Хочете наблизити перемогу – йдіть на роботу: пояснює економіст
Почуття провини від того, що ви не на фронті і навіть не волонтерите 24/7 – стан багатьох українців зараз. Та фахівці нагадують: щоб воювати та перемагати країні потрібна економіка, що працює. Якщо усі підуть на фронт, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод.
Авжеж, продовжуйте гуртуватися і допомагати іншим, продовжуйте волонтерити, але й виконувати свою роботу та заробляти гроші – не менш важливо зараз.
По-перше, так ви зможете більше допомагати: наприклад, маючи гроші на бензин, зможете перевозити людей, гуманітарку чи бронежилети.
По-друге, заробляючи, ви зможете донейтити кошти на армію.
По-третє, критично важливо для перемоги обертати гроші: якщо можете, оплатіть комуналку, заплатіть податки, замовте щось у місцевої майстрині, зробіть стрижку, робіть покупки, оплатіть заняття з репетитором англійської чи з психотерапевтом. Заробляти і витрачати – це вагомий вклад у боротьбу.
Ми поговорили детальніше про це з Глібом Вишлінським, економістом і виконавчим директором Центру економічної стратегії, і попросили його прокоментувати судження, які часто зустрічаємо у соцмережах.
«Як я можу спокійно собі працювати, поки наші хлопці і дівчата гинуть на фронті?!»
Дуже багато робіт є критично важливими для виживання країни. Енергетики, зв'язківці, хлібопіки – багато професій забезпечують комфортне життя для українців. Та й ті, чия робота непомітна, але має клієнтів, критично важливі для економіки військового часу. Вони купують результати роботи інших, платять податки, з яких фінансують армію, лікарів та пенсії. А ті, хто працюють в Україні на закордонних клієнтів, наприклад, ІТ-фахівці, ще й приносять країні іноземну валюту, потрібну для закупівлі критичного імпорту.
Ваше нервування та картання себе ніяк не допоможуть нашим захисникам та захисницям. А от стимулювання економіки напряму допомагає перемогти.
«Я не бачу зв'язку між тим, що працюю продавцем у магазині одягу і тим, яким чином це впливає на нашу армію»
Не все має впливати на армію, війна путіна націлена проти всього українського народу. Якщо ви працюєте в магазині одягу у відносно мирному місті, ви забезпечуєте пристойним життям переселенців, які приїхали до вас – вони ж не будуть ходити в теплих куртках у +20, правильно? А якщо ви продаєте одяг українського виробництва, то це дасть роботу і зарплату тим, хто шитиме нові партії одягу.
«Ну гаразд, працювати треба, зрозуміло. А що робити, якщо моя сфера роботи – наприклад, індустрія розваг (я власниця кінотеатру, лижного комплексу) чи сфера б'юті-послуг (салони краси, манікюрні точки тощо). Розважатися чи робити манікюр у такий час – це аморально!»
Ринок сам визначає, на що є попит. Якщо в такий час у людей немає настрою для розваг, то вони й не будуть платити вам гроші. Але навіть в темні часи люди мають потребу в маленьких радощах, які підіймають настрій та дають сили для роботи – наприклад, швидка перерва на смачну каву з тістечком. Не варто забирати це у людей. Крім того, у спокійнішим містах зараз дуже багато дітей. Не можна позбавляти їх радощів мирного дитинства – можливості посмакувати улюбленою їжею, почитати куплену батьками книжку та й навіть сходити в кіно. Це зменшить їхню психологічну травму від війни.
Нам потрібно більше людей, які змогли психологічно адаптуватись, для перемоги та роботи після неї.
До того ж, багато бізнесів віддають частку заробітку військовим, тому ви напряму допомагаєте перемогти ворога.
«Я працюю, заробляю зараз мало, і майже усе зароблене віддаю на армію. Собі і родині купую лише найнеобхідніше – дешевий базовий набір продуктів і сплачуємо комунальні послуги. Я ж усе роблю правильно?»
Тут кожет визначає для себе сам. Насправді, в такі часи в більшості людей й немає бажання дозволяти собі щось зайве, бо для цього немає ані настрою, ані впевненості в майбутній фінансовій стійкості.
Також не варто залазити у борги, щоб донейтити на армію.
«Який сенс у тому, що повідкривалися кафе і ресторани? Кавувати і ходити по ресторанах зараз – це ницо та аморально!»
У спокійніших містах зараз багато переселенців, не в усіх з них є можливість готувати самим. Та й для місцевих має бути можливість поїсти та випити каву в перервах між роботою. Щобільше, не можна очікувати, що кухарі нескінченно готуватимуть як волонтери – їм та їхнім дітям теж треба щось їсти.
Тож ті, хто ходять до кафе та їдять в ресторанах, також підтримують економіку і допомагають виплачувати зарплати.
Чому я маю платити за комунальні послуги, якщо я не перебуваю у своїй квартирі ? Чим це допомагає?
Комунальні послуги і далі надаються – адже і військовим потрібні світло та електроенергія. У будинках, які ви вимушено покинули (якщо це не місто в облозі під обстрілами) далі тепло, ліфти працюють для тих, хто не виїхав, майстри лагодять пошкодження, та й сміття далі вивозять. А за те, що нараховується за лічильниками, ви й платитимете 0.
До того ж, комунальники ліквідовують наслідки аварійних ситуацій. Якщо цього не робити, то у військових не буде зв'язку для того, аби робити свою роботу.
За можливості, підтримайте роботу комунальників, які зараз забезпечують комфорт для тих, хто через власні причини лишився. Сплатіть хоча б половину сум, якщо не можете повну.
І пам'ятайте, у нас зараз спільна боротьба, просто різні фронти.
Авторка: Наталія Шевчук
