Путін на прицілі: як Конгрес США зібрався покарати РФ

П'ятниця 13-те у багатьох країнах має сумнівну славу нещасливого дня. Але відтепер у Кремлі її нішу цілком може зайняти середа з такою ж датою. Власне, 13 березня Палата Представників США (нижня палата Конгресу, простіше кажучи) влаштувала такий собі "День Росії", одним залпом ухваливши одразу чотири законопроекти, в різний спосіб спрямовані проти Російської Федерації.  Тож криза кризою, а міжнародна політика – за розкладом.

Причини такої "популярності" Росії лежать на поверхні. Так, автори "антипутінського" (про нього далі) акту прямим текстом вказують, що РФ "підриває верховенство права та демократію у США". Перекладаємо: йдеться знову про втручання Кремля у президентські вибори 2016 року, і якраз у тему спецпрокурор Мюллер опублікував нові його докази. З погляду конгресменів це був практично напад на США, адже хтось вторгається у політичне життя країни, натравлює американців один на одного і влаштовує повний хаос. Все це нагадує голлівудські бойовики про Велике Зло, і от зовсім немає гарантії, що наступного разу цей російський хтось не підбурюватиме американців до терактів а-ля Брейвік або просто не влаштує кібератаку, яка знищить якийсь завод.

А тому і демократи, і республіканці не забудуть, не пробачать і зобов'язані вдарити агресора по руках, аби він зупинився. Скажемо лише, що законопроекти двопартійна Палата ухвалила майже одноголосно. Далі, щоправда, акти має схвалити Сенат, однак там домінують "яструби"-республіканці, тому перешкод не має виникнути, та й Дональд Трамп «антиросійські» законопроекти не ветує.

Вдарити Кремль: по гаманцю і за Нємцова

Головною "зброєю стримування" явно є акт під звучною назвою "Vladimir Putin Transparency Act" демократа Вала Демінгса. Цей закон зобов'язує американські спецслужби викрити і "нанести на карту" усі статки, власність, інвестиції і взагалі будь-які фінансові інтереси, які має президент РФ Володимир Путін – в Росії чи за кордоном. Незалежно, володіє ними особисто Путін чи його "гаманці" (тобто оточення президента стає потенційними цілями). Крім того, розвідслужби мають доповісти Конгресу про методи (!), якими Путін набував ці статки,  а це, фактично, розслідування. Власне, багатство хазяїна Кремля оцінюють у епічні 200 мільярдів доларів (це як ВВП Чехії), тож є що шукати. На все про все у спецслужб буде півроку.

Це, звісно, не "кінець Путіна", як оголосили деякі блогери. Але лідера РФ беруть під санкційний приціл. А депутати мислять масштабно і хочуть "викрити найвищих російських політиків, олігархів та інших персон", які покривали путінську корупцію. Відтак, "на олівець" можуть потрапити олігархи брати Ротенберги, Геннадій Тимченко, Дмитро Ролдугін, і решта близького оточення. Зважаючи на любов російського правлячого класу до зберігання активів у Швейцарії і покупки маєтків у Монако, США явно отримають новий важіль для втихомирення агресора, просто натякнувши їм на санкції: "не нахабнійте, а то без рахунків залишитесь".

А от ухвалена тоді ж "Резолюція 156" прямо вимагає нових санкцій. У ній ідеться про вбивство Бориса Нємцова (нагадаємо, російського опозиціонера застрелили у 2015 році), і автори на чолі з демократом Еліотом Енджелом прямо звинувачують у нападі російських силовиків, а спецслужби – у саботуванні розслідування. А відтак, конгресмени вимагають від Мінфіну США скласти такий собі "Список Магніцького №2". Тобто вирахувати учасників і замовників убивства і накласти на них санкції. До речі, схвалення Сенату тут не треба, тож слово за Мінфіном. Сам ефект буде не особливо глобальним (навряд чи посадовці рівня слідчих і прокурорів ведуть бізнес у ЄС чи Штатах).

Однак розголос цієї теми здатен цілком заслужено вдарити по іміджу Росії. Так, як це раніше зробила справа самого Магніцького. Саме після неї Захід почав переосмислювати ставлення до РФ і ввів перші санкції.

"Трамп, введи війська!"

Якщо вам цікаво, чи не забула Палата про Україну, то ні, і того ж 13 березня депутати ухвалили "Акт про заборону визнання Криму російським". Його фабула доволі проста: Конгрес не визнає російський суверенітет над Кримом і прямо забороняє будь-яким органам влади чи федеральним агенціям здійснювати будь-які дії, з яких випливало б, що півострів – російський (наприклад, визнавати "вибори" в Криму). А доводить це, що серед американських парламентарів кількість прихильників "пробачення Росії" майже нульова, і про зняття санкцій Кремлю пора забувати.

Але найцікавішим із законопроектів є четвертий, "KREMLIN Act", і не лише через назву. Формально, це не зовсім протидія Росії. Акт зобов'язує Пентагон, Директора національної розвідки і Держдеп за 90 днів прозвітувати: як Росія загрожує НАТО і чи може почати бойові дії проти Альянсу, як Кремль реагуватиме на військову допомогу Україні та Грузії. І, головне, у яких сферах РФ може загрожувати Заходу (втручання у вибори, наприклад). Але треба розуміти контекст.

Річ у тім, що Дональд Трамп, хоч і відправляє до Європи додаткові війська, однак все ж оперує погрозами вийти з НАТО чи вимагати від союзників додаткової оплати за захист, і американські євроатлантисти бояться, що це "здасть" Європу Кремлю. Так от, у них може з'явитися контраргумент. Неважко передбачити, що розвідка виявить купу доказів агресії Росії (голова Єврокомандування США взагалі заявляє, що РФ не виключає ядерні удари). Неважко передбачити, що ці слухання стануть інформаційною бомбою. У таких обставинах Білий Дім навряд чи будуватиме плани згортання НАТО, радше навпаки – посилюватиме військову підтримку союзників. Хоча сигнал Путіну "ми бачимо, що ви робите" теж виключати не слід.

Втім, у всіх трьох випадках слід дочекатися схвалення законопроектів Сенатом – туди вони вже передані.

Як діятимуть санкції

"Ну, і що це було?", – можуть спитати читачі, які очікували почути про відключення РФ від SWIFT, нафтове ембарго і інші кремлевбивчі санкції.

Так от, мета Вашингтона – не «розвалити», а планомірно ослабляти Росію у відповідь на агресію. Адже її крах потягне за собою падіння світової економіки. Історія з санкціями проти олігарха Олега Дерипаски показала: від «бану» російської сировини збитки мають європейські споживачі і не лише. Ну, і взагалі світу не потрібен розвал ядерної держави – достатньо згадати, як Буш-старший у Києві агітував проти розпаду СРСР, боячись, що він переросте у громадянську війну зразка Югославії. Тому американці по-саперськи обережні.

З іншого боку, США ревно продовжують тактику болючих і несмертельних санкційних ударів, які мають змусити Росію зупинити акти агресії. Лише «кримські» санкції коштували РФ 150 мільярдів доларів. І як бачимо, протистояти Путіну у Конгресі зараз готові як республіканці так і колишні пацифісти – демократи. Тож навіть якщо наступного року у США зміниться президент, Америка не піде на поступки – а отже, і Україна зможе розраховувати на підтримку Штатів – наразі ключового нашого союзника.