17 листопада, 2020 рік, Індійський океан. У море виходить американський авіаносець USS Nimitz, бойовий корабель, здатний нести 90 літаків і вертольотів. До нього приєднується індійський авіаносець "Вікрамадітья" (до речі, побудований у Миколаєві ще за радянських часів). Їх супроводжують есмінці, фрегати, підводні човни та допоміжні кораблі. Тут є представники одразу чотирьох країн: американці, індійці, австралійці та японці.
Військова флотилія зібралася для морських навчань "Малабар-2020". Вісім днів (3-6 і 17-20 листопада) екіпажі кораблів відпрацьовували оборону від авіанальотів та підводних човнів, вчилися спільно маневрувати, стріляли по мішенях і самі застосовували бойові літаки. Але не це було найцікавішим.
Хоча б тому, що компанія учасників невипадкова. Ще у 2007 році США, Індія, Австралія та Японія розпочали так званий "Чотиристоронній безпековий діалог" (він же "четвірка" або "Quad" мовою оригіналу). Тоді коаліція планувалася для боротьби з тероризмом, а зараз знову стала цікавою країнам.
Явно не просто так обрали і місце. Маневри проходять біля узбережжя Бенгалії, неподалік від Малаккської протоки. А вона для регіону важлива не менше, ніж Босфор чи Гібралтар для Європи. Через цю "щілинку" між Індонезією і Малайзією проходить морський маршрут, яким Китай отримує 80% поставок нафти. Якщо в регіоні спалахне конфлікт, ворогам Пекіна достатньо заблокувати протоку – китайцям доведеться йти в обхід, а це дорого і складно.
Парадокс, але хоча "четвірка" потрапила у топи світових новин, у альянсу немає усталеної процедури членства чи керівних органів (на відміну від того ж НАТО). Це не заважає американцям і їхнім союзникам провести за останні 3 роки 5 самітів (наприклад, цього листопада зустріч відбулася у Токіо). "Малабар-2020", був, до речі, не першим, такі навчання тривають щороку.
А ще країни підписують військові угоди між собою. Сполучені Штати і Індія вже домовилися про обмін розвідувальною інформацію, Штати надають індійській армії "технічну підтримку" і продаватимуть бойові вертольоти. У Нью-Делі також уклали пакти з Австралією і Японією, обидві ці країни мають традиційні військово-безпекові зв'язки зі США
У Білому Домі будують і ширші плани. "Чотиристоронній безпековий діалог має бути більш регульованим і офіційним, аби його члени співпрацювали і діяли спільно, реагуючи на глобальні виклики", – заявляв під час візиту до Індії заступник держсекретаря США Стівен Біген (можливо, йдеться про сталий союз на зразок Північноатлантичного Альянсу).
Чому чотирьом країнам не жаль грошей і сил на новий військовий блок? Оглядачі прямо називають мету "четвірки": стримування амбіцій комуністичного Китаю. Мовляв, союзники побоюються, що КНР прагне світового лідерства і тому діє у стилі Радянського Союзу: втручається у внутрішні справи сусідів, претендує на їхні морські території, погрожує зброєю тій же Індії чи Тайваню.
Лідером у сфері незадоволення Пекіном, звісно ж, є Сполучені Штати Америки. "Міністерство оборони стурбоване намірами Китаю підірвати військові переваги США, як і прагненням КНР до доступу і базування [військових сил у стратегічних точках світу], економічним шантажем для втягування інших країн у ініціативу "Один пояс, один шлях", – заявляв представник Пентагону Майкл Малрой (історія про те, як Китай приховував від світу початок епідемії COVID-19, довірі теж не сприяє).
За часів Дональда Трампа Сполучені Штати зійшлися з Китаєм ще на кількох "фронтах". Країни вели торгову війну, "бомбардуючи" одне одного митами і санкціями (Так Білий Дім хотів змусити КНР до вигіднішої торгової угоди). Американські експерти також закидають Пекіну масові крадіжки технологій (від військових до ІТ), а захисники прав людини обурюються через Гонконг та переслідування уйгурів.
Втім, решта країн теж не просто стали пішаками Білого Дому. Наприклад, індійський прем'єр Нарендра Моді явно розуміє американців. Його країна конфліктує з Китаєм за прикордонні території у Гімалаях (а насправді – ще й за вплив на Азію). У травні індійські та китайські військові навіть влаштували жорстокі сутички біля озера Пангонг, з десятками загиблих і поранених. Після того уряд Моді взяв курс на економічну самостійність від Пекіна і стримування Китаю.
І взагалі китайський лідер Сі Цзиньпін у останні роки налагоджує дружбу з Пакистаном, який тричі воював з Індією. Схоже, у Нью-Делі розуміють, що їх оточують. Можливо, цей конфлікт вплинув і на настрої японців. У Токіо є власна суперечка з Китаєм (країни не можуть поділити острови Сенкаку), і уряд Йошіхіро Суди відчув потребу і собі мати аргументи, аби стримувати сусіда.
Поява ж у "четвірці" Австралії – дійсно несподіванка. У 2008 році країна відмовилася від союзу, аби не дратувати торгових партнерів із Пекіна. Прокитайські настрої закінчилися у травні 2020 року, коли прем'єр країни Скотт Моррісон закликав ВООЗ провести розслідування початку епідемії COVID-19. А ще звинуватив китайців у впливі на австралійську політику: "донори" з КНР фінансували одну з партій країни. Далі – більше, у Сіднеї взяли приклад з Дональда Трампа, заборонивши компанії Huawei будувати у себе мережу 5G.
Китайці відповли напрочуд агресивно. Там… різко обмежили експорт австралійської яловичини. У листопаді Пекін заборонив компаніям купувати цілий ряд австралійських товарів: зокрема, вугілля, ячмінь і навіть вино та лобстерів. Схоже, це і привело уряд Моррісона у ряди альянсу.
А гарна новина для світу в тому, що, як і у Холодну війну, члени блоку не налаштовані на Третю Світову проти Китаю. Завдання-максимум для них – захищати свої інтереси від КНР (для когось це безпека кордонів, для США – світове лідерство).
"Малабарські навчання "четвірки" вказують шлях до азійського НАТО", – пише австралійський експерт-міжнародник Сальваторе Бабонес. Однак Сполученим Штатам мало і цього.
Адже паралельно до "четвірки" Білий Дім виводить на новий рівень дружбу ще з одним союзником: Тайванем. Це теж спосіб протистояти Китаю, адже у Пекіні вважають Тайвань своєю територією, а уряд у Тайбеї – сепаратистами (насправді "Два Китаї" – то наслідок громадянської війни у 1940-х роках). Зараз влада острівної держави боїться вторгнення з материка, тож США раді допомогти, і не лише показовими візитами генералів і міністрів.
Наприклад, продають Тайваню 100 протикорабельних ракет Harpoon (коштує цей арсенал 2,37 мільярда доларів!), і іншу бойову техніку, яка допоможе тайванцям відбити китайський десант (якщо такий буде).
А до цього Білий Дім влаштував сюрприз: запросили до клубу В'єтнам (хоча там при владі теж комуністи), тепер в'єтнамці неформально спілкуються з "четвіркою". Все просто: у них теж є свій конфлікт з Китаєм за морські кордони. В'єтнам надто цінує торгівлю з КНР, аби виступити проти Пекіна відкрито. Але так Америка укріплює свій вплив на континенті.
Тепер уже в Китаї явно почали хвилюватися, що їх оточують. "Заяви посадовців США випромінюють ментальність Холодної війни і прагнення до гегемонії, які повністю викривають їхню звичну практику втручатися у справи інших країн, силою змушуючи малі і середні країни ставати на чийсь бік", – поскаржився речник китайського МЗС Чжао Ліцзянь. У Пекіні звинувачують США у "мілітаризмі", а Індії взагалі погрожують, що дружба зі Штатами означатиме конфлікт з Китаєм.
З іншого боку, говорити про перемогу Сполучених Штатів Америки поки зарано. Китай також нарощує свій вплив у Азії. Так, 15 листопада країни в регіоні, зокрема і КНР, підписали "Угоду про всебічне регіональне економічне партнерство" (розширений аналог нашої Зони вільної торгівлі з ЄС). Австралія, Японія та Південна Корея, до речі, теж долучилися. А от США у часи Дональда Трампа виступали проти міжнародних торгових угод, тож лишилися "за бортом" дипломатичного процесу. І тепер матимуть конкурувати за прихильність азійських країн з економічно потужною КНР.
З іншого боку, як відзначають у австралійському аналітичному центрі ASPI, Китай налаштований на глобальне лідерство і статус військової наддержави – тож неминуче сам зіпсує стосунки з сусідами (Австралія і Індія)
Саме так, з погляду України це конфлікт між важливими для нас державами.
Сполучені Штати Америки є ключовим військово-політичним союзником Києва, саме США надають нам зброю і дипломатичну підтримку, вводять санкції проти Росії (доки Китай у ООН голосує проти України). З іншого боку, Пекін у 2019 році став нашим головним торговим партнером, ми продали їм товарів на 3,5 мільярда доларів, а купили – на 9,2 мільярда.
На щастя, ні Пекін ні Вашингтон не вимагають від нас бойкотувати опонента: зрештою, обсяг торгівлі між ними самими за минулий рік склав 559 мільярдів доларів. Однак Києву треба зважати на нові реалії.
Експерти аналітичного центру "Нова Європа" радять чітко визначити "право і правила" співпраці з КНР, а ще – уникати торгової залежності від (наприклад, відкривати для себе і інші ринки) і ретельно перевіряти китайські інвестиції, аби вони не стали політичним інструментом Пекіна.
А пріоритетом мають лишатися взаємини із західними партнерами. "Україна має оцінювати будь-який інфраструктурний, технологічний чи, тим більше, безпековий проєкт у співпраці з КНР з точки зору його впливу на відносини зі США та ЄС", – відзначає "Нова Європа".
До речі, почати цю стратегію давно вже пора із конфліктом навколо заводу "Мотор-Січ": там є і китайські інвестори, і американці, які не хочуть, аби Пекін отримав доступ до нових технологій. Адже Україна вже рік не може вирішити цю мінікризу.
Ілюстрації Shutterstock
“Рубрика” розповідає, як молодь доєднується до розмінування українських територій. Читати більше
“Рубрика” разом з лікарками склала список з 12 універсальних подарунків, які допоможуть вашим близьким подбати… Читати більше
Дмитро Демченко родом з Дружківки, що на півночі Донецької області. До Збройних сил України вирішив… Читати більше
Вибір різдвяних і новорічних подарунків — це можливість не лише порадувати близьких, а й підтримати… Читати більше
Війна змусила шість мільйонів українців виїхати з України за кордон, а ще стільки ж стали… Читати більше
Unwrap the joy of Ukrainian Christmas with Rubryka! Embrace traditions, enjoy festive foods, and create… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.
