Рупор мілленіалів та політиків: чому ми досі не користуємось Твіттером

24,6% від всіх активних користувачів Твіттеру, тобто, із 330 мільйонів користувачів щомісячно — журналісти. Такі дані наводить адміністрація сайту у зведенні за 2020 рік. До цього ж, у статистиці є цікавий факт: 80% цієї соцмережі — це "заможні міленіали".

Твіттер — це інструмент маркетингу, який використовується 67% компаній, а ще — у твіттері зареєстровано 89% світових лідерів, що робить цю соцмережу не тільки місцем зі смішними цікавинками, а й ареною для розгортання політичних ігор. Наприклад, 19 квітня у соціальній мережі twitter було заблоковано іспанського політика Франсиско Хосе Контрераса після того, як він прокоментував статтю про чоловіка-трансгендера, який повідомляв, що став батьком після народження дитини:

"Чоловік не може завагітніти. У чоловіка немає матки та яєчників", — написав політик. 

І хоча в бан соцмережі Контрерас потрапив лише на 12 годин, новина швидко розлетілась по всьому світі, та, цілком можливо, закріпить за політиком імідж нетолерантного до ЛГБТ, що може навіть вплинути на його подальшу кар'єру. 

Також пам'ятаємо, як у Твіттері заблокували акаунт колишнього Президента США Дональда Трампа, який у твітах говорив про фальсифікацію президентських виборів та спровокував напад на Капітолій, результатом якого стали принесені в жертву людські життя. Як тоді розказав "Рубриці" політичний діджитал-стратег, медіа дослідник Дмитро Плахта, через це Трамп втратив вагому частину соціального капіталу, адже Твіттер — дієвий інструмент для взаємодії з електоратом для закордонних діячів.

Популяризація власного іміджу, налагодження контактів з іншими колегами-політиками та дипломатами, поширення власних думок та поглядів, можливість швидко реагувати на міжнародні події, зв'язок із громадянами, можливість відслідковувати настрої та реакцію громадськості на різноманітні події — в епоху діджитал все це відбувається через соціальні мережі. Для іноземних урядовців найбільш популярною платформою залишається саме Твіттер, проте вона досі не зовсім дієва для українських політичних діячів. Чому? Із цим питанням ми знову звернулись до Дмитра Плахти. 

Закордонні ЗМІ часто посилаються на повідомлення політиків, що зроблені в твіттері, тому що це дієва та активна платформа для європейських та американських політиків. Дмитро пояснює: так стається через те, що частка населення, яка "сидить" у Твіттері є достатньо високою для того, щоб цей канал комунікації був ефективним і покривав широку аудиторію. Хоча лідируючих позицій серед інших соцмереж Твіттер на Заході не займає.

"Попросту кажучи, Твіттер є значно популярнішим у США та європейських країнах, ніж, наприклад, в Україні. Тому тамтешні політики настільки активно використовують цю соціальну мережу. Тим паче, що саме Твіттер на Заході сприймають як соцмережу, де прийнято споживати політичний контент. У ЄС, США та Канаді Twitter є набагато більш ефективним інструментом для поширення новин, ніж Facebook. І самі розробники мікроблогу цьому сприяють. Останнє дослідження, проведене Computational Journalism Lab, демонструє на конкретних прикладах, як алгоритмічна стрічка в Твіттері краще видає саме контент із політичним контекстом", — пояснює експерт. 

І він правий. Згадати хоча б горезвісний аккаунт у Твіттері колишнього президента Дональда Трампа і те, наскільки це був потужним інструментом формування політичного та інформаційного порядку денного в країні та світі.

Українські політики для взаємодії з електоратом частіше використовують Фейсбук — це більш популярна платформа, дуже заполітизована в Україні, на противагу тому, як використовують цю соцмережу у Європі:

"Якщо ми говоримо про європейські країни та США, то там Фейсбук —  це, передовсім, місце для невимушеного спілкування з друзями. Там діляться світлинами з відпусток і вечірок, лайкають фото з котиками, обговорюють життя «селебріті». 

Натомість Фейсбук в Україні — не розважальний майданчик, а місце серйозних соціально-політичних баталій, де щодня в онлайн режимі обговорюють всі зради та перемоги. Ця соцмережа в українських реаліях сильно заполітизована, але водночас дуже впливова", — говорить Дмитро Плахта. 

За словами політтехнолога, через те, що на нас щодня звалюються терабайти інформації з усіх можливих джерел, існує багато інформаційних діагнозів сучасного суспільства: від банерної сліпоти до поверхневого способу споживання новин, коли людина читає лише заголовки, не вдаючись у деталі. Твіттер серед інших популярних соцмереж є найбільш мобільним та компактним інструментом. І саме ця компактність контенту є його конкурентною перевагою, за сучасних реалій.

"Період найбільш стрімкого росту аудиторії в українському сегменті Твіттеру — це період Революції Гідності. Сам пригадую, як перебуваючи на Майдані вдень і вночі, регулярно оновлював стрічку новин у Твіттері. Тоді Твіттер став одним з онлайн-майданчиків, де координувалися акції протесту, певною мірою створювалася громадська думка та навіть народжувалися нові лідери думок", — згадує Плахта. 

За його словами, після Революції Гідності, кількість твіттер-аудиторії в Україні збільшилася майже вдвічі. З тих пір такого стрімкого росту не спостерігалося. Твіттер в Україні міг би зайняти нішу соцмережі, звідки люди дізнаються новини. Тим паче, що з плином часу соцмережі, очевидно, лише нарощуватимуть свою впливовість в інформаційному полі. 

Експерт підтверджує свої слова цифрами: у січні цього року соціологи компанії Research&Branding Group зафіксували, що інтернет як джерело інформації для українців вперше обігнав телебачення. Соціологи стверджують, що 51% української аудиторії тепер черпає новини саме зі всесвітньої мережі. Частка ж тих, для кого джерелом новин №1 є телебачення, знизилася до 44%. Якщо занурюватися в питання ще глибше, то в пригоді стає дослідження, проведене USAID — Internews. Тут в українців поцікавилися, звідки вони черпають інформацію, дозволивши дати не один, а кілька варіантів відповідей. Телебачення перемогло новинні сайти — 52% проти 48%, але поступилося соціальним мережам: останні назвали основним джерелом новин 62% опитаних.

Однак ту нішу, у яку теоретично міг би зайти Твіттер, зараз активно займає Телеграм за рахунок збільшення кількості інформаційних телеграм-каналів. Хоча до Фейсбуку, звісно, по кількості покриття української аудиторії Телеграму ще дуже далеко.

В Україні твіттер не має такої шаленої політичної популярності, як на заході. Проте, це не означає, що у нас він менш популярний — кумедні "перетвіти" Укрзалізниці, Укрпошти та доставки Rocket спровокували цілий флешмоб у соцмережі та показали, що акаунти "великих та офіційних" можуть бути ламповими.

Це сталось, коли SMM Укрзалізниці помилилась чатом та опублікувала вкрай важливу новину: "поставила на фб приміські. наступну поставлю через годину — по молоко збігаю"

Повідомлення розлетілось дуже швидко. Авжеж, незвичайна інформація від Укрзалізниці! Але у твіттері розпочався флешмоб, і співробітницю Укрзалізниці, що пішла за молоком, підтримали й інші колеги: співробітниця держпідприємства "Укрпошта" поділилася наміром "сходити за хлібом", а SMM майданчику електронної системи державних закупівель ProZorro попередила, що "йде поїсти".

Тож наостанок Укрзалізниці не довелось виправдовуватись: читачів просто поінформували про вдалу покупку:

Твіттер мають не тільки великі українські корпорації, а й деякі українські міністерства — Мінінфраструктури, МОЗ. 

"Очевидно, що в українських міністерств немає єдиної стратегії комунікації в соціальних мережах, — пояснює Дмитро Плахта. — Кожне міністерство розробляє її під себе індивідуально, виходячи, передовсім, з ресурсів, які вони можуть виділити на це. Для прикладу, пандемія Covid-19 поставила перед тим же МОЗ гостро питання інформаційної гігієни населення, тому міністерство значно наростило свою присутність у соцмережах. Тим паче, що в час засилля фейків та дезінформації самі ж адміністрації соцмереж йшли активно назустріч урядам країн. Для прикладу, завдяки такому сприянню МОЗ вдалося наростити найбільший в Україні телеграм-канал ("Коронавірус_інфо"). Інша справа, що комплексної стратегії, що з цим каналом робити і як його ефективно надалі використовувати в МОЗ не було, тому аудиторія останні місяці лише зменшується, а відписки вже налічують сотні тисяч. При підході до роботи з соцмережами міністерства виходять, передовсім, із власної компетенції (або компетенції підрядників) і наявних ресурсів". 

Так, поки що міністерства та державні діячі ще не зовсім точно "влились" у цю соцмережу. Мінінфраструктури на своїй сторінці у твіттері просто дублює ті самі новини, що з'являються на сайті і сторінці Фейсбук, але, як пояснює Дмитро Плахта, відсутність прозорості та належної комунікації з суспільством — ці "гріхи" вже протягом десятиліть закидають кожній українській владі. Поява веб-сайтів та сторінок у соцмережах для міністерств і загалом для органів влади стали потрібним та корисним інструментом. Хоча їх вони використовують далеко не завжди ефективно, обмежуючись банальними інформаційними звітами та замітками, написаними в максимально офіційно-канцелярському стилі. Сторінки в соцмережах — це про комунікацію з людьми. А з ними потрібно говорити людською мовою.

Також сторінки в соцмережах для деяких чиновників стали чимось на кшталт відмазки, на яку завжди можна посилатися. "Вся інформація є на наших сторінках у соцмережах. Ви можете з нею ознайомитися в будь-який зручний час", — неодноразово доводилося чути такі універсальні відповіді-відмазки на незручні питання від чиновників.

Твіттер для міністерств — це все-таки здебільшого історія про кросспостинг важливих новин міністерства, наприклад, з сайту. Однак твіттер-акаунти також можна і треба використовувати для комунікації з аудиторією або для проведення текстових трансляцій важливих івентів. Твіттер-аккаунт міністерства має мати "душу" і відповідний tone of voice комунікації, аби не стати черговим міністерським мікроблогом, який ведеться для галочки.

Дмитро Плахта пояснює, що контент, опублікований у твіттері, не має бути продубльованим з інших соцмереж: "Я є прихильником позиції: якщо є контент, то його не треба тримати лише на одній платформі, а запаковувати під різні соцмережі, відповідно його адаптуючи. Наприклад, із політичного влогу на YouTube можна нарізати відеоконтент під Instagram Stories і TikTok. Основні ж меседжі в текстовому форматі можна подати на особистому блозі, а разом із відео опублікувати в Facebook. Чи є місце тут для Твіттеру? Є".

Що стосується політиків, для них твіттер — це "must-have національного масштабу":

"Політику важливо розуміти свою цільову аудиторію. Якщо йому, наприклад, потрібна комунікація з представниками ІТ-кіл, то Твіттер може стати ефективним каналом комунікації. Однак, повторюсь: зважаючи на невелику частку українському аудиторії та її специфічність, Твіттер я передовсім раджу для політиків національного масштабу, яким важливо залишатися на видноті для міжнародної аудиторії та колег-політиків з-за кордону". 

Спроби проявити себе у соцмережах серед українських політиків: Твіттер-дипломатія

Як не дивно, навіть у політичному українському твіттері є зразкові акаунти. Це, наприклад, "живий" та цікавий офіційний твіттер-аккаунт України, який ведеться англійською мовою і орієнтований на міжнародну аудиторію.

Існує навіть поняття твіттер-дипломатії — її активно використовують акаунти політичних діячів або установ для того, щоб підтримувати комунікацію, наголошувати на вже існуючих зв'язках та домовленостях. Важливість твіттер-дипломатії вже давно усвідомили в МЗС, активно використовуючи Твіттер не лише для комунікації з іноземними дипломатами, а й в якості інструменту побудови іміджу України на світовому рівні:

"Свого часу я ознайомлювався з цілим програмним документом МЗС, який був інструкцією з використання в Твіттеру для українського дипломата. Досить-таки детальний гайд із використання, в якому подекуди навіть цілі скрипти з комунікації були прописані", — розповідає Плахта.

За словами експерта, твіттер — це чудова можливість прокомунікувати з міжнародною аудиторією та особисто зі світовими лідерами. Часто це може стати інфоприводом, який широко розтиражується в якості новин у ЗМІ. Для прикладу, цікавим кейсом було те, як офіційні твіттер-акаунти України та Росії посперечалися через Сергія Корольова. Український акаунт дуже класно відреагував на російський твіт, наголосивши на тому, що Корольов був українцем. 

"До речі, Ілон Маск віддав шану Корольову, відреагувавши на твіт Роскомосу. Вважаю, що правильним рішенням тоді було через твіттер-акаунт президента Зеленського звернутися до Ілона з пропозицією приїхати в Житомир, де нині розташований музей космонавтики імені Корольова".

"Твіттер Ілона Маска — це взагалі окрема тема. Це приклад того, як людина одним твітом може наробити купу хайпу на рівному місці. Всі вже давно зрозуміли, що за рахунок Маска можна й самим хайпувати. Свого часу, для прикладу, Гройсман, будучи на посаді прем'єр-міністра запросив Ілона Маска запустити в Україні проекти зі збереження відновлюваної енергії. Ілон навіть відповів на його твіт. Втім далі просто інформаційного шуму мова не зайшла".