Робота для незрячих. Як безкоштовні курси у Львові допомагають працевлаштуватися людям з інвалідністю

Вікторія Губарева

Людям із порушеннями зору часом важко знайти роботу. В Україні це один з декількох шляхів: або "крутити кришки на УТОСІ"  — в Українському Товаристві Сліпих, що спеціалізується також на виробництві розеток, вимикачів, світильників, запобіжників тощо, або ж працювати масажистом — саме цю професію часто обирають незрячі, а на питання чому, пояснюють, що "Так вже склалося". 

Проте таке становище справ неприйнятне, оскільки заздалегідь визначена профорієнтація для людей із порушеннями зору — це нівелювання будь-яких розмов про рівні можливості для всіх. Ця ситуація поступово, дуже повільно вирівнюється завдяки тому, що тепер небайдужі українці, які самі колись були в центрі цієї проблеми, самі взялись за її вирішення. 

Людина, що надихнула та пішла з життя

Громадську організацію "ІУС" у  2005 році заснували Андрій Максимович та Микола Пех. Микола був незрячим, але діяльність організації не була зосереджена на інклюзії: у ній проводили курси української мови для іноземців, молодь готували для участі у міжнародних проектах, засновували партнерства із закордонними громадськими організаціями. Найбільшим проектом, який існував до курсів, були благодійні марафони та велопробіги, кошти від яких відправлялись на закупку боксів для новонароджених у Львівській лікарні, де не вистачало медичного забезпечення. 

Згодом у велопробігах почали брати участь незрячі люди — на двомісних велосипедах в парі зі зрячою людиною. Саме тоді Микола встиг податися на грант, який виграв, але результатів конкурсу так і не дочекався — вони прийшли через два тижні після його смерті. Однак справу пана Пеха продовжили. 

"Людям довелося мобілізуватись і без ідейного натхненника продовжувати його справу", — розповідає Анна Лукасевич, нинішня керівниця громадської організації. 

Останній з велопробігів влаштовувався у 2019 році — учасники подолали дистанцію від Івано-Франківська до Берліна на велосипедах. 

"Спочатку я збирався стати масажистом, тому що так склалось — багато з тих, хто має вади зору, йдуть в цю професію"

Порушення зору у львів'янина Миколи з'явилися вже в дорослому віці: до цього він змінив декілька робіт, працював на різних посадах в банках та страхових компаніях, але після того, як зір було втрачено, продовжувати працювати у звичній сфері він вже не міг.

"Спочатку я збирався стати масажистом, тому що так склалось — багато з тих, хто має вади зору, йдуть в цю професію, але потім моя мама підказала мені ідею: працювати за комп'ютером, і мені довелось вчитися працювати з нуля. Треба було вивчити клавіатуру та знов навчитися комп'ютерній грамотності, адже в роботі з Word, Excel з'являється інша специфіка. Щоб ви розуміли, незрячі люди взагалі не користуються мишкою — тільки клавіатурою", — ділиться спогадами Микола Лагоцький. 

У 2016 році, коли організація почала активно розвивати свою діяльність у сфері інклюзії, — саме тоді почалися курси для незрячих, до проекту долучився й Микола, і з того часу бере активну участь у розвитку проекту.

Перейняти та примножити. Звідки з'явилась ідея курсів? 

Просвітницькі заходи, якими займались в "ІУС",  змінилися на навчальні дистанційні курси — ідею піддивилась у Сполучених Штатах та розвинула в Україні Марта Дропа, яка на той час займалася проектом. Разом із Романом Бореньком, Андрієм Бутенком та Миколою Лагоцьким Марта організувала курси для незрячих людей: спочатку студенти вчились працювати NVDA — програмою екранного доступу з синтезом мови, що дає змогу людям із порушеннями зору працювати з комп'ютером, а потім студентам давали навички роботи з Word, Excel, згодом, знайшли викладачів, що викладають мову програмування Python для підготовки повноцінних програмістів, англійську мову, навчали студентів користуватись соціальними мережами та працювати у музичному редакторі Reaper. При цьому майже всі викладачі курсів були незрячими. Перших студентів у группу англійської мови Микола набрав самостійно, серед своїх знайомих, згодом на онлайн-курси почали записувати незрячі з інших міст:

"Між нами дуже тісна комунікація, і скоро після початку курсів вже не ми шукали студентів, а студенти — нас, ідучи за рекомендацією своїх знайомих", — розповідає Микола. 

Зараз громадська організація "ІУС" в рамках соціально-культурного проекту "IUS IT Network" готує новий курс, щоб підготувати студентів до роботи тестувальниками, опираючись на досвід відомої IT-компанії Softserve, де вже працюють люди із порушеннями зору. До речі, середня заробітна плата на українському ринку на таку вакансію, за даними Work.ua складає 21 тисячу гривень, а в Києві — близько 30 тисяч. 

Від методу 10 пальців до працевлаштування: скільки людей змінили своє життя на краще?

Тепер студентів навчає вже з десяток викладачів — за весь час через IUS IT Network пройшло вже 70 студентів з інвалідністю, значна частина яких пройшла по декілька курсів. В першу чергу незрячих треба навчити методу 10 пальців, яким вони користуються для роботи за комп'ютером. Микола Лагоцький ділиться з нами, що це можна опанувати дистанційно, хоча раніше цьому навчали лише в реабілітаційних центрах: 

"Кожен палець відповідає за певну клавішу. Я навчався такому методу очно, їздив у реабілітаційний центр. Але потім вирішив спробувати навчити цьому онлайн, і, знаєте, у мене виходить. От саме зараз в мене навчаються дві жінки і чоловік. Заняття лише індивідуальні, адже тет-а-тет легше пояснити, де яка клавіша знаходиться", — ділиться досвідом викладач. Після того, як людина опановує клавіатуру, вона може брати участь у курсах — без знання методу 10 пальців навчатись, за словами Миколи, буде складно, "А з ним — без проблем", — каже він. Усі лекції проводяться у програмі Team Talk, кожна група має свої кімнати, а сама програма адаптована для комфортного використання людьми із порушеннями зору.

Навчання не проходить дарма: "Дуже важливий момент у навчанні — працевлаштувати людину, щоб курси не пройшли просто так і людина насправді могла себе реалізувати. В Україні складно знайти собі роботу навіть людині без інвалідності, тому ми акцентуємо увагу на тому, що допомагаємо людям після наших курсів знайти собі роботу", — розповідає Анна Лукасевич. За її словами, більше половини випускників знайшли її — у кол-центрах, менеджерами з продажів, та навіть в IT-галузі.

Вдалих прикладів вистачає: випускниця курсів Оксана Войтко з Вінниці відкрила власний магазин в'язаних речей, Олександр Грищенко з Черкас працює як Python-програміст, а юристка Марія Гогільчин з Івано-Франківська удосконалила свої навички володіння електронними таблицями.

Складнощі у фінансуванні та рішення: єднання з іншими організаціями

Курси IUS IT Network  — цілком безкоштовні для студентів. Підтримка платформи та виплата заробітних плат викладачам проходить через Львівську міську раду — щороку IUS IT Network подаються на конкурс "Зробимо Львів кращим",  а також через партнерства з іншими організаціями, наприклад, Івано-Франківською "Біла Тростина". Цього року курси будуть проводитись у партнерстві з Харківським реабілітаційним центром "Право вибору", який виграв грант на викладання курсів комп'ютерної грамотності, копірайтингу, підготовки менеджерів з продажів та працівників колл-центрів, а також курси з самопрезентації:

"Незрячі люди часто бувають не впевнені в собі, тож коли їм розповідають, як правильно скласти резюме, а потім — опублікувати його на Work.ua, Rabota.ua і Headhunter; як поводитись на співбесіді, знайти роботу їм значно легше", — пояснює Микола. 

Необхідність в партнерстві з іншими місцевими організаціями зумовлена тим, що отримати всеукраїнський грант організація не може, хоча студенти вже навчаються онлайн з різних куточків України. Але в IUS IT Network придумали вихід: єднатись з іншими організаціями, що переймаються проблемами людей із вадами зору та робити спільні проекти у партнерстві — так, як це реалізовано з центром "Право вибору" Валентини Бутенко:

"Це дуже хороший досвід, і ми могли б застосовувати його в Україні. Тобто до нас можуть долучитися інші організації — ми надаємо власну платформу для проведення курсів, у нас є викладачі, свій сервер, тож ми вже знаємо, як правильно організувати курси, та можемо ділитись цими знаннями з іншими", — пропонує пан Лагоцький. 

На завершення 

Останнє питання до Миколи було трохи провокативним: 

 — А чи допомогли курси вам? Чи повернетесь ви зараз до діяльності, якою займалися до втрати зору?

 — Я не збираюсь повертатися — я працював у банку та страхових та знаю цей рід діяльності, хоча вже зараз я міг би працювати там з тими вміннями, які маю. Але всі мої сили направлені на розвиток наших курсів, і я не хочу кидати це на півшляху. Моя ціль — налагодити стабільне фінансування та залучити якомога більше студентів та викладачів, щоб інші незрячі люди могли працевлаштуватись. 

І ми з цим повністю погоджуємось. 

Громадська організація «ІУС» в рамках соціально-культурного проекту «IUS IT Network: навчальні комп'ютерні курси для людей з інвалідністю» з березня 2021 року проводять заняття з мови програмування Python, менеджменту з продажів та роботи в кол-центрах для людей з інвалідністю. Проект реалізовано за підтримки управління інформаційних технологій департаменту розвитку Львівської міської ради в рамках конкурсу соціально-культурних проектів «Зробимо Львів кращим!».

↓Читайте також

Як ініціювати інклюзивність у містах та селах: досвід чернівецьких активістів

Інклюзивні теплиці: як у Вінниці працевлаштовують молодь з важкою інвалідністю

У Житомирі дівчина з глухотою створює вітражі на тортах: секрети майстерності

В гості до сонячних людей: як працюють інклюзивні кафе та ресторани в Україні