Як так трапилось, що наш світ став найгіршим місцем для тварин?
Зараз, коли люди живуть довше і багатше (порівняно з іншими поколіннями), маємо доступ до чистої води, електроенергії та можливість навчатись, кількість тварин, що проживають в жахливих умовах приголомшує.
Майже для кожного виду тварин, окрім Homo sapiens, сьогодення стало чи не найгіршим періодом для життя — особливо для видів, які ми одомашнили для їжі: курей, свиней, корів і дедалі більше риб.
Значне вдосконалення людства відбулося завдяки цим тваринам, а швидке зростання чисельності населення і довша тривалість життя спричинило сплеск попиту на дешеве м'ясо за останні 60 років.
Процвітання людей і страждання тварин існують у формі перекрученого симбіозу: економічний ріст призводить до збільшення виробництва та споживання їжі – як наслідок, зростають чисельність населення і тривалість життя. Звідси потреба більш інтенсивно вирощувати м'ясо, щоб наситити щораз більше людей.
Попри всі проблеми глобальної продовольчої системи — зокрема нещодавнє зростання голоду через пандемію Covid-19 та підвищення цін на зерно через війну в Україні — у світі сьогодні недоїдає набагато менше людей, ніж у 1970-х роках. Загалом загроза голоду значно зменшилась. Але такий прогрес людства був катастрофічним для навколишнього середовища та тварин, оскільки десятки мільярдів тварин зараз вирощують на промислових фермах щороку, що спричиняє приблизно 15% світових викидів парникових газів.
Зростання чисельності населення та процвітання людей також означало, що дедалі більше тварин використовують для тестування ліків і споживчих товарів. Збільшується вирубка лісів на масивних територіях дикої природи — нові землі насамперед освоюють, щоби вирощувати корми для худоби.
Хоча розвиток людства напряму шкодить добробуту тварин, залишається краплина оптимізму, а саме домашні улюбленці. Рівень евтаназії у притулках США різко зменшився з 1970-х років. Ба більше, ми знаходимося на початку революції наших стосунків із тваринами. Країни ухвалюють закони, які забороняють найгірші методи фермерства; провідні філософи закликають розширити те, кого ми беремо до уваги у моральних судженнях; вчені розробляють технології, які одного разу можуть повністю припинити використання тварин для їжі, медичних досліджень і текстилю.
Хоча, за прогнозами, рівень споживання м'яса в Азії, Африці та Латинській Америці стрімко зросте в найближчі десятиліття, він, імовірно, однаково буде набагато нижчим, ніж на заході. А в багатших частинах світу, таких як США та Європа, споживання м'яса, схоже, більш-менш досягло піка або, принаймні, зростатиме дуже повільно.
Деякі країни, як-от Німеччина та Швеція, справді починають споживати менше м'яса, частково завдяки посиленим кампаніям інформування щодо шкоди від виробництва м'яса для навколишнього середовища. Європейська комісія прогнозує зниження споживання м'яса на душу населення в межах ЄС на 4% до 2031 року.
Утім, це зниження є відносним. Останні дані показують, що у Швеції споживання м'яса на душу населення майже у п'ять разів перевищує цей показник у Пакистані, тоді як людина в Німеччині у середньому з'їдає приблизно стільки ж м'яса за місяць, скільки особа у Нігерії за рік.
Проте подібно до того, як деякі країни знайшли спосіб покращувати якість життя, одночасно знижуючи національний вуглецевий слід — одного дня ми можливо зможемо зробити те саме для добробуту тварин.
Ми створили 11 діаграм, які показують похмуру історію того, як розвиток людства надто часто відбувався коштом добробуту тварин, але також відкривають надію на майбутнє, де люди та приручені тварини зможуть процвітати разом.
У 1961 році на кожну людину припадало 2,5 сільськогосподарські тварини; у 2020 році — вже 9,5, тобто йдеться про стрибок на 280%. Наразі на наших фермах і у харчових системах вирощують і вбивають 74 мільярди тварин щороку.
Але все це м'ясо не споживають однаково в усьому світі: мешканець США з'їдає близько 124 кг м'яса на рік, а людина з Ефіопії — лише 5 кг. В Україні середній показник — 47 кг м'яса за рік на одну людину (дані за 2017 рік).
Проте це не просто цифри. Оскільки попит на м'ясо зріс, умови утримання тварин погіршилися. Щоб виростити ці десятки мільярдів курей, свиней і корів, фермери та м'ясні компанії пріоритезували ефективність, а не добробут тварин і збереження навколишнього середовища. Отримана в результаті модель промислового фермерства, вперше побудована в Сполучених Штатах і Європі в епоху після Другої світової війни, відтоді поширилася на весь світ.
За однією оцінкою, майже три чверті сільськогосподарських наземних тварин у світі вирощують на промислових фермах, де вони щільно напхані в ангарах і майже не мають доступу до свіжого повітря, сонячного світла чи довкілля. І майже всі наземні тварини, яких вирощують для їжі, — це кури — близько 95%.
Більший попит на м'ясо, особливо на яловичину, означає не тільки більше страждань тварин на фермах. Він також відповідальний за знищення місця проживання диких тварин у тропічних лісах Амазонки та інших тропіків.
Вирубка дерев для сільськогосподарських угідь — є головною причиною знищення лісів. У 1700 році лише 9% світових лісів і диких луків було вирубано для сільського господарства. Сьогодні це 46%, головним чином для випасу худоби, вирощування сільськогосподарських культур, як-от сої для годування свиней і курей, або для виробництва пальмової й інших олій.
Виробництво м'яса має подвійний вплив на зміну клімату. Окрім того, що тварини, яких ми вирощуємо, виробляють парникові гази, уся пов'язана з фермерством вирубка лісів спричиняє викиди вуглецю, накопиченого у деревах. Це посилює зміни клімату та становить до 10% викидів вуглекислого газу людством.
Щороку у світі виробляється близько 200 мільйонів тонн морепродуктів, але ми не знаємо скільки це тварин, оскільки рибу вимірюють вагою, а не окремими видами. Проте одна група, відповідно названа Fish Count, підрахувала, що щороку з'їдається від 1 трильйона до 3 трильйонів риби та ракоподібних, таких як креветки та краби (хоча ця цифра не включає ракоподібних, що були виловлені у дикій природі).
Чисельність наземних тварин є мізерною порівняно з виробництвом морепродуктів.
Щоб краще уявити масштаби, є ще таке порівняння: риб та ракоподібних, яких вирощують і виловлюють для їжі щороку, набагато більше — щонайменше 1 трильйон — ніж людей, які будь-коли існували, за оцінками це 117 мільярдів.
Виробництво морепродуктів незвичайне тим, що воно базується як на вилові риби в дикій природі, так і на вирощуванні її на суші чи в морських загонах. Протягом більшої частини історії людства переважним методом був вилов у дикій природі. Зловлена риба перед тим жила звичайним життям і відчувала біль лише протягом тих хвилин чи годин, які знадобилися, щоб її зловити та забити. Потім, у 1980-х роках, почало розвиватися промислове рибництво через побоювання скорочення популяції дикої риби.
Наразі більша частина риби, яку ми їмо, надходить з рибних ферм. По суті, це підводні промислові ферми, які повторюють багато тих самих проблем, що зустрічаються на наземних фермах: перенаселеність, хвороби та травми, і шкода навколишньому середовищу.
Подібно до того, як сільське господарство змінило природні ландшафти через вирубку лісів, комерційне рибальство змінило океани через забруднення та надмірний вилов. За даними Національної океанічної служби США, на викинуті знаряддя лову припадає близько 10% пластику, знайденого в океані: морські рибні ферми забруднюють океани, а вилов риби є основною загрозою для коралових рифів.
Якщо попит на м'ясо та морепродукти продовжуватиме зростати, наслідки для навколишнього середовища та добробуту тварин будуть неосяжні. Проте вже є деякі докази того, що принаймні деякі країни, можливо, досягли свого піка споживання м'яса.
За останнє десятиліття споживання м'яса на душу населення в Німеччині впало на 12,3%. Експерти пояснюють ці зміни значною мірою завдяки праці захисниками навколишнього середовища країни, особливо молоді, яка привертає увагу до внеску м'яса в зміну клімату. Інші фактори також могли сприяти падінню, наприклад підвищення обізнаності про жорстоке поводження з тваринами та проблеми прав людей в м'ясній промисловості.
Німеччина не одна — у Швеції споживання м'яса продовжує скорочуватися з 2016 року.
Споживання м'яса на душу населення у Швеції впало на 9,2% з 2016 по 2021 рік (з невеликим зростанням з 2020 по 2021 рік).
Анна Гареніус із Djurens Rätt, шведської групи захисту тварин, наголосила, що екологічна обізнаність також зіграла свою роль у переході країни на рослинну їжу (зрештою, у Швеції проживає, мабуть, найвідоміший веганський еколог, Грета Тунберг).
Гареніус також підкреслила, що шведи надзвичайно люблять бойкоти. Вони навіть бойкотували компанію Oatly, яка долучила Швецію до рослинного руху, за те, що вона взяла інвестиції від Blackstone, приватної інвестиційної компанії, яка пов'язана з вирубкою лісів Амазонки та генеральний директор якої був донором і радником Дональда Трампа.
Дві країни демонструють, що зміни можливі навіть без потужної урядової політики. Це, своєю чергою, суперечить ідеї, яка часто поширюється серед деяких екологів, що індивідуальний вибір не має такого великого значення. Німці та шведи просто дослухались до аргументів на користь скорочення споживання м'яса. Немає сумніву, що для того, щоб значно змінити вплив виробництва м'яса та молока на навколишнє середовище, урядам доведеться у певний момент вжити більш рішучих заходів, як це було зроблено щодо виробництва та транспортування енергії.
Людство звикло їсти багато м'яса, причому за дешевою ціною. Кампанії спрямовані на те, щоб переконати людей їсти менше м'ясних продуктів, можуть спрацювати в деяких країнах, але для більшості споживачів, багатих чи бідних, це важко продати. Необхідно відтворити альтернативні білкові продукти, які мають на меті забезпечити смак і поживність м'яса та молочних продуктів, не вбиваючи тварин.
Альтернативи м'ясу тварин існували століттями, але лише останніми роками вони стали більше схожими на м'ясо, ніж на рослини. Тепер інвестори — і чимраз більша громада вчених і захисників — прагнуть зробити їх набагато кращими на смак і дешевшими.
До 2016 року кілька компаній домінували на ринку рослинного м'яса. Потім бургери від Beyond Meat й Impossible Foods змінили гру. Раптово інтерес споживачів до рослинного м'яса різко зріс, а за ним й інвестори. У 2013 році стартапи альтернативного м'яса та молока отримали лише 23 мільйони доларів фінансування. У 2021 році інвестиції становили 5 мільярдів доларів.
Значна частина фінансів пішла на стартапи рослинного походження, але компанії, які прагнуть комерціалізувати клітинне або «культивоване» м'ясо — м'ясо, вирощене з тваринних клітин — почали рости як на дріжджах. Так само як компанії, які використовують різні методи бродіння (ферментації).
Деякі уряди, зокрема США, фінансують дослідження альтернативних білків, а інші навіть інвестують у компанії, що займаються виробництвом рослинних білків. Проте потрібен деякий час, щоб побачити, чи окупляться всі ці інвестиції, та чи насправді зміниться спосіб харчування нашого суспільства; м'ясо рослинного походження, як і раніше, становить менш ніж 1% від загального обсягу м'яса, виробленого в США.
Протягом багатьох років продажі рослинного м'яса стрімко зростали. Проте у 2021 році це зростання зупинилося. Частково це пояснюється тим, що розвиток продажу у 2020 році був незвичайним — пандемія та вся паніка, яку вона викликала, призвели до того, що всі продажі харчових продуктів, включно з м'ясом рослинного походження, зашкалювали.
Попри те, наразі кількість повторних закупівель нижча, ніж очікували компанії. Maple Leaf Foods, великий виробник рослинного м'яса (і м'яса тварин) у Канаді, відмовився від деяких своїх амбітних планів щодо розширення виробництва м'яса рослинного походження після відставання продажів, а Bloomberg повідомив про невтішні випробування вегетаріанських гамбургерів у закладах швидкого харчування.
Проте глобальні перспективи альтернатив рослинного м'яса здаються більш райдужними, ніж у Північній Америці.
Багато галасу про ринок рослинного м'яса виходить із США, де знаходяться штаб-квартири деяких з найбільших компаній. Однак Азія та Європа також є основними виробниками та споживачами м'ясних альтернатив.
Згідно з аналізом Good Food Institute, який використовує дані дослідницької компанії Euromonitor, з 2017 по 2021 рік продажі рослинного м'яса у продуктових магазинах подвоїлися у всьому світі.
І надалі очікується стабільне зростання. Bloomberg Intelligence прогнозує, що з 2022 по 2030 рік глобальні продажі рослинних змінників м'яса зростуть більш ніж утричі.
Індустрія замінників м'яса та молока не змогла витіснити звичайне тваринництво, але вона все ще досить молода. Прихильники більш гуманної харчової системи, однак, не фокусуються лише на просуванні альтернативного м'яса, а й постійно працюють над законами, які роблять промислове фермерство трохи менш жахливим.
Сьогодні американський ринок яєць виглядає зовсім інакше, ніж на початку 2015 року. Тоді лише близько 6% курей, які вирощувалися для отримання яєць, утримувалися без кліток. Решта жалюгідно страждали у так званих батарейних клітках, де кожній курці надається менше місця, ніж аркуш паперу А4. Вони змушені жити таким чином протягом 1-2 років, поки їхня продуктивність не зменшиться, і їх використають для виробництва бульйону, корму для сільськогосподарських тварин або домашніх улюбленців.
Проте у 2015 році в Каліфорнії набув чинності закон, який забороняє клітки для курей. Великі продовольчі компанії, такі як Panera Bread і Starbucks, почали скуповувати все більше і більше яєць, отриманих без кліток, під тиском активістів. Тоді більше штатів заборонили клітки, і більше компаній долучилися до цього руху, створивши позитивний цикл. Зараз 35% курей у США живуть без кліток, що свідчить про те, що прогрес у добробуті може бути досягнутий, і що це може статися швидко.
Слово застереження: безклітковий спосіб утримання, попри те, що він є кращим для добробуту курей за звичайні методи вирощування, не виключає жорстоке поводження з тваринами. Більшість вольєрних курей ніколи не мають доступу на вулицю. Багато з них все одно помирає передчасно від хвороб і живе у власних відходах у тісних сараях. Проте це однаково прогрес, який розповсюджується швидше й швидше.
Деякі з найбільших країн Європи вирощують більшість курей безклітковим способом, наприклад Німеччина, Нідерланди й Італія. Решта континенту наздоганяє; у 2017 році 47% курей утримувалися без кліток, а до 2021 року цей показник зріс до 55%. Це означає, що за останні кілька років кількість курей у клітках зменшилася.
І зусилля можуть прискоритися протягом наступного десятиліття. Від співавтора Vox Джонатана Моенса: "Європейська комісія — виконавчий орган Європейського Союзу — оголосила в червні [2021] заборону на клітки для ряду тварин, включаючи курей-несучок, племінних свиней, телят, вирощених для телятини, кроликів, качок і гусей, до 2027 року. План охопить сотні мільйонів сільськогосподарських тварин, вирощених у 27 країнах. Це ставить Європу на шлях впровадження найпрогресивніших у світі реформ захисту тварин протягом десятиліття. Якщо врешті-решт його запровадять, це може стати поворотним моментом у тривалій боротьбі за полегшення страждань тварин".
Немає сумніву, що поширення промислового фермерства по всьому світу та зростання споживання м'яса в країнах з низьким рівнем доходу нівелюють наслідки багатьох змін, які відбуваються в Європі та США, оскільки країни, що розвиваються, намагаються наздогнати західний спосіб життя.
Проте є сильна громадська підтримка добробуту сільськогосподарських тварин у всіх країнах. В Україні захистом прав сільськогосподарських тварин займається ГО "Відкриті клітки Україна". Дізнатися більше та долучитись можна на сайті організації.
Також є новітні рухи захисту прав тварин і стартапи рослинної їжі, що з'являються по всьому світу, намагаючись очолити цунамі для промислового виробництва м'яса. Більше про рослинні бізнеси в Україні на сайті проєкту UA Plant-Based.
Переклад та адаптація: Валерія Лукьянова та Ніна Новосельська, активістки ГО "Відкриті клітки Україна"
