Лісові пожежі, війна і несподівані наслідки: що робити зі згарищем?

Починаючи з 24 лютого в Україні було охоплено пожежами більше 40 тисяч гектарів територій лісового фонду. Половина цієї площі припадає на Чорнобильський біосферний заповідник. За даними Міндовкілля, унаслідок військової агресії рф в українських лісах навесні вже сталося втричі більше пожеж, ніж минулого року.

Величезну кількість пожеж фіксували зокрема у Чорнобильській зоні відчуження. Ця проблема там стоїть особливо гостро, і не через те, що в повітря нібито потрапляють радіонукліди. Річ у тім, що в місцевості майже не залишилось пожежної техніки: з п'ятдесяти машин залишилось п'ять-сім. Окрім того, ліси в Чорнобильській зоні заміновані, кожен вибух міни — це потенційно нова пожежа. І більше загиблих тварин. Поки в зоні не було надмасштабних пожеж, але ми всі пам'ятаємо пожежі 2020 року, коли горіло понад 100 тисяч гектарів — це може повторитись.

Загалом на Півночі країни заміновано багато лісів. Уже відомі випадки, коли співробітники лісової галузі підривалися на мінах; через це певні території просто вилучають з господарського обігу. А позаяк розмінування лісів для ДСНС — далеко не пріоритет (оскільки Служба фокусується в першу чергу на населених пунктах), до роботи з цими лісами руки можуть "дійти" ще нескоро. З іншого боку, є в цьому і короткостроковий позитивний вплив — ліси матимуть час на відновлення без участі людини.

Жахливу ситуацію спостерігали й на Херсонщині, де пожежі охопили близько 260 гектарів рукотворних лісів. Є теорія, що це окупанти підпалювали ліси, щоби боротись з українським партизанським рухом. Фактом є принаймні те, що впродовж п'яти діб росіяни перешкоджали гасінню, не давали лісовій охороні наблизитися до пожеж. Місцеві жителі задихалися від диму та боялись за свої домівки, просили дозволу на гасіння пожеж — кілька днів поспіль місто було оповите димом. І попри те, що вже зараз стан повітря в місті, за даними ЛУН, задовільний та місцями навіть хороший, а сильне задимлення — це тимчасова проблема, на цьому наслідки від пожеж не закінчуються. Серед них можуть бути й набагато гірші.

В умовах бойових дій фокус на збереження дерев розмивається, і питання охорони лісів, яке й до війни не було пріоритетним в Україні, стає ще менш вагомим.

"Крім прямого впливу війни на довкілля, є ще й опосередкований, і якщо говорити про те, який із них гірший — я думаю, що другий", — каже біолог та член ГО "Українська природоохоронна група" Єгор Гринник. І тут з'являється багато нових проблем.

Перша проблема — це збільшення вирубки лісів. П'ятий пакет санкцій ЄС проти росії передбачає заборону на імпорт деревини з країни-агресорки. На це міністр захисту довкілля України заявив, що Україна буде нарощувати обсяги рубок, щоби частково замінити росію та Білорусь на європейських ринках деревини. І зважаючи на те, що обсяги рубок за три місяці повномасштабної війни поки не збільшились, існують прогнози, що ситуація зміниться, адже бюджет потребує нових надходжень, надходитимуть вони від продажу ресурсів, і це в результаті призведе до більш активної вирубки лісів.

Друга проблема — нестача коштів для фінансування лісогосподарств. На охорону лісів також потрібні гроші, і враховуючи, що переважно лісгоспи працюють на самофінансуванні коштом вирубок, які унеможливлені через замінування лісів, то й на охорону від пожеж, засмічення лісів грошей може не залишитись. В умовах війни ця тенденція, на жаль, уже спостерігається. Разом із цим зупиняється робота зі створення нових заповідних територій у лісах.

Третя проблема — це тимчасове унеможливлення перевірок лісів. Протягом останніх місяців через війну відвідування лісів було заборонено, а отже служби контролю не могли перевірити ліси на незаконні рубки. Складнощі пов'язані також і з тимчасово "закритою" процедурою, яка називається "оцінка впливу на довкілля" — громадськість не мала жодного доступу до інформації щодо вирубки лісів.

Четверта інституційна проблема — це скасовування на період воєнного стану "сезону тиші", тобто заборони на вирубку лісів із квітня до червня, на період розмноження тварин.

"Мотивація цього проєкту — підвищення обороноздатності держави, але особисто в мене виникає питання: з ким воює держава? З лісовими птахами чи росією? Логіки в цьому немає, — критикує рішення влади Єгор Гринник, — тому що ніхто цього законодавства не дотримується. І зараз, коли активісти надсилають у Держекоінспекцію повідомлення про незаконні рубки, були випадки, коли в службі відповідали: «Зараз війна, і ніхто нічого не буде перевіряти»".

Масове знищення рослинного та тваринного світу, отруєння атмосфери та водних ресурсів або ж вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, — це особливо тяжкий злочин, визначений Кримінальним Кодексом України, що також охоплюється положеннями Римського статуту. Цей злочин також називають екоцидом. Втім, таке поняття поки не використовували в юриспруденції. Проблема в тому, що склад такого злочину охоплює надто багато оціночних понять, що не знайшли свого відображення ні в чинному КК України, ні в правових позиціях Верховного Суду України. Це стосується понять "масове знищення рослинного або тваринного світу", адже у КК України не визначено, на якому етапі завдання шкоди рослинний чи тваринний світ можна вважати знищеним. КК також не встановлює кількісних критеріїв, які визначали б масовість знищень.

"У Міндовкілля була шалена ідея запропонувати закон, у якому будуть підвищені штрафи за пожежі. У тому числі запровадити кримінальну відповідальність, якщо пожежа призведе до масової загибелі тварин. Та це не все. Замміністра на повному серйозі говорив, що за кожну загиблу тваринку буде створена «такса»: за кожну жабку, припустимо, 10 гривень, за кожну сову — 50. Але як це порахувати? Хто буде ходити лісами та шукати обгорілих сов, та навіщо це взагалі робити?"

Проте якщо поставитись до питання прискіпливо, усе ж таки можливо підрахувати, скільки птахів чи рослин певного виду є на одному гектарі лісу. Однак це будуть неточні дані.

"Ми й так розуміємо, що шкода — колосальна. Що далі робити з цією інформацією — незрозуміло", — додає біолог.

По-перше, треба нарешті зрозуміти, що рубки лісу та гроші, які ми отримуємо від продажу деревини, — це мізер, у порівнянні з тією користю, яку дають ліси, якщо управляти ними правильно та не розглядати суто як джерело ресурсу. Наприклад, лише Голосіївський ліс у Києві щорічно продукує чисте повітря, еквівалентне 400 мільйонам гривень, — такі підрахунки зробили спеціалісти з організації "Екологія. Право. Людина". ООН також прогнозує: щорічні втрати світової економіки від деградації біорізноманіття становлять майже 500 мільярдів доларів США кожного року. Проте ми досі часто розглядаємо ліс лише як джерело деревини. Без відповідного фінансування та нагляду створена людиною екосистема майже не принесе користі: штучні ліси менше чистять повітря та воду, а фауна в них значно бідніша, ніж у природних лісах.

Друге рішення проблеми полягає в тому, щоби зберегти залишки природного лісу, а не вирощувати нові ліси, й от чому: штучна екосистема, створена людиною, менш стійка та має значно вищі ризики зникнення через хвороби та шкідників. Так сталось із рукотворними лісами на Поліссі:

"У минулі роки була проблема із жуком-короїдом, який масово нищив соснові дерева. Уявіть собі короїда, який приходить до лісу та замість багатьох різних видів дерев різної якості та віку бачить лише однакову сосну рядочками — для нього це просто шведський стіл", — наводить приклад біолог та член ГО "Українська природоохоронна група" Єгор Гринник.

Стійкість екосистеми з монокультурою (як це буває в штучних лісах), за словами Єгора Гринника, у порівнянні з природною екосистемою, є набагато нижчою. Чим більше в будь-якій системі компонентів, тим більше шансів, що в разі, коли один із цих компонентів випаде, інші стануть на його місце та екосистема продовжить своє існування. У монокультурі цього не відбувається.

"Тож якби короїд «напав» на природний мішаний ліс, інші дерева замінили б знищені жуком сосни, і ліс і надалі б залишився лісом", — говорить Єгор Гринник.

Рішенням проблеми може стати й додаткове фінансування з Європи. У ЄС зараз готують інструмент "Rebuild Ukraine" — акумулювання грошей для підтримки України. Поки що, за планом, ці кошти в тому числі будуть витрачати згідно з зеленими принципами Євросоюзу.

"Було б чудово, якби ці кошти супроводжувались якимись більш конкретними вимогами щодо реформ у галузі довкілля", — додає біолог.

У Херсонській області, яка цьогоріч суттєво постраждала від пожеж, ліси рукотворні: їх садили, щоби зупинити наступ пустелі. Створювати лісові масиви, які стали найбільшими штучними лісами в Європі, почали у 50-ті роки минулого століття. Селяни буквально відвойовували в пісків території для життя й землеробства, а боротися було з чим: під час піщаної бурі хату могло занести, як снігом у сильну заметіль. Те саме, цілком можливо, загрожує Херсонщині й зараз. Наскільки сильною є загроза, ми запитали в Єгора Гринника.

Спеціаліст пояснює: тотожна проблема є з лісами навколо Сіверського Донця, які горять і зараз — поки що оцінити масштаб пошкоджень дуже важко. Багато з цих лісів, як і на Херсонщині, є рукотворними, їх насаджували у степах. І тут біолог ставить питання: наскільки погано, що ці ліси згоріли?

"Адже вони існували, як штучна екосистема, створена на місці природної. Є два варіанти: або природним шляхом відновляться ліси, які згоріли, або відновляться степи. Для рукотворних лісів Херсонської області є та сама проблема", — пояснює він.

"Зараз ми постійно чуємо про те, що штучні посадки горять на Кінбурнському півострові, — продовжує біолог, — і проблема в тому, що вони були штучно створені на місці природних екосистем. Те, що вони горять, може, й не дуже добре, але якщо їх заново не відновлять, на їх місці відновлюються степи, а це екосистеми, які знаходяться під набагато більшою загрозою, ніж ліси. І говорячи про степ, важливо розуміти, що це збалансована природна екосистема, яка захищає ґрунти від ерозії, а річки — від замулення". Біолог пояснює:

"Візьміть будь-яку штучну екосистему типу поля. Там відбувається постійна ерозія: грунт голий, нічим не вкритий. Коли дує вітер, поверхневий шар грунту розлітається, а під час дощу — змивається та потрапляє в річки. У результаті відбувається збіднення ґрунту, замулення річок, пилові бурі… У степу цього немає, адже там усе продумано: трав'янистий покрив класно захищає грунт, накопичує родючі шари грунту. Проблема в тому, що в Україні степів майже не залишилось, але уявіть собі, що у світі більш ніж половина сільськогосподарських культур залежить від запилення комахами. Переважно ці комахи живуть у степах та лугах".

Єгор Гринник каже, що уявлення про те, що "місце, у якому ростуть дерева, краще, ніж місце, у якому нічого не росте" залишилась нам у спадок із радянських часів. З цього випливає минулорічне рішення Президента Зеленського посадити мільярд дерев в Україні. Виявляється, їх і зараз дуже активно висаджують у степах на півдні України, проте замість лісів отримують знищену степову екосистему й майже нульовий результат, оскільки висаджені дерева не приживаються в нетиповій місцевості. Саме тому варто замислитись: чи справді горіння штучних лісів на Кінбурнському півострові є проблемою, адже він має бути степом, а не посадкою:

"Можливо, це призведе до відновлення степів, і це буде непогано", — робить несподіваний для нас висновок біолог.

Проте не всі екологи погоджуються із такою думкою. Фаховий еколог, експерт у галузі екологічної безпеки та управління природоохоронною діяльністю Максим Сорока зауважив, що наведене твердження про відтворення степів — це класичне твердження енвайронменталістів. 

"З точки зору класичної біології, повернення цих територій до попереднього стану можливе, але за умови,  якби не було людей, якби ці землі не використовували, і ми повернулись, як нам про це каже путін, у вісімнадцяте століття", — каже еколог. 

За словами Максима Сороки, штучні ліси створюють відповідну структуру, яка дає можливість користуватися певними територіями, а також виконують дуже багато функцій, зокрема, відновлення і балансування водостоку, створення екосистемних послуг в регіоні. Штучні ліси — це зона місцевої рекреації, зона регуляції мікроклімату, зона регуляції водного режиму.

"У деяких районах Луганської області ще у 70-х роках як експеримент штучні ліси були посаджені як вітрозахисні елементи, і вони доказали свою ефективність. Ця територія вже була змінена, і ці ліси вже використовуються", — завершив Максим Сорока. 

Тож бачимо, що кожне явище має дві сторони медалі, і передбачити, якими саме будуть наслідки від горіння лісів, складно. Наостанок, варто лише додати, що будь-яка екосистема здатна до відтворення, і навіть та неосяжна завдана війною шкода може бути відновлена із роками. Усе, що потрібно зробити нам, — не погіршувати стан лісів, дбайливо ставитись до навколишнього середовища та намагатись наблизитись до зелених принципів співіснування з природою.