Та звідки в “очищеній” воді тверді солі і нітрати, чому з’являється накип та існує ризик інфекційних захворювань
На своїй сторінці у Фейсбук Київводоканал стверджує про вищу якість води з-під кранів, її чистоту та безпечність для здоров'я. У підприємстві говорять: вода, що подається Київводоканалом, проходить усі необхідні стадії очищення та знезараження, за її якістю постійно слідкують фахівці як в процесі водопідготовки, так і у контрольних точках міської мережі. Якість водопровідної води відповідає чинним ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
На противагу цьому в одному з постів було сказано, що дешева бутильована вода або та, що продається на розлив, часто не очищується належним чином, а виробники не дотримуються необхідних стандартів її виготовлення та не мають відповідних дозвільних документів. Чи так це насправді та чи можна довіряти якості питної води, вирішили перевірити у "Рубриці".
Відомо, що за різними оцінками від 45 до 70% населення п'ють воду, пов'язану з басейном Дніпра, також джерелом водопостачання є Десна й артезіанські свердловини (до 10%). Вода надходить для очищування на Дніпровську й Деснянську водопровідні станції. Причому саме Деснянська водопровідна станція є основним постачальником води в Києві — після неї в мережу надходить 72% питної води, у той час, як із Дніпровської — близько 28%. Основна частина води на правому березі — з Деснянської водопровідної станції.
Оскільки кількість води зменшується, в тому числі і в басейні Дніпра та Десни, збільшується концентрація й шкідливих речовин, що міститься у воді — біогенні та органічні сполуки, важкі метали та нафтопродукти. За кількістю скидів важких металів ситуація жахаюча. Наприклад, лише у 2019 році за оптимістичним прогнозом, тобто за даними, наданими про скиди підприємствами, які скидають речовини в річки, у води Дніпра було скинуто 264 кілограми свинцю, 24 кілограми кадмію, 4570 кілограмів міді і майже стільки ж нікелю, приблизно по дві тонни марганцю та хрому та майже 5 тонн цинку.
Важливо відмітити, що важкі метали не "вимиваються" — усі вони осідають у річці, тож потрібні роки для того, щоб води очистились. Тим часом, скидів стає дедалі більше, і з води важкі метали потрапляють у питну воду, накопичуються в організмі, викликають неврологічні захворювання, ракові новоутворення, впливають на репродуктивну систему та взагалі мають токсичний вплив на всі живі організми.
Результатами моніторингу «Карта якості води» ГО ВУВТ WaterNet підтверджується, що вода з більшості джерел підземного децентралізованого водопостачання забруднена нітратами, іонами заліза, марганцю, солями твердості та іншими речовинами. При цьому у Київводоканалі пишуть:
"Бутильована вода, що є в продажу, у багатьох випадках майже не містить природних солей кальцію й магнію, а це небезпечно. Систематичне вживання виключно дистильованої або близької до неї води може призвести до низки захворювань, пов'язаних із порушенням водно-сольового балансу організму", — проте, мабуть, із вмістом солі у "питній" води з-під крану вони все ж трохи переборщили.
Наявність у воді солей твердості — це показник твердості води. Якщо мити руки під твердою водою, мило добре піниться та легко змивається, проте якщо ви будете намагатись змити піну у м'якій воді, це вийде не одразу. Таке явище ви могли помітити, наприклад, у горах, де з деяких джерел вода настільки ненасичена твердими солями, що змити мило просто неможливо. У той же час жорстка вода шкодить побутовій техніці: з'являється накип на чайниках, прасках, у барабані пральної машини і згодом це призводить до поломок. Також є дані, що вживання занадто жорсткої води може призводити до збільшення частоти захворювань на сечокам'яну хворобу, порушення всмоктування жирів у кишківнику, а у людей із чутливою шкірою — до появи дерматитів.
Але ж вода проходить очистку? Звісно. Вода очищається за традиційною технологією, що включає дві стадії хлорування, коагуляцію, відстоювання та фільтрування на піщаних фільтрах. Проблема полягає саме у хлоруванні води. Не будучи шкідливим сам по собі, хлор може вступати в реакцію із різноманітними органічними речовинами, у результаті чого виникають нові сполуки – хлорорганіка. У свою чергу хлорорганіка, за словами експертів, шкодить репродуктивній системі та може викликати рак. Так, 40% води у місті вже знезаражується без участі хлору, проте для очистки решти 60% хлор використовується досі, і це — небезпечно для людського організму.
Ще одна проблема — це комунікації, якими постачається вода. Відбір проб питної води для аналізу, як правило, здійснюється на виході з муніципальних очисних споруд, тобто ще до проходу води міським водопроводом. Згідно з Національними доповідями про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні, що розміщені на сайті Мінрегіону України, потребували заміни в 2005 році 31,7% водопровідних мереж, у 2009 році — 34%, у 2016 році — 38,9%. Для каналізаційних мереж ці показники були наступні: 2005 рік — 24,7%, 2009 рік — 32,3%, 2016 рік — 40%. Бачимо прогресуючу деградацію інфраструктури водопостачання та водовідведення, яка стає визначальним фактором зниження безпеки питного водопостачання. Чи могла негативна динаміка за ці роки змінитись на позитивну? Кияни часто помічають каламутність і кольоровість води, а проведені заміри в точках споживання також демонструють вміст заліза й марганцю у воді.
Наприклад, жовто-зелений або коричневий колір води говорить про вміст у воді заліза та його сполук. Ними вода насичується, коли проходить через застарілі та іржаві водні мережі. Для зміни ситуації на державному рівні розроблено комплекс заходів, що включає модернізацію міських очисних споруд, реконструкцію та заміну водопровідних мереж, станцій водопідготовки та водоочищення, поліпшення екологічного стану річок у регіоні. Але для реалізації цих планів потрібен час та інвестиції десятків мільярдів доларів.
Застарілі комунікації можуть навіть призводити до епідемій. Результати досліджень, проведених в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського НАМН України, говорять про те, що незадовільний санітарно-технічний стан водопровідної та каналізаційної мереж, а також аварії на них призводять до забруднення джерел водопостачання стічними водами, які містять небезпечні для людини патогенні інфекційні агенти і однозначно вказують на основні причини «водних» спалахів інфекційних захворювань.
Тож висновок можна зробити тільки один: воду з-під крану варто очищати. Для цього існують проточні сорбційні фільтри, фільтри-глечики та системи зворотного осмосу. Проте якщо ви не маєте змоги очистити воду такими методами, існують і простіші способи. Вони не гарантують 100% результату, але обираючи між ними та відсутністю будь-якого очищення води, краще застосувати їх:
“Рубрика” поговорила з ендокринологинями, щоб дізнатися, як працює щитоподібна залоза, що спричиняє її захворювання і… Читати більше
“Рубрика” розповідає історію ініціативи з Маріуполя, яка рятує “пташки” українських військових, чим економить сотні тисяч… Читати більше
Робота саперів та демінерів довгий час залишатиметься актуальною для України. Вони очищають поля для фермерів,… Читати більше
Повернення військового додому — одна з найважливіших та найочікуваніших подій для кожної люблячої родини. Проте… Читати більше
23 лютого літак Сергія Рибалки, який сім років проживав у Данії, приземлився у Києві. Сергій… Читати більше
“Рубрика” поговорила з психологинею про те, як мамі підтримувати дитину, коли вона сама потребує підтримки. Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.