Навіщо вам український подкаст про фемінізм: розповідають авторки #Тиждівчинка
"Якщо ти навчаєшся або ходиш на роботу, якщо сама вирішуєш, як фарбуватися або вдягатися — ти вже феміністка, бо маєш право обирати та бути такою, як ти хочеш"
"Ну ти ж не ця… Не феміністка," — таку фразу, мабуть чули всі, або ж майже всі з тих, хто колись починав розмову про феміністок. Виявляється, що дуже мало людей знають, що означає фемінізм насправді. Героїні цієї статті — Саша Сосніна та Юля Долгіх-Черниш — взяли на себе відповідальність за розуміння поняття фемінізму і створили канал з подкастами "Ти ж дівчинка".
Саша Сосніна та Юля Долгіх-Черниш
Саша працює копірайтеркою та фотографкою у франківському онлайн-журналі "Куфер", а Юля анімує 3D мультфільми. Вони "звіртуалились" на дівчачому вечері твітерян "Твішось", бо мали схожий світогляд та одразу сподобались одна одній. Ідея почати записувати подкасти належить Саші:
— Все почалося з того, що я слухала подкасти американських комедіанток "Мy favourite murder" — це тру-крайм історії, але там розповідають не лише про вбивства, а й про крутих жінок, які пережили зґвалтування, напади, або ж боролись за справедливість для жінок, яким пощастило менше. Це надихнуло говорити про класних жінок українською: в Україні я про подібні проєкти у формі подкастів не чула, а Юля здавалась ідеальною партнеркою для такої справи.
— Я одразу погодилась, бо завжди мріяла працювати на радіо, але так, щоб це не заважало основній роботі. До того ж тема фемінізму була мені дуже близька: я часто говорила про несправедливість до жінок, навіть ще до створення подкасту — каже Юля. — Багато жінок не знають, що можна по-іншому — їм про це ніхто не сказав.
— Ми хочемо змінити стереотипну фразу "Ти ж дівчинка", тому що зазвичай вона завжди супроводжується тим, що ти не повинна або не маєш права щось робити. Ми ж у кожному випуску говоримо навпаки: "Ти ж дівчинка, а отже, ти можеш усе". Колись така історія була з фразою Fight like a girl, а потім вона змінилася у позитивний бік для дівчат.
Що таке здоровий фемінізм у вашому розумінні?
— А що таке хворий? — сміється Юля. — Багато людей взагалі не знають, що таке фемінізм. Вони чули, що є страшні люди, радикали, які палять ліфчики (сміється). Але ти можеш бути феміністкою навіть нічого не роблячи. Якщо ти навчаєшся або ходиш на роботу, якщо сама вирішуєш, як фарбуватися або вдягатися — ти вже феміністка, бо маєш право обирати та бути такою, як ти хочеш. І ми не проти радикального фемінізму, бо якби не він — не було б взагалі ніякого. Початково він мусив таким бути, бо якби прийшли "хороші" дівчатка та попросили про свої права, ніхто б їм їх не дав. Завдяки радикальним феміністкам ми маємо можливість зараз не бути агресивними, хоча я вважаю, що іноді агресія є доречною. Радикальний фемінізм є частиною фемінізму, з нього все почалося, просто особисто нам ближчим є інший підхід. Наш подкаст не виборює щось. Він просто дає зрозуміти, що ми — різні, й ми можемо обирати різні сценарії свого життя. Тому ми не маємо, на що злитись.
— Багато жінок — феміністки, принаймні у своїх діях. Але чомусь це слово має негативний контекст, фемінізм сприймається як щось ненормальне… Тому ми кажемо, що у фемінізмі немає нічого страшного. Що всі ми різні, наше трактування фемінізму теж різне — і це нормально. Ми не хочемо розділяти фемінізм на поганий і хороший. Найголовніше — ми не ненавидимо чоловіків, хоча є жінки, які дійсно мають для цього підстави, і ми це розуміємо.
Чому саме такий формат — подкасти?
Дівчата одразу сміються, в них вже є заготовлений жарт на цю тему:
— Бо радіо — то для бридких, — цитує Юля фразу Джо з серіалу "Друзі" і сміється, — ми говоримо те саме про подкасти. Бо ми можемо хоч як виглядати — просто записуємо голос, нам не треба бути кимось. Перед камерою ти якось позуєш, а голос — це просто голос. Для відео треба виглядати відповідно, але ж що ми хочемо донести? Що не обов'язково відповідати якимось стандартам. Ми просто сіли і записали.
— До того ж, — додає Саша, — формат подкастів стає популярнішим, і він зручний — можна слухати подкасти де завгодно. Їдеш собі у транспорті, йдеш на роботу і отримуєш цінну інформацію.
Саша поділилась, що спочатку переймалась через те, як будуть реагувати слухачі на теми, які піднімають авторки #Тиждівчинка:
— Я боялась, що люди будуть казати "Ви не експертки, ви не маєте права говорити про фемінізм", — таке було, і дуже мене засмучувало. Я вважаю, що не обов'язково закінчувати факультет gender studies та прочитати мільйон підручників, щоб сказати, що ти — феміністка. Ми не називаємо себе експертками, навпаки — ми створили цей подкаст, щоб самим вчитися, і в цьому процесі ділитися щойно набутими знаннями інших.
— Іноді ми читаємо якісь історії й самі реагуємо "Вау!". Наприклад, я не знала, що таке ефект Матильди, та завдяки тому, що ми мали записувати випуск, я цим поцікавилась. І це класно, що я можу здобути нові знання та поділитись ними.
Історії жінок, які ми розповідаємо, дозволяють нам самим ставати сміливішими, впевненими у собі й дають сили робити цей подкаст далі. Наталія Кобринська, Амелія Ергарт, Амані Балур, Джасінда Ардерн — кожна з них допомагає нам ставати кращими.
Та насправді найзворушливішими є листи від слухачок. Ми просимо надсилати нам на пошту історії сильних жінок, які зовсім поряд: мам, бабусь, колег, подруг. Це дуже знайомі історії про тих жінок, які не винайшли ліки проти раку і не виграли престижну премію, але робили добре свою роботу, були хорошими мамами, сміливими героїнями нашого буденного життя. За кожен лист ми дуже вдячні.
Труднощі зі створенням подкастів виникли у дівчат тільки під час карантину: запросити гостя не було можливості, тож довелося відкласти зустрічі з героями на потім. Та й самі вони записували подкасти кожна у своїй квартирі, на самоізоляції. Через сторонні шуми було складно зводити доріжки так, щоб звук був якісним:
— Юлін чоловік — Діма — музикант, тож він може класно витягнути звук, де щось підкачало. Він зводить нам всі епізоди, сам все заливає, тож ми дуже вдячні йому, — каже Саша.
— Насправді ми лентяйки, — шуткує сама Юля. — Нам всі в усьому допомагають.
Як швидко зростає ваша аудиторія та як ви її збираєте?
"Чесно — ніяк", — майже в унісон відповідають дівчата.
— Нам пощастило, що в нас є якась кількість підписників у Тwitter — ми досить активні в цій соцмережі. Якщо ти там робиш щось хороше, то тебе дуже добре підтримують у твоїй ініціативі. Нас перепостили, і тепер нас слухають друзі, й друзі друзів… По суті ми нічого не робили.
— Спочатку ми викладали подкасти тільки на Mixcloud, але ті люди, які прошарені в подкастах, хотіли слухати їх у Google або в Apple-iTunes. Поки ми не запустились на цих платформах, втрачалась якась аудиторія. А потім нам запропонували допомогти запуститися на інших платформах, і що цікаво, обидва рази допомогу в цьому пропонували чоловіки. Тепер у нас є Google та Apple подкасти. Завдяки цьому розширилась аудиторія, тепер нас слухає не тільки молодь, а ще і 25+.
Тож аудиторія зростає, нові теми знаходять дівчат самі — на жаль, у світі багато випадків, що вражають жорстоким та несправедливим ставленням до жінок. Саша і Юля продовжують їх висвітлювати, та що найголовніше — намагаються допомогти практичними порадами. У кожному випуску вони радять спеціалістів, розповідають про цікаві блоги корисною для жінок інформацією. Послухати подкасти можна на Mixcloud, iTunes або у Google Play.
Трохи про нещодавню ситуацію з депутаткою Іриною Алахвердієвою — її назвали корабельною сосною, проте вона дуже мляво це прокоментувала, вигороджуючи колег. Чи правильно вона себе повела?
— Не думаю, що ми можемо вказувати, якою повинна була бути реакція депутатки. Проте, точно знаємо, що і такої ситуації в принципі не мало би бути. А сталася вона, бо сексизм — це систематичне явище, яке рідко коли карається. Ну, можуть час від часу за сексистську рекламу оштрафувати — хоч і це поодинокі явища.
То що ми можемо робити зараз? Гуртуватися і голосно говорити, чому це не є нормальним. Писати заяви про дискримінацію за ознакою статі. Вчитися відстоювати свою гідність і гідність усіх жінок. Нехай Аллахвердієва не обурилася, та обурилися тисячі інших жінок, бо це не лише про один конкретний випадок, а про систематичність, яку треба викорінювати.
Ця ситуація — привід вкотре сказати, що нам всім потрібен фемінізм і сміливість боротися. І, можливо, історії сильних жінок, які ми розповідаємо, когось підштовхнуть не змовчати в подібних обставинах.
