Хто намалював “Екологічний портрет українця” і чи впізнаємо ми себе?

Обриси відповідей на ці питання можна отримати з "Екологічного портрету громадянина України: порівняння з ЄС та рекомендації". Одна із авторів цього проєкту – Наталія Андрусевич, голова правління Ресурсно-аналітичного центру (РАЦ) "Суспільство і довкілля" в інтерв'ю для "Екорубрики" розповідає про омріяне дослідження, про українську екоспільноту та виклики, на які не можна закривати очі.

Українці не менше стурбовані проблемами довкілля, аніж громадяни ЄС

Прообразом для створення "Екологічного портрету" став Євробарометр – міжнародний проект регулярних опитувань громадської думки, що здійснюється під егідою Європейської Комісії, окремий блок Євробарометру стосується оцінки значення питань захисту довкілля. За словами Наталії, ідея дослідження виникла коли випадково натрапила на Євробароментр – "воно мені звичайно сподобалось, тому що там є порівняння між різними країнами ЄС, проводиться опитування по всім країнам, а потім виводять ще середнє. Я загорілась ідеєю зробити таке для України. Тому що в нас дуже кидаються  такими речами: "Наші люди не розуміють, не сприймають". Дуже багато стереотипів, які не мають ніякого підґрунтя, адже ніхто цих людей насправді не питав. А ми – спитали". 

Ключовий показник дослідження РАЦу та Євробарометру – це усвідомлення проблеми захисту довкілля:  "Громадяни ЄС та України одностайні у тому, що охорона довкілля є важливою для них особисто (94% та 93% відповідно)". До того ж, переважна більшість українців та громадян ЄС визнають прямий вплив екологічних факторів на щоденне життя і здоров'я (так вважає 90% українців і 81% громадян ЄС) і на якість життя (так вважає 81,9% українців і 75% громадян ЄС).

Однак, якщо ми порівняємо найважливіші екологічні проблеми для українців і для громадян ЄС, то побачимо певну різницю. Для українців ТОП-4 проблем складають: посухи і повені (ця проблема є важливою для 40% українців), зростання кількості відходів (37%), забруднення повітря (36%), скорочення популяцій чи вимирання видів (35%). На останньому місці (16%) – це проблема зміни клімату. Натомість для громадян ЄС основними проблемами є зміна клімату (так вважає 51% респондентів в ЄС), забруднення повітря (46%), зростання кількості відходів (37%) і забруднення річок, озер і ґрунтових вод (36%). Останнє місце серед найважливіших екологічних проблем – це шумове забруднення (10%). Очевидно, що причина – у просвітництві та контексті, у якому подається одна й та сама інформація – адже, скажімо, означена українцями проблема посух і повеней є фактичним наслідком зміни клімату. 

Перша і основна проблема екологічного простору України – це низький рівень еко-освіти й мала проінформованість серед населення про реальні можливості захисту довкілля. Це виливається в парадоксальну ситуацію: відсоток громадян, які вважають, що можуть особисто відігравати роль в охороні довкілля, є однаковим у ЄС та Україні (так відповіли 87% респондентів), однак сумарна кількість екологічних практик громадян ЄС набагато вища, ніж в Україні (це стосується сортування сміття, купівлі товарів місцевих виробників і екологічно безпечних товарів тощо). Єдиний показник, в якому Україна випереджає ЄС – це зменшення споживання енергії, однак навіть він більше пов'язаний з практичними міркуваннями економії, ніж із захистом довкілля.

– Як зароджувався проект? Які були ваші очікування і чи співпали вони? 

– Окрім того, що хотілося знайти відповіді на якісь стереотипи щодо ставлення українців до викликів навколишнього природного середовища, було питання цінностей – тих, які ми звикли називати європейськими, і українськими. Цікаво було б подивитись і порівняти. 

Хотілось, аби це було справжнє соціологічне дослідження, з правильною вибіркою, аби потім ніхто не дорікав. Щодо висновків, то це була одна з тих практик, коли ти не знаєш що вийде в кінці. Насправді, мені найбільше подобається робити такі дослідження коли не знаєш що буде у висновку. Бо є багато речей, коли ти пишеш аналітичний документ і ти приблизно знаєш що отримаєш в результаті, по багатьом речам це очевидно. Наприклад, ти сідаєш робити висновки, як виконується робота по асоціації і знаєш, що виконується вона "плюс-мінус", але там є низка проблем. І дійсно на виході ми мали кілька сюрпризів, які здивували. 

Наприклад, було питання: "Наскільки для вас важлива охорона довкілля?" І виявилось що і Україна, і ЄС мають приблизно однаковий рівень. Тут – 92, а там 93 відсотки, і це насправді класно. 

– Але ж коли напряму питають, чи важлива для вас охорона довкілля, – то звісно всі казатимуть, що так, а коли потрібно розставити пріоритети, то екологію в пріоритетах лише 5% назвали. 

– Це нечесно ставити такі питання, у нас є звіт, який готували соціологи і там було питання "На якому місці" і вони тоді дають пріоритети першого порядку, другого і т.д. 

Зрозуміло що, якщо ти хворий, ти не думаєш про це, а якщо ти голодний, то це не чесно так питати. Для нас це показник і дуже класно, що ми все ж таки єдиний простір з ЄС. 

Наприклад, по практикам, які впроваджують, то ми, звісно, відстаємо від інших європейських держав. Ми в основному прагнемо оберігати ресурси, економити воду, сортувати. Середньостатичний європеєць більше практикує звички дружні до довкілля, він одночасно сортує, купує місцеві продукти, звертає увагу на сортування набагато більше, аніж середньостатичний українець. Але це скоріш відмінність у звичках, аніж у цінностях. Перші змінити легше.

Ще один сюрприз дослідження – практично немає різниці у гендерному розрізі по відповідях щодо важливості довкілля, є лише відносно покупок товарів, і то мабуть це спричинено тим, що жінки частіше роблять покупки. 

Неприємно здивувала молодь, адже ми завжди думали, що  молодь – прогресивна, завжди за довкілля, а як виявилось – ні. Зокрема, це стосується впровадження різних еко-практик, можливості особисто відігравати роль в охороні довкілля, та і важливості для них довкілля в цілому. Необхідно звернути увагу на те, що молодь демонструє позитивне ставлення до громадських організацій, що є дуже хорошим сигналом для створення різних молодіжних ініціатив. 

– На Вашу думку, екологічна тематика могла б стати об'єднуючою для України, щоб нарешті трохи посунути питання мови, заходу/сходу, порохоботи/зеленоботи? І що для цього потрібно?

– Я думаю так. Немає значення Схід чи Захід, коли є спільні екологічні проблеми. Ми робили дослідження щодо зеленого порядку денного на виборах президентських і парламентських. І один з висновків – у всіх, окрім Опозиційної платформи, була присутня тематика довкілля, і є багато точок дотику. Я зробила таку табличку і показувала, що, наприклад, питання відходів заявляли як важливі всі політичні сили, які зайшли в парламент.  Ще один спільний напрямок – це зелена енергетика. Всі політичні сили мають щось по зеленій енергетиці. І питання лісів. Вже маємо три тематики, які практично можуть об'єднати політиків, які могли б забути про свої політичні інтереси та виконати те, що обіцяли, незважаючи на приналежність до партії. 

– А які були відмінності щодо значення довкілля для різних регіонів?

– Розбіжностей щодо важливості довкілля між регіонами не було, але була різниця у пріоритизації проблем. Атмосферне забруднення найважливіше на Сході та Півдні, на Заході – вода. Це досить логічно. Єдине, що мене вразило дуже, це у нас було питання "Чи мають великі промислові забруднювачі нести відповідальність?" І найбільший відсоток тих, хто сказав ні, це Схід і Південь України. Тобто найбільш забруднені регіони України сказали ні.

– Я думаю це якраз тому що йде мова про робочі місця, значення для економіки регіонів.

– Так, скоріш за все тут йде прив'язка до робочих місць. Завод дає робочі місця і нехай він навіть забруднює, а ми потім скаржимося на якість повітря.

Ще вразили відповіді на питання щодо механізмів запобігання забрудненню. Українці на перше місце поставили збільшення санкцій, штрафів, жорсткіше законодавство. У той самий час, коли європейці вважають, що необхідно вкладатися в розвиток науки, іновацій, нових технологій.  Це мабуть ще з радянських часів, коли віддавали найбільшу роль державі та засобам контролю.

– А у вас був досвід роботи міжрегіонального партнерства в цій сфері?

– Насправді не дуже, але в нас був цікавий проект, щодо виконання Угоди про асоціацію в регіонах і ми проводили, оцінку, а потім – 10 регіональних круглих столів, якими охопили всі області. Їздили презентувати свої дослідження. Намагались, щоб це був діалог між владою та громадою. І було дуже цікаво дивитися на особливості регіонів. 

Перший висновок – дуже багато залежало від особистостей, які на місці працюють. І тут теж потрібна просвіта. Є і такі приклади – у нас була зустріч в Рівному, ми запрошували міську владу, ОДА, міськраду, керівник департаменту і всі хотіли виступати, робити презентації, влада була навіть активнішою, ніж громадськість. Потім ми робили для Харківської та Сумської такий самий захід, також запрошували державні органи, вони були, але навіть не хотіли сідати з нами за один стіл, вони сиділи у куточку і весь круглий стіл щось там собі нотували. Я була модератором і намагалась витягнути їх на розмову, але це було непросто.

– У вас було багато досліджень, пов'язаних і з програмами парламентськими, і президентскими, але мабуть у них є одне спільне – це поверхневе висвітлення екології, чи не так?

– Є поверхневість якась. Але я думаю екологія має стати модною, і коли так станеться – буде запит від людей до політиків, вони будуть про це говорити. З іншого боку, поки політики не почнуть це нав'язувати людям – не буде результатів. Це має бути взаємний процес. Від освіти також багато всього залежить, дітей легше всьому навчити, закласти і цінності – і звички.

Читайте також інтерв'ю з Наталією Андрусевич, чому без якісної аналітики – допомогти довкіллю неможливо