Вплив наркозу на організм, або чим займається анестезіолог

Майже всі пацієнти бояться анестезії, більшість з них практично не знає, чим займається лікар-анестезіолог. Часом цей страх є настільки сильним, що люди готові відмовитися від лікування, побоюючись самого процесу наркозу більше, ніж хірургічного втручання. 

Така реакція цілком природна — втрата контролю над власним тілом під час анестезії здається багатьом чимось небезпечним і невідомим. Проте, як зазначають лікарі-анестезіологи, здебільшого ці страхи базуються на міфах і недостатній обізнаності.

Разом із професіоналами ми вирішили розібратися у цьому питанні. В матеріалі "Рубрики" лікарі-анестезіологи Михайло Варивода та Лариса Кодаш розвіюють найпоширеніші міфи про анестезію, розказують, як вона працює, і пояснюють, що потрібно знати пацієнту, аби почуватися впевнено і безпечно.

Не так давно — ще менше, ніж 200 років тому, під час хірургічних операцій люди були у свідомості й мусили терпіти біль. Навіть у сучасному світі можна зустріти людей, які переживали подібний травматичний досвід. 

"Якихось 30-40 років тому так проводили тонзилектомію (видалення гланд) чи видалення молочних зубів у дітей. Довго лікарі вірили, що молочні зуби не мають нервових закінчень і дитині не болить, а кричить вона просто від страху. Дуже багато таких пацієнтів залишились на все життя зі страхом походу до лікаря і тепер звертаються за медичною допомогою, коли вже дуже «припече», при цьому не гребуючи «лікуватись» методами «альтернативної медицини»", — наводить приклади лікар-анестезіолог Михайло Варивода.

Лікар впевнений — всіх цих наслідків можна було б уникнути. У сучасному світі є безліч варіантів для того, щоб пацієнт почувався комфортно до та після проведеного лікування. Однією з опцій для зменшення болю та дискомфорту від медичних втручань є анестезія. 

Що таке анестезія і якою вона буває?

Анестезія — це знечулення пацієнта, яке включає знеболення, але не обов'язково "вимкнення" свідомості. Задача одна — досягнути комфорту пацієнта та хірурга з мінімальними ризиками для поточного стану пацієнта. 

• Місцева анестезія зазвичай знечулює частину тіла де планується втручання. Гарним прикладом є місцева анестезія, яку проводять стоматологи перед лікуванням зуба. Так само можна зробити практично з усіма частинами тіла, при цьому пацієнт залишається при тямі. 
• Загальна анестезія (це те, що в побуті називають наркозом) — передбачає відсутність свідомості під час проведення хірургічних втручань чи інших маніпуляцій. При цьому пацієнт знаходиться в стані глибокого сну, знеболений і знерухомлений, бачить сни. Зазвичай для загальної анестезії використовуються інгаляційні чи внутрішньовенні анестетики, препарати для знеболення і препарати які розслабляють скелетні м'язи. Ці препарати перевірені багатьма дослідженнями і підтвердили свою ефективність та безпечність. 

Тип анестезії обирає лікар, іноді — сам пацієнт. Часто саме захворювання вирішує яка анестезія потрібна хворому. Також на це може впливати вік пацієнта. До прикладу, дорослий з легкістю перенесе оперативне втручання з приводу пахової кили під місцевою анестезією, тоді коли дитина не зможе спокійно лежати на операційному столі і давати працювати хірургу. І стрес від цього для дитини буде максимально травматичним в майбутньому. Тому дітей частіше ніж дорослих оперують чи проводять медичні обстеження в стані загальної анестезії. Навіть такі обстеження як МРТ чи КТ у дітей можуть потребувати втручання анестезіолога, тому що вимагають знерухомлення пацієнта.

Своєю чергою доросла людина може обрати, чи при тямі вона буде під час певних медичних обстежень (наприклад, ендоскопія шлунка, колоноскопія, лікування зубів тощо) чи під загальною анестезією. Тут мова знову ж про комфорт пацієнта й іноді про індивідуальні особливості. 

Що робить анестезіолог?

Дехто вважає, що робота анестезіолога — це просто зробити укол чи дати "подихати у масочку". Але це не так. Анестезіолог — це людина, яка відповідає за життя пацієнта під час проведення різних хірургічних і нехірургічних втручань. Його робота полягає в оцінці ризиків для кожного пацієнта, прогнозуванні можливих ускладнень і підготовці до їхнього усунення. 

"Анестезіолог під час операції — це легені, серце і весь метаболічний стан пацієнта. Простіше кажучи, саме анестезіолог при введенні в наркоз допомагає безпечно «вимкнути» свідомість, знеболити, занурити у фазу глибокого стабільного сну. 

Чому це так важливо? Бо всі анестетики мають певні особливості, такі як гальмування роботи нервової системи, зниження артеріального тиску та серцевого викиду, переведення  самостійного дихання на апаратне з повним забезпеченням дихальних параметрів своїх легень на апараті штучної вентиляції", — пояснює лікарка-анестезіологиня Лариса Кодаш.

Михайло Варивода порівнює сучасне робоче місце анестезіолога з кабіною пілота літака, адже для полегшення моніторингу в анестезіології використовується безліч датчиків, моніторів та апаратури. З їхньою допомогою лікар слідкує за життєвими параметрами пацієнта: частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском, насиченістю крові киснем, показниками дихання, температурою тіла, навіть є апарати, які вказують на те, чи відчуває пацієнт біль. З лікарем працює медична сестра, спеціально навчена для роботи саме з анестезіологом. Це тандем, який часто розуміє один одного без слів.

Також робота анестезіолога — забезпечити післяопераційний комфорт пацієнта: вчасно знеболити, профілактувати такі неприємні явища такі як нудота і блювання, слідкувати за загальним станом пацієнта. 

Підготовка до операції

"Перед операцією анестезіолог обов'язково збирає анамнез, тобто інформацію про стан здоров'я пацієнта, скарги на момент огляду, хронічні хвороби, медикаменти, які вживає пацієнт тощо. В екстрених ситуаціях анамнез збирають уже по факту надходження пацієнта", — розповідає Лариса Кодаш. 

Анестезіологу потрібно повідомити про всі, навіть незначні хвороби, порушення самопочуття та особливості, бо це може вплинути на вибір методу знеболення. Медикаменти, що приймає пацієнт, мають особливе значення. Існує чітка регламентація відміни того чи того препарату, щоб уникнути небажаних ускладнень під час наркозу та в післяопераційному періоді. Це також впливає на вибір анестезії та період реабілітації. 

Також перед хірургічними втручаннями є обов'язковим передопераційний чек-ап. Це загальноклінічний аналіз крові, біохімія крові, коагулограма, дослідження групи та резусу крові та інфекційна панель. До базових обстежень можуть додаватися індивідуальні, згідно з особливостями стану пацієнта. 

Крім того, анестезіолог має надати рекомендації щодо харчування у день оперативного втручання, іноді навіть за декілька днів до лікування. Оскільки під час проведення загальної анестезії шлунок пацієнта має бути порожнім.

Чи може з'явитись алергія на наркоз?

За словами лікарів, алергічні реакції на препарати для анестезії зустрічаються дуже рідко. Але саме про алергії пацієнта питають в першу чергу, тому що при алергії на харчові продукти може виникати й алергія на певні препарати. 

Найсерйозніше ускладнення — анафілактична реакція, яка може виникнути навіть у людей, що раніше не мали алергій. Це пов'язано з тим, що організм може "запам'ятати" алерген після першого контакту і сформувати імунну відповідь при наступному. Через це алергопроби часто не проводять, адже вони можуть лише посилити ризик реакції.

"Хоча це завжди історія із галузі стресових, впоратися з алергічними проявами не так складно, особливо в наркозі. Головне вчасно усунути дію алергену і ввести відповідні препарати", — каже Лариса Кодаш. 

Чи можна не прокинутись після наркозу або опритомніти під час операції?

Всі сучасні препарати мають коротку дію, зазвичай від 15-40 хвилин. Деякі мають ультракоротку дію, тобто вплив на організм припиняється майже одразу після зупинки введення препарату. Не прокинутися після наркозу можна тільки якщо під час втручання відбулося щось, що повпливало на головний мозок. Це може бути гіпоксія (зниження концентрації кисню в крові), значна крововтрата під час операції або розвиток інсульту на операційному столі. Сучасний моніторинг і готовність до можливих ускладнень зводить такі ризики до мінімуму. 

"У анестезіолога є все необхідне, щоб впливати на артеріальний тиск пацієнта, знизити його чи підвищити. Так само монітори дозволяють швидко побачити зниження насиченості крові киснем і повпливати не це також. Тож ризики мінімальні. Але не неможливі. Навіть без наркозу, у звичайному житті, люди отримують інсульти і інфаркти, це може бути просто збіг обставин", — зазначає  Михайло Варивода. 

Протилежне питання — чи може пацієнт прокинутись під час проведення оперативного втручання? Відповідь: може. Але це одиничні випадки у світі і є наслідком грубих помилок анестезіолога. Враховуючи всі наявні засоби моніторингу пацієнта, на практиці це є майже неможливим.

Чи може наркоз пошкодити мозок або викликати втрату пам'яті?

Пошкодити мозок, як і інші функції та системи організму наркоз не може. А от ускладнення можуть, — відповідає Лариса Кодаш.  

"Наука говорить нам, що одиничні наркози ніяк не впливають на здатність людини запам'ятовувати чи мислити, а також на здатність дітей навчатись. Інша сторона цього питання — це багаторазові загальні анестезії за короткий термін часу. Цього іноді потребують тяжкі пацієнти, наприклад, з опіковою хворобою… У таких випадках можливе зниження здатності до запам'ятовування, але це не означає що ви забудете все. Це означає, що вивчити вірша Лесі Українки стане трохи важче, ніж було до того", — коментує Михайло Варивода. 

Чи може спінальна або епідуральна анестезія спричинити хронічний біль у спині?

Спінальна анестезія — це введення місцевого анестетика в спинномозковий канал. Такий тип анестезії зазвичай обирають для операцій на нижніх кінцівках. Тобто пацієнту роблять укол в спину, проходять між хребцями голкою і там уже вводиться препарат.

"Іноді після такого типу анестезії може спостерігатись головний біль і біль у спині. Досить неприємне ускладнення. Це може тривати до 6 місяців, але дуже рідко. Зазвичай ви маєте бути про це поінформовані", —  пояснює Михайло Варивода.

А от так звана "епідуралка", яка використовується при пологах, знеболює тіло посегментно. Ця анестезія ставиться в ділянці попереку і таким чином ефективно знімає біль в ділянці тазу і по ходу пологових шляхів. 

"Там спинного мозку немає, та і до його каналу катетером анестезіолог не доходить, тому паралізовувати нічого. Цей міф давно треба десь подіти. Зараз понад 90% природних пологів проходять з епідуральним знеболенням і абсолютно комфортно. Дитині це ніяк не шкодить, а жінка народжує з полегшенням стану — і це прекрасно", — додає Лариса Кодаш. 

Як лікарі допомагають зменшити страхи?

Всі пацієнти хвилюються перед оперативним втручанням. Тому, щоб зменшити їхні острахи, застосовують спеціальні седативні препарати, які дозволяють їм почуватись більш спокійно. 

Михайло Варивода зазначає, що сама атмосфера клініки має бути також максимально дружньою до пацієнта. Дітям допомагає перебування з батьками та перегляд мультфільмів. Дуже гарна практика в дитячій анестезіології — коли дитина засинає на руках у мами чи тата, дихаючи масочкою. Але це при умові, що батьки готові до цього. Іноді це можуть бути навіть краплі в ніс або льодяник (в Україні поки немає) від якого наступить сон і дитину спокійно перемістять в операційну. 

"Найбільшим задоволенням для анестезіолога від своєї роботи є спокійний і усміхнений пацієнт після анестезії. Ще кажуть, що наркоз забирає скількись там років життя. А я хочу сказати, що дуже часто наркоз дарує людині набагато більше років життя, ніж якщо вона відмовиться від вчасно проведеної операції", — зазначає лікар.

Чи варто просити про анестезію, чи наркоз, коли можна обійтись без них?

У вирішення цієї проблеми знову ж допоможе комунікація, — впевнена Лариса Кодаш. Якщо об'єм операції несе менший ризик, ніж анестезія, то бажано не створювати зайві ризики. Але якщо є розуміння, що вдало і якісно прооперувати не вийде, бо пацієнту супер некомфортно, то, скоріше за все, доведеться все ж обрати метод знеболення, що всіх влаштує. По самому бажанню пацієнта, без відповідної підготовки, анестезія неможлива.

Останнім часом у дитячій стоматології часто застосовують загальну анестезію. Вона дозволяє уникнути стресу, забезпечуючи комфортну атмосферу як для дитини, так і для стоматолога. Дає змогу провести об'ємні втручання навіть маленьким дітям. Багато батьків запитують, як вони можуть знизити ризики для малюка у таких випадках.

Михайло Варивода, який свого часу багато працював в стоматології з дітьми та дорослими, дає такі поради:

1. Переконайтеся, що клініка має офіційну ліцензію на проведення процедур із використанням загальної анестезії.
2. З'ясуйте кваліфікацію лікарів. Попросіть пояснити, як саме проводитиметься процедура, які заходи безпеки передбачено та чи має фахівець сертифікацію для роботи з дітьми.
3. Стоматологічне лікування під загальною анестезією повинно обов'язково проводитися із захистом дихальних шляхів. Це вкрай важливо, оскільки під час процедури використовують воду для зрошення бормашини, і є ризик потрапляння уламків зубів або видаленого зуба в дихальні шляхи.
4. Дізнайтеся про "маршрут пацієнта" у разі виникнення ускладнень. Важливо, щоб у медичного закладу був чіткий план реагування на непередбачувані ситуації.
5. Поцікавтеся умовами, в яких проводитиметься процедура. У клініці має бути все необхідне обладнання: наркозна станція, монітор для контролю стану пацієнта, дефібрилятор, кисень, а також система аварійного живлення на випадок відключення електроенергії.