Куди поїхати у Вінницькій області: Памуккале, Мальдіви, Версаль по-українськи

У 2020 році Вінниця вшосте поспіль (!) була визнана найкомфортнішим для життя обласним центром. За результатами опитування, більше 90% мешканців пишаються ним та спостерігають позитивні зміни в муніципальній, комунальній, медичній та гуманітарній сферах. 

До цього мальовничого містечка на Поділлі дійсно варто завітати. Тут можна помилуватися величезним світло-музичним фонтаном біля фабрики "Рошен", проїхатися швейцарськими трамвайчиками, відвідати музей знаменитого хірурга Миколи Пирогова та садибу українського письменника Михайла Коцюбинського. Шанувальники ж воєнної історії знають, що за 8 кілометрів від Вінниці розташовувалася ставка Гітлера Вервольф.

Однак якщо про саму Вінницю відомо багато, то область поки не настільки знайома туристам. Із вашого дозволу ми залишаємо найкомфортніший для життя обласний центр і помандруємо самим Поділлям — краєм славної історії та мальовничої природи.

Турецькі краєвиди села Глухівці

Якщо цього року відпочинок у Туреччині знову переноситься на невизначений термін, спробуйте завітати до українського Памуккале. За 70 км від Вінниці в смт Глухівці Козятинського району знаходиться найбільший у Європі кар'єр білої глини (каоліну). Неподалік від нього утворилося озеро, що через високу концентрацію глини набуло небесно-блакитного кольору. Дістатися прямо до берега не завжди буває можливо, оскільки кар'єр діючий. Однак помилуватися ним можна і згори. Це місце не людне і тому шалено популярне серед професійних фотографів у пошуках нетипових для України пейзажів.

Як дістатися: до Глухівців найпростіше дістатися автомобілем через села Махнівку, Пляхову або Жежелів. Як альтернатива — автобусом з вінницького автовокзалу.

Від Туреччини до Мальдів. Вінницьких

А от уже більш туристично "розпіареним" сміливо можна назвати затоплений кар'єр у селі Черепашинцях Калинівського району. Затоплений гранітний кар'єр із мальовничими глиняними та піщаними урвищами висотою до 10 метрів заввишки у сонячну погоду складно відрізнити від морського курорту. Прозора вода набуває лагідного блакитного відтінку, а зелень навкруги створює відчуття справжньої оази. Щорічно кар'єр лише наповнюється водою, про що свідчать затоплені дерева та кущі. За даними, глибина кар'єру досягала 10 метрів, середня ж видимість коливається на рівні 2-5. Тут облаштований пляж, але є і чимало диких місць, де слід бути надзвичайно обережним. На узбережжі розташовано кілька туристичних баз. За лазурову блакить води та рясну зелень, що створює відчуття розслабленого курорту місцеві іменують кар'єр українськими Мальдівами. 

Але ж ми усі знаємо: аби підтвердити або спростувати щось — треба просто перевірити!

Як дістатися:  щоб дістатися села Черепашинці, слід проїхати автівкою від Вінниці 43 км по Житомирській трасі. Далі — непроста грунтова дорога. Однак пережити слід тільки близько одного кілометра. Інший варіант — громадський транспорт. Тричі селом проходить автобус "Вінниця-Голубівка". Дістатися можна також і прохідними маршрутками.

А як щодо Вінницького Версалю? 

Пошуки прекрасного, створеного вже руками людини, обов'язково приведуть вас до Тульчину. Тут знаходиться один із найвідоміших і найкраще збережених палаців України, виконаних у класичному стилі. Колись він належав Потоцьким. 

Станіслав Щенсний Потоцький зробив свого часу місто своєю резиденцією, профінансувавши спорудження палацового комплексу "Хороше", який не за розкішшю та багатофункціональністю не поступався своїм західноєвропейським аналогам. Його наприкінці 18 століття спорудили французькі, британські та нідерландські митці. 

І для того, щоб краще усвідомити роль як самого роду, так і значення "тульчинського Версалю", нагадаємо історичний факт: у цій резиденції свого часу зупинявся і сам польський король Станіслав Август Понятовський. 

На території самого комплексу розміщувалася галерея, бібліотека, лазні, манеж, оранжерея. Крім того,  палац з'єднувався численними підземними переходами з містом. 

Втративши частину колишніх величі та розкоші, палац Потоцьких і нині залишається архітектурною перлиною краю та найбільшою магнатською резиденцією в Україні з багатою історію та витонченою архітектурою. 

Як дістатися: найкраще — регулярним рейсовим автобусом із Вінниці.

Останній прихисток Потоцьких

Рухаючись історією давнього і знаменитого польського роду, знаходимо  численні згадки про їхні маєтки і в інших місцинах на Поділлі. І не дивно, адже колись саме Потоцькі володіли всією цією територією. Тож не дивно, що й останнє земне обійстя представників роду знаходиться тут, у селі Печера, неподалік Тульчина. Знаменитий архітектор Владислав Городецький спорудив тут родинний мавзолей-каплицю. Вона виконана у формі латинського хреста з дотриманням канонів романського модерну. У ній ідеально збереглися тіла членів родини. При будівництві застосовувався спеціальний метод вентилювання, а також особливо оброблялися труни. На жаль, історія виявилася нещадною до усипальниці: її оздоблення постраждало від рук вандалів, а вічний спокій членів родини не раз тривожила кожна нова влада. Однак мальовнича каплиця і нині стоїть неподалік від бурхливого Південного Бугу та змушує задуматися про вічне.

Узагалі вся місцина довкола Тульчина дуже тісно пов'язана з іменем Потоцьких. Останні, за переказами, любили та зналися на таємницях, а відтак, залишили по собі чимало загадок. Тому історичні прогулянки тут досить легко поєднати із містичними квестами.

Як дістатися: від Тульчина або Немирова — автобусом чи автівкою.

Подільський Афон

Лядівський Усікновенський скельний чоловічий монастир височіє на скельній терасі заввишки майже у 100 метрів над річкою Дністер. Цей комплекс неподалік села Лядова Могилів-Подільського району колись започаткував натхненник чернецтва у Київській Русі преподобний Антоній Печерський. У тисячолітніх келіях (храм датується 1013 роком) і досі проживають послушники. Тут збереглося чимало цінних зображень та написів. Сам же комплекс складається із гротів, створених людськими руками. Тут і проживав колись сам святий Антоній. Поступово на території збудували також і дзвіницю та кам'яні ворота.

Легенди розповідають, що Антоній заснував скит, коли повертався від Афонських святих, які й остригли його в монахи. Попри те, що здавна цим краєм проходили небезпечні торговельні шляхи, а відтак було й чимало злодіїв, поступово йому вдалося згуртувати біля себе послідовників із місцевих жителів. Уже повертаючись до Києва, Антоній залишив селищу справжній монастир. На території храмового комплексу знаходиться цілюще джерело. Вважається, що купання в ньому дарує здоров'я.

Відносна віддаленість від галасу міст та розташування монастиря на вершині пагорба дарує відчуття легкості та умиротворення. Попри те, що за свою тисячолітню історію храмовий комплекс не раз зазнав змін і руйнувань, він справляє неабияке враження на відвідувачів. 

Як дістатися:  найзручніше до Лядової дістатися з Могилів-Подольського. Звідти тричі на тиждень курсують рейсові автобуси. Відстань невелика — усього 17 кілометрів, тому дістатися можна також і маршрутками. 

І знову місця падіння метеориту

Метеорит падав не лише не території Закарпаття, а і на Поділлі. Іллінецька астроблема (так називають давню структуру на поверхні Землі, що утворилися внаслідок падіння космічних об'єктів) є найдавнішим у Європі метеоритним кратером. Хоча за геологічними мірками, їй всього лише 400 – 430 мільйонів років. При цьому вона є єдиною на території України, що частково виходить на земну поверхню. 

Первинний діаметр кратера становив більше 7 кілометрів, а глибина сягала 800 метрів. Це дало ученим підстави вважати, що відповідне космічне тіло в діаметрі досягало 300 метрів. Саме через це, за підрахунками фахівців, ядро метеорита повинно перебувати на глибині мінімум у 700 метрів. 

Наприкінці 20-го століття в утвореному урочищі були вперше знайдені алмази, а також найбільший у світі агат (до речі, останній зберігається у природничому музеї в Берліні). Позаяк уламки небесних тіл дуже цінні, місцеві й туристи ніколи не оминають нагоди пошукати їх. Можливо і вам посміхнеться удача?

Як дістатися: автобусом "Вінниця-Іллінці". Тривалість подорожі — близько 1,5 години. 

Блиск та розкіш Вороновицького палацу

Історична та архітектурна пам'ятка, палац Грохольських-Можайських (що у селищі Вороновиця Вінницької області) є ще одним зразком класицизму на теренах Поділля. Палац збудований коштом мецената та політичного діяча Речі Посполитої Франциска Ґрохольського. Маєток, створений за канонами моди того часу (18 століття — у вигляді підкови, із газоном та парком, із триповерховим палацом як центром композиції всього комплексу), славився колекцією предметів старовини та мистецтва, які колекціонували члени родини Грохольських.

Після відходу території до Російської імперії садиба отримала нового власника. Ним став морський офіцер Олександр Можайський. Останній увійшов в історію як конструктор літальних апаратів. Саме він створив перший прототип пароплану. Із часів Радянського Союзу та донині тут розташовується музей, присвячений історії авіації. Нині у фондах налічується 1300 предметів техніки та історії. Серед них і льотне спорядження, відеокасети з документальними записами польотів, фотографії, книги та інші речі, що належали легендарним підкорювачам неба різних часів. 

У 2017 році палац було повністю відреставровано за кошти Європейського Союзу. Вінницька районна рада здобула грант у рамках програми ЄС "Підтримка політики регіонального розвитку в Україні". І сьогодні тут можна побачити вплив різних епох та більше дізнатися про життя та смаки колишніх господарів. 

Як дістатися: дістатися до Вороновиці можна автобусом із Вінниці або Немирова. Музей же на території палацу функціонує з 09:00 до 17:00. Неділя — вихідний день.  

Палац у мавританському стилі

Маєток, що належав міністру торгівлі та промисловості України за часів Павла Скоропадського Сергію Мерингу, вражав уяву своїм вишуканим і незвичайним мавританським стилем. Вважається, що проживаючи неподалік Маріїнського палацу в Києві, Меринг настільки надихнувся його красою, що і власний маєток перевтілив у його копію. Про абсолютну точність копії говорити не доводиться — масштаби староприлуцького шедевру поступають київському оригіналу, однак можна побачити і цілий ряд подібних рис: палац у Старих Прилуках збудований у стилі необароко, він має подібну форму і отримав такі ж по-столичному вишукані елементи оздоблення фасаду.

Цікаво, що під час попередніх реставрацій, у будівлі було знайдено схованку з коштовними перськими килимами, старовинними монетами та цінними картинами. 

На сьогоднішній день, на жаль, будівля перебуває в досить непривабливому для туристів стані. Колись тут розміщувався інтернат для дітей із особливими потребами, зараз залишилося тільки кілька адміністративних приміщень. Однак увімкнувши фантазію, можна уявити східну розкіш оздоблень маєтку політика. 

Як дістатися: приміським автобусом із міста Липовець. 

Сліди скіфської доби

Від змарнілої або, навпаки, оновленої розкоші палаців помандруємо у місця найбільш стародавньої нашої історії. Немирівське городище, більше відоме як Скіфські вали — унікальна пам'ятка, датована VІІ–VІ ст. до н. е. Безпрецедентна за своєю складністю система жител і комунікацій розташовується на площі близько 100 га. Уперше її заселили ще представники трипільської культури.  А вже пізніше тут з'являться скіфи та слов'яни-уличі. 

Дане городище вважається одним із найбільших на території України. Більше того, масштабну територію у давнину ще й оточував рів, а також вали, що сягали 30 метрів у висоту. І сьогодні городище вражає: тільки уявіть, усередині нього залишилося поле, ставок, долина та частина лісу. 

Безумовно, місце найглибше вразить саме шанувальників археології. Однак просто опинитися тут уже значить доторкнутися до прадавньої історії та часу, що зупинився. 

Як дістатися: Немирівське городище розташоване за 6,5 кілометра від Немирова, біля села Сажки. Дістатися сюди можна з Вінниці приміським електропоїздом «Вінниця – Гайворон» до станції «Сажки», а звідти трохи прогулятися. Власним транспортом потрібно їхати з Вінниці трасами Е50 та М12 через Комарів, Гостинне і Немирів.

Козацька твердиня. Село Буша

А ми продовжуємо нашу мандрівку місцями, що дихають історією. А тому завітаємо до славнозвісного села Буша, розташованого на березі річки Бушанки за 20 кілометрів від Ямполя, на кордоні з Молдовою. 

Тут також були знайдені залишки трипільської культури, а також функціонує історико-культурний заповідник. Тут можна ознайомитися із предметами побуту та культури трипільців. 

Колись (а саме, у 16 столітті) на території села стояла справжня фортеця, кожна із 6 (!) веж якої мала власний пороховий підвал. Нині від неї залишилися тільки руїни, однак і вони яскраво демонструють, наскільки потужною була споруда. Ще одним сакральним місцем Буші є козацьке кладовище. І назва ця — не лише плід народної поетики. Тут дійсно знаходяться поховання козаків, що датуються ще 16-17 століттям. Поряд же розкинувся парк скульптур.

Козацька тематика — провідна для цього краю. Тож, відвідуючи Бушу, не можна оминути ще одне природне диво — Гайдамацький яр. Серед первозданної природи та скель козаки, за легендами, заховали своє золото. 

Свою назву урочище Гайдамацький яр дістав, оскільки там, за тодішніми історичними згадками, у печерах та ущелинах ховалися останні борці за незалежність краю — гайдамаки. Крім  того, це місце не раз служило жителям Буші за прихисток під час навали іноземних загарбників. 

Ця романтична та багата на історію місцевість стане прекрасним туристичним відкриттям. 

Як дістатися: найзручніше дістатися до Буші від автовокзалу Вінниці рейсовим автобусом. 

Ми досить часто любимо порівнювати вітчизняні туристичні принади із закордонними, щоб додати їм більшого лоску та краси. Однак чи варто так робити? У момент, коли зовнішній туризм став більш ексклюзивним, чи не найкраще побороти відчуття меншовартісності та спробувати відкрити щось нове та неповторне у нас? Рушайте на Поділля. Тут замки і фортеці, мальовнича природа та церкви, загадкові сліди давніх культур та, урешті-решт, найкомфортніший обласний центр України! Повірте, подорожувати своєю країною так само чудово, як і де-інде. Почніть із Поділля і щасливої дороги.