У чому проблема? Відходи війни
Нерозірвані снаряди та уламки від них, згорілий транспорт та військова техніка, використані одноразові системи NLAW, акумулятори та руїни будівель. Усе це — відходи, які залишаються в містах, селищах, лісах, полях, пляжах, у воді та на нашій землі після бойових дій. Ми називаємо це відходами війни, і наш обов'язок — не допустити нещадного впливу від неправильної переробки та безглуздого та шкідливого захоронення цих предметів на території України.
Які відходи залишаються після війни?
"Зараз значно збільшилась кількість медичних відходів, які треба обробляти. Багато відходів нам завозять, таких, що були протерміновані, або пошкоджені внаслідок авіаударів — та ж фармацевтика. Інше питання — у підприємств недостатньо коштів, щоб утилізовувати ці товари", — розповідає Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами, член громадських рад при Міністерстві екології та природних ресурсів, Мінекономрозвитку та Державної регуляторної служби України.
Проте з початком війни багато підприємств зупинили роботу, а отже й відходів, які були в мирний час, утворюється менше:
"Як би це дико не прозвучало, але це позитивний ефект від війни. З іншого боку від бомбування промислових об'єктів вивільнилась велика кількість шкідливих речовин", — каже голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами Косоуров.
Що стосується військової техніки та іншого згорілого транспорту — це все підлягає переробці, і ми наразі маємо всі умови, щоби це реалізувати.
"Наскільки мені відомо, у металобрухтщиків уже стоїть черга на переробку цієї «матеріальної допомоги» від окупантів. Це сировина, це якісний метал. До того ж техніка містить у собі навіть дорогоцінні метали — башня, звісно, не з золота, але в платах дійсно використовуються недешеві матеріали, які можуть бути повторно використані", — каже Кирило Косоуров.
Саме тому, наголошує спеціаліст, так важливо не "добивати" техніку ворога, а правильно її утилізувати. При цьому зауважує: робити це так, щоби зброя не потрапила назад до ворога, якщо є така загроза.
Що стосується одноразових протитанкових ракетних комплексів NLAW, небезпечними відходами вони не вважаються, адже можуть бути передані на подальшу переробку:
"За відстріляними NLAW-ами у військових частинах стоїть черга, оскільки вони оснащені дуже якісною оптикою, яку можна використовувати на іншій військовій зброї. Вони не є критичною масою; скоріш за все, їх розберуть по музеях та навчальних центрах", — пояснив Косоуров.
Однією з найбільших проблем є відходи від руйнації інфраструктури. За словами міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова, російські війська знищили в Україні близько 6800 житлових будинків. Ще до повномасштабної війни будівельні відходи складали основну частку відходів на сміттєвих полігонах, адже вони мають великий об'єм, а під час реконструкції чи будівництва залишається дуже багато таких відходів.
"Ситуація на полігонах погіршується, — коментує координаторка проєктів Громадської організації «Еколтава», Юлія Авраменко, — адже й до війни вирішувати проблеми несанкціонованих сміттєзвалищ ніхто не поспішав, а після війни збільшується кількість не лише ТПВ (твердих побутових відходів, — ред.), а й відходів після воєнних дій, вирішувати проблему яких також доведеться нашій країні. Зокрема будівельні уламки, які неможливо використати повторно — термодеформовані та ті, що містять азбест, вірогідно потраплять на звалища. Деякі будівельні відходи можна переробити на сировину для виробництва інших, більш дешевих матеріалів, однак це потребує лабораторних досліджень та процесу самої переробки, яка може бути суттєво дорогою".
Більше того, сміттєві полігони в деяких регіонах тепер мають більше навантаження через тимчасове переміщення людей з окупованих територій всередині країни. Зокрема, Полтавщина прийняла близько 150 тис. людей, які були змушені покинути свою домівку, Полтава — близько 90 тис. людей.
"До повномасштабної війни, 17 січня 2022 року ми презентували результати дослідження «Мій сусід — сміттєзвалище», у якому наша команда досліджувала проблеми Полтавського сміттєзвалища. Станом на жовтень 2021 року площа звалища дорівнювала 16 футбольним полям (17,34 га з дозволених 15), воно мало висоту 30 м і було заповнено на 130 %. Звалище давно потребує закриття й рекультивації", — наводить приклад Юлія.
Якщо ще до лютого питання проблеми звалища й побудови сучасного сміттєпереробного заводу фігурувало в колах ОДА, то з початком повномасштабного вторгнення ця тема не порушується, наголошує експертка. Зі збільшенням населення в тому чи іншому регіоні збільшується й кількість ТПВ, які необхідно обслуговувати, а отже збільшується і навантаження на звалища.
Яке рішення? Правильна утилізація відходів війни
Сьогодні вже ведеться робота з розбирання завалів, що утворилися внаслідок бойових дій, та очищення населених пунктів від уламків зруйнованих об'єктів. Такі будівельні відходи можуть мати повторне використання не тільки під час відновлення пошкоджених об'єктів, а й під час виробництва будівельних матеріалів.
Говорячи про утилізацію відходів від руйнації, у першу чергу їх необхідно відсортувати. Вони відрізняються від будівельних відходів, адже металопластик і скло, матеріали оздоблення фасаду, армувальна сітка, мінеральна вата, матеріали внутрішнього оздоблення, стінові матеріали, покрівля, побутові речі й уламки деревини — окремо всі ці залишки могли б бути використані, але в наявному стані, коли всі вони перемішані в розвалах, потребують дуже ретельного сортування.
"Все це має бути розібрано вручну, механічним способом, оскільки всередині можуть знаходитись нерозірвані снаряди або навіть тіла людей. Раніше такі ситуації були поодинокими випадками, наприклад, після вибуху газового балону, — у таких випадках розбирати завали було в компетенції ДСНС. Але такі вибухи ставались нечасто, і зараз ми маємо значно більший об'єм робіт", — пояснює Кирило Косоуров.
Після сортування необхідно визначити групи матеріалів, які можуть бути використані повторно (наприклад, скло, метал, пластик, бетон), а які не підлягають переробці й потребують утилізації (наприклад, термодеформовані елементи теплоізоляції фасаду)
Наступний за сортуванням крок — це зменшення об'єму цих відходів. Наприклад, у Харкові використовується спеціальний подрібнювач, який зменшує об'єм відходів у п'ять-вісім разів — це залежить від матеріалів, з яких було збудовано будівлю. Для управління таким комплексом потрібен лише один працівник, тож часо- та трудовитрати значно скорочуються. Комплекс оснащено подрібнювачем та магнітним сепаратором, що дає можливість подрібнювати бетонні плити на щебінь, а потім магнітом відсортовувати металеву арматуру.
Це комплекс HАMMEL, який виготовляється в Україні німецьким концерном, але його вартість — близько одного мільйона ста п'ятдесяти тисяч євро.
"Міста не можуть дозволити собі такі витрати, і щоби закупити такі, я звертався навіть в ООН, але вони кажуть — задорого, ми не витягнемо. Ще два донори поки що не погодились", — каже Косоуров.
В Україні є лише декілька бригад, які мають подібне обладнання та можуть залучатись до сортування відходів руйнації, але цього поки замало.
Третій етап передбачає повернення зібраних матеріалів у цивільний обіг із використанням їх як вторинної сировини:
- "Чернець", так називають подрібнений метал, може бути повернутий в обіг після переплавлення.
- Будівельні "кам'яні" залишки придатні для виробництва різного виду будівельної продукції. Насамперед ідеться про підсипки під дороги, ними ж можна засипати вирви від розривів снарядів.
- Вцілілі уламки будинків годяться як будівельні матеріали.
- Повалені дерева йдуть на друзки.
- Щебінь, отриманий із переробленого бетону, слугує для засипки боліт і котлованів, а також для створення тимчасових доріг.
- Асфальт повторно застосовують у будівництві доріг, але спочатку його термічно обробляють за дуже високої температури.
- Арматуру так само повторно використовують у будівництві й у багатьох інших випадках.
- Також таке сміття може застосовуватись у будівельних конструкціях для створення бетону низької марки. В Україні є заводи для виготовлення такого бетону, а якщо їх потужностей не вистачатиме, допоможуть наші європейські партнери. Інститут ДП "НДІБК", є представником України в Міжнародній федерації бетону, і співробітники установи вже розмістили відповідне звернення про можливість використовувати досвід європейських країн із використання бетону з будівельних відходів.
"І вже є відгук певних виробників, які готові з нами працювати й поставляти спеціальне обладнання в Україну", — розповідає Геннадій Фаренюк, член ради директорів КБУ, директор ДП "НДІБК".
Це найкращі варіанти застосування відходів від руйнації. Вивезення органічного сміття комунальними службами може коштувати дорожче, ніж створення системи для переробки та компостування таких відходів у місті — вважає виконавча директорка Zero Waste Lviv Ірина Миронова. До того ж, вторинне використання значно зменшує навантаження на звалища й дає роботу місцевому населенню. Останнє — зараз дуже важливий для України фактор, оскільки, за інформацією виконавчого директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, "безробіття зросло з 9% у лютому до 27% у березні та трохи зменшилося — до 26% — у квітні. Тільки 34% українців, що працювали станом на початок війни, отримали заробітну плату за квітень у повному обсязі".
Як використовують відходи від руйнації в інших країнах?
Одним із кроків, що прискорив відбудову Варшави після Другої світової війни, стало застосування матеріалів, які залишилися після війни. Наприклад, неушкоджену цеглу використовували повторно, а будівельне сміття подрібнювали на бетон. Також із руїн були врятовані такі речі як ванни, дверні ручки, поручні та багато іншого для встановлення в реконструйованих будівлях.
У таких державах як Данія, Нідерланди, Німеччина існує пряма вимога в новому будівництві використовувати певний відсоток продукції з переробленого сміття.
В Австрії переробляється близько 87 % відходів будівництва та зносу. Збір відходів зазвичай виконується безпосередньо на місці через контейнери, цю роботу провадять оператори з утилізації та знесення.
Найрадикальніші заходи боротьби з захороненням будівельних відходів вжито у Фландрії, де діють прямі заборони на звалища для вторинної переробки фракцій будівельних відходів. Такий підхід пояснюється високою щільністю населення Фландрії та дефіцитом вільних ділянок на наявних полігонах.
У Нідерландах уже близько 10 років діє закон, який забороняє звозити на полігони будівельні відходи, які можна переробити. У деяких інших країнах під час приймання відходів на полігон потрібні офіційні докази того, що ці відходи не піддаються переробці.
Мартін Б'єеррегаард, директор компанії з розчищення відходів після катастроф Disaster Waste Recovery, зазначає, що таке сміття — справді складне середовище для роботи, адже не можна просто скинути його в яму. Водночас, за словами експерта, нерідко відбувається саме так. До прикладу, після урагану "Катріна" у 2005 році, за даними BBC, державні службовці Луїзіани (США) скинули понад 30 млн куб. м сміття на місцеві звалища. Нові полігони будували терміново, часто з порушенням санітарних норм, відходи не сортували. Крім того, влада тимчасово дозволила вивозити відходи, утилізація яких у мирний час заборонена. У результаті в ґрунт потрапляли небезпечні для людини нафтопродукти, пестициди, азбест.
Щоби такого не траплялося, неурядові організації та ООН серйозно ставляться до розбору завалів після глобальних катастроф і воєн. Вони вважають, що ситуація поліпшиться лише в тому випадку, коли країни змінять підхід до відбудови міст, а державне керівництво кваліфікуватиме руїни як цінний ресурс, а не сміття.
А що робить держава?
Мінрегіон спільно з Міндовкілля розробляють механізми утилізації та повторного використання будівельних відходів, що утворилися внаслідок руйнувань інфраструктури. Документ передбачає, що відходи, непридатні для переробки (рециклювання) та використання як вторинної сировини, підлягатимуть складуванню та подальшій безпечній із погляду впливу на довкілля утилізації.
Крім того, 21 червня Рада нарешті прийняла новий закон "Про управління відходами", який передбачає докорінну зміну з наближенням до європейських норм правил поводження зі сміттям. Це має нарешті вирішити проблему із полігонами, які вже давно використали свій ресурс та є переповненими. В оновленому законопроєкті суб'єкт господарювання у сфері управління відходами забезпечує проведення рекультивації та догляд за полігоном після його закриття протягом 30 років — раніше цей строк становив не більше 4 років.
"Після спливу 4 років землі мали віддаватися й невідомо які вони були за якістю", — роз'яснює Юлія Авраменко.
Після того, як закон набере чинності, а це буде через рік, ситуація має змінитись, й обов'язок нести витрати за закриття полігону та догляд за полігоном після його закриття протягом періоду 30 років нестиме суб'єкт у сфері управління відходами. До речі, це — один із пунктів довгострокового управління відходами, який передбачає новий закон. Тож за додержання нового законодавства та достатньої кількості докладених зусиль та фінансових вкладів, ми зможемо змінити ситуацію і з відходами від війни, і з іншими відходами, які ми продукуємо.
