Вадим Саулькін — з Херсона. Коли до рідного міста чоловіка зайшли російські окупанти, зрозумів, що треба діяти. Разом з іншими херсонцями Вадим ходив на проукраїнські мітинги та виступав проти загарбників. Після повної окупації виїхати з міста не вдалося — потрібно було доглядати за мамою. Те, що за час окупації його не знайшли та не арештували, Вадим називає чудом. Але після деокупації випробування чоловіка не закінчились, а тільки почалися.
24 грудня, у переддень Різдва, перед черговою поїздкою на ремонтні роботи, Вадим вирішив сходити на ринок купити продуктів. Тоді ж центральна частина Херсона зазнала масованого обстрілу. У той день загинуло 11 містян, ще 64 людини отримали серйозні поранення. Одним із них був Вадим:
"Я йшов до базару через центральний сквер. Там діти гуляли, з собаками ходили. Два снаряди розірвались біля мене. За двадцять метрів від мене йшов чоловік — помер. Мені ногу одразу відірвало. Памʼятаю, що одразу затиснув ногу та молив Бога, щоб не втратити свідомість. Кричав як божевільний: «Допоможіть». Памʼятаю, один хлопець підійшов, побачив поранення, злякався й утік. Інший підійшов, злякався й утік. Мене врятував велосипедист Мішаня", — пригадує Вадим.
Спочатку хірургія, потім опікове відділення — майже півтора місяця Вадим перебував у лікарні. Подруга Вадима Лариса, також волонтерка, дізнавшись про ініціативу Благодійного фонду BGV та Естонського уряду, сконтактувала із представниками фонду. Згодом партнери BGV допомогли із транспортуванням пораненого з Херсона до Києва. Звідти Вадим поїхав до Таллінна, в Естонію, де місцеві лікарі дали чоловікові новий шанс на те, щоб рухатися повноцінно.
До Києва Вадим повернувся 31 березня — з усмішкою на обличчі, новою ногою та бажанням йти вперед. За цей час йому встановили електронний протез та провели курс реабілітації.
"Спочатку за два дні мені зробили пробний куксоприймач. Я походив з ним два дні, спробував. Мені підійшло й за тиждень мені зробили постійний. Але тут трапилась історія. Я захворів на коронавірус. Мене направили у санаторій для лікування. І поки я лікувався, культя у мене зменшилась. І ця колба почала бовтатися. Лікар наполягав, щоб мені її замінили. Тому я там залишився ще на деякий час", — ділиться Вадим.
Електронний протез, як у Вадима, в рази зручніший та функціональніший, ніж механічний. Він має різні режими, які можна налаштовувати залежно від способу життя його власника. Для свого протеза Вадим обрав режими ходьби, їзди на велосипеді та на роликах:
"Лікар сказав: «Якщо станеш на ролики, обов'язково надішли відео, бо ще ніхто не ставав»", — посміхається чоловік.
Після встановлення протеза Вадим регулярно кожного дня проходив тренування у спортивній залі разом із фізіотерапевтом:
"Вправи були простими. Загалом, якщо людина хоче працювати, то вона буде працювати. З фізіотерапевтом, або без нього. Головне, щоб було бажання та ціль. Якщо є бажання та ціль, то все у тебе буде добре", — переконаний Вадим.
Серія матеріалів "Обличчя сили" була створена в межах спецпроєкту українського Благодійного фонду BGV й медіа рішень "Рубрика" як спосіб висловити вдячність Естонській Республіці за системну підтримку і з великою надією на продовження програми з протезування українців. Підтримати протезування українських захисників ви можете за посиланням ТУТ. Ваш внесок піде на покриття логістичних витрат для учасників програми.
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Discover the stars who stood with Ukraine in 2024, raising awareness of Ukraine's fight to… Читати більше
Нічого не хочеться, а речі, які раніше приносили розраду, більше не радують? Сьогодні дедалі більше… Читати більше
“Рубрика” розповідає про проєкт, що допомагає відновитися, набратися сил та постратегувати на майбутнє тим, хто… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.