Руйнівники міфів, або 22 вегани, які їдять не одну траву
Сьогодні, 1 листопада, весь світ відзначає Міжнародний день вегана. Нагадуємо, що вегани — це ті, хто відмовились від продуктів тваринного походження не лише у своєму харчуванні, а ще й намагаються уникати їх у всіх інших сферах життя (косметика, одяг, побутова хімія та ін.). Раніше кампанія Веган Челендж вже збирала підбірку з 22 жінок-веганок, які розповідали про свій шлях до веганства і те, як їм з цим живеться. Сьогодні ж, на честь свята, ми вирішили відшукати ще й 22 чоловіків, які також веганять і руйнують міфи про те, що «веганство — це всього лише дієта і вона підходить не всім», що «на рослинному харчуванні м'язів не накачаєш», що «чоловікам потрібне м'ясо», що це «всього лише підліткове захоплення і дань моді».
Про те, як стати веганом за 22 дні вам безкоштовно розкаже команда менторів та менторок проєкту Веган Челендж. Реєструйся за посиланням: https://veganchallenge.com.ua/
Отже, представляємо вашій увазі 22 чоловіків різних професій, різного віку та з різними захопленнями, які нікого не їдять та при цьому ще й (інколи) м'язи качають. Поїхали!
Станіслав Войтенко, 28 років, Київ, веган 2 роки
Стас тренер з тайського боксу та кікбоксингу, обожнює подорожі й мотоцикли, займається волонтерством в організаціях «Мотохелп» та «Відкриті клітки». Хлопець каже, що причиною переходу на веганство стало його оточення. Надихнувшись прикладом друзів, колег, дружини (яка веганка уже понад 9 років), зробив вибір в сторону етичності та зараз насолоджується позитивними змінами завдяки такому рішенню. Міф про те, що чоловікам, а особливо спортсменам, треба їсти м'ясо тренер коментує так: «Щоб накачати м'язи, потрібні регулярні тренування і сила характеру, адже чим він міцніший (характер), тим сильнішими, потенційно, ми можемо стати. А тип харчування — це, всього лиш вид "палива" для нас. І той, і інший, якщо ми захочемо, зробить нас фізично сильними. То ж навіщо нам обирати шлях, який приносить біль іншим живим істотам?».
Сергій Бойко, 30 років, Київ, 7 років веган
На даний час, Сергій — фандрейзер ГО «Відкриті клітки Україна», в минулому — співорганізатор веганських фестивалів та організатор власного веганського кейтерингу. Окрім активізму, хлопець захоплюється грою на гітарі та їздою на велосипеді.
Своє рішення стати веганом аргументує наступним чином: «Я завжди глибоко переймався питанням справедливості. Одного разу я поглянув на своє життя та поставив собі питання: "чи живу я справедливо щодо інших?". Відповідь була — ні. Я ігнорував найбільшу несправедливість, що супроводжувала мене кожен день. Під час кожного прийому їжі. Ми беремо, те що нам не належить — чужі життя невинних істот, які відчувають страх і прагнуть уникати болю, як і ми, які люблять свою родину і друзів, як і ми!». Активіст вважає, що стати веганом — найкраще рішення його життя. І хоч спортом він професійно не займався, проте часто катається на велосипеді й грає у футбол. При цьому жодної необхідності в продуктах тваринного походження не бачить і додає: «Якщо ви знаєте, що таке амінокислоти й де вони беруться, то і знаєте, що заради них не треба нікого вбивати».
Павло Вишебаба, 34 роки, Київ, веган понад 5 років
Засновник першого в Україні веганського ресто-кафе One Planet, голова ГО «Єдина Планета», координатор кампанії ХутроOFF, співзасновник природоохоронної партії Екологічна Альтернатива, автор пісень та лідер гурту One Planet Orchestra, батько та чоловік двох прекрасних вегетаріанок — все це, і навіть більше про Павла.
Про свій перехід на веганство активіст розповідає наступне: «Часто люди стають веганами у два етапи. Спочатку у вас пробуджується співчуття до тварин. Це довгий процес, який відбувається з самого дитинства. Мене, наприклад, років в одинадцять вразила книга "Вінніпезький вовк" Сетона-Томпсона, де в центрі сюжету дика тварина, яка проявляє мужність, сміливість і відданість, а потім гине від рук бридких, агресивних і водночас боязливих мисливців. Тобто автор перевернув з ніг на голову усталене уявлення про те, що людина начебто більш чутливе, благородне й розумне створіння, ніж інші тварини».
Далі Павло розповідає, що після пробудження співчуття до тварин наступає другий етап — етап відмазок: «Я щосили відганяв від себе розуміння, що тварини відчувають біль, не заслуговують на страждання та експлуатацію. Казав собі, що я один нічого не можу змінити, така вже цивілізація, наша історія і так далі. Я роками будував цілі стіни відмазок, якими огороджувався від всього того жаху і знущань, що роблять люди з тваринами. Цей етап закінчується, коли ти нарешті кажеш собі: "Це стосується особисто мене", "Я не хочу в цьому брати участь" або "Я сам відповідальний за свій вибір". І все, ви — веган!».
Міф про необхідність м'яса в раціоні чоловік коментує так: «У суспільстві багато стереотипів — гендерних, вікових, етнічних. Існує ще один вид стереотипів, про які рідко говорять: харчові стереотипи. Наприклад: "всі українці мають любити борщ та сало", "всі чоловіки мають їсти м'ясо", "всі жінки мають любити салати". Ці стереотипи формувались століттями і якщо суспільство буде ще довго від них позбавлятися, то кожна окрема людина може позбутись їх за одну мить. Як казав поет: "швидкість внутрішнього прогресу більша за швидкість світу". Достатньо лише зрозуміти, що нам необов'язково сліпо вірити у стереотипи й тим більше — ми не зобов'язані слідувати ним».
«Бути вільним — значить обирати самому свій шлях, бути сильним для мене насамперед означає захищати слабших, і мій вільний усвідомлений вибір — не спричиняти шкоду тваринам. Мої стереотипи та мій апетит не можуть бути причиною позбавити когось життя. А всі необхідні речовини я можу отримати з овочів, фруктів, горіхів, злаків, грибів, бобових і купи страв з цих продуктів. Веганство – це не аскеза, а свято їжі», — додає Павло.
Володимир Григоренко, 28 років, Київ, веган близько 5 років
Володимир — кухар в одному із веганських закладів столиці, захоплюється не лише кулінарією, але й туризмом, індустріальним туризмом, велоспортом, читанням. Хлопець займає активну соціальну позицію та разом із дружиною, яка теж веганка, та собакою-вегетаріанцем намагається відвідувати акції й марші за права тварин, підтримувати заходи ЛГБТ спільноти, сортує сміття, прибирає в парках та дотримується філософії стрейт едж. Хлопець наголошує, що він став веганом з етичних переконань та підтримує аболіціонізм, а поштовхом до такого рішення став перегляд фільму «Земляни» та прочитання книги «М'ясо для слабаків» Джона Джозефа.
«Ми їмо, щоб отримати поживні речовини, а в сучасному світі є величезне різноманіття продуктів, з яких їх можна отримати, тому чому моя їжа має страждати?, — каже Володимир, — а якщо вам чогось не вистачає, наприклад В12, то, хвала науці, можна просто отримати його як харчовий додаток. Щодо професійних спортсменів, то вони все одно вживають протеїнові коктейлі. То хіба є різниця чи він буде з сої чи тваринного походження?»
Микита Івашкін, 28 років, Київ, веган майже 10 років
Микита — software engineer та майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу (чемпіон Європи з жиму лежачи з результатом 290 кг у ваговій категорії 83 кг), амбасадор кампанії «Світла сторона сили» та музикант. Окрім спорту та гри на гітарі, хлопець захоплюється туризмом. Причину переходу на веганство вважає досить банальною, адже став веганом з етичних міркувань: «Я веган через розуміння того, що в сучасному світі в людей є вибір, а у тварин його нема».
А ще спортсмен зізнається, що перехід на рослинний тип харчування ніяк не вплинув на нього в професійному плані: «Веганство не впливає навіть на заняття силовим спортом на відносно серйозному рівні, де міф про необхідність тваринних продуктів є найбільш розповсюдженим. Тому це не зробило мене кращим чи гіршим, просто я став чесним з самим собою». Тим, хто досі вірить в міфи про веганство і спорт, Микита радить подивитись на нього та його результати, адже вважає, що власний адекватний приклад — найкращий інструмент у спростуванні міфів.
Вова зі Львова, 36 років, Планета Земля, веган 2 роки
Вова зі Львова — український реп-виконавець, що характеризує себе як дослідника світу та самого себе. Колись він повернувся до Львова після 14 років життя у Києві, а нещодавно — в Україну після 6 років життя у США.
Про свою причину переходу на веганство каже наступне: «Коли відмовлявся від м'яса, 11 років тому, причин було дві: етична — тварини також мають емоції й відчувають біль і, на мою думку, не повинні проживати життя в тих умовах, в яких передбачено промисловим тваринництвом; і фізіологічна — ні людська щелепа, ні наш кишковий тракт не створені для вживання і перетравлення м'яса. А те, що людина є єдиним ссавцем у природі, що вживає молоко у дорослому віці ще й не свого виду — не може бути співпадінням. Знаю, що у країнах, де рівень споживання молока особливо високий, за статистикою, у людей найбільше проблем з опорно-руховим апаратом. Словом, у співпадіння я взагалі не вірю. Розуміння всього цього і згодом відкриття того, скільки шкоди навколишньому середовищу несе виробництво м'яса у промислових масштабах — тут і викиди метану (продукту життєдіяльності худоби), і вирубки лісів задля створення нових пасовищ, і забруднення води через відходи від тварин — перетворило мене на вегана».
Британське видання The Guardian ще два роки тому писало: в той час, як м'ясо та молочні продукти забезпечують лише 18% калорій та 37% білка, вони використовують переважну більшість — 83% сільськогосподарських угідь та виробляють 60% викидів парникових газів у сільському господарстві.
Артист вважає, що й у тих, хто займається спортом, і у всіх інших, харчування має бути збалансованим та включати всі необхідні вітаміни, мінерали, мікроелементи, а цього можна досягнути, як вживаючи продукти тваринного походження, так і не вживаючи їх. Проте рослинне харчування дає можливість робити це не відбираючи життя, не чинячи шкоду своєму організму та не руйнуючи навколишнє середовище.
Ілля Третьяков, 29 років, Київ, 2 роки веганства
Ілля, засновник веган проєкту VEGANISTAN BRAT, ділиться спогадами про те, як близько 7 років тому, переїхавши з Харкова до Києва, одразу потрапив у «правильне» середовище та познайомився з дуже великою кількістю неймовірних людей, більшість з яких були вегетаріанці: «Я подумав, що вегетаріанство може бути цікавим новим досвідом, вирішив поекспериментувати, і от — я тут!».
Щодо міфів довкола спорту та веганства, хлопець вважає, що ті, хто досі вірить в ці міфи, здаються йому печерними людьми та додає: «Жодного пафосу, просто у відкритому доступі вже стільки інформації щодо цього, що лише людина, яка зовсім не хоче пускати нову інформацію у своє життя, може так казати».
Руслан Петров, 24 роки, Київ, веган 5 років
Руслан — артдиректор в рекламній агенції. Хобі — соціальна реклама та вивчення її зі сторони креативу. Хоч зараз, на жаль, часу хлопцеві на активізм не вистачає, але у нього є досвід активного волонтерства в екологічній організації (долучався до організації кліматичного маршу), а також він постійно відвідує та підтримує акції, перфоманси. Руслан поділився цікавою історію свого переходу на веганство: «Відбулось це під час подорожі автостопом Кавказом, яка тривала понад місяць, в якій було багато роздумів та переосмислень. Наприкінці поїздки, на підніжжі гори Казбек, до мене прийшла думка "чому, щоб я жив, мають страждати інші, адже вони такі самі живі істоти, відчувають біль, мають сім'ї, якщо можна не гірше харчуватись рослинною їжею, та не приносити нікому шкоди?" і відтоді я одразу відмовився від усіх продуктів тваринного походження. Фізично я змін особливо не помітив, але морально стало набагато легше». Щодо спорту та веганства, хлопець каже наступне: «Не те щоб я сильно займаюсь спортом, крім бігу, але є чудовий фільм "Змінюючи гру", який класно руйнує всі ці міфи».
Ігор Кравчук, 36 років, Дніпро, понад 4 роки на веганстві
Поет та виконавець, спортсмен (бодибілдинг, калістеніка, стріт воркаут, рукопашний бій) та любитель танців Ігор розповідає, що на веганство перейшов свідомо після понад 12 років вегетаріанства: «Я зробив все правильно, тому що інформації було багато, на відміну від того часу, коли я переходив на вегетаріанство, адже тоді особливо не було інтернету в широкому доступі, спілкування та інформації». Причини у чоловіка були етичні та філософські: «Просто розум вже не міг по-іншому, було б лицемірством не перейти на веганство». Перехід повністю на рослинну дієту дуже позитивно вплинув на здоров'я спортсмена: «Я навіть виглядаю молодшим за своїх одноліток. Зі здоров'ям взагалі немає проблем». Ігор розповідає, що міф про користь м'яса йому часто нав'язували, але зараз, дивлячись на нього, ніхто вже не сперечається: «Що можна розповідати людині, яка по 4 години в день тренується та може танцювати по 10 годин без зупину? Багато знайомих завдяки мені стали вегетаріанцями та веганами. Навіть в приклад ставлять часто, що не може не радувати!».
Володимир Сєвєрін, 49 років, Київ, 4 роки веганства
Володимир — власник виробничого бізнесу, полюбляє біг та походи. Першочергово перейшов на вегетаріанство (7 років назад) заради здоров'я, а вже згодом включився й етичний аспект. Цікавим є факт, що дружина Володимира — флекситаріанка, а донька – веганка, тоді як син на традиційному харчуванні. «Мені харчування дуже допомогло в процесі внутрішньої гармонізації та сприяло формуванню свідомого споживання», – ділиться чоловік.
«Відмова від м'яса позитивно впливає на стан людського організму й досягнення в спорті, за умови, що харчування буде повноцінним з позиції вітамінів та мікроелементів, — вважає Володимир. — Тобто відмовитись від м'яса і харчуватись одними лише «снікерсами» — не варіант». Також він вважає, що міфи про шкоду відмови від м'яса формують медики, базуючись на негативному досвіді людей, які легковажно підходили до цього питання й не забезпечили собі правильний раціон: «Я щорічно здаю контрольні аналізи й за результатами формую раціон. Варто зазначити, що результати моїх аналізів в період веганства значно кращі за ті, які були при вживанні тваринних продуктів».
Дмитро Діно, 26 років, Чернігів, веган 11 років
Дмитро — тренер тренажерного залу, паверліфтер, майстер спорту зі станової тяги та кандидат з жиму лежачи, амбасадор кампанії Світла сторона сили, а також засновник творчого обєднання «druzhbaunity», барабанщик, ніцшеанець. Хлопець згадує, що для нього перехід на веганство був таким собі переломним моментом в житті, переосмисленням цінностей та пізнанням екзистенції світу, в якому він не побачив сенсу у тваринництві та воно здалось йому огидним і чужим. «Оскільки я перестав їсти м'ясо в 15 років, то я навіть не знаю як це на мене повпливало. Мені здається це органічною частиною мого життя. Правда, це потребує більше уваги до їжі, особливо у закладах провінційного містечка. Але я вважаю, що насправді вплив позитивний, і не лише для здоров'я, оскільки веганство розвиває критичне мислення», — зауважив спортсмен.
Дмитро вважає, що міфи щодо спорту і веганства найбільше розповсюджені серед людей, які не дуже й розбираються в цих питаннях, або серед тих, хто читає застарілу літературу. Бо особливо зараз, на даному етапі розвитку цивілізації, коли практично будь-який продукт з іншого кінця світу можна купити в найближчому супермаркеті й не потрібно заради виживання вбивати мамонта: «Зараз нам доступні всі мікроелементи та амінокислоти й на рослинній дієті, а міфи й обмеження тільки у нас в голові. Якщо є бажання, про все можна дізнатись, займатись спортом і перемагати. І я цьому, хоч і не великий, але теж приклад».
Володимир Полєнов, 39 років, Львів, 17 років веган
За професією Володимир веб розробник, любить природу, теніс, сквош, велосипед, збирати гриби. Чоловік також постраждалий учасник Революції Гідності, рядовий громадський активіст, волонтер в ГО «Майстерня мрії». Каже, що став веганом за 2 дні, в далекому 2003, коли поїхав вчитися в університеті Northumbria University на Туманному Альбіоні. Володимир згадує, що в списку літератури до курсу була книжка Джозефа Штігліца «Globilization and its discontent». Почерпнута звідти інформація змусила його глянути на світ по-іншому, глобальніше, замислитись над певними речами. Почалась ланцюгова реакція і веганство – це не єдине, що тоді змінилось в його житті. «Це був дуже яскравий епізод для мене, пізніше я дізнався, що подібні до цього досвіду інші люди теж мають чи мали й називають це другим народженням. Мені дуже пощастило мати такий досвід так рано — у 22 роки!», — згадує Володимир. Подібний досвід дуже гарно описує Екхарт Толле у своїй книзі «The power of now». «Коли людина справді вже живе теперішнім моментом (хоча б якусь більш-менш значну частину свого буття) — веганство це лише питання часу!», — переконаний чоловік. Щоб повністю розвінчати всі міфи щодо веганства і спорту, Володимир, як і інші герої цієї підбірки, рекомендує переглянути фільм «Змінюючи гру».
Тарас Арсенюк, 33 роки, Київ, веган 3 роки
За спеціальністю Тарас бухгалтер, проте за покликанням шеф і засновник мережі веганського фаст-фуду ШоШо Vegan. Хлопець каже, що коли зрозумів, що не логічно виживати, користуючись життям інших: «На життя це вплинуло кардинально. Я змінив бізнес, коло спілкування, для мене відкрились тисячі нових можливостей для реалізації себе та інших людей!».
«Міф про необхідність м'яса для чоловіків — це більше стереотип про мужність самця, який убиває диких звірів й годує свою сім'ю. Але зараз це вже не потрібно і чоловіки давно не добувають м'ясо таким способом, вони його просто купують. На щастя, мої дружина та донька вегетаріанки й мені не доводиться цього робити!», — жартує Тарас.
Стен Ібрагім, 25 років, Львів, 6 років веган
Художник та музикант Стен розповідає, як ще у 2008 році одна сцена з музичного кліпу змусила його задуматись та зацікавитись темою веганства: «Сцена кліпу на пісню "Open your eyes" гурту Goldfinger зі свинею на тарілці, яка прокидається, не давала мені спокою. Мене засуджували й висміювали більшість тих, хто чув про мій перехід на веганство. Але згодом оточення змінилось і в ньому стали переважати саме вегани».
А міф про потребу вживати м'ясо вважає ні чим іншим, як нелогічним та нічим не підкріпленим твердженням людей, погляди яких застрягли в кінці 19 століття: «Я знаю веганів-спортсменів і їхні результати не поступаються результатам тих, хто їсть курячу грудку».
Дмитро Малишко, 29 років, Кременчук і Київ, веган 1,5 років
Дмитро — журналіст, серед його хобі кельтська музика, езотерика. Хлопець перейшов на веганство з вегетаріанства, бо відчував таку потребу: «Мій перехід вплинув на мене позитивно, я почав краще почувати себе, рослинна їжа для мене більш природна. Мозок легше працює і краще сприймає тонкі матерії». Вважає, що якщо є ті, хто можуть набирати м'язову масу на рослинному харчуванні, то, отже, таке можливо.
Сергій Хайхет, 34 роки, Київ, 14 років веганства
Сергій — психолог за освітою та адміністратор велокрамниці «Помаранчевий ровер». Серед хобі хлопця — велосипед, барабани, походи в гори. Оскільки Сергій став веганом з етичних міркувань, то одразу ж став активістом і це кардинально змінило його життя. Він — засновник «Морква клубу», організатор веган ДІЙ фестів, співзасновник ГО «Єдина планета» та кампанії ХутроOFF.
«Для кожного виду спорту притаманна певна дієта і її можна сформувати як за допомогою збалансованого харчування рослинними продуктами, так і внаслідок вживання продуктів тваринного походження, — вважає Сергій. — Це вибір кожного: заповнювати свій організм продуктами гниття і смерті, або обирати свіжі корисні фрукти, овочі, бобові, насіння».
Марко Шпара, 25 років, Дніпро, веган півтора року
Кваліфікований дієтолог-нутриціолог, викладач дієтології та наук про навколишнє середовище, дієтолог кампанії Веган Челендж, член української та британської асоціацій дієтологів Марко став веганом з морально-етичних міркувань, але піклування про навколишнє середовище в цілому теж відіграло роль: «Загалом моє рішення стати веганом вплинуло на моє життя і самопочуття позитивно. Інколи доводиться пояснювати людям, чому я не їм той чи інший продукт, але більшість розуміє ідею відмови від продуктів тваринного походження і навіть надихаються моїм прикладом!».
У випадках, коли хлопця питають про потребу м'яса в раціоні, він згадує фразу Піно Карузо: «Люди їдять м'ясо, думаючи, що стануть сильними, як бик, забуваючи, що бик їсть траву».
«Стереотип про необхідність споживання м'яса настільки глибоко засів у головах людей, що навіть вже отримуючи освіту за фахом "дієтологія" у Великій Британії мені самому знадобилось декілька років, щоб повірити, що бути здоровим, займатися спортом, підтримувати та нарощувати м'язи цілком можливо на повністю рослинній дієті. Замисліться, а звідки травоїдні тварини беруть білок та інші поживні речовини? Саме так — з рослин!», — наголошує Марко.
Олег Савицький, 32 роки, Київ, веган 8 років
Олег — міжнародний аналітик, член правління ГО «Екодія», співзасновник ГО «Єдина Планета», вартовий клімату Української Кліматичної Мережі. Хлопець став веганом з етичних та екологічних причин, завдяки цьому позбувся хронічної депресії, змінив коло спілкування та здобув сенс у житті.
Про чоловіків, спорт та м'ясо каже наступне: «Тим, кого досі зачіпає цей міф, раджу дізнатись хто такий Патрік Бабум'ян та подивитися фільм "Змінюючи Гру"».
Валерій Підгурський, 32 роки, Бориспіль, веган 1 рік
Промисловий альпініст (верхолаз) Валерій захоплюється бігом (від 15 до 40 км), скелелазінням та подорожами по світу (відвідав 11 країн) й мотоподорожами Україною.
В студентські роки волонтерив у міській соціальній службі сім'ї, дітей та молоді, керував студентською соціальною службою та був учасником молодіжної громадської організації "Нова хвиля". П'ять років тому разом з дружиною став вегетаріанцем, а рік назад подружжя перейшло на веганство. Спочатку веганство для хлопця було експериментом, способом покращити здоров'я, пізніше прийшло розуміння того, що є важливіші причини. «Чим більше дізнавався про різні галузі виробництва тваринних продуктів, тим більше переконувався в тому, що це неправильно, так не має бути. Кожна людина повинна нести відповідальність за свої дії, зокрема жорстокість щодо тварин та вплив на довкілля. Відмовившись від продуктів тваринного походження, з'явилось дуже багато енергії, фізичні навантаження стали переноситись набагато легше, відчутно покращилась робота ШКТ, при цьому вага не змінилась, я не втратив м'язову масу», — пояснює свій вибір хлопець.
Олексій Дем'янюк, 26 років, Львів, 3 роки веганства
Ілюстратор та графічний дизайнер, обожнює подорожі, катання на лижах та велосипеді. В минулому — активіст Екологічного опору у Львові. Повністю відмовився від продуктів тваринного походження в харчуванні й в побуті три роки тому, але все ще не називає себе веганом на 100% й думає, що нема сенсу вішати на себе ярлики, хіба що іноді використовувати слова «веган» і «вегетаріанець» для зручності. Олексій зізнається, що часом може закрити очі на снеки з сухою молочною сироваткою чи медом, «тому "веган поліція" має повне право мені виписати штраф». Дизайнер згадує, що одного літа разом з дівчиною вирішили спробувати, як експеримент, відмовитись від молочних продуктів та яєць, як логічне продовження вегетаріанства: «В результаті виявилось, що в цьому немає нічого складного, а ще веганство — це дуже цікаво і смачно. Так і живемо дотепер!».
Олексій вважає, що це справа кожного, чим йому наповнювати організм, займаючись спортом. А міф розвіяли вже давно — лікарі, дієтологи, науковці та професійні спортсмени: «А взагалі, не хочу примикати в даному питанні до того чи іншого табору, помітив, що в кожній зі сторін є свої міфи, легенди та історії, стосовно впливу типу харчування на спортивні досягнення. На мої помірні заняття спортом це ніяк не вплинуло. Знаю особисто людей, які на веганстві досягають крутих результатів як в професійному, так і в любительському спорті».
Максим Жиленко, 30 років, Дружківка, веган понад 3 роки
Максим — онлайн-маркетолог, цікавиться фізкультурою та політикою. Хлопець розповідає, що перейшов на веганство через бажання бути здоровішим і вважає, що це дуже сильно вплинуло на його життя: «Все життя набуло зовсім інших, більш яскравих кольорів! На рослинному харчуванні зовсім інакше починаєш думати та діяти. І це круто!».
Максим вважає, що міф про необхідність м'яса навіть спростовувати не потрібно, адже є хлопці, які вже давно довели у спорті, що це не так: «Чоловіки не обов'язково мужніші завдяки м'ясу. Я б навіть сказав, що це все навпаки! Чоловік повинен бути відповідальним, а рослинне харчування це саме про це — відповідальність і свідомість!».
Вся правда про Веган Челендж
22 дні веган челенджу. Зізнання 22 жінок про своє веганство
Отже, як бачимо, бути веганом може кожен, варто тільки захотіти. А першим кроком на шляху до переходу на веганство може стати Веган Челендж — безкоштовна 22-денна програма рослинного харчування. Зареєструватися на листопадовий Веган Челендж можна прямо сьогодні тут. І уже від сьогодні на вашу електронну адресу надходитимуть листи з корисною інформацією про веганство, необхідні нутрієнти, рецепти та готові раціони. Учасники челенджу також отримають доступ до закритої Facebook-групи для спілкування з однодумцями та запитань до менторів, координаторки, психологині чи дієтолога проєкту.
Авторка статті: Андріана Федевич, представниця кампанії Веган Челендж
