“Коли мені дзвонить невідомий номер, я думаю, що щось сталося”, або Як переслідують українських активістів

"Рубрика" зібрала історії активістів, якими вони ділилися на презентації досліджень Центру прав людини "Zmina".

Що, як ваші персональні дані (на кшталт номеру телефону й адреси) опублікує бодай один телеграм-канал? Швидше за все, ви отримаєте кілька дзвінків від людей, яким нудно. Але що, як це зробить телеграм-канал, підписники якого абсолютно точно засуджують і навіть ненавидять все те, що завжди готові боронити ви? Тоді вже буде значно гірше. 

У таких історіях постійно опиняються українські активісти. Існує цілий ряд телеграм-каналів, які публікують персональні дані громадських діячів із закликами до насильницьких дій. З етичних міркувань "Рубрика" не вказуватиме їхні назви. Але з яких міркувань їх ігнорує поліція?

Дослідниця Центру Анастасія Москвичова розповіла, що впродовж минулого року поліція зафіксувала 28 спроб залякати активістів, 24 спроби знищити або пошкодити їхнє майно, а також 20 фізичних нападів. Що стосується останнього, тільки дві справи передали до суду. 

Активно проводять також кібер-атаки на активістів та смс-бомбінг. Номер телефону користувача реєструють на великій кількості різних ресурсів і зливають всім можливим приватним компаніям, яких цікавлять бази даних. Тоді на злитий номер постійно надходять різні дзвінки та повідомлення.

На прес-конференції Центру прав людини Президентка жіночого об'єднання "Сфера" Анна Шаригіна поділилася, що теж потерпала від смс-бомбінгу.

"Я не можу сказати, що нам не страшно. І мені здається, це дуже великий наслідок. Був випадок, коли мій телефон був залучений до смс-бомбінгу і мені вночі надійшло 100 смс. Оскільки у мене мама похилого віку й син підліток, я не можу вимикати телефон вночі. І це було дуже морально важко. Ти весь час прокидаєшся з думкою, що щось сталося… Через напади на моїх колег і колежанок кожного разу, коли мені дзвонить невідомий номер, я думаю, що щось сталося… Ми вважаємо це умовами нашої праці, але я вважаю, що це ненормально", — сказала активістка.

"Сфера" знаходиться у Харкові. Громадська організація бореться за права жінок та ЛГБТ-спільноти. Їхні активісти неодноразово опинялися під прицілом осіб з ультраправими поглядами. Проте, каже, Анна Шаригіна, за останні роки почала помічати більше позитивів у роботі поліції. Якщо раніше злочини на основі ненависті ігнорували, то зараз ситуація покращилась. 

"Раніше поліціянти боялися заходити до нашого громадського центру. Ймовірно, через стереотипи про геїв та лесбійок. І коли ми писали заяви, вони відмовлялися заходити всередину і казали «ні-ні, ми тут постоїмо». Коли нарешті перший поліцейський наважився зайти і побачив, що там нічого нема пов'язаного з сексуальною активністю, інші теж почали спокійно заходити", — розповідає президентка "Сфери". 

За словами Анни, матеріал справ іноді зникають і часто їхні скарги до поліції нічого не приносять. Але поступово суспільство таки змінюється. Зокрема, активістка виділяє те, що нарешті поліція стала спроможною забезпечувати мирні акції, хоча раніше не могла гарантувати безпеку її учасникам.

Своїм досвідом поділився ще один учасник конференції. Активіст Микола Виговський розповів, як за ним почали стежити.

"У мене все почалось 12-го жовтня. Я, сідаючи у своє авто, почув дивний металічний стук. І у мене є звичка перевіряти, що за дном машини. Я зазирнув туди і побачив дивний прилад… Перша думка була, що це вибуховий пристрій, але виявилося, що це пристрій стеження… Вдалось з'ясувати, що трекер стояв до двох тижнів і був встановлений за кілька днів до проведення маршу за Київ, який я організовував", — розповів Микола. 

Також виявилося, що з літа в машині активіста був пристрій, що записував і передавав на інший ґаджет всі його розмови. Після цього Микола вирішив перевірити й свою квартиру. Жодних засобів для стеження фахівці там не знайшли, проте виявили невеликий отвір у стелі, що не мав жодного практичного застосування. Навколо нього були сліди свіжої штукатурки. 

Заяву до СБУ він подав тільки в листопаді, адже спершу вирішив провести власну експертизу, незалежну від правоохоронних органів. Активіст підозрює, що до цього стеження причетна Нацполіція. 

"Поліція виходила на мене непублічно поза процесуальними межами і намагалася переконати, що там немає складу злочину. Ми оскаржили в суді відмови проти відкриття Кримінального провадження… Суд зобов'язав СБУ відкрити провадження ще до нового року, але зараз в СБУ кажуть, що загубили заяву… Швидше за все, це була Нацполіція, яка хотіла перевірити мою діяльність", — говорить Микола Виговський. 

За підтримки Європейського Союзу Центр прав людини "Zmina" надає правову, безпекову, психологічну та іншу підтримку активістам, яких переслідують у зв'язку із їхньою громадською діяльністю. Вони закликають правозахисників не мовчати про спроби вплинути на них.

І справді, саме розголос та позиція широкої громадськості можуть по-справжньому захистити активіста. Прикладом цьому є справа Сергія Стерненка, на якого здійснили замах, а потім судили за перевищення оборони. Тільки після численних протестів та мітингів активіст зміг вийти на свободу. 

Так само увага важлива й до діяльності Верховної Ради. За словами представників Центру прав людини, зараз там зареєстровано 13 законопроєктів, що є загрозливими для подальшого дотримання прав людини в Україні. Вони забороняють протести біля судів, вводять обов'язкові перевірки на поліграфі для активістів, закон про іноземних агентів, виводять термін гендеру і так далі. 

Їхніми ініціаторами є депутати від партій "Слуга народу", "Опозиційна платформа — За життя", "За майбутнє", "Батьківщина" та позафракційні депутати.