Жінки в українській армії: які реалії служби

У 2015 році Міністр оборони США Ешлі Картер підписав указ, що дозволяє жінкам займати будь-які посади в армійській ієрархії, включаючи і службу на передовій, і в спеціальних підрозділах.

У США жінкам служба в армії дозволялася з 1991 року, але з обмеженнями. Наприклад, вони мали право брати участь у наземних операціях, але без прямого контакту з противником. За право служити нарівні з чоловіками, причому і в найгарячіших точках, американки боролися довгий час, і 6 років тому досягли результату. Жінкам-солдатам дозволили керувати танками, стріляти з мінометів і командувати солдатами на полі бою; служити в рейнджерах, «зелених беретах», «морських котиках», в морській піхоті, повітряно-десантних військах.

В Україні законодавці узаконили рівноправність в Збройних силах України для жінок і чоловіків трьома роками пізніше, у 2018 Жінок беруть в армію в добровільному порядку (за контрактом) і закликають на військову службу у військовому резерві, а також зобов'язують виконувати військовий обов'язок у запасі і дотримуватися правила військового обліку нарівні з чоловіками. Уже в жовтні 2018 року Порошенко вперше присвоїв звання генерал-майора українці, начальнику Військово-медичного управління СБУ Людмилі Шугалей. Через 2 роки, в 2020 звання генерала отримала друга жінка в Україні, Юлія Лапутіна. В обох випадках прийняті президентами рішення назвали політичними і демонстративними. Іноді можна почути і про те, що деякі жінки в українській армії опиняються там остільки, оскільки: по "династичним" причинам або, наприклад, щоб знайти чоловіка. Так чи існує рівноправність в українській армії насправді?

Чи є жінки на керівних посадах?

В рядах збройних сил США, жінки становлять одну п'яту контингенту в кожному роді військ. Виняток становить морська піхота, де на частку жінок припадає лише 8% від загального числа.

В українській армії, за інформацією Головного управління персоналу Генерального штабу ЗСУ, в жовтні 2020 року служила 31 тисяч жінок. Це 12% від загальної кількості військовослужбовців ЗСУ. Серед них 4500 офіцерок, близько 1300 прапорщиків, приблизно 24 тисячі сержанток, старшин, солдаток, і ще більше 1000 курсанток.

Як йдуть справи в нашій армії, ми вирішили з'ясувати у Надії Матейко, бійця ЗСУ, розвідниці. Вона розповіла нам про своє сприйняття гендерної рівності на українському фронті: "Рівність безумовно є. У 18 році з'явилося багато посад, на які тепер жінки можуть йти на контракт служити. Жінка може займати командну посаду в бойовому підрозділі, може бути розвідницею, снайперкою і гранатометницею", — розповідає вона.

Інша військовослужбовиця, яка попросила не називати свого імені, коментує:

"На командних посадах багато жінок стоять формально. Займають командну посаду, щоб отримати звання, а працюють в стройовій частині: реєструють документи, займаються паперовою роботою. Раніше було неможливо вступити на офіцера-командника жінці. З 2016 року відкрили доступ на всі бойові спеціальності для жінок — напевно, і з цим пов'язано. Але з іншого боку — дуже великий відсоток жінок після того, як прослужили рік-два, йдуть в декрет. А з третього боку, як би там не говорили, дівчину будуть жаліти, давати їй менше роботи і менше відправляти у відрядження… Але на штабних посадах жінок більше".

Чи допускають жінок в штурмові загони?

Під час активних бойових дій в Сирії, жінки армії США були снайперками, вони працювали з мінометами, водили танки і БМП, проте в штурмові загони їх не допускали. В Україні участь жінок в бойових операціях допускається, і Надія цьому свідок. "Є командир розвідувального відділення, є командир бойової машини, а я — командир машини БМП-2. І так, жінки у нас воюють безпосередньо "на нулі" — на лінії зіткнення з ворогом. Там працюю я, вже не перший рік, зі мною працюють інші жінки".

Як і в США, жінки в Україні можуть управляти військовою технікою, на відміну від Великобританії, де жінкам заборонено керувати танком або субмариною, заборонено посилати жінок на бойові позиції.

"Є жінки-стрілки, санітари, розвідники — всі вони активно беруть участь в бойових діях. Є багато кухарів, зв'язківці. Вони виконують завдання нарівні з чоловіками. Так, не кожна жінка зможе носити по 30 30-кілограмових артилерійських снарядів або перезаряджати танк, що в основному робиться вручну, — це реально важко. Ось тому раніше жінки не воювали. А тепер все терплять", — пояснює наш співрозмовник.

Нормативи для чоловіків і для жінок — чи відрізняються вони?

У деяких професіях зовсім неважливо, жінка ти чи чоловік. Наприклад, серед американських пожежників є норматив: якщо ти можеш підняти 40 кг і бігти з ними по сходах вгору — ти підходиш. В армії США фізичні нормативи для жінок і чоловіків відрізняються. Наприклад, згідно з нормативами морських піхотинців, біг на дистанцію 4827 метрів (3 милі) чоловіки в залежності від віку повинні долати за 28-33 хвилини, а жінки — за 31-36 хвилин. Замість підтягувань, жінки здають вис на зігнутих ліктях на час, крім того трохи відрізняються допустимі показники жирової маси тіла. 

В Україні нормативи для чоловіків і жінок відрізняються, крім того, показники залежать від категорії, до якої належить військовий і вікової групи. Всі вони визначені Наказом Генерального штабу ЗСУ №35 від 11.02.2014 року. Так, наприклад, замість підтягувань жінки здають згинання та розгинання рук в упорі лежачи, звільнені від бігу на 3 км.

"Фізичні нормативи дуже легкі як для чоловіків, так і для жінок, — каже джерело "Рубрики". — Все це через великий недобір. Можна подивитися на деяких солдатів: хтось важить 140 кілограмів, можуть бути і "хлюпики" – ці люди об'єктивно не можуть здати фізо", — коментує інша героїня.

Як чоловіки ставляться до жінок-товаришок по службі?

Культурно склалося так, що чоловіки навіть на підсвідомому рівні готові захищати жінок і піклується про них. Наприклад, дослідження, проведені в Ізраїлі, продемонстрували, що поранення жінки-товариша по службі викликає у солдатів-чоловіків складну реакцію: ними стає складніше управляти, вони менше схильні підкорятися наказам і поспішають помститися.

В Україні такі дослідження не проводилися. Але Надія каже: "Коли були якісь ситуації в місті, наприклад, хлопці заступилися за нас (за жінок — ред.). Вони нас оберігають. Це виховання, і це нормальна поведінка в суспільстві, — вважає боєць".

Чоловіки в українській армії сприймають жінок так, як це прийнято в нашому суспільстві. Якщо потрібно донести коробки з боєприпасами — вони обов'язково допоможуть, відкриють двері перед колегою, пропустять першою:

"Напевно, те, що жінки є в колективі — це спонукає чоловіків робити кращі умови. Наприклад, приміщення, де можна помитися — жінка привносить в частину затишок. Звичайно, через неї можуть бути конфлікти, але якщо це нормальна, адекватна жінка — все буде нормально", — говорить інша військовослужбовиця.

Чи існує в українській армії харасмент?

Обидві наші героїні підтвердили, що все залежить від поведінки жінок в армії. Але відкритих сексуальних домагань на їхньому досвіді не було:

"На навчанні ти або в військах, коли ти туди потрапляєш — ти вже потенційний об'єкт уваги. Все залежить від того, як ти себе поставиш. Якщо як фахівець — не буде ніяких домагань, але якщо покажеш "слабину" — це вже хрест на всій репутації. У військових силах всі один одного знають і плітки розповсюджуються дуже швидко. Що стосується харасменту — кажуть, такі випадки є. З мого досвіду, і досвіду моїх близьких друзів — неконтрольованих посягань не було, їх всі можна зупинити. Можна вирішити такі ситуації, звернувшись до керівництва", – вважає одна із співрозмовниць.

У ситуацію, коли довелося попросити про допомогу начальство потрапила розвідниця Надія Матейко:

"Був випадок на КМБ, — каже Надія. — За нами закріпили сержанта з іншого навчального центру, який повинен був готувати нас для присяги. Цей сержант дозволяв собі дуже грубі натяки. Коли такі натяки він дозволив собі відпустити в свою сторону, я зателефонувала командиру своєї роти і поскаржилася. Розповіла йому цю ситуацію, що є такі випадки, і що мені вони не подобаються. Я не знаю, що зробив командир, але цей сержант дуже швидко звільнився після цього. Тобто, навіть на відстані мій командир допоміг мені в такій ситуації ".

Була й інша ситуація, також на КМБ, на навчаннях з кидання гранат:

"Коли я метнула гранату через бруствер, присіла, почула, що вона вибухнула, встала і збиралася виконувати наступне завдання, і в цей момент у мене під ногами відбувається ще один вибух. Виявляється, інструктор вирішив пожартувати і закотив за бруствер ще одну гранату. Він відштовхнув мене, але все одно я отримала акубаротравму (пошкодження вуха, наслідок контузії — ред.). Як потім він сам пояснив, він хотів "подивитися, що дівчинка скаже, якщо біля неї вибухне граната"… Він хотів так пожартувати. Поки я доїхала з полігону в свою частину, цього інструктора вже усунули. Так що можу сказати, що коли командування дізнається про такі випадки, вони відразу ж присікаються".

Подібні прецеденти порушення кордонів — швидше виняток з правил і відбуваються через нестачу виховання і усвідомлення своїх дій у окремих індивідуумів.

Теж цікавий матеріал: Жінки – лідери змін у Східній Європі