"Четвірка" проти Китаю: як США створюють новий альянс проти Пекіна
Сполучені Штати Америки провели військові навчання у болючій точці для Китаю
17 листопада, 2020 рік, Індійський океан. У море виходить американський авіаносець USS Nimitz, бойовий корабель, здатний нести 90 літаків і вертольотів. До нього приєднується індійський авіаносець "Вікрамадітья" (до речі, побудований у Миколаєві ще за радянських часів). Їх супроводжують есмінці, фрегати, підводні човни та допоміжні кораблі. Тут є представники одразу чотирьох країн: американці, індійці, австралійці та японці.
Військова флотилія зібралася для морських навчань "Малабар-2020". Вісім днів (3-6 і 17-20 листопада) екіпажі кораблів відпрацьовували оборону від авіанальотів та підводних човнів, вчилися спільно маневрувати, стріляли по мішенях і самі застосовували бойові літаки. Але не це було найцікавішим.
Хоча б тому, що компанія учасників невипадкова. Ще у 2007 році США, Індія, Австралія та Японія розпочали так званий "Чотиристоронній безпековий діалог" (він же "четвірка" або "Quad" мовою оригіналу). Тоді коаліція планувалася для боротьби з тероризмом, а зараз знову стала цікавою країнам.
Явно не просто так обрали і місце. Маневри проходять біля узбережжя Бенгалії, неподалік від Малаккської протоки. А вона для регіону важлива не менше, ніж Босфор чи Гібралтар для Європи. Через цю "щілинку" між Індонезією і Малайзією проходить морський маршрут, яким Китай отримує 80% поставок нафти. Якщо в регіоні спалахне конфлікт, ворогам Пекіна достатньо заблокувати протоку – китайцям доведеться йти в обхід, а це дорого і складно.
Союз чотирьох країн – неформальний, зате у них є чітка мета
Парадокс, але хоча "четвірка" потрапила у топи світових новин, у альянсу немає усталеної процедури членства чи керівних органів (на відміну від того ж НАТО). Це не заважає американцям і їхнім союзникам провести за останні 3 роки 5 самітів (наприклад, цього листопада зустріч відбулася у Токіо). "Малабар-2020", був, до речі, не першим, такі навчання тривають щороку.
А ще країни підписують військові угоди між собою. Сполучені Штати і Індія вже домовилися про обмін розвідувальною інформацію, Штати надають індійській армії "технічну підтримку" і продаватимуть бойові вертольоти. У Нью-Делі також уклали пакти з Австралією і Японією, обидві ці країни мають традиційні військово-безпекові зв'язки зі США
У Білому Домі будують і ширші плани. "Чотиристоронній безпековий діалог має бути більш регульованим і офіційним, аби його члени співпрацювали і діяли спільно, реагуючи на глобальні виклики", – заявляв під час візиту до Індії заступник держсекретаря США Стівен Біген (можливо, йдеться про сталий союз на зразок Північноатлантичного Альянсу).
Чому чотирьом країнам не жаль грошей і сил на новий військовий блок? Оглядачі прямо називають мету "четвірки": стримування амбіцій комуністичного Китаю. Мовляв, союзники побоюються, що КНР прагне світового лідерства і тому діє у стилі Радянського Союзу: втручається у внутрішні справи сусідів, претендує на їхні морські території, погрожує зброєю тій же Індії чи Тайваню.
Адже у кожної країни є свої мотиви протистояти Китаю
Лідером у сфері незадоволення Пекіном, звісно ж, є Сполучені Штати Америки. "Міністерство оборони стурбоване намірами Китаю підірвати військові переваги США, як і прагненням КНР до доступу і базування [військових сил у стратегічних точках світу], економічним шантажем для втягування інших країн у ініціативу "Один пояс, один шлях", – заявляв представник Пентагону Майкл Малрой (історія про те, як Китай приховував від світу початок епідемії COVID-19, довірі теж не сприяє).
За часів Дональда Трампа Сполучені Штати зійшлися з Китаєм ще на кількох "фронтах". Країни вели торгову війну, "бомбардуючи" одне одного митами і санкціями (Так Білий Дім хотів змусити КНР до вигіднішої торгової угоди). Американські експерти також закидають Пекіну масові крадіжки технологій (від військових до ІТ), а захисники прав людини обурюються через Гонконг та переслідування уйгурів.
Втім, решта країн теж не просто стали пішаками Білого Дому. Наприклад, індійський прем'єр Нарендра Моді явно розуміє американців. Його країна конфліктує з Китаєм за прикордонні території у Гімалаях (а насправді – ще й за вплив на Азію). У травні індійські та китайські військові навіть влаштували жорстокі сутички біля озера Пангонг, з десятками загиблих і поранених. Після того уряд Моді взяв курс на економічну самостійність від Пекіна і стримування Китаю.
І взагалі китайський лідер Сі Цзиньпін у останні роки налагоджує дружбу з Пакистаном, який тричі воював з Індією. Схоже, у Нью-Делі розуміють, що їх оточують. Можливо, цей конфлікт вплинув і на настрої японців. У Токіо є власна суперечка з Китаєм (країни не можуть поділити острови Сенкаку), і уряд Йошіхіро Суди відчув потребу і собі мати аргументи, аби стримувати сусіда.
Поява ж у "четвірці" Австралії – дійсно несподіванка. У 2008 році країна відмовилася від союзу, аби не дратувати торгових партнерів із Пекіна. Прокитайські настрої закінчилися у травні 2020 року, коли прем'єр країни Скотт Моррісон закликав ВООЗ провести розслідування початку епідемії COVID-19. А ще звинуватив китайців у впливі на австралійську політику: "донори" з КНР фінансували одну з партій країни. Далі – більше, у Сіднеї взяли приклад з Дональда Трампа, заборонивши компанії Huawei будувати у себе мережу 5G.
Китайці відповли напрочуд агресивно. Там… різко обмежили експорт австралійської яловичини. У листопаді Пекін заборонив компаніям купувати цілий ряд австралійських товарів: зокрема, вугілля, ячмінь і навіть вино та лобстерів. Схоже, це і привело уряд Моррісона у ряди альянсу.
А гарна новина для світу в тому, що, як і у Холодну війну, члени блоку не налаштовані на Третю Світову проти Китаю. Завдання-максимум для них – захищати свої інтереси від КНР (для когось це безпека кордонів, для США – світове лідерство).
Але США не зупиняються і будують цілу "павутину альянсів" проти Пекіна…
"Малабарські навчання "четвірки" вказують шлях до азійського НАТО", – пише австралійський експерт-міжнародник Сальваторе Бабонес. Однак Сполученим Штатам мало і цього.
Адже паралельно до "четвірки" Білий Дім виводить на новий рівень дружбу ще з одним союзником: Тайванем. Це теж спосіб протистояти Китаю, адже у Пекіні вважають Тайвань своєю територією, а уряд у Тайбеї – сепаратистами (насправді "Два Китаї" – то наслідок громадянської війни у 1940-х роках). Зараз влада острівної держави боїться вторгнення з материка, тож США раді допомогти, і не лише показовими візитами генералів і міністрів.
Наприклад, продають Тайваню 100 протикорабельних ракет Harpoon (коштує цей арсенал 2,37 мільярда доларів!), і іншу бойову техніку, яка допоможе тайванцям відбити китайський десант (якщо такий буде).
А до цього Білий Дім влаштував сюрприз: запросили до клубу В'єтнам (хоча там при владі теж комуністи), тепер в'єтнамці неформально спілкуються з "четвіркою". Все просто: у них теж є свій конфлікт з Китаєм за морські кордони. В'єтнам надто цінує торгівлю з КНР, аби виступити проти Пекіна відкрито. Але так Америка укріплює свій вплив на континенті.
Самій КНР, втім, теж є чим відповісти
Тепер уже в Китаї явно почали хвилюватися, що їх оточують. "Заяви посадовців США випромінюють ментальність Холодної війни і прагнення до гегемонії, які повністю викривають їхню звичну практику втручатися у справи інших країн, силою змушуючи малі і середні країни ставати на чийсь бік", – поскаржився речник китайського МЗС Чжао Ліцзянь. У Пекіні звинувачують США у "мілітаризмі", а Індії взагалі погрожують, що дружба зі Штатами означатиме конфлікт з Китаєм.
З іншого боку, говорити про перемогу Сполучених Штатів Америки поки зарано. Китай також нарощує свій вплив у Азії. Так, 15 листопада країни в регіоні, зокрема і КНР, підписали "Угоду про всебічне регіональне економічне партнерство" (розширений аналог нашої Зони вільної торгівлі з ЄС). Австралія, Японія та Південна Корея, до речі, теж долучилися. А от США у часи Дональда Трампа виступали проти міжнародних торгових угод, тож лишилися "за бортом" дипломатичного процесу. І тепер матимуть конкурувати за прихильність азійських країн з економічно потужною КНР.
З іншого боку, як відзначають у австралійському аналітичному центрі ASPI, Китай налаштований на глобальне лідерство і статус військової наддержави – тож неминуче сам зіпсує стосунки з сусідами (Австралія і Індія)
А Україні пора робити висновки, бо цей конфлікт може зачепити і нас
Саме так, з погляду України це конфлікт між важливими для нас державами.
Сполучені Штати Америки є ключовим військово-політичним союзником Києва, саме США надають нам зброю і дипломатичну підтримку, вводять санкції проти Росії (доки Китай у ООН голосує проти України). З іншого боку, Пекін у 2019 році став нашим головним торговим партнером, ми продали їм товарів на 3,5 мільярда доларів, а купили – на 9,2 мільярда.
На щастя, ні Пекін ні Вашингтон не вимагають від нас бойкотувати опонента: зрештою, обсяг торгівлі між ними самими за минулий рік склав 559 мільярдів доларів. Однак Києву треба зважати на нові реалії.
Експерти аналітичного центру "Нова Європа" радять чітко визначити "право і правила" співпраці з КНР, а ще – уникати торгової залежності від (наприклад, відкривати для себе і інші ринки) і ретельно перевіряти китайські інвестиції, аби вони не стали політичним інструментом Пекіна.
А пріоритетом мають лишатися взаємини із західними партнерами. "Україна має оцінювати будь-який інфраструктурний, технологічний чи, тим більше, безпековий проєкт у співпраці з КНР з точки зору його впливу на відносини зі США та ЄС", – відзначає "Нова Європа".
До речі, почати цю стратегію давно вже пора із конфліктом навколо заводу "Мотор-Січ": там є і китайські інвестори, і американці, які не хочуть, аби Пекін отримав доступ до нових технологій. Адже Україна вже рік не може вирішити цю мінікризу.
Ілюстрації Shutterstock
