Це історія про одяг, про те, хто і яку ціну сплачує за те, щоб ми були в тренді. Історія про те, як мода впливає на світ.
Це історія про одяг, про те, хто і яку ціну сплачує за те, щоб ми були в тренді. Історія про те, як мода впливає на світ.
У сучасній індустрії моди широко поширена шкіра кіз, свиней, овець, буйволів, корів, страусів, коней та ін. Любителі елітних сортів шкіри знають, що до них відносяться шкури риб і рептилій: крокодил, пітон, варан, скат.
У хутровій промисловості експлуатуються такі тварини, як: норка, соболь, лисиця, єнот, видра, нутрія, песець, бобер, тхір, шиншила, кролик та ін.
Щодо виробництва шерсті, як би на перший погляд не здавалось, що воно не завдає шкоди тваринам, нижче наведені факти на користь того, що такі тварини як вівця, ангорський кролик, коза, верблюд та альпака теж страждають заради нашого луку.
Шкоди завдає навіть виробництво фурнітури. Часто для її виготовлення використовують пір'я фазана, гуся, марабу, півня, лебедя та ін.
Щотижня тисячі корів в Індії вбивають заради їхньої шкіри. Таких корів купують в бідних сім'ях у сільській місцевості. Людей переконують, що корову розмістять на фермі, де вона гарантовано доживе відведені їй дні.
Щоб перемістити тварин в штат, де вони можуть бути "законно" вбиті, тому що бійня корів заборонена в більшості штатів Індії, тварин підковують і зв'язують разом, щоб підготувати їх до болісного "маршу смерті", який може тривати кілька днів. Змушені йти по спеці, пилу, без їжі та води, переживаючи надмірне напруження від цього жахливого випробування, багато тварин падають в знемозі, не маючи сил продовжувати шлях. Частину шляху корів перевозять транспортом. Більшість тварин, поміщених у вантажівку вперше у своєму житті, однозначно будуть налякані, адже завантажують їх квапливо і грубо. Шум і рух вантажівки — теж є згубними випробуваннями, які ведуть до стресу та фізичних травм. Після одного або двох днів проведених у вантажівці, вони відчайдушно хочуть пити та їсти, оскільки для корів природно часто їсти протягом дня.
Коли корови втомлюються і вкрай слабшають, їм ламають кістки у хвостах, щоб підняти їх на ноги. Це здійснюється багаторазовими здавлювання хвоста з різних сторін. Погоничі повинні підтримувати постійний рух тварин. Вони тягнуть їх за мотузки, просунутими крізь дірку між ніздрями в носі, тягнуть, скручуючи шию, роги та хвіст. Вони стягують нещасну худобу з вантажівок по земляних насипах, без помостів, завдаючи їм такі каліцтва, як зламані тази, ноги, ребра, і роги. Щоб змусити виснажених тварин рухатися, застосовують перець чилі та тютюн. Перець втирають прямо їм в очі, щоб корови знову піднялися на ноги. Майже половина тварин гине на шляху до бійні. І, звісно, ніхто не замислюється про жах, який відчувають корови, коли їх вбивають на очах одна в одної.
Понад сто мільйонів диких тварин вбивають щороку заради їх хутра. Тварин ловлять на полюванні, або за допомогою встановлених пасток, чи розводять безпосередньо на фермах. Дикі лисиці, рисі, єноти та інші тварини можуть декілька днів знаходитись в сильцях зі зламаною лапою поки мисливець їх забере. Деякі тварини можуть намагатись відгризти собі лапу, щоб звільнитись.
Природно, що не одомашнені дикі тварини не звиклі до того, щоб утримуватися в неволі, отримують психічні травми, коли наляканих та пригнічених їх ув'язнюють в тісних клітках. Дикі, волелюбні тварини і їх потомство знаходяться в умовах, в яких вони не можуть жити властивим їм життям. Вони змушені дряпати кігтями клітку, металеві дроти якої боляче впиваються в лапи тварин, бігати та нескінченно кружляти по колу.
Фізичні травми, які ці тварини отримують на фермах не перелічити: переломи кісток, вивихи суглобів, сліпота, вушні інфекції, зневоднення і недоїдання, обмороження, відсутність ветеринарного догляду і наостанок — повільна смерть. Психічні розлади призводять до того, що сусіди по в'язниці відгризають одне одному вуха чи лапи.
В багатьох країнах чинні юридичні закони не засуджують вбивство тварин на звірофермах, тому, найдешевші методи мають найбільший попит. Отруєння чадним газом, удушення, перелом шиї, вбивство електрострумом через анальний отвір — це найбільш поширені методи. Смерть від електричного струму — грубий процес, який вимагає введення зонда в пряму кишку, в той час, як тварина тримає в роті металевий провідник. Часто цю моторошну процедуру доводиться повторювати 4-6 разів, щоб нарешті вбити тварину. Обдерті тіла, які залишаються, пізніше будуть розмелені та згодовані тваринам, які все ще живуть в клітках.
Сьогодні в Верховній Раді України зареєстрований законопроєкт №2360, який має на меті заборонити хутрове виробництво в Україні, адже таке виробництво не лише максимально негуманне, а ще шкодить довкіллю та здоров'ю людей, які там працюють та проживають поряд.
На фермах по видобуванню шерсті ягнятам відразу після народження, без анестезії проколюють вуха для ідентифікації, обрізають хвіст, спилюють роги. Природа нагородила овець такою кількістю шерсті, щоб взимку їм було не холодно, а влітку не спекотно. Але цього виявилось замало, тому була виведена особлива порода овець «мериносів» з набагато більшим об'ємом вовни, яку забезпечує підвищена складчастість шкіри. Зміни в генетиці призвели до того, що мериноси влітку часто помирають від теплового удару, тому що не можуть линяти. На тілі накопичується більше поту і сечі, в складках шкіри заводяться комахи, які пожирають тварин заживо.
Щоб скоротити втрати поголів'я була придумана процедура "мьюлесінг", коли вівцю прив'язують і без анестезії видаляють їй смужки шкіри навколо хвоста, щоб запобігти паразитичним інфекціям (випорожнення приваблюють велику кількість комах). Ці рани постійно кровоточать, збирають нових паразитів і гояться довго та болісно. Деякі фермери та країни під тиском громадськості відмовляються від цієї процедури, однак купуючи шерсть, навряд чи ви дізнаєтеся, з якої вівці вона була зістрижена.
Стрижуть овець ранньою весною, коли ще досить холодно. Тому деякі особини помирають від переохолодження. Про обережну стрижку теж мова не йде, ніхто з ними не церемониться. Працівникам платять за вагу вовни, тому їх завдання зробити все максимально швидко, що супроводжується порізами та побоями.
Якщо вівці "пощастить" пережити все це, приблизно в 6 років її чекає останнє випробування. До цього віку шерсть починає втрачати свої властивості, тому тварин відправляють на бійню.
Вівці мають подолати довгий шлях, щоб стати м'ясом. Тісні приміщення в вантажівках і суднах, без їжі та води, вони стоять у своїх екскрементах і задихаються від аміаку та пилу. Якщо в цей період народжуються ягнята, то, швидше за все, вони будуть затоптані. На різних стадіях цих подорожей гинуть мільйони овець.
Бійня – це взагалі окрема історія. Якщо коротко, то найпопулярніші способи забою овець (та й фактично всю рогату худобу) – це використання електричного струму, газових камер, запускання сталевого болта в мозок, підвішування та перерізання горла. Іноді, знаходячись на шляху до обробного конвеєра для обвалювання м'яса, деякі тварини все ще залишаються живі, навіть після того як їх знекровили.
Альпаки пронизливо кричать та блюють від страху під час вистригання шерсті. Їх прив'язують за лапи та розтягують до такого стану, що кінцівки майже випадають із суглобів, щоб тварина не змогла вирватися. Процес звісно часто супроводжується необережними порізами та ривками за делікатні вуха та хвости тварин. Інші альпаки чекають поруч та з жахом спостерігають за процедурою, збившись в купу.
Така ж жорстокість присутня при виробництві шкіри та хутра всіх перелічених вище тварин, мохеру, ангори та інших матеріалів. Таке враження, начебто виробники змагаються між собою хто придумає більш витончений спосіб знущання з тварин. Знімати шкуру ще з живого крокодила — є! Бити корову по кінцівках, щоб вона не змогла встояти та впала аби легше було перерізати їй горло — зроблено! І все це заради того, щоб ми мали можливість носити вовняні шкарпетки та шкіряні черевики.
Виробництво шкіри, хутра та вовни існує тисячі років. Тисячі років невимовного страждання тих, хто не має змоги сказати про свій біль, хто не може відстояти свої права, і тому так потребує нашої з вами допомоги. "Попит породжує пропозицію", не забувайте про це. Разом ми зможемо зупинити колесо безжалісного виробництва, націленого лише на прибуток.
Зараз шуби зі штучного хутра знайти стало простіше простого, їх виробляють і дорогі бренди (Gucci, Versace, Prada), і мас-маркет (Zara, Mango, Stradivarius, Bershka та ін.), і вітчизняні виробники (Look hunter, Мирна шуба). В шоу-румах українських дизайнерів, які відмовились від використання хутра також можна знайти штучні аналоги хутра (Oh my look!, Rito, Bevza, Ksenia Schnaider, Andre Tan, Nika Medisan, Przhonskaya, Elenareva).
Світ сучасної моди пропонує купу варіантів, які будуть гріти не гірше, і ніхто при цьому не постраждає, навіть дешеві понти. В інтернет-магазинах також зручно шукати одяг за матеріалом.
В основу етичного гардероба входять речі виключно з рослинної сировини, також синтетичні матеріали, отримані шляхом хімічної обробки, які не мають відношення до тварин: штучна екошкіра; яблучна, ананасова, кокосова, пробкова шкіра; штучне хутро; хутро з конопель; поліестер, поліуретан, синтепон, акрил, мікрофібра, фліс, ліоцелл, віскоза; штучна замша; штучний нубук; бавовна; льон; конопля; кропива; модал (тканина з евкаліпта і целюлози); бамбукова, бананова тканини; дикий шовк, соєвий шовк, апельсиновий шовк, шовк з павутини; купро.
Етичні тканини не всі екологічні, на жаль. Проблеми наразі дві – жорстоке поводження з тваринами та надмірне споживання пластику. Натуральні шкіра, хутро та інші тканини – не етичні (страждають тварини). А синтетичні шуби та штучна шкіра не йдуть на переробку, і весь цей мотлох десятиліттями не розкладається на звалищах. Крім того процес їх виробництва токсичний.
Проте, натуральну шкіру назвати екологічною теж не можна. По-перше, вплив тваринництва на навколишнє середовище має колосально негативні наслідки. По-друге, очищення та дублення шкіри, які необхідні, щоб вона не розкладалася, вимагають використання величезної кількості хімікатів, таких як хром та інших токсинів. Пам'ятайте, шкіра — це мертва плоть для якої природно розкладатися і гнити, якщо не використовувати потужні хімікати. Згідно Scientific American, дублення шкіри входить в топ-10 проблем, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, негативно впливаючи на життя майже 2-х мільйонів осіб. До того ж розкладається вона теж не так швидко, на це йде близько 50 років.
Який же вихід з цього замкнутого кола? Ми звикли бездумно купувати речі у період знижок, акцій, чорних п'ятниць, просто тому, що зараз дешевше, а не тому що нам дійсно потрібен цей одяг. Викидаємо черевики покрасувавшись в них один раз. А в результаті від цього страждають і тварини, і люди, і природа.
Яскраві рекламні банери кричать нам про нові колекції та тренди. Особливо зараз, коли душевну діру, створену на карантині, ми намагаємося наповнити матеріальними речами, підживлюючи ілюзію щастя, успішності та своїх можливостей. У цьому нам успішно допомагають соцмережі та популярні блогери. Хоча наша справжня реалізація ніяк не пов'язана з нашим зовнішнім виглядом.
Якщо ви збираєтеся оновити свій гардероб, запитайте себе – одягну я цю річ 30 разів? Використовуйте речі довше. Обирайте якісне і користуйтесь, так би мовити, "до дірок", ремонт одягу – це не соромно. Подумайте, чи є з чим носити цю річ. Чи личить вона вам? Якщо сумніваєтесь – не купуйте. Ми не живемо в умовах продовольчого дефіциту, обрана сукня завжди дочекається вас в іншому магазині або в інтернеті. Не піддавайтеся миттєвому потягу і ретельно продумуйте що купувати. Не обходьте осторонь секонд-хенди, давайте речам друге життя, продавайте, віддавайте на благодійність.
Авторка статті: Анастасія Анацька, представниця кампанії "Вільний від хутра ритейл" від ГО "Відкриті клітки Україна"
Фото Unsplash
“Близькі” — це проєкт, де рідні військових і ветеранів та вони самі можуть опанувати нову… Читати більше
Тисячі українців, як військових, так і цивільних, приносять додому гільзи, патрони, гранати, частини снарядів і… Читати більше
Рішення для розбудови комьюніті, комфортних міст, українського підприємництва та інклюзивності суспільства. Читати більше
“Рубрика” відвідала берег Каховського водосховища та дізналась, як змінилось життя Кушугумської громади після російського теракту… Читати більше
Перетворити власний травматичний досвід спочатку на текст п’єси, а потім поставити її на сцені —… Читати більше
Безпека як основний вектор для трансформацій міської інфраструктури Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.