fbpx
Сьогодні
26/09/2018
03:42
курси валют
$27,85/28,10
32,55/33,10
Розбір
10:05 24 Бер 2018

Вибори по-новому?

До чергових парламентських виборів залишилось півтора року, а на бігбордах по всій країні вже почали з'являтися обличчя політиків. Бюджети на мерехтіння перед очами електорату виділяються, а значить, вони впевнені - схеми залишаться непорушними. Ми розібрались, чи так це, якими будуть вибори за новим законом, і яка перспектива остаточного ухвалення Виборчого кодексу.

Фото politeka.net

Поки у сусідній державі пройшли, звичайно ж, «чесні та демократичні вибори», а чимало українців стежать за тим, хто зі світових лідерів привітав старого-нового російського президента, звернемо увагу на проблеми насущні – а саме, виборчу реформу в Україні.

Про необхідність та пріоритетність змін до виборчого законодавства говорять вже давно і багато, але все за класикою – «віз і досі там». Ще в 2015 році було зареєстровано п’ять виборчих законопроектів, хоча лише два з них хоч трохи нагадували передвиборчі обіцянки нардепів. Попри все це, перше голосування 19 жовтня 2017 року таки відбулося і його Рада провалила. Не завадила навіть широкомасштабна громадська підтримка – акція за «Велику політичну реформу». Хоча ставлення до неї неоднозначне, вона змусила про себе говорити.

Як кажуть, надія помирає останньою, а 7 листопада повинно було пройти голосування за два інші законопроекти. І несподівано (можливо навіть для себе) мінімально необхідними 226 голосами ухвалила в першому читанні законопроект № 3112-1. Викликавши справжній резонанс у суспільстві та чимало негативних відгуків з боку експертів, прийнятий законопроект має усі шанси стати «саме тією» довгоочікуваною реформою для України. Варто з’ясувати, а що власне зміниться?

Зміни реальні?

Відкриті виборчі списки, один бюлетень (а не «рулони», що навіть розвернути страшно) та правило – кожен кандидат повинен балотуватися в регіонах – такими були вимоги, що мали максимально ліквідувати «негативний відбір» політиків, корупцію під час виборчого процесу та нерівномірне представлення регіонів у парламенті.

Продаж місць у списку – явище старе, як світ, і навіть не приховується з боку партійного керівництва: все чітко і «прозоро» з окремим прейскурантом, хоча і не публічним, звісно. Так звані соціальні набори з гречкою чи рисом (тут вже все залежить від фінансової спроможності вашого майбутнього обранця та фантазії його виборчих технологів) – справжня класика.

Народні депутати, представляючи законопроект перед голосуванням, зазначали, що одна з основних цілей майбутнього кодексу – викорінити підкуп на мажоритарних округах та купівлі місць у закритих партійних списках на парламентських виборах. Звучить фантастично, правда? Але панацея знайдена – відкриті регіональні списки – зростання ваги виборчого голосу кожного, унеможливлення (або,скоріше, точніше, ускладнення) підкупу виборців та внутрішньопартійна конкуренція.

Серед основних змін:

– Введення відкритих регіональних списків на парламентських виборах.

– Відкриті списки в багатомандатних округах на виборах до Верховної Ради АР Крим, обласних рад та рад великих міст з кількістю виборців від 90 тисяч і більше.

– Багатомандатна мажоритарна система відносної більшості на виборах до сільських, селищних, районних, районних у містах та міських радах у містах із кількістю виборців менше 90 тисяч.

– Зниження прохідного бар’єру на парламентських виборах з 5% до 4%.

– Гендерна квота, яка передбачає, що в кожній п’ятірці кандидатів у списках не більше трьох є представниками однієї статі.

– Вимога обов’язкового навчання для членів виборчих комісій.

– Створення регіональних представництв ЦВК.

– Додаткові вимоги до передвиборчої реклами на телебаченні.

Нова процедура = новий результат?

Сьогодні в Україні змішана виборча система: 225 депутатів обираються за мажоритарною, 225 – за пропорційною системою з закритими списками при 5% виборчому бар’єрі. Це вигідно для провладних партій: використовуючи адмінресурс до Ради можна без проблем провести з десяток “незалежних” депутатів-”мажоритарників”, що фактично виконуватимуть накази згори.

Згідно зі змінами, замість 225 “мажоритарних” округів будуть сформовані 27 регіональних округів, межі яких переважно збігаються з межами областей за трьома винятками: окремим округом стає Кривий Ріг з агломерацією, два округи формуються в місті Києві окремо від області, Херсонська область і АР Крим об’єднуються в один округ.

Право висувати кандидатів зберігають лише партія (жодних самовисуванців!), що формує загальнонаціональний список і в обов’язковому порядку розподіляє всіх кандидатів з нього в регіональні списки цьому один кандидат може бути включений тільки в один регіональний список. У кожному регіоні партія має висунути щонайменше 5 кандидатів, з яких не більше 3 є представниками однієї статі ( адже ми за гендерну рівність).

Що стосується власне процедури, то тут зміни чи не найпомітніші: на виборчій дільниці ви отримуєте бюлетень нового зразка, де треба вписувати номери партії та кандидата, а не просто ставити позначки, як це було раніше. Важливо, що номер партії вказати обов’язково, а от номер конкретного кандидата з цієї партії – за бажанням. Для уникнення будь-яких маніпуляцій (чесність понад усе:) зазначати треба буде обов’язково дві цифри.априклад, партія, що за списком під номером 1 записується як “01” – тоді ніхто не зможе “скоригувати” ваш вибір, замінивши його, наприклад, на “11”.

Після підрахунку голосів до Верховної Ради потрапляють лише кандидати від партій, що набрали 4% дійсних голосів виборців сумарно по всій країні.

І тут починається виборча математика: щоб визначити, скільки мандатів партія отримала у виборчому регіоні, голоси за її регіональний список діляться на виборчу квоту. Виборча квота обчислюється за такою формулою: всі голоси за партії, які подолали прохідний бар’єр, додаються, і отримана сума ділиться на 450 – відповідно до кількості мандатів у Верховній Раді. Наприклад, якщо виборча квота становить 40 тисяч голосів, а партія набрала 90 тисяч, то з її регіонального списку до Верховної Ради проходить аж два кандидата, навіть якщо кожен з них набрав голосів менше, ніж становить виборча квота.

В чому ж “відкритість списків”? Все доволі просто. Мандат отримує той з кандидатів, за кого було віддано найбільше персональних голосів. Уявіть, що балотувалися: Петренко, Сидоренко і Кіт. За Петренка проголосувало 15 тисяч, за Сидоренка – 20, а за Кота – лише 5. Враховуючи, що партій отримала два мандата, до ВРУ потрапить хто? Правильно, Сидоренко та Петренко. Просто? Насправді, сама процедура складніша: кількість голосів за кожного кандидата ділиться на кількість всіх дійсних голосів за всі партії у регіональному окрузі й помножується на сто, кандидати ранжуються відповідно до цього відсотка (враховується лише ціла частина, а дробова – відкидається), і мандати отримують ті, хто набрав найбільший відсоток. У разі, якщо кілька кандидатів мають однакові відсотки, то першість за тим, хто був вище у регіональному списку партії.

Існує ще й так званий “компенсаційний список” – усі голоси, які залишаються неврахованими після розподілу мандатів по регіональних списках стають підставою для розподілення мандатів з загальнонаціонального списку. Якщо сумарна кількість нерозподілених голосів з усіх 27 округів дорівнює, наприклад, 250 тисяч, то при виборчій квоті 30 тисяч партія отримує право на 8 додаткових мандатів. У результаті народними депутатами стають також перші 8 кандидатів з компенсаційного списку, які не здобули перемоги в регіонах.

Світ і Україна

Виборча реформа є однією з основних вимог західних партнерів України, що не дивно. Настійливі рекомендації Ради Європи щодо впровадження пропорційної системи з відкритими списками можна виправдати позитивним досвідом більшості європейських країн: пропорційна система з преференційним голосуванням застосовується на парламентських виборах у 21 із 28 країні ЄС, а також у Швейцарії, Норвегії та деяких інших європейських країнах. Хоча в кожній з країн виборча система має свої особливості: виборчий бар’єр чи його відсутність, особливості підрахунку, вплив виборця на підсумковий результат кандидатів, включених до партійного списку. Попри таку варіативність їх об’єднує відкритість і мінімізація “підкилимних домовленостей”.

Реакція Європейського союзу передбачувана: керівництво привітало успішне голосування Верховної Ради України в першому читанні за нову версію виборчого законодавства і висловило надію на остаточне прийняття цього закону до кінця 2017 року. І тут ми знову їх розчарували, бо не склалося…

Що далі?

Є декілька сценаріїв розвитку подій. Необхідність ухвалити законопроект якнайшвидше усвідомлюють як народні обранці, так і громадськість, бо вибори вже не за горами. Чи прийме Верховна Рада новий виборчий кодекс, чи врахує всі поправки (яких, за словами Парубія, більше 4 тисяч), думку експертів і громадського сектора? Знаючи логіку дій наших парламентарів, вони старатимуться розтягнути розгляд правок на всю весну, потім літо – час “канікул”, а осінь – вже новий політичний сезон, і міняти правила вже буде пізно.

І в цілому,  не варто тішити себе ілюзіями. У короткостроковій перспективі навіть запровадження нової системи виборів не знизить вплив корупційних змов на формування партійних списків, а просто “реформує” її. Об’єктом нових корупційних домовленостей стануть не місця в списку, а, наприклад, склад територіального списку (включення непрохідних кандидатів разом із потенційно прохідним), право на балотування в електорально сприятливому для певної партії окрузі і так далі. Також немає підстав розраховувати на зникнення такого явища, як підкуп виборців.

Звичайно, все в наших руках. За умови забезпечення прозорості та законності процедури підрахунку голосів, збереження незалежних ЗМІ, вплив таких корупційних домовленостей на вибір громадян слабшатиме з кожними наступними вільними виборами. Тож контроль, контроль і ще раз контроль.

432

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: