fbpx
Сьогодні 12/08/2020 20:45
Мандруй! 10:55 06 Лип 2020

Миколаївщина. Найкрасивіші місця, від яких перехопить дух, і як добратися

Колись на жартівливих мапах українських областей Миколаївщину позначали як "дорогу на Крим" або "тут також смачні кавуни". Це теж правда, однак не вся. У Миколаївській області багато мальовничих і по-справжньому унікальних місць. Тут є і красива природа, і надзвичайні історичні пам'ятки. Запрошуємо переконатися та відкрити для себе нові туристичні принади Півдня України.

На Миколаївщині є свій Крим

На Миколаївщині є свій Крим

Правда, малий, але від того не менш захоплюючий. Неподалік села Актового Вознесенського району скелястою долиною протікає річка Мертвовід. Її шлях проходить вивітренеми гранітними породами, заглибини яких подекуди досягають 40-50 метрів. Цей комплекс валунів і скель називається Актовський каньйон. Його площа — більше 250 гектар, а у довжину він сягає 5 кілометрів. Один із найстародавніших куточків суші всього євразійського континенту за геологічно-ландшафтними показниками близький легендарним каньйонам Північної Америки та Криму. Саме звідси і назва, яка закріпилася серед місцевих та гостей краю. 

Актовський каньйон не єдиний. Неподалік знаходяться також Арбузинський та Петропавлівський. Однак саме "Маленький Крим" став своєрідною візитівкою місцевості: щороку сюди приїздять на рафтинг (сплав річкою), займатися альпінізмом, а ще — милуватися червонокнижною флорою. Через унікальний клімат у цьому рівнинному краї наприклад, ростуть гірські тюльпани.

Як і весь Південь, тут на кожному кроці історичні переплетіння, що оживають у місцевих легендах. Наприклад, сама лише назва річки Мертвовід веде нас від скіфів і аж до козацтва. За однією з легенд, місцеві жителі якось отруїли татарське військо, яке прагнуло забрати у них золото, заховане в каньйоні. Скуштувавши воду з небезпечним відваром, усі вороги загинули. За іншою легендою, якось тут відбулася кривава битва між запорозькими козаками і турецькою армією. Загиблих тіл було так багато, що через них ледь можна було розгледіти воду. Як переказують місцеві, навіть зараз місячної ночі можна почути дзвін шабель і розрізнити ледь помітні постаті воїнів. Через довгу та бурхливу історію місцевість часом називають навіть диявольським місцем і не радять гуляти тут самим.

Актовський каньйон є частиною регіонального ландшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя". Це одна з перлин величезного за своїми розмірами природного заповідника.

Як дістатися: доїхати сюди найкраще власною машиною. Однак можна і маршруткою. Спочатку — до міста Первомайськ, а далі — до селища Арбузинка чи Актове. Далі легше добиратися власним або орендованим транспортом. Місцина досить важкодоступна, тому запасіться терпінням і часом.

Українська Швейцарія

Українська Швейцарія

Ще однією напрочуд привабливою для відвідування частиною парку "Гранітно-Степове Побужжя" є українська Швейцарія, а саме — селище Мигія. Отримавши такий поважний титул за мальовничість пейзажів, цей крихітний населений пункт із року в рік здобуває все більше туристичного визнання.

Якщо пляжні розваги (а саме художнє лежання та сонячні ванни) наводять на вас печаль і смуток, пропонуємо щось дуже і дуже освіжаюче. А саме — рафтинг. Це екстремальний вид спорту, швидкісний сплав гірською (або як у даному випадку, рівнинною бурхливою) річкою через пороги на плоту, тюбі або надувному човні, що називається рафт. На сьогоднішній день мандрівники курсують кількома маршрутами, що включають у себе як ділянки епічної боротьби з водною стихією, так і цілковитого релаксу.

Охочі можуть скупатися в бурхливих водах із ефектом джакузі (бодірафтинг) або повправлятися в підкоренні скелі (наприклад, в урочищі Протич неподалік є урвища у 20 і більше метрів заввишки). Не забувайте, що рафтинг — це дуже активний відпочинок, після якого треба перевести дух. А ще — доволі небезпечний. Саме тому слід дуже уважно слухати інструкторів, перевіряти екіпірування й слідкувати за течією. 

Рафтинг — це прекрасна ідея для тих, кому необхідні гострі відчуття та активний відпочинок.

Як дістатися: потягом, автобусом чи маршруткою прибуваєте у місто Первомайськ, а далі — теж маршрутним таксі, до села Мигія. Дістатися можна навіть пішки. У самому селі вже чимало місць, де можна зупинитися, однак найбільше рекомендуємо скористатися кемпінговими ділянками та відчути себе справжніми Робінзонами Крузо.

Радонове озеро

Радонове озеро

Зовсім поряд із Мигією знаходиться радонове озеро. Воно має рукотворне походження. Це — залитий водою гранітний кар'єр. Так його місцеві й називають, до речі. Із дитинства ідея поїхати купатися "на кар'єр" викликала неймовірний захват. Не в останню чергу, через розміри самої водойми.

Природа внесла свої корективи і закинута воронка поступово була заповнена водою, що через високу концентрацію радону набула ніжно-блакитного відтінку. Цей інертний газ має чимало лікувальних властивостей для організму людини та сприятливо діє при лікування травм, захворювань серцево-судинної та нервової системи, опорно-рухового апарату тощо. Проте є і зворотній бік: сам по собі радон — продукт розпаду радію. Тому контактувати з ним багато не можна. 

Озеро майже прозоре, облаштовано кілька місць для пірнання. Однак тут дуже глибоко, зауважте. До 40-42 метрів. Саме тому радимо уважно та відповідально поставитися до процесу і не влаштовувати собі пригод на диких необлаштованих місцях озера. 

Тут облаштований оглядовий майданчик, є гойдалка та арт-об'єкт — викуване залізне серце (Instagram alert, фотографії виходять неймовірні). А ще над озером протягли тролей. І не просто тролей, а найвищий і найшвидший у всій Україні. Довжину в 454 метрів охочі до гострих відчуттів долають менше, ніж за півхвилини (тобто, швидкість досягає 60 км/год). Ось таке поєднання курортної розслабленості та активного відпочинку знаходиться зовсім неподалік біля Мигії. Тут ідеально провести півдня-день і вирушити далі, на зустріч іншим пригодам.

Як дістатися: найпростіше — машиною чи автобусом із Мигії. Автівкою до самого озера під'їхати не можна, але поряд є обладнана парковка зі спортивним майданчиком від якої пішки можна підійти до води.

Ліси у степах

Ліси у степах

Попри те, що Південь традиційно постає в нашій уяві спекотною та посушливою рівниною, тут є і лісисті ділянки. Серед них мальовничий Трикратський ліс, розташований на річці Арбузинка. Його на початку 19 століття заклав граф Віктор Скаржинський. Початковою була ідея створити невеликий парк, однак насадження невпинно розростались, прирощувались і поступово постав справжній ліс із могутніми дубами, березовим гаєм, багатим тваринним світом. Трикратський ліс складається з кількох урочищ, що плавно перетікають одне в одне. З "Васильєвої пасіки" опиняєшся у "Лабіринті", а з "Літнього хутора" мандруєш у "Мироновий гай" і "Виноградний сад". 

Можна зустрітися з бізонами, козулями, ланями та оленями. Однак зустрітися тільки, щоб привітатися. Хоча місцина рясніє живиною, полювати на неї суворо заборонено. А ще в лісі є справжній фонтан. Одна з найяскравіших частин парку, "Лабіринт" рясніє мініатюрними містками через річку Арбузинку. Така собі "Софіївка", владу в якій усе ж таки передали природі та стихії.

Як дістатися: До Трикратського лісу можна дістатись громадським транспортом – автобусом від Миколаєва до Вознесенська, а далі маршруткою до Трикрат. Машиною слід їхати трасою Київ-Миколаїв та після міста Вознесенськ не пропустити поворот на Трикрати. Місцеві жителі без проблем підкажуть подальший маршрут. До речі, Трикати також знаходяться дуже близько до Актовського каньйону. Тож ці туристичні місцини можна поєднати в одну подорож.

Кінбурнська коса — місце легенд і піщаних рівнин

Кінбурнська коса

Миколаївщина традиційно не асоціюється з українськими морськими курортами. І саме час цю несправедливість виправити.

Наприклад, відвідавши Кінбурн — піщану косу, що простяглася за 5-7 км від крихітного міста Очаків у Миколаївській області. Їй належить крайня північно-західна частина однойменного півострова, що знаходиться між Чорним морем і Дніпровсько-Бузьким лиманом. Сама коса майже 10 км завдовжки. 

Тут дуже нетипові пейзажі: степи змінюються реліктовими гаями, виноградниками та зарослями хмелю. Поряд же ростуть сосни, біля яких розкинулися озера, морські затоки. У цей пейзаж гармонічно вписуються зграї рожевих фламінго, чапель, журавлів та навіть орлів. Місцевість заповідна: тут функціонують Національний природний парк Білобережжя Святослава та ландшафтний парк "Кінбурнська коса". Їх завдання — уберегти від зникнення близько 200 представників рідкісної флори та фауни України. До речі, діяльність ця вже почала приносити певні плоди. Як розповідають науковці, створення невеликих штучних островів, наприклад, уже дозволило рідкісним видам птахів створити свої колонії тут. А ще на косі збереглися залишки стародавньої турецької фортеці. Скласти враження про те, як вона виглядала в сиву давнину, навряд чи вдасться, однак поруч такі краєвиди, від яких затамовуєш подих!

Загалом, Кінбурнська коса — це місце, куди можна втекти від цивілізації. Тут поки що не надто багато туристів і не такий розвинений сервіс. Однак якщо all inclusive — це те, чого ви так намагаєтесь уникнути, приїздіть на дике море. Зустріньте фазана у траві та подивіться на дельфінів у природі. Спробуйте наблизитися до витоків і відчути на собі всі переваги дикого туризму.

Як дістатися: і ось це вже ваша перша пригода! Зробити це найоптимальніше катером на підводних крилах, які ще називаються ракетами. Останні стартують із Миколаєва, Херсона, Нової Каховки. Обов'язково бронюйте місця по телефону! Ракети перебувають на причал Нібулон, ближче до краю коси. Із Очакова можна дістатися на баркасі до села Покровське.

Ще один варіант — наземними рейсовими автобусами-позашляховиками. Обов'язково звертайте увагу на погодні умови. Увесь транспорт напряму залежить від них.

Щасливе місто давніх греків

Ольвія

І знову про розвіювання міфів. Цього разу — зі стародавньої Еллади. На території Миколаївщини знаходиться одне з найбільш північних місць проживання давніх греків — Ольвія. У перекладі "щаслива, багата" — ця колонія була заснована вихідцями з Мілета у першій чверті VI століття до н. е. на правому березі Дніпро-Бузького лиману. За часів розквіту вона відігравала роль центру торгівлі та рибальства у регіоні, активно взаємодіяла зі скіфськими поселеннями. На території у 50 га проживало рекордні на той момент 15 тисяч осіб. Розкопки руїн Ольвії перетворили в археологічний заповідник ще у 1924 році. Однак дослідницькі роботи тут ведуться і на сьогоднішній день.

Як і всюди у регіоні, в Ольвії мало місце тісне переплетіння культур і традицій: наприклад, самі греки змінили на просторах кіммерійців і скіфів. Поступово тут з'являлися храми Зевса й Аполлона. Про важливість і велич Ольвії свідчить і той факт, що у 450 році до н.е. її відвідав знаменитий історик Геродот. Саме завдяки йому ми чимало знаємо про побут, історію та політичне життя колонії. Загинувши на початку 4 століття нашої ери від навали гунів, Ольвія не зникла зі сторінок історії. Її і досі досліджують науковці та шанувальники старовини. Це одне з тих місць, де усвідомлюєш плинність часу та його велич. Адже між нами та стародавніми поселеннями тисячі років невпинної та невблаганної історії. 

Як дістатися: Руїни Ольвії розташовані неподалік села Парутине Миколаївської області. До їхати до них можна на громадському транспорту також з Очакова (а перед тим відвідати Кінбурнський півострів) Парутине знаходиться кілометрах в 30 з Миколаєва. Дістатись — кілька раз на день ходять автобуси з Очакова й чи не щогодини — з Миколаєва. Уже по прибуттю запитайте місцевих або скористайтеся навігатором, ідіть у сторону лиману. 

Місця відпочинку духовного

Пелагеївка Новобузького району

Інколи хочеться побути на самоті з власними думками і поміркувати про вічне. Для цього найкраще підходить прохолода храмів, де на нас журливо живляться лики святих. Завітайте до православного жіночого монастиря с. Пелагеївка Новобузького району. Комплекс представлений Свято-Михайлівським храмом із трьома престолами. Він має висоту майже в 50 метрів та увінчаний 12-ма позолоченими куполами. Кожний прикрашений дзвоном. Сама ж будівля рясно вкрита вітражами. У хрести цього справжнього рукотворного дива на березі річки Інгул вмонтовані дзеркала для того, аби храм подорожні могли розгледіти за багато кілометрів. 

Будівництво розпочалося ще наприкінці 19 століття, коли брати Михайло та Андрій Дуриліни,  слідуючи духовному заповіту батька, вирішили побудувати храм в пам'ять про свою матір Пелагею, що рано пішла з життя. В 1904 році храм було освячено. Як і кожна духовна споруда, церкви пережила розруху, розграбування, переобладнання тощо. Однак на сьогоднішній день тут дає жіночий монастир. 

Туристи та прочани приїздять сюди, що побачити ікону Спасителя "Живоносне джерело" 16 століття, на якій 2001 року почали з'являтися раніше не видимі для людського ока деталі малюнка. Храм має 12 увінчаних дзеркальними хрестами куполів. Вважається, що ще один образ, а саме Володимирської ікони Божої Матері, дарує зцілення.

Як дістатися: найкраще — автівкою з Кривого Рогу чи Миколаєва трасою H11 до міста Новий Буг. За містом звернути на дорогу Р55, проїхати село Софіївка, а далі слідувати вказівнику до села Березнегуватське, проїхати село Кам'яне, за ним – Пелагіївка.

І знову до краси природи

Тилігул

Ландшафтні парки Півдня України — це дуже недооцінений рекреаційний ресурс. Будьте першими, хто "зацінить" красу незайманої природи та відвідайте Тилігул. Однойменний парк вважається чи не найчистішим заповідником Причорномор`я. Заснований він ще у далекому 1995 році. Створено парк був з метою збереження унікальної природи Тилігульського коси і популяризації її у туристів. Природа тут дивує навіть досвідчених прихильників зеленого відпочинку. Зокрема, кришталево чиста вода в лиманах, зловіщі болота чи широченні столи степів, які дають прихисток для тисяч видів тварин. Багато хто з мешканців занесені в Червону книгу Європи. Крім того, місцина має і бальнеологічні атракції. На території заповіднику є запаси сірководневого бруду, лікувальні властивості якого відомі ще з давніх часів. 

В межах парку розроблено три екотуристичні маршрути (екологічні стежки), а саме – "Тилігульський пересип", "Атаманська коса" і "Ташинський". Вони користуються найбільшою популярністю серед відвідувачів. Перший проходить вздовж озер пересипу Тилігульського лиману біля водно-болотних угідь. Другий прокладено вздовж грязевих озерами та косами центральної частини Тилігульського лиману. Третя стежка проходить біля Ташинської затоки для ознайомлення відвідувачів з одним з найбільших степових масивів Миколаївщини. 

Попри очевидні переваги, приїздити сюди через брак інфраструктури туристи поки що не поспішають. Тому будьте першими і опиніться у дикій природі буквально за кілька годин від великих міст. 

Як доїхати: маршруткою з Миколаєва до смт Березанка, а далі — на авто. 

Потужність мирного атому

Южноукраїнськ

На території Миколаївської області розташована наймолодша атомна електростанція України — Южноукраїнська. Вона розташована на лівому березі річки Південний Буг, при Ташлицькому водосховищі, будівництво завершили у 1982 році. 

Кількість виробленої енергії на АЕС в рік становить 10% загальнодержавного виробництва електроенергії і близько 25% її виробництва атомними електростанціями України. Южно-Українська АЕС обсягом виробленої енергії, забезпечує умови для життя і роботи регіону з населенням понад 5 мільйонів людей. Її потужності вистачає, що забезпечити електроенергією населення та промисловість і сільське господарство Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Автономної Республіки Крим.

АЕС — це не лише ядерні реактори, а й цілий величезний інфраструктурний комплекс, до складу якого входять ГЕС, водосховища, адміністративні та інші споруди. Найцікавіше, що частково зазирнути за лаштунки всього процесу можна, просто відвідавши екскурсію. Вас приведуть у самісінький центр станції, звідки відкривається вид як на реактори, так і на інші приміщення. Посередині невеликої площі знаходиться арт-об'єкт — карта України, на якій розташовані прожектори, що символізують усі одиниці атомно-енергетичного комплексу нашої країни. Поряд знаходиться величезний щит із показниками рівня радіації. І повірте, показники здебільшого нижчі, ніж на вулицях столиці. У таких місцевостях найкраще розумієш велич людського прогресу та його невпинність. 

Як дістатися: маршруткою або автобусом до міста Южноукраїнськ. Про можливість проведення екскурсії слід запитувати безпосередньо на сайті АЕС.

 Місто корабелів

Миколаїв

Саме так називають найбільше місто області та його адміністративний центр. Миколаїв — промислове і туристичне місце з багатою історію та гарними пейзажами. 

Тут установлено декілька рекордів. Наприклад, у місті є розвідний Інгульський міст, підйомна частина якого найбільша у Європі. А на іншому, Варварівському мосту розведення виконується горизонтально з поворотом на 90 градусів. Він такий єдиний у своєму роді на території нашої країни. 

У сонячну погоду приємно пройтися однією з найдовших пішохідних вулиць України — Соборною. Тут, як і всюди в центрі, величезна кількість приємних та затишних кафе й магазинів. 

Візитівкою міста є одна із найстаріших обсерваторій Східної Європи, заснована ще в 1821 році. Будівлю навіть вносили до попереднього списку пам'яток світової спадщини ЮНЕСКО.  Іншою беззаперечною атракцією залишається один із найстаріших за найбільших за колекцією зоопарків Європи. Він входить до світової асоціації зоопарків та акваріумів. Узагалі подібних закладів налічується близько 8 тисяч по всій земній кулі, однак членами спільноти є тільки 254. І Миколаївський зоопарк один із них. 

Найстаріший на території України яхт-клуб також знаходиться у місті. Це напрочуд живописна місцина. Попри те, що в часи Другої світової його повністю знищили, а більшість кораблів вивезли, яхт-клуб відносили і тепер тут регулярно проводяться регати і змагання з вітрильного спорту, а ще працює спеціалізована дитяча спортивна школа.

Миколаїв — місто музеїв та галерей. Тут можна знайти експозиції про будь-які часи та мистецтво різного часу. Цікаво, що блукаючи вулиця, неможливо заблукати. Усі вони розташовані перпендикулярно одна одній, тому проблем із навігацією не виникне навіть у найбільш розгублених мандрівників. Приїздити у місто під патронатом Святого Миколая найкраще навесні. Тоді тут уже досить тепло, але немає гнітючої південної спеки.

Як дістатися: потягом або автобусом із будь-якої точки України.

💚  Миколаївщина — красивий, багатий на пам'ятки та надзвичайно гостинний край. Поки що поступаючись за кількістю туристів Херсонщині та Одещині, ця область все ж невпинно нарощує свій туристичний потенціал. А ми запрошуємо у гостинний край степів та порогів і сподіваємось, що тут ви знайдете ще одну причину закохуватися в Україну знову і знову. 

29120

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

1 коментар

спочатку нові
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1

Хочу зауважити, що Актівський каньйон у цій статті проілюстровано фотографією Петропавлівського каньйону, який знаходиться біля с. Петропавлівка Братського району. Я місцева мешканка, відвідувала Петропавлівський каньйон неодноразово, тому вважаю несправедливим писати про один каньйон, а обирати фото зовсім іншого.

Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: