fbpx
Сьогодні
Розбір 10:05 24 Бер 2018

Вибори по-новому?

До чергових парламентських виборів залишилось півтора року, а на бігбордах по всій країні вже почали з'являтися обличчя політиків. Бюджети на мерехтіння перед очами електорату виділяються, а значить, вони впевнені - схеми залишаться непорушними. Ми розібрались, чи так це, якими будуть вибори за новим законом, і яка перспектива остаточного ухвалення Виборчого кодексу.

Фото politeka.net

Фото politeka.net

Поки у сусідній державі пройшли, звичайно ж, "чесні та демократичні вибори", а чимало українців стежать за тим, хто зі світових лідерів привітав старого-нового російського президента, звернемо увагу на проблеми насущні – а саме, виборчу реформу в Україні.

Про необхідність та пріоритетність змін до виборчого законодавства говорять вже давно і багато, але все за класикою – "віз і досі там". Ще в 2015 році було зареєстровано п'ять виборчих законопроектів, хоча лише два з них хоч трохи нагадували передвиборчі обіцянки нардепів. Попри все це, перше голосування 19 жовтня 2017 року таки відбулося і його Рада провалила. Не завадила навіть широкомасштабна громадська підтримка – акція за "Велику політичну реформу". Хоча ставлення до неї неоднозначне, вона змусила про себе говорити.

Як кажуть, надія помирає останньою, а 7 листопада повинно було пройти голосування за два інші законопроекти. І несподівано (можливо навіть для себе) мінімально необхідними 226 голосами ухвалила в першому читанні законопроект № 3112-1. Викликавши справжній резонанс у суспільстві та чимало негативних відгуків з боку експертів, прийнятий законопроект має усі шанси стати "саме тією" довгоочікуваною реформою для України. Варто з'ясувати, а що власне зміниться?

Зміни реальні?

Відкриті виборчі списки, один бюлетень (а не "рулони", що навіть розвернути страшно) та правило – кожен кандидат повинен балотуватися в регіонах – такими були вимоги, що мали максимально ліквідувати "негативний відбір" політиків, корупцію під час виборчого процесу та нерівномірне представлення регіонів у парламенті.

Продаж місць у списку – явище старе, як світ, і навіть не приховується з боку партійного керівництва: все чітко і "прозоро" з окремим прейскурантом, хоча і не публічним, звісно. Так звані соціальні набори з гречкою чи рисом (тут вже все залежить від фінансової спроможності вашого майбутнього обранця та фантазії його виборчих технологів) – справжня класика.

Народні депутати, представляючи законопроект перед голосуванням, зазначали, що одна з основних цілей майбутнього кодексу – викорінити підкуп на мажоритарних округах та купівлі місць у закритих партійних списках на парламентських виборах. Звучить фантастично, правда? Але панацея знайдена – відкриті регіональні списки – зростання ваги виборчого голосу кожного, унеможливлення (або,скоріше, точніше, ускладнення) підкупу виборців та внутрішньопартійна конкуренція.

Серед основних змін:

– Введення відкритих регіональних списків на парламентських виборах.

– Відкриті списки в багатомандатних округах на виборах до Верховної Ради АР Крим, обласних рад та рад великих міст з кількістю виборців від 90 тисяч і більше.

– Багатомандатна мажоритарна система відносної більшості на виборах до сільських, селищних, районних, районних у містах та міських радах у містах із кількістю виборців менше 90 тисяч.

– Зниження прохідного бар'єру на парламентських виборах з 5% до 4%.

– Гендерна квота, яка передбачає, що в кожній п'ятірці кандидатів у списках не більше трьох є представниками однієї статі.

– Вимога обов'язкового навчання для членів виборчих комісій.

– Створення регіональних представництв ЦВК.

– Додаткові вимоги до передвиборчої реклами на телебаченні.

Нова процедура = новий результат?

Сьогодні в Україні змішана виборча система: 225 депутатів обираються за мажоритарною, 225 – за пропорційною системою з закритими списками при 5% виборчому бар'єрі. Це вигідно для провладних партій: використовуючи адмінресурс до Ради можна без проблем провести з десяток "незалежних" депутатів-"мажоритарників", що фактично виконуватимуть накази згори.

Згідно зі змінами, замість 225 "мажоритарних" округів будуть сформовані 27 регіональних округів, межі яких переважно збігаються з межами областей за трьома винятками: окремим округом стає Кривий Ріг з агломерацією, два округи формуються в місті Києві окремо від області, Херсонська область і АР Крим об'єднуються в один округ.

Право висувати кандидатів зберігають лише партія (жодних самовисуванців!), що формує загальнонаціональний список і в обов'язковому порядку розподіляє всіх кандидатів з нього в регіональні списки цьому один кандидат може бути включений тільки в один регіональний список. У кожному регіоні партія має висунути щонайменше 5 кандидатів, з яких не більше 3 є представниками однієї статі ( адже ми за гендерну рівність).

Що стосується власне процедури, то тут зміни чи не найпомітніші: на виборчій дільниці ви отримуєте бюлетень нового зразка, де треба вписувати номери партії та кандидата, а не просто ставити позначки, як це було раніше. Важливо, що номер партії вказати обов'язково, а от номер конкретного кандидата з цієї партії – за бажанням. Для уникнення будь-яких маніпуляцій (чесність понад усе:) зазначати треба буде обов'язково дві цифри.априклад, партія, що за списком під номером 1 записується як "01" – тоді ніхто не зможе "скоригувати" ваш вибір, замінивши його, наприклад, на "11".

Після підрахунку голосів до Верховної Ради потрапляють лише кандидати від партій, що набрали 4% дійсних голосів виборців сумарно по всій країні.

І тут починається виборча математика: щоб визначити, скільки мандатів партія отримала у виборчому регіоні, голоси за її регіональний список діляться на виборчу квоту. Виборча квота обчислюється за такою формулою: всі голоси за партії, які подолали прохідний бар'єр, додаються, і отримана сума ділиться на 450 – відповідно до кількості мандатів у Верховній Раді. Наприклад, якщо виборча квота становить 40 тисяч голосів, а партія набрала 90 тисяч, то з її регіонального списку до Верховної Ради проходить аж два кандидата, навіть якщо кожен з них набрав голосів менше, ніж становить виборча квота.

В чому ж "відкритість списків"? Все доволі просто. Мандат отримує той з кандидатів, за кого було віддано найбільше персональних голосів. Уявіть, що балотувалися: Петренко, Сидоренко і Кіт. За Петренка проголосувало 15 тисяч, за Сидоренка – 20, а за Кота – лише 5. Враховуючи, що партій отримала два мандата, до ВРУ потрапить хто? Правильно, Сидоренко та Петренко. Просто? Насправді, сама процедура складніша: кількість голосів за кожного кандидата ділиться на кількість всіх дійсних голосів за всі партії у регіональному окрузі й помножується на сто, кандидати ранжуються відповідно до цього відсотка (враховується лише ціла частина, а дробова – відкидається), і мандати отримують ті, хто набрав найбільший відсоток. У разі, якщо кілька кандидатів мають однакові відсотки, то першість за тим, хто був вище у регіональному списку партії.

Існує ще й так званий "компенсаційний список" – усі голоси, які залишаються неврахованими після розподілу мандатів по регіональних списках стають підставою для розподілення мандатів з загальнонаціонального списку. Якщо сумарна кількість нерозподілених голосів з усіх 27 округів дорівнює, наприклад, 250 тисяч, то при виборчій квоті 30 тисяч партія отримує право на 8 додаткових мандатів. У результаті народними депутатами стають також перші 8 кандидатів з компенсаційного списку, які не здобули перемоги в регіонах.

Світ і Україна

Виборча реформа є однією з основних вимог західних партнерів України, що не дивно. Настійливі рекомендації Ради Європи щодо впровадження пропорційної системи з відкритими списками можна виправдати позитивним досвідом більшості європейських країн: пропорційна система з преференційним голосуванням застосовується на парламентських виборах у 21 із 28 країні ЄС, а також у Швейцарії, Норвегії та деяких інших європейських країнах. Хоча в кожній з країн виборча система має свої особливості: виборчий бар'єр чи його відсутність, особливості підрахунку, вплив виборця на підсумковий результат кандидатів, включених до партійного списку. Попри таку варіативність їх об'єднує відкритість і мінімізація "підкилимних домовленостей".

Реакція Європейського союзу передбачувана: керівництво привітало успішне голосування Верховної Ради України в першому читанні за нову версію виборчого законодавства і висловило надію на остаточне прийняття цього закону до кінця 2017 року. І тут ми знову їх розчарували, бо не склалося…

Що далі?

Є декілька сценаріїв розвитку подій. Необхідність ухвалити законопроект якнайшвидше усвідомлюють як народні обранці, так і громадськість, бо вибори вже не за горами. Чи прийме Верховна Рада новий виборчий кодекс, чи врахує всі поправки (яких, за словами Парубія, більше 4 тисяч), думку експертів і громадського сектора? Знаючи логіку дій наших парламентарів, вони старатимуться розтягнути розгляд правок на всю весну, потім літо – час "канікул", а осінь – вже новий політичний сезон, і міняти правила вже буде пізно.

І в цілому,  не варто тішити себе ілюзіями. У короткостроковій перспективі навіть запровадження нової системи виборів не знизить вплив корупційних змов на формування партійних списків, а просто "реформує" її. Об'єктом нових корупційних домовленостей стануть не місця в списку, а, наприклад, склад територіального списку (включення непрохідних кандидатів разом із потенційно прохідним), право на балотування в електорально сприятливому для певної партії окрузі і так далі. Також немає підстав розраховувати на зникнення такого явища, як підкуп виборців.

Звичайно, все в наших руках. За умови забезпечення прозорості та законності процедури підрахунку голосів, збереження незалежних ЗМІ, вплив таких корупційних домовленостей на вибір громадян слабшатиме з кожними наступними вільними виборами. Тож контроль, контроль і ще раз контроль.

35
432

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: