Чи просто перемкнути мовні коди? У рубриці #Небайдужа — дослідниця, яка вивчає дитячі звички в умовах поширеності російської
Ольга Шевчук-Клюжева встигає поєднувати наукову, викладацьку і підприємницьку діяльність, виховувати доньку та бути соціально-активною. Ольга народилася і навчалася у Донецьку, певний час жила в Одесі, а наразі працює викладачкою кафедри української мови Національного університету "Києво-Могилянська академія". Приводом нашої зустрічі стало її нове масштабне дослідження українського дитячого мовлення в умовах масової українсько-російської двомовності.
– Ви досліджуєте мовне контактування більше 10 років. Раніше вивчали мовні помилки в пресі Донеччини, написали монографію про "суржик" на Донеччині. І ось знову масштабне дослідження про дитяче мовлення. Які у вас очікування від нього?
– Дітям, у житті яких російська мова є домінантною, часто складно перейти на українську без помилок. Так само важко і дітям з рідною українською, які переходять на російську. В Україні дитяче мовлення у контексті перемикання мов майже не досліджувалося. В Києві, наприклад, часто можна почути спонтанне мовне змішування (суржик). На це впливає саме постійне мовне перемикання.
Тому я вирішила дослідити це явище й розробити методичні рекомендації для батьків, щоб ті навчали дітей розмовляти чистою мовою. Це буде всеукраїнське дослідження, яке включатиме підконтрольні території на Сході.
Зараз проводимо перший етап дослідження: опитування серед батьків, які виховують дітей. Потрібно зрозуміти тенденції перемикання мовних кодів у дітей і визначити, чи є у батьків стратегія навчання. Пізніше планую записати дитяче мовлення, щоб потім аналізувати його і групувати помилки.
Сподіваюся, після завершення дослідження опублікувати книжку чи брошюру. Окрім того, я б хотіла презентувати його у Європі. На відміну від України, там дуже актуальні теми про те, як діти перемикають мови, як співіснують різні мови у дитячому мовленні тощо.
– У школах навчання відбувається державною українською мовою. Батьки деяких майбутніх першокласників хвилюються через те, що дитина не дуже добре нею володіє. Які вправи ви могли б порадити, аби допомогти дітям легше перемикати мовні коди?
Перш за все, треба пояснити дитині різницю між українською і російською мовами хоча б на елементарному рівні. Наприклад, відмінності у вимові звуків: у російській мові "Ч" звучить м'яко, а в українській – твердо. Також треба пояснити, як правильно ставити наголоси: наприклад, "спИна" чи "спинА"?
Зараз дитину важко змусити, її треба зацікавити. В Україні недостатня кількість цікавого українського контенту для дітей. Хоча він є і батькам треба його шукати. Українська мова має стати домінантною для дітей, бо це мова освіти.
Якщо батьки часто перемикаються з однієї мови на іншу, то треба практикувати тривале використання виключно однієї з мов. Це дуже дієвий інструмент. Оберіть оптимальний час, коли можете побути з дитиною, і робіть таку вправу: за жодних обставин не перемикайтеся на іншу мову. Це така гра. Ви маєте показати своїм прикладом, що ви можете використовувати українську мову в усіх ситуаціях. Навіть, якщо є потреба перейти на іншу мову, не робіть цього. Так можна робити й з іншими мовами.
"Ми з дочкою зараз практикуємо таке з англійською мовою. Якось в магазині мені було не дуже комфортно відповідати касирові англійською, але відступати не було куди, бо ж донька була поруч", – сміється Ольга.
Обговорюйте українською мовою з дітьми домашні справи, події. Тоді дитині буде простіше розмовляти українською у школі.
– У червні почала діяти нова редакція Українського правопису, яка замінила версію 1992 року. У суспільстві неоднозначна реакція щодо нових правил. Ви, як філолог, схвалюєте зміни правопису?
Нові правила – це нормально, але треба щоб вони органічно сприймалися, зважаючи на суспільні виклики. Хочеться вірити, що новий правопис буде для всіх, а не лише для філологів та викладачів, які зобов'язані користуватися ним.
Можливо, у нашому мовному питанні треба було б обережніше підходити до внесення таких змін. Це може викликати негатив, бо ніхто не хоче вчитися тому, що й так вже, на його думку, знає. Для людей це зайві зусилля, тому може бути певний спротив. Хоча у новому правописі не дуже багато "дражливих" правил, які видозмінюють звичні слова.
Змінювати правопис важливо, бо це удосконалення мови. Треба постійно видавати нові словники, кодифікувати нові мовні одиниці. У нас в країні зараз бойові дії, і тому багато нової лексики, яку треба кодифікувати
На мій погляд, мовна комісія повинна працювати постійно, аби спрощувати, переглядати, пояснювати, як краще використовувати нові слова.
– Деякі батьки вважають, що з дитиною треба спілкуватися різними мовами з перших днів життя. Кажуть, що таким чином дитина одразу засвоює декілька мов одночасно. Це хороша практика чи краще вивчати мови поступово?
Є такий термін: "мовна картина світу". Мова і культура дуже сильно пов'язані. Наприклад, не всі російськомовні діти в Україні – це діти нацменшин. У таких дітей мова відірвана від російської культури, тому спосіб мислення у них все одно український.
Індивідуальний білінгвізм або полілінгвізм (двомовність або багатомовність) – це дуже позитивне явище. Але варто долучати дітей до тієї ж культури, що й мова, аби дитина повноцінно засвоїла її.
Існують різні дослідження мозку і навіть, кажуть, що є спеціальний м'яз, який відповідає за перемикання мов. Батькам важливо мати чітку стратегію і послідовність у навчанні дітей. Наприклад, якщо один з батьків розмовляє англійською мовою з дитиною, то він повинен це робити постійно: в іграх, у вихованні, у побуті. Так, дитина вивчить різну лексику. Якщо дитина вивчає декілька мов одночасно, треба акцентувати увагу на відмінностях мов. Це допоможе дитині розмежовувати їх і перемикатися без помилок.
– Свою кар'єру Ви розпочали у філологічній сфері. Потім почали займатися власним бізнесом, створили студію графічного дизайну, яка наразі активно розвивається. Проте, згодом повернулися до наукової діяльності. Які висновки за цей час Ви для себе зробили?
Я завжди цікавилася тим, що відбувається у філологічній сфері. Коли бізнес-проект почав давати позитивні результати, я зрозуміла, що хочу повернутися до наукової діяльності. Щиро кажучи, наука потребує багато часу та зусиль. Постійно треба генерувати ідеї, мати натхнення, тому балансувати не завжди просто, але цікаво. Я переконана, що треба займатися тим, що тобі подобається, тому й зробила такий вибір.
Викладання теж займає дуже багато часу, бо тренди постійно змінюються. Раніше в Києво-Могилянській академії розмовляли виключно українською мовою, а зараз все частіше від студентів чути російську. Тож, щоб зацікавити молодь, постійно треба шукати нові підходи. Я хочу, щоб студенти отримували користь від навчання і розуміли важливість української мови.
– Попри усі ці справи, Ви з чоловіком виховуєте маленьку доньку. Вивчаєте з нею декілька мов, відвідуєте балетні заняття, проводите разом час. Як Ви усе це встигаєте?
Думаю, це реалії всіх батьків. Діти дуже швидко ростуть і в мене є бажання проводити з донькою якомога більше часу. А коли є бажання, то знаходяться й можливості.
Вихід – це вночі працювати. Коли дитина засинає, вмикаю комп'ютер і роблю свої справи (сміється).
Деколи я можу дозволити собі працювати з дому. В родині треба знаходити компроміси і, думаю, нам це вдається.
– Що для Вас означає бути соціально-активною?
Це можливість підіймати суспільно важливі теми. Я від цього отримую задоволення. Особисто моя сфера інтересів на даний момент – це мовлення людей у конкретний теперішній час. Маю на увазі те, як розмовляють люди у побуті, блогери з аудиторією, журналісти з читачами, політики та знаменитості на публіці. Наразі я вже отримую багато позитивних відгуків від різних людей, що мене дуже мотивує і надихає.
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.