Як надати допомогу у разі вибуху: що робити й чого уникати

У чому проблема?

Повномасштабна війна змусила багатьох українців пізнати, що таке поранення через вибухи. Кожна повітряна тривога несе в собі потенційну небезпеку, додають ризику й території, які внаслідок воєнних дій були заміновані та містять чимало вибухонебезпечних предметів. Нагадаємо, що наприкінці 2024 року площа територій України, потенційно забруднених мінами та вибухонебезпечними предметами, становила 139 000 км².

Саме тому знання основних правил домедичної допомоги є критично важливими, адже від вашої швидкості та адекватної реакції можуть залежати життя.

Яке рішення?

Звісно, домедична допомога не замінює професійну медичну допомогу, яку надають лише медики. Але вона є першим та необхідним етапом у загальному ланцюжку. Однак перед тим, як надавати домедичну допомогу, за словами Анни Дзюби, важливо пам'ятати про особисту безпеку.

Потрібно переконатися, чи немає загрози повторного вибуху, пожежі, обвалу будівлі, вогню чи задимлення. Оцініть ризик витоку газу, наявності пошкоджених електричних кабелів, а також уламків, скла та гострих предметів, що становлять небезпеку для вас і постраждалих. Не підходьте до підозрілих предметів.

Якщо бачите невідомий металевий об'єкт або схожий на боєприпас предмет — не чіпайте й попередьте інших. Якщо територія небезпечна — не наближайтеся, дочекайтеся фахівців. Адже хороший рятувальник — це передусім живий рятувальник.

Крім цього, не варто забувати і про юридичну відповідальність, додає Яна Горохова. Адже в Україні передбачена кримінальна відповідальність за залишення людини в небезпечному для життя стані.

"Тому мінімум, який ви можете зробити — це викликати швидку. Усі інші дії добровільні, за винятком певних професій, де ви зобов'язані надавати домедичну допомогу (як-от рятувальники, поліціянти, пожежники тощо). Якщо ж ви не впевнені у своїх діях, краще утриматися від якихось маніпуляцій. Головне правило домедичної допомоги — не нашкодити", — наголошує парамедикиня.

Як зв'язатися з екстреними службами та яку інформацію повідомити?

Якщо на місце вибуху ще не прибули екстрені служби, телефонуйте 

• 101 (ДСНС);
• 103 (швидка);
• або 112 (єдиний номер екстреної допомоги).

За словами Анни Дзюби, диспетчеру варто повідомити таку інформацію:

• Де стався вибух? Адреса або орієнтир, щоб вас максимально швидко знайшли;
• Що трапилося? Наприклад: "Був вибух у житловому будинку, є поранені";
• Кількість постраждалих. Якщо не знаєте точну кількість, скажіть "кілька" або "багато";
• Характер травм. Чітко й лаконічно опишіть стан постраждалих. Починайте з найбільш критичного. Не використовуйте емоційні фрази, що не дають корисної інформації, наприклад: "Він погано виглядає". Опишіть конкретно, що ви бачите (без свідомості, не дихає, сильна кровотеча). Не переоцінюйте чи недооцінюйте стан постраждалих;
• Чи є небезпека повторного вибуху, пожежа чи завали.

Також, як додає Яна Горохова, важливо вказати вік і стать потерпілого/ї, його/її стан — у свідомості чи ні, наявність або відсутність кровотечі та інші симптоми. Це допоможе операторам правильно визначити, яку саме бригаду відправити. 

"Головне правило — не кладіть слухавку першими! У диспетчера можуть виникнути додаткові запитання, крім того, вам можуть дати важливі інструкції", — наголошує Анна.

Як це працює?

За яким алгоритмом надавати домедичну допомогу в разі вибуху?

Як наголошують експертки, перша допомога при вибухових травмах принципово не відрізняється від надання домедичної допомоги при інших пораненнях чи ушкодженнях. 

Крок № 1

Потрібно провести первинний огляд, щоб зрозуміти стан пораненого (наявність критичної кровотечі, свідомість, дихання).

Щоби оглянути людину, за словами Яни Горохової, не обов'язково одразу підходити впритул. Пам'ятаємо про безпеку! Встановити контакт можна й на відстані 4–5 метрів, звертаючись зі словами: "Пані/пане/друже/дівчинко/хлопчику, ви мене чуєте? Потрібна допомога?". Встановлення контакту дає змогу визначити, чи людина реагує на голос і чи може відповідати на запитання.

Крок № 2

Якщо ви бачите критичну кровотечу, зупиніть її в першу чергу, а вже потім перевіряйте дихання та інші показники. Це важливо, адже людина може найшвидше померти саме від крововтрати.

За словами Анни Дзюби, критичну кровотечу можна розпізнати за такими ознаками:

• кров витікає під тиском;
• калюжа крові, що збільшується під пораненим;
• рясно просочений кров'ю одяг;
• травматична ампутація кінцівки.

Для зупинки критичної кровотечі інструкторка радить міцно затиснути рану і накласти турнікет (якщо кровотеча з кінцівки) або виконати тампонування рани (якщо кровотеча в області шиї, паху чи під пахвами). У разі відсутності турнікета або бинтів виконується прямий тиск на рану. Перед цим обов'язково треба одягнути рукавички для власної безпеки.

"Мене на заняттях часто питають, мовляв, де ми візьмемо рукавички. Але живемо в такий час, коли рукавички й турнікети мають бути у всіх. Наприклад, військові та медики часто носять із собою рукавички в жовтій коробочці з-під іграшки в кіндер-сюрпризі. Вона не займає багато місця і має хорошу герметизацію. Турнікети теж мають бути завжди при собі. Потрібно мати хоча б один турнікет для себе та ще один на випадок, коли доведеться надавати допомогу іншій людині", — розповідає Яна.

Чи можна використовувати імпровізовані засоби, замість турнікета?

За словами парамедикині, турнікети з ременів чи гілок не працюють. У такому випадку все ж краще використовувати прямий тиск на рану до приїзду швидкої допомоги, але обов'язково убезпечити себе від прямого контакту з кров'ю.

Крок №3

Після того, як ви зупинили критичні кровотечі, варто перевірити наявність дихання, якщо людина без свідомості. Зверніться до потерпілого. 

• Якщо відповіді немає, забезпечте прохідність дихальних шляхів та перевірте наявність дихання методом "чую-бачу-відчуваю" (спостерігайте за рухом грудної клітки, прислухайтеся до дихання, відчуйте тепло чи пар біля рота та носа), радить Анна Дзюба. 

"Підрахунок дихальних рухів триває 10 секунд. Якщо людина здійснює два або більше вдихів за цей час, можна вважати, що вона дихає, але дихання може припинитися в будь-який момент, тому необхідно це контролювати", — каже Яна Горохова.

• Якщо людина не дихає — починайте серцево-легеневу реанімацію. 
• Якщо людина дихає, але без свідомості, поверніть її на бік.

Яна Горохова також додає — якщо людина у свідомості, то її рівень можна оцінити за допомогою простих запитань: як тебе звати? який сьогодні день? що з тобою трапилося? Це також допомагає з'ясувати, чи орієнтується потерпілий у просторі, чи пам'ятає, де живе, свій вік, як звуть батьків тощо.

Важливо!

"Не переміщуйте постраждалих після вибуху без крайньої потреби (загрози життю), оскільки існує висока ймовірність травми хребта, а переміщення може спричинити додаткові ушкодження. Якщо місце небезпечне, наприклад, пожежа, нові обстріли, потрібно обережно відтягнути людину в безпечне місце", — наголошує Анна Дзюба.

Крок № 4

За можливості залишайтеся поруч з людиною до приїзду швидкої. Це важливо, щоби передати медикам інформацію про стан людини та дії, які вже були здійснені. Це допоможе їм швидше зорієнтуватися в ситуації. Заспокоюйте і зігрівайте постраждалих. 

Яких дій варто уникати?

Анна Дзюба наголошує, що під час надання домедичної допомоги НЕ можна:

• бігти до епіцентру вибуху, якщо територія залишається небезпечною;
• пересувати уламки без потреби — це може спричинити обвал;
• витягати сторонні предмети з ран — це може спричинити або посилити кровотечу;
• давати людині будь-які медикаменти, якщо вони не їхні, тому що це може зашкодити. Можна лише допомогти витягнути ліки потерпілого, якщо він про це попросить. Але тоді людина має їх сама покласти собі в рот;
• нехтувати власною безпекою. Якщо ситуація стає небезпечною, негайно покиньте місце події, за можливості забравши із собою постраждалих.

"І пам'ятайте, що опанувати навички домедичної допомоги лише за теорією неможливо — для цього потрібна практика. Регулярні тренування та проходження сертифікованих курсів допоможуть діяти швидко і впевнено у критичній ситуації", — підсумовує Анна Дзюба.