Одинадцять місяців тому невелика компанія інженерів об’єдналася у Києві. Ці хлопці не вміли тримати зброю в руках, але могли створювати дрони для наших військових. “Бандерики”, як їх називають волонтери, відправляються у ЗСУ, ГУР, прикордонну службу та інші підрозділи, які стоять на захисті України. З березня інженери зробили вже близько 800 “пташок”, які передали нашим захисникам.
Як народжуються волонтерські дрони? З якими запитами звертаються до інженерів? Чому не всі замовлення можуть обробити? Про все це "Рубрика" поговорила з членами команди "Волонтерської дронарні".
"Війна дронів" — так військові й журналісти охрестили повномасштабну війну на теренах України. Якщо раніше за позиціями ворога "спостерігала" розвідувальна авіація, зараз цим займаються вже БПЛА (безпілотні літальні апарати, — ред.). Вони бувають різні: від величезних "камікадзе", що несуть у собі вибухівку чи снаряди, до невеличких "пташок", які стають очими наших захисників та захисниць.
Поки дрони пильнують за ворогом на передовій, бійці можуть залишатись у відносній безпеці. Тобто переоцінити важливість використання дронів на війні складно.
Українські волонтери тисячами закуповують дрони для військових. Також в Україні є окрема програма, започаткована Мінцифрою, Генеральним штабом Збройних Сил України та Адміністрацією Держспецзв'язку, "Армія дронів". Міністерство закуповує "пташок", ремонтує їх та навчає операторів. На кінець грудня 928 безпілотників вже передали нашим захисникам. Загалом у межах проєкту вдалось закупити 1577 БПЛА.
Крім цього, у Києві є лабораторія "Волонтерська Дронарня" — ініціатива, що діє у партнерстві з ГО "Жіночий ветеранський рух". Кілька десятків інженерів виготовлюють безпілотники різного тактичного застосування: дрони-розвідники, БПЛА літакового спрямування, системи скидання боєприпасів для покупних коптерів. Хлопці та дівчата перетворюють цивільних "пташок" на військових.
Перший день роботи "Волонтерської Дронарні" припав на 8 березня, згадує головний інженер Максим Шеремет. У день, коли військові на столичних блокпостах роздавали жінками квіти, чоловік разом з іншими однодумцями перевозив обладнання у приміщення майбутньої лабораторії.
Сам Максим Шеремет працював із дронами останні 10 років: розробляв їх для різних компаній, вів гурток, навчаючи людей створювати мультикоптери. Тому коли почалось повномасштабне вторгнення, Максим продовжив займатись тим, що вміє — робити "пташок", тільки тепер вже призначених для військових.
На початку березня чоловік звернувся до інженерів, з якими працював раніше й запитав, чи не хочуть вони приєднатись до майбутньої лабораторії. Тоді у березні відгукнулось близько сорока людей.
"Завдання було перевезти у Київ всіх відомих інженерів, які готові працювати над наближенням перемогою. Їхня зброя — це розум, вони можуть допомагати своїми руками та знаннями", — розповідає Максим Шеремет.
Він купував для людей, що евакуювалися зі столиці, квитки назад до Києва, а для тих, хто жив на Київщині, організовував трансфери. У березні це залишалось непростою задачею, бо вільно потрапити у столицю було важко, у самому місті стояли черги на блокпостах та не працювали мости.
Але попри всі логістичні проблеми, команда із 40 інженерів у березні приступила до роботи. За закликом у "Дронарню" почали надходити комплектуючі дронів з усієї країни та навіть з-за кордону.
"Були посилки з країн Європи та навіть з Канади. Різні пілоти передавали частини від коптерів, а ми збирали їх під військові потреби. Кожен день був наче Новий Рік — відкривали посилки та раділи. Одразу вирішували: камеру беремо звідси, а звідси — мотори. Намагалися зберігати контакти людей, які відправляли нам ці дрони та їхні частини, щоб потім звітувати: дивіться, ваш дрон робить на фронті бавовну", — говорить головний інженер "Дронарні" Максим Шеремет.
Нині у "Дронарні" працюють 120 інженерів. Бували моменти, коли члени команди залишалися ночувати у стінах лабораторії, бо це було безпечніше, аніж пересуватися Києвом.
"Пам'ятаю, працюєш вночі, паяєш, у тебе вікна трясуться від вибухів. Все навколо гуркотить. Ти кажеш: «Клята русня, дайте допаяти дрон». Та не кидаєш свою справу", — говорить Максим Шеремет.
З березня інженери зробили близько 800 дронів. Це "пташки" різного розміру та для різних завдань. Є дрони-розвідники, які тільки відстежують ворога, а є БПЛА, які скидають кілька кілограмів "корисного навантаження". На створення перших команда закладає до 2 тижнів роботи, на другі — до 2 місяців. Великі коптери переробляють з агрокоптерів.
Також інженери окремо виготовляють системи скиду, які ставлять на покупні дрони. Це дозволяє спускати гранати на позиції ворога. Для систем скиду використовують батареї з електронних цигарок.
"Ми подумали: сама батарея на нашому радіоринку коштує 100 грн. Але навіщо за неї платити, якщо можна використовувати майже нову з електронної сигарети? Ресурс такої — один скид. Розрядилась і все, беремо нову. Ми почали використовувати такі батареї у системах скиду, а потім — і у наземних станціях. Ми співпрацюємо з «Розеткою», вони відкрили по всій Україні пункти збору. Виходить невеликий ресайкл", — говорить Максим Шеремет.
Кожен дрон проходить через випробування на полігоні. Виїздів на відкриту місцевість може бути кілька, поки коптер не працюватиме повністю за задумом інженерів.
"У нас немає можливості проходити повний цикл випробувань, бо це час та ресурси. Два-чотири виїзди на полігон — все. Дрон їде на нуль. У нашій справі не можна зробити щось погано. Якщо ти десь залажав або безвідповідально підійшов до своєї робити, від цього можуть постраждати твої ж хлопці. Дрон впаде на голову. І хоч такого ніколи не було, ми слідкуємо за якістю", — розповідає головний інженер.
Коли ворог почав обстрілювати енергетичну систему України, команді вдалося завдяки донатам зібрати гроші на генератор. Тож нині "Дронарня" працює без перебоїв.
Як жартує Максим Шеремет, "Пташки" від "Дронарні" працюють від "львівського котла" і до Херсону. Коптери від інженерів є у підрозділів ЗСУ, ГУР, СБУ, ТРО, у прикордонників тощо.
З липня по сьогодні у лабораторію надійшло близько 500 заявок від волонтерів та захисників. Буває, що ніхто не звертається добу, а буває, що з'являється 5-6 заявок за день. Комунікацію у лабораторії ведуть дві дівчини.
"Кожен день різний. Один — презентація того, що ми виготовляємо. Другий — пошук компонентів, які слід закупити. Третій — комунікація зі швачкою, яка індивідуально відшиває якісь штуки для дронів", — розповідає Оля Воробєй, яка веде комунікацію "Дронарні".
Команда "Дронарні" не завжди в змозі виконати всі замовлення, що надходять.
"По перше, дуже часто на наші повідомлення не відповідають. Прийшла заявка, надіслали уточнювальні питання, але на них вже не отримали жодної відповіді. По-друге, фінансування, бо комплектуючи недешеві. На жаль, у нас немає постійного фінансування, щоб ми могли забезпечувати військових всім, що необхідно. Грошей, які маємо, вистачає на операційні витрати. Військові або свої кошти витрачають на дрони, або звертаються до волонтерів, відкривають збори, щоб покрити виробництво", — розповідає Оля Воробєй.
Також є задачі, з якими команда не може впоратися. Наприклад, щось незнайоме, із чим не працювали раніше. Або у момент запиту в інженерів "Дронарні" завелике навантаження.
Іноді військові можуть прислати відео, як з дрону вбивають ворожих солдатів або щось подібне. Це мотивує інженерів лабораторії, вони розуміють, що їхня робота показує ефективність в одиницях знищених росіян.
"У нас дуже мотивовані люди, об'єднані однією ціллю — допомагати військовим. Вони не вміють тримати зброю в руках, але можуть майструвати дрони", — говорить Оля Воробєй.
До того Оля Воробєй працювала у медійній сфері, освіта у дівчини економічна. Але за місяці роботи у "Дронарні" дівчина навчилась паяти.
"Коли щодня ти в оточенні людей, які щось стругають, пиляють, паяють, мимоволі чомусь вчишся та дізнаєшся нове. Я полагодила своєму батьку ліхтарик самостійно. Отак, з паяльником та іншими інструментами".
У лабораторії завжди раді дронам або комплектуючим для них.
Також можна надіслати донат, який витратять на розхідники. Банка за посиланням.
А ось тут можна залишити заявку до лабораторії.
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Discover the stars who stood with Ukraine in 2024, raising awareness of Ukraine's fight to… Читати більше
Нічого не хочеться, а речі, які раніше приносили розраду, більше не радують? Сьогодні дедалі більше… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.