Історія з Сордом як діагноз Україні. Чому затримання АТОвця викликало такий резонанс
Фото: "Дім Химер"
Історія з гучним протестом прихильників Сергія Стерненка на Банковій отримала логічне продовження. Розмальовані стіни, розбиті вікна і спроба підпалу — все це зобов'язувало владу жорстко реагувати. У той же вечір стало відомо про затримання ветерана АТО, письменника Владислава Сордо. Два дні потому суд відправив його під цілодобовий домашній арешт, а в МВС організували цілу хвилю арештів і вручили підозри ще кільком учасникам, які засвітилися на відео.
Хто такий Влад Сорд, чому його затримання викликало такий резонанс і як розділилися думки на цей рахунок — читайте у матеріалі "Рубрики".
Чому всіх так схвилювало затримання АТОвця?
У суботу ввечері Влад Сорд став єдиним затриманим, до того ж камери зняли його за тим, як він розбиває вікна у дверях Офісу президента.
Його справжнє ім'я — Владислав Стафійчук з позивним "Змій".
Він родом з Вінницької області, але, за його ж словами, ще в 16 років Сорд втік з дому до Криму. Там здобув вищу освіту, залишився жити і у 20 років купив собі квартиру у Сімферополі.
У грудні 2013 року року переїхав до Києва, щоб взяти участь у Революції Гідності.
"З початком подій на Майдані приїхав до Києва, вступив у загін "Вікінги", став активним учасником Революції Гідності. З 2014 року зі зброєю в руках захищаю Україну на Сході під позивним "Змій". Воював у лавах Правого сектора, батальйонах "Азов" і ОУН, побував у гарячих точках Донбасу — від Слов'янська до Пісків і шахти Бутівка. З жовтня 2015 служив за контрактом у складі 93-ї ОМБр в артррозвідці на Луганському напрямку", — розповідав Сорд в інтерв'ю одному з вінницьких видань.
"Влад — поет і прозаїк, автор двох поетичних збірок і збірки оповідань "Безодня", у якій виклав власні історії з війни і за яку отримав Міжнародну премію імені Олеся Гончара і яка виходить у фінал ще кількох престижних премій. Влад — художник і дизайнер, художній редактор, верстає і розробляє обкладинки для численних книг", — повідомили на сторінці Facebook видавництва "Дім Химер", яке заснував Сорд.
Відразу після затримання "Змія" до відділення, куди його доставили, вирушила "група підтримки" — ті сподівалися, що їм вдасться визволити Сорда. Таке часто бувало в минулому і пояснюється певними зв'язками "правих" у середовищі вищих чинів МВС. Однак на цей раз шум було піднято занадто вже великий — Сорда залишили в камері, а незабаром він постане перед судом.
Крім нього, був затриманий лідер руху "Гонор" Сергій Філімонов і ще троє осіб. 24 березня суд повинен був обрати запобіжний захід і їм.
Правова система не працює. Чи дає це право на вандалізм?
Відразу після закінчення акції по Facebook прокотилася хвиля постів, у яких люди сперечалися щодо того, чи мали активісти право діяти саме так.
Хедлайнером дискусії став нардеп від фракції "Голос" Ярослав Юрчишин.
"Люди все більше злі. Тому що держава не гарантує їм справедливості. Банкова в диму і розписана. Переважно червоним. Тому під її ударами ті, хто вчора проливав кров на Сході чи відстоював Україну в період "Руської весни", — написав політик у себе у Facebook.
За це він отримав величезну порцію критики — причому не лише від звичайних громадян, а й, мабуть, від своїх колег по фракції. У всякому разі, її новий лідер Ярослав Железняк опублікував у себе на сторінці пост, у якому засудив дії погромників.
"Вандалізм це завжди погано. І виправдання тут немає. Логіки робити такі дії теж", — написав нардеп.
Суперечки точаться і через кілька днів після акції на Банковій, що лише сильніше підкреслює серйозне питання, яке назріло в українському суспільстві: чи можна переступати закон, якщо керуєшся благими мотивами?
"Давно зрозуміло, що українське суспільство вкрай поляризоване. При цьому реакція на дану історію показує, що помірних у нас набагато більше, ніж радикалів — це нормально. Але при цьому за рухом завжди стоїть меншість, тому ігнорувати їх не можна. Питання навіть не в тих, хто влаштував погром, оскільки за цим може стояти банальний політичний мотив, а в реакції суспільства. Це показує велику проблему, яка буде і далі приводити до постійних "спалахів": одні будуть порушувати закон, виправдовуючи це тим, що вони борються за краще майбутнє. Інші ж стануть за цим спостерігати і засуджувати", — сказав у коментарі "Рубриці" соціолог Ярослав Денисенко.
Втім, є й інша думка: засудження Стерненка — лише привід, за рахунок якого влада розколює найактивніших радикалів, а це може бути на руку главі МВС Арсену Авакову.
"За допомогою справи Стерненка найбільш радикальних, а тому і готових до активних дій активістів як мінімум розколюють і знижують їх потенціал до об'єднання через, м'яко кажучи, неоднозначності особистості і його "бойових заслуг". Тобто сама фігура Стерненка спочатку послаблює і потенціал вулиці, ще не підконтрольної СБУ і МВС, і дискредитує поняття протесту в принципі. Будь-якого", — вважає політолог Максим Ялі.
Як би там не було, але кейс Стерненка продовжує залишатися проблемою для влади: історія з його засудженням — занадто "ласий" шматок, яким будуть і далі користуватися опозиціонери, як Петро Порошенко, бажаючі обвалити рейтинги Зеленського і "Слуги народу".
До того ж ця історія вчергове продемонструвала всю незрілість українського суспільства: ми так досі не знайшли для себе відповідь на питання — чи потрібно дотримуватися закону за ущербної правової системі або ж можна переступати межі, якщо це дасть шанс виправити ситуацію на краще? Поки ми все не знайдемо на нього відповідь, то рухатися далі буде вкрай проблематично.
Чи продовжуватимуться бунти?
Вуличні акції давно стали звичною картиною на українських вулицях. Втім, останні події показують, що цей конфлікт може перейти у набагато більш гостру фазу.
Якщо припущення, висловлене з Офісу президента, про те, що за акціями стоїть Петро Порошенко, правдиві, то бунти продовжаться і далі. Прихильники Стерненка прекрасно розуміють, що це єдиний шанс домогтися свого — поки влада буде намагатися йти від конфлікту, як це було під час позаминулої акції, то їхні дії будуть залишатися непоміченими.
Під час акції на Банковій прихильники Стерненка вимагали не лише звільнити свого ідола, але ще і звільнити главу МВС Арсена Авакова і генпрокурора Ірину Венедиктову. Ця вимога дуже скидається на "привіт" від Петра Олексійовича — їх відносини з Аваковим давно вже зіпсовані, а Венедиктова продовжує давати хід новим справам проти п'ятого президента.
Роки йдуть, а методи в українській політиці не змінюються.
Читайте також, чому справа Стерненка може стати поразкою Зеленського
Фото з соцмереж
