"Рубрика" зібрала історії жінок, які з різних причин не можуть годувати грудьми. І для яких відмова від грудного вигодовування, попри користь для малюків, стала найкращим рішенням.
У чому проблема?
"Я — жертва пропаганди грудного вигодовування"
Ірина Дєдушева з дитиною. Фото з особистого архіву
Киянка Ірина Дєдушева, керівниця медіанапрямку експертного ресурсу "Гендер в деталях" — мама однорічної дитини. Ірина ділиться, що під час вагітності навіть не розглядала сценарію, у якому не зможе годувати дитину грудним молоком. Але за перший місяць дитина не набрала потрібної ваги, а це один із показників, що у матері виробляється мало молока.
"У себе на сторінці я написала пост, що стала буквально жертвою пропаганди грудного вигодовування. Справа в тому, що коли я була вагітна і готувалася до материнства, я від різних консультанток з ГВ чула про те, що годувати грудьми можуть майже всі жінки. Тільки рідко згадують важливий нюанс — наявність молока ще не свідчить про те, що цього молока буде достатньо", — ділиться молода мама.
Ірина звернулася до консультантки з ГВ, щоб "розкачати" лактацію.
"Це був марафон зі зціджування, прикладання дитини до грудей і догодовування її сумішшю різними способами, окрім пляшки. Бо механізм смоктання грудей і пляшки у дітей різний, тож може бути відмова від грудей", — розповідає Ірина.
Цей період вона запамʼятала як найскладніший і найвиснажливіший за весь рік материнства. Виконання всіх рекомендацій потребувало багато часу, жінка практично не спала. При цьому консультантка сказала, що потрібно відпочивати і намагатися побільше спати — "я чесно не розуміла як це можливо".
"Міфи про ідеальне материнство вже достатньо зашкодили жінкам": що відбувається після пологів
Ірина почала "оптимізовувати" процеси і догодовувати паралельно з прикладанням. Так вона спробувала SNS — це трубочка-катетер, яка кріпиться біля соска і дитина смокче груди паралельно з сумішшю із пляшки.
"У мене була мотивація це робити, бо я дуже хотіла зберегти грудне молоко, — пояснює жінка. — Тому я годую дитину за допомогою такої системи вже рік".
На такому змішаному годуванні Ірина Дєдушева зібрала як переваги так і недоліки. З переваг те, що були періоди, коли не треба було вставати вночі замішувати суміш — дитині вистачало грудного молока. Водночас вдень вона давала суміш через SNS і дитина довше спала або довше була активною без постійного "висіння" на грудях.
Недоліками стали лактостази з температурою під 40, а ще незручності такого годування за межами дому. Але головним недоліком Ірина вважає постійний осуд. При чому як матерів, які переходять на суміш, так і тих, хто попри все намагається зберегти грудне вигодовування.
"Памʼятаю як була в лікарні Охматдит з малечею і там був плакат на дверях про те, що якщо мати годує сумішшю, то вона мало не вбиває свою дитину. Я чесно не розумію, як можна поширювати такі меседжі, коли у нас ще доволі мало доступної інформації про ГВ, — обурюється Ірина. — До речі, два тижні супроводу і консультації у експертки мені обійшлися в 4000 гривень. І звісно ніхто вам не дає жодних гарантій".
Ірина каже — в материнстві під час війни і так багато викликів, тож спосіб годування дитини має бути передусім зручним для матері.
"Я не підтримую демонізацію сумішей. Так, якщо у матері є можливість та бажання годувати грудьми — це хороший варіант для дитини. Але якщо немає — це зовсім не свідчить що вона якась не така чи погана. Це лише тип вигодовування! Це лише один з аспектів життя, який впливає на малюка. Не менш важливий аспект, на мою думку — моральний стан мами. Від нього може залежати навіть набагато більше, ніж від того, що буде їсти дитина — грудне молоко чи суміш", — говорить Ірина Дєдушева.
Які рішення?
"Дати жінці вибір"
З першою дитиною Катерина Яворівська (прізвище змінено) була рішуче налаштована на ГВ. Вагітною жінка відвідувала відповідні курси, знала все про важливість грудного молока і була впевнена, що все вийде.
Молоко дійсно зʼявилося "як по розкладу", і все було добре, окрім того, що годування "за вимогою дитини" перетворилось на постійне "висіння на грудях". Малюк, як вже потім пояснили лікарі, виявився "лінивим смоктуном". Дитина начебто їла, але не наїдалася, втомлювалася від смоктання і засинала.
Підтримки Катерина не відчула. Мама радила "розмасажувати груди", а педіатриня наказала "оголити груди й показати молоко". Після того, як спантеличена жінка не змогла нічого зцідити, лікарка звинуватила її в недбалому годуванні.
Катерина звернулася до консультантки з ГВ. Фахівчиня наполягала на "гніздуванні": потрібно було поселитися в ліжку з дитиною і буквально з нього не вилазити — спати, їсти, годувати. А також порадила використовувати систему догодовування через трубочку під час смоктання грудей.
"Так я стала закутим в трубки кіборгом. Найбільш втомленим у світі кіборгом, сумним, зневіреним, роздратованим, розчарованим у собі, впевненим у тому, що я «якась не така»", — згадує Катерина.
Як завершити грудне вигодовування: поради і застереження фахівців
Токсикоз, набряки та втома: як вагітність змінює тіло жінки і з чим варто йти до лікаря
Проте й це нічого не змінило. І тільки коли синові виповнився місяць, жінка наважилась на "страшне" — дала йому суміш з пляшечки: "Він напився, посміхнувся вперше і заснув. Проспав три години, а коли прокинувся, нарешті не кричав. Рішення було прийнято — за допомогою таблеток і з моральною підтримкою мого гінеколога ми згорнули молочну фабрику в моїх грудях і перевели сина повністю на штучне вигодовування".
У другу вагітність, яка трапилась через 3,5 роки, жінка була знову налаштована на грудне вигодовування. Поспілкувавшись з іншими мамами, вона прийшла до висновку, що ГВ це насамперед зручно. Те, що не потрібно скрізь носити пляшки, суміш і термос з кипʼяченою водою, видавалося найбільш спокусливим і розумним аргументом.
Другий син смоктав груди завзято і невтомно, правильними ковтками, наїдався і спав. Але всього через пʼять днів, вже вдома, жінка відчула різкий біль у сосках і до молока стала домішуватись кров.
"Я не розуміла як мені годувати, біль був нестерпним. Я була в розпачі. Можливо, в цей момент я не була достатньо наполегливою у своєму прагненні ГВ, можливо, треба було поборотися, але я обрала найлегший шлях. Це був вже перевірений шлях, і чоловік, дивлячись на мій сильний фізичний біль і тотальну розгубленість, підтримав перехід сина на ШВ", — розповідає Катерина.
Вона додає — коли малюк важко захворів ковідом, це рішення навіть допомогло йому одужати: "В реанімації він знесилений очухувався під численними трубками і моніторами — лікарі були раді що він на штучному вигодовуванні, тому що добути суміш з пляшечки набагато легше, ніж з грудей. Малюк заощаджував багато сил і йшов на одужання".
Зараз, відзначає Катерина, хлопцям вже 8 і 5 років, вони розвиваються нормально, хворіють не частіше за інших дітей. Вона радіє, що прислухалась до себе і "не вперлась рогом в щось міфічно прекрасне", але недосяжне для неї.
Ділячись історією першого малюка з досвідченими лікарями, Катерина зрозуміла, що тоді проблема була не в ній, не в її тілі чи браку знання. Просто у неї народилась дитина, яка не бажала "напружуватися".
"Можливо, тисячоліття тому така дитина не мала б шансів на виживання, — розмірковує Катерина. — Але зараз ми значно розвинулися як вид, і маємо можливість виробляти якісні суміші, які хоч і не містять чудо-імуноглобуліни, але абсолютно здатні живити немовля. І тим самим дати жінці вибір".
"Біль був такий, що я не витримувала — в істериці прохала принести дитині пляшечку"
Катерина Білецька також має двох синів. Старшому 14, меншому — 4. Першу дитину жінка народила, коли їй було 22. Годувати грудьми новоспечена мама не змогла.
"Мені здавалося, це так легко. Але як тільки мені приклали його до грудей, зʼявилося відчуття, наче соски хтось стинає лезом. Я вирішила, що призвичаюсь, але біль був неймовірний", — розповідає Катерина Білецька.
З кожною спробою біль наростав. "Допомагати" приходили і консультанти, і лікарі.
"Памʼятаю, я лежу в палаті з пʼятьма іншими дівчатами, всі годують, всі! А я лежу і плачу навзрид від болю. Лікар кричав: «Не придурюйся!». Якби мені тоді було трохи більше років, я би не допустила цих знущань. Але я була молода, і намагалася дослухатися, — згадує жінка. — А після чергового прикладання соски кровили, були наче живе мʼясо, біль був наче кинджалом хтось груди протяв. Я не витримувала, в істериці просила принести пляшечку. А дитина втрачала у вазі, навіть після всіх моїх мук не наїдалася, плакала".
Згодом Катерину забрали на гінекологічну операцію під загальним наркозом. Поки вона тривала, дитину годували з пляшечки. А після оперативного втручання жінка була настільки знесилена, що про годування груддю не йшлося. На її прохання вдома рідні підготували все, що необхідно для штучного вигодовування.
"Я ще з перших хвилин тих болісних відчуттів вирішила, що якщо лікарі мене все-таки змусять годувати грудьми в пологовому, вдома я все одно дам дитині суміш. І ці думки мене якось заспокоювали", — каже Катерина.
Як підготуватись до народження дитини: поради психологині
"Народиш — мине": руйнуємо міфи, почуті у лікарняних кабінетах
На другі пологи вона вже свідомо їхала з пляшечкою. Катерина каже, що після народження молодшого сина його також приклали до грудей, і вона знову відчула той самий біль:
"Я сказала, що буду годувати свою дитину сумішшю. Це було остаточне рішення. Хоча лікарі знову категорично наполягали на ГВ, розповідали про користь і чого я «позбавляю» дитину, але я вже знала, що мені робити. Тоді мене змусили написати заяву на відмову від ГВ і принесли таблетки, які припиняють лактацію".
Її дивує, що в пологових досі засуджують жінок за штучне вигодовування.
"Я не розумію отого безглуздого змушування породіль до ГВ. І вважаю, якщо жінка вирішила не годувати грудьми, то це лише її виключне право, до якого мають дослухатися і лікарі , і рідні. Це її тіло, розпоряджатися яким має право виключно вона", — впевнена Катерина.
Її двоє синів з перших днів життя на суміші. Жінка задоволена: це теж корисно, бо суміші адаптовані до потреб дитини.
"Я повністю на боці ШВ. Якщо мені доведеться народжувати знову, я знову оберу його", — резюмує Катерина Білецька.
"З моменту введення суміші все кардинально змінилося: син спав майже всю ніч, крики і плач зникли, як і мої думки вийти у вікно".
Катерина Сімко — мама вже із майже одинадцятирічним стажем і вже двома спробами ГВ. Вона розповідає, що перша її спроба годувати грудьми була болісною і в багатьох сенсах травматичною.
"Перше, з чим я стикнулася — це суспільний тиск: ти повинна годувати, ГВ це дуже зручно, ГВ формує у дитини міцний імунітет та звʼязок між мамою та малюком. Саме останнє мене, як недосвідчену маму, дуже ранило, сформувало якесь відчуття провини, що я недостатньо роблю для дитини", — ділиться Катерина.
Перший місяць жінка дійсно намагалася відповідати суспільним очікуванням: але син постійно або висів на грудях, або плакав, а жінка плакала біля нього. Перше зважування показало лише 300 грамів прибавки у вазі і їй порадили догодовування.
Як згадує Катерина, саме з цього моменту все кардинально змінилося: син почав нормально спати, крики і плач зникли, як і її думки "вийти у вікно".
"Тоді я зрозуміла, що із ШВ не все так погано, а можливо, це і є саме мій варіант. Трохи саморефлексії і доказової літератури допомогли зрозуміти, що любов до дитини і формування імунітету — це заслуга далеко не грудного вигодовування", — говорить Катерина Сімко.
До народження другої дитини, доньки, її підхід уже був більш свідомим. Насамперед Катерина знайшла педіатриню, яка повністю її підтримувала й детально відповідала на всі запитання.
"Ми знову ж таки почали з ГВ, і за два тижні почала повторюватися та сама історія — крики, плач і недобір ваги".
Цього разу лікарка порадила не просто шукати способи налагодити годування, а спробувати знайти першопричину недостатнього вироблення молока.
"Я здала аналізи на гормони, зробила УЗД і на консультаці мамолога мені пояснили, що у мене гіпоплазія залозистої тканини молочної залози. Простими словами, вона недорозвинена, відповідно, виробляє недостатньо молока. Після того педіатриня сказала не мучити ні себе, ні дитину, переходити на суміш і жити своє прекрасне мамське життя без докорів сумління і людського осуду", — ділиться Катерина Сімко.
Жінка каже, що для неї ШВ виявилося дійсно кращим способом бути мамою. Вона вибудувала чіткий графік із дітьми, була спокійна, що вони ситі. Годування немовляти стало й частиною обовʼязків чоловіка, жінка ж у цей час могла поспати чи надовше відлучитися з дому. І, за її словами, це позитивно позначилося на ментальному стані та стосунках у родині.
"Щодо організації ШВ у мене ніколи не було проблем — завжди є гаджети, щоб полегшити собі життя. Тому, будучи вагітною втретє, я вже вирішила, як годуватиму донечку — куплю машинку для готування сумішей і буду кайфувати від материнства", — говорить Катерина.
Вона переконана, що кожна жінка має обирати той шлях, який їй близький. І ніхто не має її цькувати: "Є різні ситуації, навіть якщо жінка просто не хоче — це нормально!"
Це дійсно так і працює?
"Я ніколи не кажу жінці, що вона просто недостатньо хоче годувати грудьми"
Сімейна лікарка, консультантка з грудного вигодовування Олександра Шмуратко-Юрченко. Фото з архіву експертки
"Грудне молоко справді є біологічно дуже цінною їжею для немовляти. Це буквально база, яка придумана природою, — говорить сімейна лікарка, консультантка з грудного вигодовування Олександра Шмуратко-Юрченко. — Але водночас це не означає, що жінка повинна будь-якою ціною досягнути виключно грудного вигодовування".
Лікарка відзначає, що первинна недостатня продукція молока — реальна фізіологічна проблема, яка не завжди є наслідком неправильного прикладання чи недостатніх старань.
У новому дослідженні 2025 року виявили низьку продукцію молока (<600 мл/добу) у 29% із 136 учасниць. Водночас 43% учасниць повідомляли, що відчували нестачу молока. Ця вибірка не може бути репрезентативною для всіх матерів. Дослідження скоріше показує — фізіологічно низька продукція молока існує і може бути суттєвою проблемою для частини жінок. Також важливо розрізняти суб'єктивне відчуття нестачі молока і випадки, коли його реально мало.
Причини цього, пояснює лікарка, можуть бути дуже різними. Серед них — недостатній розвиток залозистої тканини молочної залози, попередні операції на грудях, деякі ендокринні та метаболічні стани, патологія щитоподібної залози, синдром полікістозу яєчників, цукровий діабет, ожиріння, значна післяпологова крововтрата, затримка частин плаценти, проблеми з лактагенезом після пологів, деякі медикаменти. Окремо є ситуації, коли молока потенційно могло б бути достатньо, але дитина не може ефективно його спожвати. Наприклад, через передчасне народження, захворювання або труднощі з прикладанням.
"Тобто лактація — це не кнопка «хочу/не хочу». Це складна взаємодія фізіології матері, стану дитини, ефективності виділення молока, пологів, післяпологового періоду, медикаментів і соціальних умов", — зазначає Олександра Шмуратко-Юрченко.
Є ще моменти, які часто упускають як причину неуспішності грудного вигодовування або взагалі відмову навіть пробувати — це страхи. Страхи, що груди завеликі чи замаленькі, соски мають не таку форму, страх, що щось піде не так, страх, що можна зашкодити дитині. Не менш важливим є страх болю чи вже наявний біль, відчуття дискомфорту при годуванні.
За словами лікарки, саме тут медична спільнота може бути максимально ефективною, бо страхи та міфи долаються обізнаністю, якісною інформацією, і навіть з болем можна працювати різними методами. Втім, є ситуації, коли продовжувати виключне ГВ без додаткового харчування вже небезпечно для дитини.
Наприклад, коли дитина втрачає втрачає багато ваги, має недостатню кількість сечі, ознаки дегідратації або не отримує достатньо молока під час годування. ABM рекомендує при втраті понад 10% маси тіла або інших ознаках недостатнього надходження їжі проводити повну оцінку годування і призначати додаткове харчування.
Існує і ще одна абсолютно легітимна причина змінити підхід — стан матері. Якщо для підтримання виключного ГВ жінка цілодобово годує, потім зціджується, потім догодовує, майже не спить, постійно плаче, живе в тривозі через кожне годування і відчуває, що більше не витримує — це теж клінічно значуща інформація.
"Мета допомоги з лактацією — не перемогти суміш. Мета — нагодувати дитину і зберегти здоров'я матері, — каже Олександра Шмуратко-Юрченко. — Іноді найкращим рішенням буде продовжити ГВ. Іноді — комбіноване годування. Іноді — повністю перейти на суміш. І всі три варіанти можуть бути хорошим материнством".
Медична спільнота має достатньо даних про зв'язок труднощів з ГВ із погіршенням психічного стану матері. Систематичний огляд 55 досліджень показав, що загалом ГВ асоціювалося з кращими показниками психічного здоров'я, але не тоді, коли виникають значні труднощі.
"У нас не повинно бути ситуації, коли заради додаткових мілілітрів молока ми отримуємо матір, яка фізично виснажена, позбавлена сну, перебуває у постійному почутті провини і не отримує задоволення від материнства", — говорить фахівчиня.
Чи впливає таке рішення на імунітет дитини?
"Грудне молоко має імунологічні властивості, яких не має суміш. У ньому є антитіла, олігосахариди, лактоферин та інші біологічно активні компоненти. Грудне молоко буквально підлаштовується під потреби дитини, наприклад, під час хвороби, і динамічно змінює свій склад", — каже Олександра Шмуратко-Юрченко.
Але, як зауважує фахівчиня, фраза "діти на суміші мають слабкий імунітет" є науково некоректною:
"Наприклад, якщо певна хвороба і так трапляється рідко, навіть 30% відносного зниження ризику може означати невелику абсолютну різницю, — пояснює Олександра Шмуратко-Юрченко. — Аргумент «не годуєш грудьми — дитина буде постійно хворіти» створює страх, але не допомагає батькам приймати рішення".
Для здоров'я дитини значно важливіші також вакцинація, безпечний сон, відсутність тютюнового диму, адекватне харчування, нормальний догляд, своєчасне лікування захворювань, безпечне середовище, нормальний розвиток і психічно доступний дорослий поруч. І, звичайно, дитина має бути нагодована достатньою кількістю безпечної їжі.
Ще більше корисних рішень!
"Провина у жінок, які не змогли годувати грудьми і через це вважають себе «поганою мамою», мабуть, одна з найболючіших частин моєї роботи. Я бачила жінок, які говорили про припинення ГВ так, ніби це якийсь злочин", — ділиться сімейна лікарка.
Але вона наголошує: якщо ви хотіли годувати і не змогли — це не ваша провина. Якщо ви годували грудьми, а потім перейшли на суміш — ви нічого не "зіпсували". Якщо ви годуєте комбіновано — ви не годуєте "наполовину". І навіть якщо жінка могла годувати грудьми, але просто не захотіла — вона все одно не стає поганою матір'ю.
"Я за грудне вигодовування! І ніколи не скажу, що нема різниці між сумішшю і грудним молоком. Але так само я не скажу тримати дитину голодною. І я категорично проти ідеї, що заради грудного вигодовування жінка повинна знищити себе фізично або психологічно. Бо чомусь люди дуже легко приймають думку, що материнство — це постійна самопожертва. Але дитині потрібне не тільки грудне молоко, їй потрібна адекватна та щаслива мама", — говорить Олександра Шмуратко-Юрченко.
Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
