Що відбувається

Економічна криза в Україні: у чому унікальність і які матиме наслідки

Голова МВФ оголосила про початок світової економічної кризи. На що очікувати Україні?

fee.org

Пандемія коронавірусу стала загрозою не лише для життя людей, але і для світової економіки. Проте економіки країн, що розвиваються, є більш чутливими до всіх криз, ніж розвинені, і Україна вже зараз опинилась в складному становищі.

Що сьогодні загрожує українській економіці, як це вплине на життя пересічних українців і які можливості може дати унікальність нової кризи, дізналися а Академічного директора Київської школі економіки Олесі Верченко.

Унікальна для України економічна криза

Усі економічні кризи відрізняються одна від одної. Але ця криза є унікальною. Для розуміння варто порівняти її з минулою кризою. Це була криза фінансового сектору. Тоді банки видали забагато позик, зокрема, під житло. І це спричинило занадто сильне зростання фінансової індустрії і, відповідно, фінансових інструментів, які викривили економіку.

Варто зазначити, що рівень виробництва в країні визначає дві сторони: попит і пропозиція. І будь-які шоки з боку попиту і пропозиції спричиняють зростання чи падіння виробництва, що прямо пов'язано з зайнятістю населення та цінами. Якщо більше попит, то ціни зростуть і виробники почнуть більше виробляти, зайнятість теж зросте. Або якщо пропозиція падає, то ціни знову зростають, тому що меншає товарів, а зайнятість зменшується, тому що в свою чергу менше стає виробництва.

І минула криза — це, за суттю, була криза попиту. Коли ця бульбашка вибухнула, люди втратили довіру до сектору, до економіки. Але нічого не сталося з виробничими ресурсами (людські ресурси, природні копалини, технології тощо). Тобто це була криза фінансової системи.

Зараз же йде зміна у структурі виробничих ресурсів. Уряди свідомо обмежують особисте спілкування між людьми для того, щоб зменшити швидкість поширення пандемії. Зараз закрито багато підприємств, зокрема ми говоримо про індустрії, які побудовані на соціальній взаємодії. Це розваги, торгівля, кінотеатри, ресторани тощо. Насправді — це дуже велика частина, адже загалом сектор послуг складає більше 60% загальної економіки України.

"Ефект доміно" та падіння виробництва

У період соціального дистанціювання підприємства, які побудовані на соціальній взаємодії, стають неспроможними. Немає попиту на їхні товари і, відповідно, їм немає сенсу їх виробляти.

З іншого боку, робоча сила втратила можливість добратися до місця виробництва. Тобто між капітальними ресурсами та робочою силою тепер прірва. Фізично рівень виробництва падає через те, що обмежена можливість людей потрапити на своє робоче місце. Це зумовлює падіння виробництва як такого.

Крім того, такі підприємства тісно пов'язані одне з одним. Відбувається "ефект доміно". Наприклад, одне підприємство знайшло можливість доправляти працівників на роботу, але для виробництва потрібні послуги іншого підприємства, а воно не працює. І перше підприємство не може виробляти свій товар, навіть якщо на нього зараз є великий попит. І ось цей "ефект доміно" дуже сильно відрізняється від того, що було в інших кризах.

Ідея соціального дистанціювання: криза та можливості

Насправді, на початку 2000-х років, Азія вже проходила таку ж кризу, пов'язану з вірусами. Так, тоді віруси поширилися і на Європу, і на Америку, але не так масштабно, як зараз.

Як економіка Азії пережила цю кризу? Вона почала переорієнтовувати своє виробництво на дистанційну роботу.

Яскравий приклад. Найбільша у світі платформа інтернет-торгівлі Alibaba отримала свій розвиток саме на фоні необхідності створення можливості дистанційної торгівлі. На той момент була потреба у такому сервісі через віруси, і Alibaba стала відповіддю на цю потребу.

І ми повинні розуміти, що і в нашій країні все до цього йде. Але цей період переходу буде болісним. Тому що необхідно зрозуміти, як переорієнтувати свій бізнес, не взаємодіючи з клієнтами так, як ми це робили раніше. І цей момент адаптації займає час. Не місць-два, а роки.

Що буде з українською економікою?

Якщо говорити про загальний світовий аналіз, то економічні прогнози є різні, але здебільшого, навіть найбільш песимістичні прогнози говорять про досі позитивне, хоч і невелике, зростання світового ВВП у 2020 році.

В Україні ситуація інша. Якщо ми згадаємо попередню кризу, то в Україні вона пройшла значно болісніше і падіння ВВП було значно сильнішим, ніж середній показник по світу. Тому що економіки країн, що розвиваються, є більш чутливими до всіх криз, ніж розвинені економіки.

Український бізнес у багатьох індустріях наразі не готовий перейти на онлайн-роботу так, як, наприклад, в інших країнах. У нашій країні період переходу може бути сильно подовжений.

Імовірність того, що карантин закінчиться 24 квітня, а у травні всі вже повернуться на роботу — не стовідсоткова. Немає ніяких гарантій, що карантин не продовжать. За різними оцінками, потрібно до 18 місяців для того, щоб створити вакцину, яка дозволить без загрози для життя людей повернутися до соціального життя.

Як це вплине на життя українців?

Якщо ж говорити про короткостроковий період у кілька місяців, то перш за все, наразі люди обмежені в пересуванні умовами карантину. Для тих, хто не може працювати дистанційно, зараз є два варіанти.

Перший: вони знаходяться вдома та продовжують отримувати зарплату. Але в такому випадку підприємства не отримують надходження від продажів, але витрачають гроші на зарплати. Це збитки. І, відповідно, це не може тривати довго. І рано чи пізно зарплату платити припинять.

Другий: вони залишаються вдома і не отримують зарплату. Це теж логічний варіант, тому що підприємства не мають можливості її платити в таких умовах.

Що перший, що другий варіант призведе до "ефекту доміно" в економіці. Якщо у людей немає зарплати, у них немає грошей, щоб купувати товари. Якщо товари не купують, на них немає попиту. Немає попиту – немає виробництва. Немає виробництва — звільняється робоча сила. Звільнили робочу силу — стає більше безробітних без доходів, попит продовжує падати.

Це класична рецесійна пастка. І насправді в неї входить не лише Україна, але й інші країни світу, тому що є галузі виробництва, які неможливо перевести в онлайн.

Крім того, варто розуміти, що при переводі виробництва в онлайн-режим збільшується автоматизація роботи. Тож потреба у робочій силі зменшується і робітників скорочують. До того ж, категорія людей не має навичок для того, щоб швидко переорієнтуватися на онлайн-режим. Наприклад, прибиральниця в офісі. Якщо немає офісу — немає і роботи.

Що потрібно робити державі?

Держава не повинна думати замість бізнесу, як йому перейти в онлайн режим. Держава має допомогти людям вижити. Якщо людина сидить без роботи та грошей, у неї немає можливості купувати продукти та годувати своїх дітей.

Якщо людям, які опинилися у такій ситуації, ніхто не допоможе, то збільшиться рівень захворюваності, бо ж без адекватного харчування погіршується імунітет. Погіршиться криміногенна ситуація. І це матиме довгострокові наслідки, якщо такий стан речей не зміниться.

Тому від держави потрібна масова допомога громадянам. Так, це буде дуже болісно, тому що де ці гроші державі взяти? Але це інший аспект. Якщо не захистити людей, які залишаються без роботи, наслідки будуть катастрофічними та потягнуть за собою всю економіку.

Держава має подумати, хто найбільше може постраждати від цієї кризи, які професії, які верстви населення, як їм допомогти, щоб не загнати у ситуацію, коли немає можливості купити хліба, щоб годувати дітей, чи ліки.

Державі треба думати, що робити з підприємствами. Тому що ланцюгова реакція призводить до того, що навіть ті підприємства, які є ефективними та спроможними до розвитку та адаптації, можуть стати банкрутами. Саме через те, що вони працюють з клієнтами, які зараз не можуть організувати свою роботу та заплатити за якісь послуги чи виконати їх. Підприємства потрапляють у кризу ліквідності і мусять закрити свій бізнес. Тож підтримка підприємців є супер-важливою.

Це питання дуже чутливе, тому що треба думати, яких підприємців підтримувати, а яких — ні. І розуміти, що ця підтримка у майбутньому ляже на бюджет, а отже — на платників податків.

Тут потрібно діяти дуже обережно, але при цьому швидко.