Що має змінитися в українських містах? Запитали у підлітків 

У чому проблема?

Українські міста не можна назвати дружніми до дітей. Брак зручної інфраструктури, небезпечні вулиці й загалом некомфортне середовище — все це робить міста непридатними для повноцінного життя дітей та підлітків. Щобільше, міське планування практично не враховує їхні потреби.

Яке рішення?

Проте, ситуація може почати змінюватися завдяки новому підходу: в рамках урбаністичного руху "У міста є Я" цього літа в Україні провели онлайн-опитування дітей та підлітків "Міста щасливих людей". Його мета — дослідити та проаналізувати потреби молоді в місті, аби в подальшому їх могли враховувати у програмах і політиках на місцевому рівні.

"Існує прогалина між потребами молоді у містах та громадах та створенням сприятливого середовища для розвитку. Водночас владі бракує людського капіталу, а фактичне залучення молодих мешканців до бачення розвитку та прийняття рішень могло б стати додатковим ресурсом. Це змогло б підвищити інклюзивність та привабливість громади для життя", — говорить Ірина Озимок, засновниця урбанруху "У міста є Я", авторка однойменної книги та директорка програми місцевого економічного розвитку Ukraine-Moldova American Enterprise Fund (UMAEF).

Як це працює?

Що показало дослідження

Урбанрух "У міста є Я" — це освітній проєкт  позашкільних активностей для дітей і молоді про міста та громади, роль мешканців і їхню участь у прийнятті рішень. Онлайн-опитування "Міста щасливих людей", яке провела організація серед молоді віком 10-17 років, що зараз проживає в українських містах чи громадах, відбулося влітку 2024. Загалом зібрали 1800 відповідей, які приходили з усієї України. Результати опитування перетворилися на дослідження.

Насамперед виявили, що більшість (62% опитаних) молоді України у віці 10-17 років почувається щасливо, проживаючи у своєму місті чи громаді. Найчастіше на відчуття щастя в місті впливають рідні люди, можливість перебувати з ними в зонах відпочинку, парках чи вдома.

Та попри це, молодь стикається з численними проблемами у своїх містах. Зокрема це брак місць для відпочинку та зелених насаджень (про це згадало 27% і 25% опитуваних відповідно), високий рівень небезпеки на вулицях (21%), перевантаженням міст автівками (19%), хаотичною забудовою та  відсутністю культурних заходів.

Водночас кожний десятий опитаний/а не почувається щасливим/щасливою. І лише 3% опитаних повністю задоволені поточним станом свого міста.

"Останні цифри є одним із найважливіших моментів дослідження, які нас стурбували. Це значуща статистика, яку не можна ігнорувати, кількість таких підлітків може бути навіть більшою, адже не всі готові відкрито про це говорити", —  говорить Софія Денисюк, координаторка урбанруху.

Друга тривожна цифра — це те, що діти та підлітки не почуваються своїми у своїх містах. На думку урбаністичного руху, ця проблема тісно пов'язана з вимушеною міграцією через війну, втратою кола спілкування, а також з переходом на онлайн-освіту. Серед тих, хто змінив місто проживання, майже половина досі не звикли до міста і проходять період адаптації або зовсім не відчувають приналежності до міста в яке переїхали (22 та 26% відповідно). Діти також відчувають, що їхні потреби й інтереси часто не враховуються чинною владою та старшими людьми, що посилює відчуття ізоляції та недооцінки в суспільстві.

Усі ці фактори негативно впливають на відчуття приналежності молоді до свого міського середовища. В організації зізнаються — це викликає велику тривогу, оскільки ці проблеми показують серйозні виклики, з якими стикаються діти та підлітки сьогодні. І вже зараз необхідно почати говорити про це відкрито, аби шукати рішення і допомагати молоді адаптуватися в нових реаліях.

Що можна зробити?

Для більшого залучення молоді до життя міста самі підлітки пропонують створити більше просторів для комунікації та зустрічей, а також налагодити взаємодію з міською владою, щоб активніше долучатись до життя міста.

Молодь хотіла б бачити результати своїх дій і мати можливість впливати на зміни, але стикається з проблемами недостатнього інформування та відсутності каналів комунікації. 37% зазначили, що вони не наважуються розмовляти на такі теми зі старшими. Основна причина в тому, що їхні думки дорослі вважають надто дитячими та не вартими реалізації. Згідно з власними відчуттями, більша частина опитаних молодих людей (59%) вважають свій вплив на місто низьким, на рівні 0-40%.

"Нас особливо засмутили слова дітей на кшталт «мої батьки що, депутати якісь, аби я міг щось вирішувати?» або «агов, мені 14 років, на що я можу вплинути?». Надзвичайно прикро розуміти, що це про біль та розпач безсилля. І якщо цьому підлітку чи дитині вистачило терпіння пройти таке велике опитування, аби висловитися, значить, і на більші дії ця дитина чи підліток здатні. Просто не знають, куди йти і як діяти", — відзначає комунікаційниця програми Катерина Єрська.

Дослідження "Міста щасливих людей" може стати важливим кроком до того, щоби молодь була почутою та залученою до створення міст, які будуть зручними та безпечними для всіх.

Насамперед із дослідженням представники урбанруху пропонують ознайомитися людям, які безпосередньо відповідають за міські простори: органам влади, місцевому самоврядуванню, бізнесам, урбаністам і активістам, тобто всім, хто працює над створенням і вдосконаленням наших міст.

"Ми впевнені, що це дослідження може впливати на прийняття рішень у громадах. Але важливо розуміти, що недостатньо просто висловити незадоволення або критикувати. Ми намагаємося виховувати молодь так, щоб вона не тільки критикувала, але й активно брала участь у змінах. Це стосується не лише молоді, але й дорослих. У нашій традиційній культурі звично перекладати відповідальність на владу або інші інституції, але ми вважаємо, що відповідальність за зміни в містах лежить на кожному громадянину.

Ми також розуміємо, що часто молодь не може сформулювати або чітко визначити, що саме її не влаштовує в міському середовищі, або як вона хоче його змінити. Тому ми вчимо молодих людей аналізувати міські процеси, розуміти їх взаємозв'язки, і, що найважливіше, знаходити шляхи впливу на ці процеси. Звичайно, це не означає, що підлітки обов'язково самі будуть створювати міські простори. Наша мета — підвищити рівень обізнаності молоді та сформувати покоління свідомих громадян", — говорить координаторка урбанруху Софія Денисюк.

"У міста є Я" не тільки поширює результати дослідження, а й створює умови, де молодь може висловлювати свої думки безпосередньо. Одним із таких прикладів стала дискусійна панель на Lviv Urban Forum, де й представили перші результати опитування. Панель модерувала Ірина Озимок, вона була єдиною дорослою серед учасників, всі інші — це діти та підлітки з різних міст України. Дискусія була частиною загальної програми форуму на рівні з іншими обговореннями за участі мерів європейських міст, українських міст, експертів. У залі на тисячу місць уважно слухали, як підлітки ділилися своїм баченням проблем у своїх містах. Так молодь отримала платформу для висловлювань.

Інший приклад — благодійний фестиваль "Кураж" у Києві, де урбанрух "У міста є Я" провів лекцію-дискусію за участю двох підлітків. Тут також торкалися не лише результатів опитування, але ключової болючої теми — "як зробити голоси молоді більш гучними".

А це точно важливо?

"У контексті майже трирічної війни росії проти України, довготривалого зниження якості освіти через військові дії, а також великого рівня еміграції, завданням міст та громад є вберегти, а краще примножити людський капітал. Молодь, яка залишається в Україні, потребує якісного середовища для саморозвитку, освіти, дозвілля та участі в розвитку. Саме це дає відчуття майбутнього", — наголошує Ірина Озимок.

Звісно, лише опитування, цифри та статистика не розв'яжуть проблеми. Вони дають загальне уявлення про ситуацію, але не показують конкретні рішення.

Щоб голос молоді був почутий, потрібно більше спілкуватися та залучати їх до прийняття рішень. Це не просто про запрошення дітей та підлітків на зустрічі або панелі. Йдеться про створення механізмів сталого діалогу між молоддю та тими, хто формує міський простір. Для цього можна використати інструменти, які часто застосовуються в урбанізмі, такі як партисипація — процес, де мешканці безпосередньо беруть участь у розробці міських проєктів. Важливо, щоб молодь відчувала свою участь не лише як слухачі, але і як ті, хто впливає на рішення.