День Гідності та Свободи. Як усе починалося

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Саме в цей день почалися дві знакові для України революції: Помаранчева революції 2004 року та Революція Гідності 2013 року. 

Початок Революції Гідності часто пов'язують з 30 листопада — днем, коли було здійснено жорстокий протиправний розгін протестуючих студентів з їхнєвм побиттям. Після цього вся Україна сколихнулася і Революція тривала аж до лютого 2014 року. Втім, саме ці дев'ять днів, що передували 30 листопада, стали двигуном подальших змін. Саме студенти, небайдужі громадяни, що виходили тоді на мирні протести та акції, прагнучи справедливого майбутнього для України, заклали основи Революції Гідності. Ми вирішили згадати у фото, як усе починалося та перші дні Євромайдану, адже без тих, хто приходив тоді на протести і почав цей рух, Україна зараз, напевне, виглядала би зовсім інакше.

Усе почалося з того, що 21 листопада Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження, яким призупинив процес підготовки до підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Це викликало хвилю обурення — уже тоді ввечері на Майдані Незалежності почали збиратися люди. Ось перша десятка людей, що першими з'явилися на Майдані:

До 22:00 там зібралося вже півтори тисячі протестуючих. Тоді на Майдан вийшли журналісти, опозиціонери, небайдужі кияни. 

"Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, кава, гарний настрій і друзів. Перепост всіляко вітається!" — написав тоді у Фейсбук Мустафа Найєм. Так усе і почалося. 

Тоді ж на Майдані почали з'являтися міліція та Беркут. 

Уже наступного дня, 22 листопада, на Майдані зібралося до 5 тисяч людей. Цього ж дня перші Євромайдани відбулися і в інших українських містах — Львові, Донецьку, Чернівцях та інших. Тоді ж відбулися і перші сутички з міліцією: остання не давала протестувальникам встановити намети. Багато мітингувальники все одно залишалися на Майдані на ніч.

Значною частиною подальшого тижню протестів стали студенти. Саме вони щодня виходили на марші столицею, несли над головами прапори України та ЄС, скандували "Україна — це Європа", "Ганьба" і відоме тоді "Хто не скаче, той москаль". Тоді ще ніхто не знав, що масовий протест перетвориться на революцію, у якій влада злочинно виступить проти народу, перетворивши її на кривавий бій. 

До студентів приєднувалися кияни, які виходили разом з ними, вимагаючи повернення Україні європейського курсу. 

Тоді ще не такий багатолюдний Майдан концентрувався навколо сцени, з якої майже постійно виступала співачка Руслана, підтримуючи дух протестувальників. Росте наметове містечко.

24 листопада стало першим днем з дійсно масовими протестами. Тоді вулицями Києва до Майдану Незалежності пройшла хода із понад 100 000 протестувальників.    

Тоді ж співвітчизників вийшли підтримати і українці за кордоном, а саме у Франції, Італії, США, Німеччині, Польщі, Канаді та інших: 

25 листопада українці ще сподіваються, що суспільний тиск змусить владу все ж таки не гальмувати розпочаті процеси євроінтеграції. Студенти скандують "Молодь нації — за євроінтеграцію", країна затамувала подих, мітинги продовжують розростатися. 

26 листопада студенти КНУ імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянської академії виходять на попереджувальний студентський страйк. 

Наступного дня, 27 листопада, студенти київських вишів вийшли на другий попереджувальний страйк. Того ж дня близько 15 000 студентів рушили до Адміністрації Президента. Вимога залишалася тією самою — підпис Угоди про Асоціацію з ЄС. 

Студенти попрямували до Адміністрації Президента.

28 листопада починається саміт у Вільнюсі. Відбувається загальний студентський страйк, який 29 листопада переливається у великий мітинг на Майдані Незалежності. На ньому виступають лідери опозиції — обіцяють вимагати дострокових виборів. 29 листопада стало остаточно зрозуміло, що тісніших відносин між Україною та ЄС за Януковича не буде. 

30 листопада стає сумнозвісною кульмінацією студентського початку Євромайдану, який перетворився на Революцію Гідності. Тоді, близько 4 години ранку силовики розігнали мирних мітингувальників — силою витіснивши їх з Майдану Незалежності, жорстоко побивши студентів, застосовуючи вибухові пакети та кийки. Тоді мітингувальників прихистив Михайлівський собор.

Шокуючі криваві події 30 листопада обурили українців — уже 1 грудня здійнялася справжня хвиля масових протестів. Кількість протестувальників сягала кількох сотень тисяч людей. На Майдані зібралося народне віче.

Як розвивалися події далі — ми всі чудово пам'ятаємо. Студенти, які стали першопочатковою рушійною силою протестного руху, тепер відійшли на другий план і рух став загальнонаціональним. Так починалася Революція Гідності.