Україна і Японія – ближче, ніж здається. 8 маловідомих фактів про наші спільності
Більше, ніж просто суші. Культурні зв’язки з “Країною східного сонця”
Фото Vitaliy Stelmakh
Мистецтво каліграфії, тонкощі чайної церемонії, ікебана, сумо, аніме, суші… Це перше, з чим асоціюється Японія у пересічного українця. Однак насправді японсько-українські зв'язки значно глибше, ніж можна собі уявити.
В Україні 2017 рік був присвячений Японії, у рамках якого було проведено близько 1000 тематичних заходів. І за цей час українсько-японські культурні зв'язки зміцнились як ніколи за останні десятиліття.
До Дня культури Японії – національного свята, що відзначається 3 листопада – «Рубрика» підготувала 8 цікавих фактів, які показують культурний зв'язок наших країн у новому світлі 😉
1. Український парк «Кіото» — найдовша алея сакур у світі
В українській столиці більше 45 років існує тематичний парк «Кіото». Парк був заснований у 1972 році на знак дружніх відносин, відразу після підписання договору про співпрацю та розвиток міст — столиці України Києва та культурної столиці Японії — Кіото.
Парк «Кіото» – єдиний у столиці, виконаний у японському стилі. В центрі розташований сад каменів. Сюди приходять побачити «камінь почесного сидіння», «камінь печерного виду», «камінь-оберіг» та «камінь місячної тіні» – все це символіка японської.
Також у парку є знаковий клен, посаджений представниками обох країн, – символ нашої співпраці.
Цікаво, що в 2012 році у парку урочисто зафіксували рекорд Гіннеса! Саме тут, в Україні, розташована найдовша у світі алея сакур, яка налічує 360 саджанців.
2. Японська художниця вже більше 5 років малює українських військових
Японська художниця Нацуме малює… українських військових у стилі манга!
Молода художниця з Японії Нацуме у 2017 році вперше в своєму житті залишила рідну країну та подолала тисячі кілометрів, щоб у Києві презентувати унікальні картини у стилі манґа, присвячені українським військовим. Цю подію у минулому році відвідали багато шанувальників японського мистецтва.
Вперше тематикою «мілітарі» художниця зацікавилася у 2013 році, передивлялася в інтернеті різні військові зображення і серед них натрапила на зображення українських військових. Вони одразу припали їй до серця, і Нацуме почала потроху цікавитися цією темою, шукати більш детальну інформацію про українську військову форму, українську культуру, українські традиції.
Якщо уважно подивитись на картини Нацуме, ви побачите, що художниця прискіпливо вивчала українську культурну традицію: емблеми наших батальйонів, особливий розпис вишиванки, поєднання національних українських кольорів на малюнках.
Цікаво, що на презентації своїх робіт у Києві, Нацуме не тільки поспілкувалась з українцями, але й спробувала готувати традиційну українську їжу – вареники. І це їй з успіхом вдалося, перевірено кореспондентом «Рубрики» 😉
3. В Україні існує аніме-клуб «Міцурукі», який діє вже у 8 обласних центрах
Аніме (японська анімація) – добре розвинений вид мистецтва і користується популярністю не лише в Японії, але й у світі. Його особливість – орієнтація не на дитячу, а переважно на підліткову чи навіть дорослу аудиторії.
Постер до аніме-ходи 2018 року
Серед українців аніме стало популярним ще у 90-х роках, і сьогодні фанати цього мистецтва з різних куточків України об'єдналися в аніме-клуб «Міцурукі». На вересень 2018 року він діє в Києві, Львові, Тернополі, Хмельницькому, Вінниці, Дніпрі, Одесі та Харкові. Цей клуб влаштовує зустрічі шанувальників аніме та японської культури, просуває японські та анімефіковані настільні ігри, адаптує аніме, манґу та ранобе, створює оригінальний контент на тему японської культури. Також мають місце спроби організації фестивалів та косплей.
Українська версія японської традиційної гри "ута-карута"
Клубом була створена українська аніме-спільнота – один з перших агрегаторів україномовного аніме-контенту і перший подібний ресурс для українського фандабу. Було засноване українське анімешне радіо, де учасники створювали підкасти. Силами львівського осередку клубу було створено аніме-портал на Українській Енциклопедії Драматиці.
4. За останній рік в Україні висадили більше 1700 сакур
Сакура або японська вишня – відомий символ Японії та японської культури. З часів Мейдзі зображення сакури містяться на головних уборах учнів і військових як показник рангу.
Крім того, сакура — традиційний символ жіночої молодості та краси.
В рамках святкування 25-ої річниці встановлення дипломатичних відносин, а також відзначення Року Японії в Україні (2017 рік), Посольством Японії за підтримки компанії JTI реалізовувався проект висадження сакури.
Станом на 8 червня 2018 року у підсумку було висаджено 1728 дерев сакури у майже 30 містах України.
5. Відомий японський художник намалював мурал у Маріуполі
У 2017 році у межах проекту «Крізь стіни» (Over the Wall) відомий японський художник Міядзакі Кенсуке намалював мурал «Mittens – Солідарність», про що писала Рубрика у матеріалі «Навігатор по муралах: прифронтова Донеччина».
Традиційна як для українського, так і для японського фольклору рукавичка було створена на стінах постраждалих від обстрілів будівель у Маріуполі.
Цей мурал – про єднання та солідарність мешканців міста по відношенню до переселенців, які були змушені покинути свої домівки через конфлікт на сході України.
6. В Україні створили кінострічку «Дякую» для Японії про Україну
14 жовтня 2017 року на замовлення МІП знімальна група Best friends film виготовила стрічку «Дякую».
Головний її герой – японець Хіроші Оно, який заблукав Україною та отримав масу позитиву від своєї подорожі. Знаючи слово "Дякую", він потрапив у Дяково на Закарпатті і промандрував найцікавішими куточками України, діставшись до Києва на конференцію, де він є головним спікером. Основна мета – розказати більше і популяризувати Україну у Японії.
7. На Північних Курилах близько 60% населення – українського походження
Майже 60% населення окупованих СРСР, а потім Росією японських островів Курильської гряди – Ітурупу, Кунаширу, Шикотану і Хабомаю – можуть становити українці, які були примусово переселені сюди радянською владою після окупації островів у 1945 році.
Про це повідомив професор з університету Кобе Гакуін (Японія), іноземний експерт Центру дослідження Росії (Україна) Йошіхіко Окабе.
"Хоча це маловідомо, кажуть, що насправді зараз близько 60% жителів Північної території є українцями. Дійсно, під час мого візиту туди було багато людей з прізвищами, що закінчується на "-ченко", – сказав Йошіхіко Окабе.
За його словами, японець, колишній мешканець острова Ітуруп, розповідав йому, що приблизно через рік після радянської окупації Північної території у 1945 році туди були переселені робітники з України: "Вони жили набагато бідніше, ніж японці під радянською окупацією, не мали навіть одягу, а деякі жінки навіть білизни. Така трагічна історія навряд чи широко відома в Україні".
8. Японці люблять творчість Тараса Шевченка
В Японії українська література найбільше відома завдяки творам Шевченка. У 1907 році відбувся перший відомий японський переклад вірша «Садок вишневий», потім його поміщали у літературні збірки, а вже у 1961 в Японії було засновано «Товариство для вивчення творчості Шевченка». Через 3 роки була перекладена перша збірка поезій власне Шевченка «Як умру» («Ватакусі-ва сіндара»).
У 2009 році напередодні 195-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка токійське видавництво Гундзошя вперше видало японською мовою переклад поеми «Марія». Переклала її пані Ецуко Фудзії, яка ще 1993-го року вперше зробила переклад шевченкових поезій безпосередньо з української мови. До того часу, починаючи з 1939 року, перекладали Кобзаря за допомогою підрядників з російської та англійської мов.
