“Ми суспільство у стані роздратування та чутливості”: як війна вплинула на наш рівень агресії і що з цим робити

Говорячи про агресію, важливо відрізняти її від понять гніву та ненависті. За психологом Полом Екманом, гнів — це одна з базових емоцій людини. Він може виникати у відповідь на загрозу, при відчутті несправедливості або просто, якщо нам щось не подобається.

Але коли гнів з емоції перетворюється на дію, тоді це стає агресією. Агресія — це завжди дія. Та, яка порушує інтереси інших заради власних. Наприклад, якщо людина хоче поваги до себе, а ви натомість гримаєте на неї, то такі дії вже агресивні. 

Водночас ненависть відрізняється тим, що це глибоке емоційне ставлення до об'єкта (людини чи тварини), яке може викликати бажання заподіяти йому фізичну чи моральну шкоду. Також ненависть зазвичай значно триваліша за гнів чи агресію. 

"Кожен з цих провів існує для людей абсолютно в нормі. Гнів є нормальною реакцією, коли на нас несправедливо нагримали. Або ж хтось нас образив,  ми відповіли агресивно — це абсолютно нормально. Навіть ненависть є нормальною у відповідь на питання війни, яке ми зараз проживаємо", — пояснює соціальний психолог Ілля Бачурін.

Він продовжує, що агресія як стратегія поведінки природно закладена в усіх живих організмах. Вона необхідна, щоб захищати свою територію, сім'ю або ж навпаки розширювати свій вплив чи ареал існування. 

Вже третій рік проти всіх українців вчиняють агресивні та нічим не зумовлені дії. У відповідь ми почали відчувати гнів, ненависть та підвищену агресію. Це була цілком нормальна реакція на ненормальні умови, в яких всі ми опинились.

Але в таких умовах українці перебувають доволі значний час, тому гнів та агресія стали нормалізовані в суспільстві. Для частини людей це могло перетворитись на звичку. Через постійний стрес українське суспільство стало значно чутливішим. Як наслідок, збільшився рівень нездорової агресії. 

"Ми суспільство, яке існує в стані дуже високого рівня роздратування та чутливості. Те, що раніше сприймалось абсолютно нормально, як плюралізм думок, сьогодні може бути сприйнято як щось, що викликає сильний гнів і може спровокувати агресію", — говорить психолог.

Водночас великою перевагою українців є те, що агресія досі масово не проявляється в реальному житті. Ми показуємо себе значно краще, порівнюючи з досвідом інших країн, які перебували у війні такий тривалий час. Але так не можна сказати про світ соціальних мереж та вербальну агресію, яка нерідко переходить межі нормального.

Один з проявів агресії — "шакалячий експрес".  Так називають шквал образливих чи засуджувальних коментарів у бік людини, що на думку суспільства, помилилась. Це явище стало цілком нормальним і деякі люди вже просто не можуть стримати себе від написання гнівного коментаря.

Хоча "шакалячий експрес" часом спрацьовує як приклад культури скасування, як у випадку псевдоексперта Спартака Суботи. Тоді таким чином суспільство захистило себе від небезпеки, яку несе людина, що тривалий час видавала себе за психотерапевта. Проте проблема такого механізму в тому, що він може бути зовсім випадковий, а його головна мета — висловити негатив у чийсь бік, але не конструктив. 

"Вербальна агресія — це дійсно велика проблема. Багато людей навіть бояться висловлюватись, щоб не зачепити людину, яка зараз переживає дуже непростий період і може зірватись. Багато хто через це обирає стратегії дистанціювання від соціальних мереж, меншого спілкування, зниженості публічності, тому що так безпечніше", — розповідає про наслідки вербальної агресії Ілля Бачурін.

Треба розуміти свої емоції та знати, коли нормальні гнів та агресія можуть переходити здорову межу. А якщо відчуваєте, що не можете стриматись від того, щоб написати гнівний коментар або вдарити когось, треба знати, як з цим впоратись. Водночас не менш важливо працювати з цією темою не тільки на особистому рівні, але і на рівні всього суспільства.

Необхідно напрацювати для себе підходи та техніки, які допоможуть вам справитись зі своїми почуттями за необхідності.

Проте перед тим, як боротись з агресією, треба навчитись її ідентифікувати. І з цим може допомогти власне тіло. Якщо у вас підвищується серцебиття, пітливість або ви стискаєте щелепи, руку в кулак, варто починати щось робити. Іншими ознаками може бути нестримне бажання написати гнівний коментар чи розлючено гиркнути на колегу.

"Практика, яку я рекомендую на індивідуальному рівні — «техніка безпеки». Якщо час дозволяє, перед тим, як щось сказати або зробити, спитати себе, наскільки від одного до п'яти я зараз відчуваю гнів. Якщо чотири і вище, краще в цей момент дати собі паузу, п'ять чи десять секунд", — говорить Ілля Бачурін.

Така вправа дозволяє збалансувати різницю між емоційною реакцією та обміркованою відповіддю. Це потрібно, оскільки еволюційно склалось так, що спочатку виникає емоція як відповідь на загрозу, а аналітичні процеси в нашій голові починаються дещо пізніше.

Інший спосіб допомогти собі — перевести енергію в інше русло. Наприклад, замість злитись на сусіда, можна згадати про росіян та перетворити гнів у конструктивний донат на збір "Око за око 3" фонду "Повернись живим".  Або підтримати Патронатну службу "Янголи Азову", яка допомагає бійцям проходити реабілітацію. 

Ще корисним може бути похід у спортзал або ж інша фізична активність. Агресію можна направити не тільки на фізичне вдосконалення, але і на інтелектуальне. Можливо саме вона допоможе все ж таки вивчити ще одну іноземну мову. Також цю енергію можна направити на хобі та зв'язати пару шкарпеток, домалювати картину чи спекти кекс.

Не менш важливо розуміти першопричину агресії. Подумайте, що саме провокує вас та чи здатні ви це змінити. У випадку, коли цю проблему неможливо усунути, спробуйте відсторонись від подразника. 

Також допомогти справитись з агресією може розмова з друзями чи близькими. І якщо ми хочемо, щоб допомагали нам, треба і самим  знати, як допомогти іншим. 

Якщо стосовно вас спричиняють агресивні дії, важливо все одно залишатись спокійним. Може бути важко, але це єдиний шлях до конструктивного вирішення конфлікту. Спокій у відповідь сприятиме тому, щоб людина припинила так поводитись. На агресію не можна відповідати агресією. 

Ще одна ймовірна причина агресії — людина дратується під час розмови, якщо не приймають її думку. У неї закінчились аргументи і вона злиться. Спробуйте відійти від власних переконань та зрозуміти іншу позицію, щоб розмова не перетворилась на спалахи агресії. 

"Зараз нам всім потрібно якоюсь мірою стати підтримкою чи принаймні доброзичливою зоною для військових, які будуть повертатися, для людей, які переживають зараз неймовірні страждання. Нам потрібно привчати себе до підвищеного рівня дбайливості одне до одного", — говорить психолог.

Водночас протидіяти агресії треба і на рівні всього українського суспільства. Ілля Бачурін переконаний, що лідери думок та представники влади мають займатись цим. Інакше проблеми агресії можуть вийти далеко за межі сварок у фейсбуці чи твіттері. 

Вони мають транслювати наратив єдності суспільству, замість підживлювати різні "срачі" в соціальних мережах. Ті меседжі, які вони озвучують, стають підґрунтям для суспільної думки. І в наших інтересах, щоб вони єднали суспільство, а не ставали причиною для агресії між різними групами населення.

"Дуже важливо створити певне розуміння в суспільстві, що ми маємо перебувати в єдності. Ми повинні розуміти одне одного і культивувати підтримку одне одного, культивувати цю зону безпеки одне для одного", — пояснює завдання лідерів суспільної думки Ілля Бачурін.