Вікна для України: як польські волонтери шукають вікна для будинків, що їх втратили

У чому проблема?

Щодня окупанти обстрілюють мирних українців. Найбільших руйнувань цивільної інфраструктури зазнають прифронтові території. А першими страждають вікна. Розбите скло, вивернуті рами, чорні провалля на посічених уламками снарядів стінах — так зараз виглядає величезна кількість будинків у Запорізькій, Херсонській, Харківській, Сумській областях. Заміна потрощених вікон на нові людям часто не по кишені — за минулий рік ціни на пластикові вікна збільшилися на 80%.

Яке рішення?

Допомогти українцям відновлювати будівлі, зруйновані російськими окупантами, вирішили волонтери з Варшави. Уже понад рік вони збирають по всій Польщі вживані вікна і відправляють їх в Україну.

Як це працює?

Проєкт "Вікно" — спільна ініціатива київського архітектора Петра Владімірова та польської активістки Зофії Яворовської. Познайомилися вони на хвилі волонтерства. Зофія працювала з організацією Grupą Zasoby — підшукувала житло біженцям з України. Петро, якого повномасштабне вторгнення застало у Варшаві, в рамках проєкту "Projektantki_ci dla Ukrainy" допомагав українським архітекторам та архітекторкам знайти роботу.

На початку червня 2022 кількість біженців, що тікали від війни до Польщі, значно зменшилася. Волонтери стали розмірковувати, як ще можна підтримати українців. Тоді на звільнені території Київщини та Чернігівщини почали повертатися люди, і для них проблема відбудови зруйнованих осель, постала дуже гостро.

"Через вибухи скло і вікна — це перша річ, яка знищується, то ми вирішили, що треба сконцентруватися саме на вікнах, — згадує Петро Владіміров. — Ми з'ясували, що Україна не має виробництва віконного скла, а 75 його відсотків до війни імпортувалося з росії та Білорусі. Крім того, з початком бойових дій вікна в Україні дуже подорожчали й не всі люди мають змогу їх купити. З іншого боку, Польща є найбільшим експортером вікон у Європейському Союзі. Ми подумали, що це такі пазли, які можна зібрати разом і допомогти тим, хто втратив найголовніше — дах над головою".

Петро додає, що Зофія давно планувала заснувати фонд для суспільних проєктів, і саме проєкт "Вікна" став для новоствореної варшавської фундації BRDA пілотним.

За словами Петра Владімірова, Польща має досить жорстке законодавство щодо вивозу будівельних відходів. Воно передбачає, що люди не можуть просто так винести вікно на звалище. Вікно треба відвезти до пункту утилізації, де його розберуть окремо на пластик і скло. Усе це займає багато часу, і люди, які роблять ремонти, не хочуть цим перейматися. Часто абсолютно цілі демонтовані вікна просто припадають пилом десь у гаражах чи біля домівок.

BRDA звернулася до жителів Варшави з проханням поділитися з українцями пластиковими вікнами, які залишилися в них після ремонту. У перший же день збору до Варшавського Інституту промислового дизайну, де на той час ініціатива орендувала приміщення, містяни принесли 30 вікон.

Ще одним джерелом вікон для українців стали виробники, які віддавали волонтерам вікна з виставок. Такі вироби мають незначні дефекти й не підходять для продажу, але вони є цілком придатними для встановлення і також можуть служити не один десяток років.

Проєкт швидко набрав популярності, а його географія розширилася на всю Польщу. У вересні 2022 року варшавська фундація BRDA надіслала київському благодійному фонду "Район #1" 638 вікон. Ці вікна використали у відновленні школи та дитячого садочку в місті Гостомель, а ще частину передали людям, які ремонтують свої будинки та квартири. У лютому та травні 2023 року фури з новими партіями польських вікон відправилися на Харківщину та Херсонщину.

Упродовж року ініціативі вдалося переправити в Україну близько 1500 вікон. Їх приймають та розподіляють українські партнери ініціативи. Так, ГО "Свої люди" опікуються жителями звільнених районів Херсонщини, Волонтерська організація "Вдома" допомагає відбудовуватися мешканцям Київщини. БФ "Єдність і сила", який об'єднав волонтерів Харківської області, підтримує харків'ян. Саме від них BRDA дізнаються про запити на вікна.

"Коли ми починали, нам дуже важливо було завоювати довіру. Ми багато говорили про ініціативу на радіо — його слухають у Польщі всі й всюди. Комунікували з владою, будівельниками та виробниками. Проєкту повірили — зараз маємо дуже багато пропозицій щодо вікон, а варшавська мерія навіть виділила нам безплатне приміщення під склад. Головною проблемою залишається логістика, а точніше — її фінансування. Перевезення — доволі складний і дорогий процес. До прикладу, відправити одну фуру з Варшави до Києва коштує в середньому 1500 євро. Це для нас дуже велика сума. Тому ми весь час збираємо кошти на транспортування", — говорить Петро Владіміров.

Активіст підкреслює, що проєкт не є комерційним і існує тільки завдяки тому, що люди й досі відправляють на нього гроші. Наразі для збору коштів проєкт має дві сторінки. Долучитися до зборів можна тут і тут.

Розміри вікон стали ще одним викликом для проєкту. Попередньо використані вікна зазвичай бувають замалими, завеликими, завузькими, задовгими, безкаркасними — одним словом, відрізняються від тих, які постраждали внаслідок бойових дій. Тож аби забезпечити в оселі тепло, такі вікна потрібно "підігнати" під параметри житла, або ж підготувати до їхнього встановлення сам стінний отвір.

"Недавно у Варшаві розбирали офісну будівлю, побудовану 33 роки тому. Звідти ми отримали одразу 215 вікон. Двостулкові, у дуже гарному стані. Ці вікна вже поїхали в Херсон та в село Кам'янку, що знаходиться під Харковом. Нам дуже пощастило, що вікна цієї споруди за розміром виявилися такими ж, які ми звикли бачити у звичайних житлових приміщеннях. Але, звісно, так буває не завжди з офісними будівлями. Ми намагаємося знаходити вікна більш-менш прийнятних розмірів, але треба розуміти, що підібрати ідеальне вікно під конкретний отвір вдається досить нечасто", — каже Петро Владіміров.

Для того, щоб розв'язати цю проблему, у листопаді 2022 року в рамках Нижньосілезького фестивалю архітектури у Вроцлаві Зофія Яворовська з BRDY та Міхал Сікорський з архітектурної студії TŁO провели воркшоп, на якому досліджували різні способи монтажу вживаних вікон. Результатом заходу став посібник, у якому описано способи монтажу, які можна успішно застосовувати самостійно, навіть якщо йдеться про вікна у квартирі на десятому поверсі. Запропоновані варіанти монтажу є надійними та практичними, а там, де це можливо, пропонуються матеріали-замінники та різні модифікації. Інструкції також передбачають, що вікно, яке встановлюється як тимчасове, слугуватиме тривалий термін. Загалом до створення посібника долучилися дев'ять архітектурних бюро. Це стало їхнім спільним внеском у процес відбудови української цивільної інфраструктури на місцях.

Ще більше корисних рішень!

"Півтори тисячі вікон за рік для когось звучить, як «вау», але дивлячись на масштаби руйнувань, ми розуміємо, що насправді це просто краплина в океані. З іншого боку наші вікна — це кілька сіл, які, можна сказати, нам вдалося відбудувати, — говорить Петро Владіміров. — Крім того, мені здається, що вікно — це саме по собі дуже символічний об'єкт. Це те, що поєднує тебе і твою оселю зі світом і водночас це те, що захищає тебе від негараздів. Бо коли ти весь час живеш із вікнами, то не розумієш, як це може бути, коли його немає. Маю надію, наш проєкт спонукає людей до того, щоб взагалі задуматися про це й допомогти".

Архітектор відзначає, що "Вікно" також стало і концептуальним проєктом, адже саме в його рамках вікна почали повторно використовувати не у вигляді вторсировини, а як цілісний об'єкт. Reuse — друге використання такої будівельної системи, яким є вікно, — є екологічним рішенням, а сам принцип повторного використання є одним із ключових у відповіді на кліматичну кризу.

Цього року проєкт варшавських волонтерів вийшов на міжнародну арену. На Лондонській бієнале павільйон під назвою "Поетика необхідності", який курували український архітектор Петро Владіміров, Зофія Яворовська з BRDA та Міхал Сікорський зі студії TŁO, відзначили головним призом. Павільйон присвятили дослідженням транскордонної співпраці та переосмисленню повсякденних об'єктів у часи кризи.

У рамках виставки представили інсталяцію з близько 30 вікон, які на потреби українців пожертвували мешканці Лондона. Після виставки ці вікна теж відправилися до України.