Пост-коронавірусні міста. Як виглядатимуть публічні простори після пандемії

У Києві під егідою команди Місто-Сад відбулась публічна бесіда, присвячена тому, як адаптувати публічний простір до умов пандемії. Головним питанням, яке ставилося кожному спікеру, було "Чи можливо під час карантину адаптувати будь-який простір так, щоб він був на 100% безпечним?". Та на жаль, відповідь в усіх була однакова: ні, неможливо. 

Іван Вербицький, директор аналітичного центру CEDOS, розказав, що навіть якщо зробити окремий, повністю безпечний простір, який задовольнив би потреби людей, що знаходяться в ньому, будуть інші, які цих потреб не задовольняють, і де ми все одно будемо "в зоні ризику". І навіть найжорсткіші правила тут не допоможуть, адже "якщо довго на щось тиснути, рано чи пізно, терпець урветься. Тому карантинні рішення повинні бути розумними та без зайвих, надмірних обмежень". 

Проте розумні обмеження — це лише часткове вирішення питання безпеки під час пандемії. Людство не було готове до таких ситуацій, тому й не передбачало того, що доведеться задовольняти потребу дотримання соціальної дистанції, коли проекти публічних майданчиків, парків та громадських просторів лише планувались. Олена Орап і Даша Подольцева проаналізували сучасні майданчики та запропонували кілька рішень, які вже застосовані за кордоном та стануть у нагоді в містах України.

Розмітка або орнамент

Принцип той самий, що і з розміткою для черг у магазинах. А на Італійських пьяццах вона виглядає так, ніби й завжди там була. 

У Лондоні — більш яскраво та сучасно, у стилі бурхливої британської столиці.

А от студія Precht використала правила соціальної дистанції під час пандемії в якості головної дизайнерської ідеї для "Парку Дистанції". Архітектори розробили проект парку, прогулюючись яким можна не боятись порушити особистий простір кого-небудь: доріжки розташовані не менше, ніж 90 см одна від одної, до того ж, випадково пересіктись не вийде, адже єдиний маршрут, виконаний у формі відбитка пальця, веде спочатку до центру парку, а потім — до виходу. А по калітці на вході та виході можна зрозуміти, чи зайнята доріжка зараз. Парк було вигадано спеціально для Відня, але архітектори впевнені, що такий дизайн можна використовувати у будь-яких містах.

Щось схоже на цей парк є й у Києві — лабіринт у Сирецькому дендропарку.

Перегородки, навігація та перерозподіл потоків

Рішення, яке виключає скупчення людей у приміщенні заключається в тому, щоб розподілити шляхи, котрими рухаються люди так, щоб вони не пересікались. 

Ще одне рішення, запропоноване дизайнерами Мартіном Біндером та Клаудіо Ріммель — "infection-free"-майданчики, де ігрові зони знаходяться на різних рівнях.

Технології

Звичайно, у цифровому світі неможливо обійтись без застосування новітніх технологій, захищаючи себе від інфекцій лише механічними та "просторовими" засобами. Архітекторка з дизайнеркою припустили, що електронне зчитування кількості осіб, що знаходяться у приміщенні, буде цілком логічним.

Дещо подібне при цьому вже застосовують. Наприклад, у деяких торгових, офісних центрах Києва та багатоповерхових будинках, де є грузові ліфти, навмисно зменшили грузопідйомність ліфтів, щоб все ж таки змусити людей не скупчуватись у закритих приміщеннях.

Так змінюється наш світ. І швидше за все, разом із нашим образом життя, зміняться публічні простори, а з ними і цілі міста.