надасте нам експерту оцінку щодо історичної цінності будівлі, а також згоду її мешканців та обслуговуючого комунального підприємства

3. у відповіді на запит призначають відповідальну особу, виконавця, який пояснить, до якого саме комунального підприємства треба звернутися. І з «благословенням» останнього можна сміливо йти до жителів будинку.

Безумовно, можна починати й зі збору підписів. Однак повірте, усі ці зусилля виявляться марними, якщо не подбати про юридичну складову. Тим паче, багатьом людям важливо бачити певні дозвільні документи вже на стадії безпосереднього спілкування з мешканцями квартир. Головне правило тут – терпляче пояснити суть та мету проекту, а ще зібрати всі підписи. Бажано – у власників квартир (навіть якщо ті здаються їх в оренду для офісів тощо). Ідеально, коли будинок – ОСББ і тоді процес переговорів менш довготривалий та виснажливий. Однак поки така форма житлового управління непоширена, рушайте від дверей до дверей і пояснюйте, чому стіну обраного будинку – ідеальний варіант для наступного стріт-шедевру.

Як бачимо, усі процеси та органи взаємопов'язані, виділити певний стрункий алгоритм не можна (тому що законодавчого регулювання цієї процедури, як такого, немає). Однак, якщо з архітектурно-історичної точки зору будинок «чистий», комунальне підприємство, що обслуговує будинок, не має заперечень, а місцева державна адміністрація в курсі подій… не поспішайте радіти. Не виключено, що наступним кроком має стати доведення ідеї муралу до ширшого загалу. Наприклад, можна відвідати засідання громадської ради (про це слід попередньо домовитися у відділі зв'язків із громадськістю), де представити ескізи та мету створення малюнку. Важливо також перебувати на зв'язку з локальними громадськими організаціями та активістами, яким небайдужий зовнішній вигляд того чи іншого району. Останнє може являти собою певну проблему, оскільки різні ланки громадянського суспільства елементарно не знають про існування одна одної. Не полініться провести попередню «розвідку» на предмет таких об'єднань (особливо, якщо мова йде про звичайний багатоквартирний будинок). Звичайно, виникає питання, а навіщо, власне це робити, якщо мешканці не проти та відповідні дозволи надають місцеві органи влади. Міський, у тому числі, вуличний простір – наш спільний і для того, щоб вносити до нього зміни (навіть якщо ці зміни на краще), потрібно заручитися підтримкою.

Наостанок, коли здається, що дракона бюрократії переможено, а на мурал уже чекає цілий район, не поспішайте. Ще раз сконтактуйте зі своїм виконавцем (чиновником, який відповідає за проект в органі державної влади), повідомте його про початок робіт. Те ж саме слід зробити й по відношенню до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації та відповідного комунального підприємства «Київблагоустрій». Необхідно написати заяву, у якій ідеться про план мету, тривалість та план виконання робіт (важливо, щоб вони не заважали місцевим жителям та проводилися в належний час доби). Інакше митець скоює адміністративне правопорушення.

Як бачимо, створення монументальних картин – складно не лише з художньої, а й з юридичної точок зору. Однак втручаючись у наш спільний простір, ми повинні робити це максимально осмислено. Тоді мистецтво муралів стане не лише символом волелюбності та краси, а й продуктивного соціального партнерства. Ми – те, що ми робимо, думаємо та сприймаємо. Давайте оточувати себе хорошим і правильним.