fbpx
Error, no Ad ID set! Check your syntax!
Сьогодні
20/10/2018
18:53
курси валют
$28,00/28,20
32,00/32,60
Актуально
14:03 10 Тра 2018

Від війни до війни: як не треба відзначати 9 травня

Висновки з заходів в Україні і Росії

Марш "Безсмертного полку", Санкт-Петербург. 9 травня 2018 року / Фото Reuters

Друга світова війна охопила 61 державу і 80% населення планети, але особливо жахлива не своїми масштабами. Вперше головною метою бойових дій стала не так експансія і поневолення, як винищення одних народів для утвердження винятковості іншого.

Четвертий рік поспіль відзначення Перемоги для України пов’язане з глибоким символізмом – ми досі воюємо. Більше того – з 2014 року «фашистами» називають вже нас. Хоча «вставання Росії з колін» та усвідомлення її божественної місії для порятунку світу більше нагадують ідеї, якими Гітлер надихав німців і австрійців 80 років тому. Вчорашній концерт телеканалу «Інтер» та висловлювання ведучих, які його анонсували напередодні, навіть коментувати не хочеться – там суцільна парафія СБУ. Все ж, виявляється, ми маємо протилежні погляди на українське націотворення не тільки зі східними сусідами. І ці відмінності стосуються не лише майбутнього, їх видно навіть в оцінці минулого.

Історією повинні займатися історики. Політики повинні дбати про сьогодення. Інколи ці сфери переплітаються й історія стає основою політики, але не справжня, а зручна. Зацикленість на минулому породжує дивну рекурсію: щорічно згадуючи про перемогу над фашизмом і мільйонні жертви, Росія не проминає нагоди похизуватися зброєю.

Джерело: Парад в Москві, 9 травня 2018 року / Reuters

Минулого року у столичному «Параді Перемоги» взяли участь 10 тисяч військових, 114 одиниць сухопутної техніки, при чому вперше показано російську арктичну техніку. Аналогічні, але менші, паради відбулись в Хабаровську, Красноярську, Єкатеринбурзі, Самарі, Нижньому Новгороді та інших містах. Сам парад використовується як спосіб демонстрації суспільству військової потуги, яка стоїть на сторожі його інтересів. Суспільство вдячне – загалом 83% росіян переконані у необхідності проведення 9 травня парадів воєнної техніки, при чому зростає аудиторія їх телетрансляції.

Цьогоріч у параді вже задіяли понад 13 тисяч військовослужбовців, 159 одиниць сучасного озброєння і наземної військової техніки, а також 75 літаків і вертольотів. Вперше в заході взяли участь бойові машини підтримки танків «Термінатор», роботи «Уран-6» і «Уран-9», безпілотники «Корсар» і «Катран». Само собою головною подією параду стала демонстрація гіперзвукової ракети «Кинджал», мультики про яку Путін показував, виступаючи зі своїм Посланням.

І все відбувається дуже традиційно: Шойгу хреститься, а Путін згадує про «подвиг народу, який врятував Європу і світ від рабства», але погрожує не дозволити «переписати історію». Виглядає досить цинічно, бо сьогодні переписуванням займається якраз Росія. З 2016 року патріотизм проголошений не тільки її національною ідеєю, але й об’єктом державної монополії. Ніде в світі «вірність батьківщині» не регулюється на рівні закону, тим більше не передбачає підміни понять – російський мирний патріотизм на практиці виглядає як агресивний шовінізм. Зацикленість системи освіти та медіа на возвеличенні російського війська та російської зброї спрямоване на побудову нової ідентичності росіян навколо перемоги у «Великій Вітчизняній війні». Дискурс Другої світової технічно обходиться – інакше важко пояснити пакт Молотова-Ріббентропа. Не випадково саме 9 травня є центральним державним святом, а кількість громадян, які вважають його «днем перемоги Росії» (не СРСР), поступово зростає з 2015 року.

Путін на Параді Перемоги

Вперше на офіційному рівні цю позицію Путін задекларував ще у грудні 2010 р., коли заявив про Росію як країну переможців, яка справилася б у війні без всяких українців. Як завжди істина відрізняється від путінської версії трошки менше, як повністю. В полум’ї війни, що палало на українській землі з червня 1941 по жовтень 1944 р., згоріло 10 мільйонів життів, а 2,5 млн. вивезено на примусові роботи до Німеччини. На руїни перетворилися 714 міст і селищ, понад 28 тис. сіл. Місто Корюківка на Чернігівщині було спалено з усіма мешканцями (6500 тис.), але в історію увійшла тільки білоруська Хатинь. У лавах Червоної Армії воювало близько 7 млн українців – майже чверть всього війська СРСР. При загальних втратах Армії у 8-9 млн чол., українці склали половину, а військові втрати України загалом становлять практично половину від втрат Німеччини та її західних союзників разом узятих. Але великий воїн Путін справився б і без нас.

Окрім урочистої демонстрації зброї на параді, патріотична свідомість росіян не мислить свята без вшанування пам’яті тих, хто від цієї (точніше, старішої, але від того не менш смертоносної) зброї загинув. Культу «Перемоги» дуже допомагає акція «Безсмертний полк», яка неухильно набирає популярності – вчора в Москві вона зібрала приблизно 1 мільйон учасників.

Громадська ініціатива «Безсмертний полк» була створена у Томську в 2012 р. силами місцевих журналістів, але з 2015 р. перейшла під контроль «Загальноросійського народного фронту» і стала загальнонаціональною. Окремо в статуті «Безсмертного полку» було прописано, що акція не може бути використана в політичних цілях, але фактично вона відбувається саме з такою метою. «Не комерційне, не політичне, не іміджеве і не державне дійство» приватизувалось державою і стало максимально політизованим, а Томський незалежний телеканал ТВ2, журналісти якого й були основоположниками «Безсмертного полку», припинив своє мовлення в лютому 2015 року. З того ж часу багатотисячну колону з портретами рідних очолює Путін в оточенні охоронців. У 2016 р. «прокурор республіки Крим» Поклонська вийшла на акцію в Сімферополі з іконою царя Миколи II, офіційно закріпивши перехід цілком нормальної за задумом акції вшанування пам’яті полеглих у категорії маразму і «побєдобєсія».

Тому «Безсмертний полк» у Києві чи Харкові виглядає іще жалюгідніше – як мавпування пародії. Гірко те, що 2 тисячі осіб, які вийшли в Києві на акцію, намагаються не подавати виду, що грають за московськими правилами. Найгірше те, що Україна не змогла вигадати власної альтернативи, яка б так само захопила суспільство. Проте загалом 9 травня в нас пройшло спокійніше, як могло і як хотілося б Москві. Кремлівські ЗМІ не знайшли іншого сюжету, окрім вимог націоналістичних організацій до телеканалу «Інтер» скасувати концерт «Победа одна на всех», який усе ж відбувся. Це вже показник.

Поліція звітує про незначну кількість затриманих осіб та відкритих кримінальних справ і складених адміністративних протоколів – буквально 3 десятки, і то за пропаганду тоталітарної символіки та «колорадської» стрічки. І це на фоні майже 400 тис. громадян, які взяли участь у заходах з нагоди Дня перемоги. Звичайно, ексцеси відбулися у Запоріжжі, Мелітополі, Одесі, Харкові, Києві, але вони вже не так вражають уяву, як минулорічні криваві події в Дніпрі чи відвертий шабаш у Львові в 2011 р. Було б дивно, очікувати абсолютного спокою і порядку на настільки заполітизованих акціях. Проте не можна не помітити й позитиву – хоча вшанування пам’яті полеглих все ще відбувається у форматі, нав’язаному Москвою, цього року частіше звучить «Друга світова» замість «Велика вітчизняна». І це вже привід для оптимізму.

Варто було б сказати, що загострення пристрастей на ґрунті 9 травня  було мінімальним. Порівнювати є з чим. Так склалося, що особливо насиченим у цьому плані став 2015 р. – все-таки 70-річчя Перемоги. Контекст і риторика тодішніх пропагандистських матеріалів Україні та Росії відрізнялися концептуально. У наших превалювала скорбота за втраченими життями, визнання небезпеки необдуманої агресивності у міжнародних відносинах і аналогії з нинішньою війною. Відеоролик «Інформаційних військ України» «Разговор с дедом» буквально називає Росію агресором та проводить паралелі між діями росіян і німців у двох таких різних і таких подібних війнах.

Соціальні ролики групи «Інформаційний спротив» «Помним. Гордимся. Победим!» та Інституту національної пам’яті вказують на тісний зв’язок між сучасними захисниками України та ветеранами Другої Світової війни і покликані посилити зв’язок між різними поколіннями:

Російська медіапродукція в цьому плані мала широкий спектр, прив’язаний до сьогодення та «скрєпності». ГО «Творческое объединение «Северный огонь» (Архангельська область) пропонувала серію роликів «Они сражались за наши мечты» про те, ким хотіли б бути солдати в мирному житті

Телеканал Russia Today зробив серію репортажів англійською мовою, присвячених проявам героїзму та особливо складним подіям війни

Проте в загальній тональності матеріалів трагізм описуваних подій все одно пересипався «одами» воєнщині.

Того ж 2015 року у Москві відбувся найбільший за всю історію військовий парад: понад 16 тисяч військових, 200 одиниць техніки та 150 літаків і вертольотів. Все дійство було платформою для презентації нового «суперсучасного основного бойового танка» Армата Т-14, який у 2018 уже став легендарно «потьомкінським» – машина іще навіть не завершила етап розробки. Через санкції. Факт військового марнославства в ході відзначення пам’ятної дати, яка повинна була б утвердити мало не в пацифізмі, свідчить про нездорові процеси в Кремлівських баштах. Символічно, що в цей же час почалася пожежа на одному з Московських складів. Не Росії розробляти «систему рівної безпеки для всіх держав».

2321

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: