"Поспішати треба повільно": голова Миколаївської ОВА Віталій Кім про обстріли, наступ росії та ситуацію в області
Миколаїв — місто на передовій. Щодня місто й область зазнають обстрілів з боку російської армії, гинуть люди, руйнуються будівлі. Регулярно з'являються новини й про можливий наступ росії на Миколаївщину. Що відбувається в місті та області насправді, чи б'ють росіяни по цілях на Миколаївщині навмання чи отримують наведення, яка ситуація з водою та опаленням, як працюють партизани в Херсоні та чого чекати в найближчому майбутньому на півдні України — в інтерв'ю "Рубрики" з головою Миколаївської ОВА Віталієм Кімом.
Про "наступ росії", обстріли Миколаєва та ситуацію на фронті
— Наразі в медіапросторі циркулюють новини про те, що росія збирає багато військових, щоби йти на Миколаїв. Як ви оцінюєте такі новини? Чи радите ви миколаївцям їхати? Чи готуєтеся до вуличних боїв?
— Ми завжди до всього готові, але для того, щоб просунутися на Миколаїв, потрібен час. Неможливо за один день з'явитися в центрі Миколаєва та розпочати вуличні бої. Для того, щоб просунутися на Миколаїв, за найгіршого сценарію потрібно два-три тижні, якщо припустити, що ми відступимо. Але цього не буде. Тому перейматися тим, що Миколаїв захоплять, не варто, ми про все попередимо, якщо всіх треба буде евакуювати. Але насправді ситуація виглядає інакше — успіх зараз у наших збройних сил, які починають працювати в тому числі й по далеких цілях, щоб знекровити (російську, — ред.) армію. Скажімо так, поспішати треба повільно, враховуючи те, що наше озброєння дістає до балістичних шляхів, до складів, до командних пунктів. Чим ретельніше підготуватися до операції, тим менше втрат. Те, що техніка сюди їде і люди їдуть, — це факт, але це не означає, що вони доїжджають. Ситуація важка, але під контролем.
— Миколаїв перебуває під постійними обстрілами. Їх справді багато; ви їх оцінюєте як наводки? Або як удари по рандомних цілях? Наразі знову активізувалися обстріли й зокрема у різних районів міста, навіть тих, які максимально віддалені від Херсона. Як думаєте, чому?
— Вони мають різні цілі — і планові, і з наводкою, і рандомні. Це суміш усього. Стріляють із різних місць. Хто дає наказ і хто стріляє — це одне, а точність та їхня навичка "правильно" влучати — це інше. Куди вони б'ють, не піддається логіці, це швидше тероризм чистої води, тому що б'ють вони в різний час, іноді навіть у годину пік по скупченню людей, щоб продовжувати нас "тримати в тонусі", нас залякувати, щоб ми переживали, щоб громадяни були готові до якихось поступок росії. Наші громадяни, безумовно, втомилися, вночі спати страшно, у місті жахливі руйнування – це залякування.
— Які відчуття, коли отримуєте інформацію про коригувальників вогню? Це миколаївці, одурманені пропагандою, завезені диверсанти, щось інше? Нещодавно ви анонсували "закриття" міста та "полювання" на коригувальників вогню — що на них чекає?
— Жодних емоцій це не викликає. Люди бувають різні, і зокрема умовно родичі росіян, люди, які люблять радянський союз, яким потрібні півтори тисячі гривень. Ситуації бувають різні — хтось по дурості, хтось навмисне. Щодо відпрацювання — "місто закрите", я нічого не хочу говорити з цього приводу, стежте за новинами, результати вже є. Результати хороші — ніхто не зупиняв роботу спецслужб, вони постійно працюють по диверсантах. Хороший показник по Україні, також з'явилося додаткове джерело інформації, яке ми обробляємо та використовуємо в роботі.
Про воду, електрику та опалення в області
— В області місцеві говорять про те, що в багатьох селах немає води, немає світла, і якщо в Миколаєві з цим працюють та відновлюють, то в селах люди "далі сидять ні з чим". Їм привозять воду та їжу, але критичну інфраструктуру не відновлюють. Чому так відбувається? Як планується вирішити ці питання? І чи не залишаться Миколаїв та область взагалі без води, враховуючи проблеми, які продовжуються вже понад 100 днів?
— У тих селах, де можна встановити інфраструктуру, ми завжди все відновлюємо. Ті села, які перебувають без води і без світла, — немало-небагато на лінії бойових дій — там неможливо нічого відновити. Там немає сенсу в цьому, бо туди летить щодня. Є села, які зруйновані на 70-90%, їх треба не відновлювати, а будувати заново.
Миколаїв не залишиться без води, бо місто стоїть на двох річках. Ми працюємо окремо з термінового ремонту і за "довгими" проєктами щодо диверсифікації постачання води до Миколаєва, але на даний момент є, що є. Наразі служби водоканалу, екстрені, теплоенерго, газу та ДСНС працюють на максимумі своїх можливостей. Ми з мером спілкуємося, він займається екстреними ремонтами, відновленням міста.
Журналісти просять, це не жарт — "ви можете повільніше прибирати, ми не встигаємо приїхати зафіксувати пошкодження". У нас обстріли о п'ятій ранку, буває, що о сьомій ми вже вичистили всю дорогу й прибрали все сміття. Ми працюємо швидко, там, де можливий ремонт, ми його проводимо.
— А де береться вода, яка зараз йде з крану?
— Я не хотів би зараз розгортати це питання. Це вода з Південного Бугу, вона більш солона — у сім разів більше, ніж у нас була раніше, але іншої технічної можливості на даний момент немає для того, щоб це виправити, і швидкого шляху також немає з погляду технології. Тому зараз така ситуація, є план дій, але це план довгий і ми по ньому йдемо.
— А як щодо опалювального сезону: чи готова область, чи ви розраховуєте на стабільну ситуацію з опаленням? Які рекомендації для мешканців?
— Теж широко розкривати не буду, є певні ушкодження в нас. У принципі, ми плануємо увійти в опалювальний сезон без особливих проблем, але це залежить не тільки від нас — якби був цивільний час, ми б сказали, що все добре наразі. Проте роботи будуть проводитись у вересні та жовтні, перед самим опалювальним сезоном. Обстріл може прилетіти будь-якої миті і пошкодити частину інфраструктури, проте на даний момент проблем немає.
Щодо порад — треба думати головою. Потрібно в будь-якому випадку готуватися до всіх варіантів. Або виїхати, або запастися резервами, тому що ця ситуація непередбачувана. Ми зі свого боку готові, держава готова, газ, світло, вода — все це буде. Питання лише в інфраструктурі, яка це все подаватиме в будинки.
Про поля у вогні та вбивство Вадатурського
— На Миколаївщині горять поля. Чи є сенс намагатися їх зараз рятувати? Щось треба розмінувати, десь треба починати працювати з попелищами, щоб вони, грубо кажучи, стали знову робочими не через 10 років, а через 5. Чи роблять щось у цьому плані і чи робитимуть?
— Коли щось відбувається, шукайте, кому це вигідно. Поля всі ці гасять фермери разом із ДСНС, нікого не чекаючи. Тому мені важко відповісти на це питання, оскільки люди самі гасять свої поля разом із пожежниками, просять розмінувати, і ми 80% урожаю зібрали. Ніхто не збирається кидати поля. Кожен розуміє ризики та в міру ризику ухвалює рішення. У плані врожаю ми всі були шоковані тим, що наші фермери збирають його під обстрілами і кажуть нам "ми нічого не знаємо, урожай збираємо", а ось що далі буде врятовано — ми подивимося. Наразі максимум із того, що можна було зібрати — зібрали.
— По-вашому, убивство Вадатурського не було випадковим?
— Я не готовий поки що коментувати це питання. Триває слідство, пізніше буде зрозуміліше.
Про партизанський рух та Херсон
— Генерал Марченко повернувся до Миколаївської області. Раніше ви пояснювали, що Марченко займатиметься зокрема посиленням роботи нашої армії з партизанами. Які деталі такої роботи ви можете розкрити? Якщо можете.
— Безперечно, ніяких. Можливо, цієї роботи не існує. Партизанський рух — це опір людей, які перебувають на окупованих територіях і не згодні з російською окупацією, які готові виконувати певні дії проти окупантів.
— Ви часто коментуєте ситуацію в Херсоні. На Херсонщині зараз діє активний партизанський рух — наприклад, у самому Херсоні постійно підривають когось із колаборантів чи росіян. Чи повідомляють нашу сторону про такі дії заздалегідь? Наскільки партизанщина взагалі допомагає ситуації на Херсонщині?
— Це я також не можу коментувати. Усі партизани, які працюють у Херсоні — це герої. Вони ризикують щодня, їм дуже складно. Але вони герої, і вони працюють на нашу спільну перемогу. Вони допомагають ситуації, тому що до цього всього вони ще піднімають дух.
— У Херсоні росіяни вже досить довго стоять. Наскільки цей час грає проти нас, і чи вважаєте ви його взагалі фактором, який ускладнить наш наступ?
— Наступ я не готовий коментувати. Я маю з цього приводу свою думку, але я не хотів би це коментувати.
Про медійність і про те, що Миколаївщині потрібно найбільше
— Зважаючи на серйозну медійну увагу до вас, чи намагалися ви використовувати це для налагодження партнерств з іншими державами, які б допомогли відбудовувати область?
— Звісно. Медійна впізнаваність області допомагає налагоджувати контакти. Тому що для того, щоб щось зробити, треба в першу чергу знати про існування того, що ти збираєшся робити.
— У той же час українці помітили, що ви стали рідше з'являтися на телемарафоні та взагалі зробили крок назад із медійного простору. З чим це пов'язано?
— Це пов'язано з тим, що є багато роботи. Це також пов'язано з тим, що зараз працює інформаційна система, у тому числі узгоджена з журналістами, з військовими та з нашими пресслужбами, які доносять усю необхідну інформацію, щоб не нашкодити роботі наших збройних сил.
— Що зараз потрібно Миколаївщині найбільше?
— Миколаївщині найбільше потрібні добрі військові, гарна зброя та добрі боєприпаси. Сподіваємось на більше військової техніки, не менше. Чим більше — тим краще. Чим більше — тим швидше. За можливості, більше техніки, тому що нам тут буде легше працювати й відбиватися від окупантів.
Фото: Костянтин і Влада Ліберови, для "Рубрики"
