"Просто пішли запитувати в людей, яка потрібна допомога": як три бізнес-леді стали "Турботливими котиками"
Зараз нікого не здивуєш волонтерством. Мовляв, що тут такого — збирати гроші та купувати необхідне? Але насправді українська самоорганізація — це феномен. І такі “звичайні” речі більшості іноземцям просто не вкладаються в голові. Ми впевнені, що кожен волонтер заслуговує на окрему статтю й мільйони репостів. І в цьому інтерв’ю — історія, на перший погляд, звичайна, але — ні.
Вони називають себе “Турботливі котики”. Бо часто чули ці слова від тих, кому допомагали. У перші дні повномасштабної війни Юля, Ліля та Руслана, як і всі, ховалися в підвалах та були розгубленими. Але, об’єднавшись, почали допомагати іншим.
"24 лютого. Сьома ранку. Звуки сирени, паніка жахлива, купа машин. А ми з Лілею їдемо через міст на лівий берег Києва. Їдемо і молимося, щоб міст не підірвали. А потім — підвал. Ну все, як у всіх", — так згадує Юля перші години війни.
Ліля і Юля — юристки, Руслана — маркетологиня. Подружилися ще до війни. А зараз буквально живуть разом. Щоб більше встигати.
Спитали — купили — віддали
Спілкуємося пізно ввечері. У них постійно вібрують телефони: запити, доставки, замовлення. Десь їдуть аптечки. А завтра дівчала вирушають у Чернігів — везуть гуманітарку.
У їхнього проекту немає тривалої спланованої історії, довгих брейнштормів і стратегії на рік. Війна сильно пришвидшує всі ці процеси. Буквально за пару тижнів їх роботи вже постала необхідність створення благодійного фонду. Так і виникли "Турботливі котики".
"25 лютого ми приїхали в Білу Церкву. І вже в дорозі обговорювали, що ми можемо робити. Просиділи там трохи в підвалі, та не змогли далі — просто пішли запитувати в людей, яка потрібна допомога", — каже Юля.
Спершу це була точкова допомога: спитали — купили — віддали. Потім дівчата стали шукати контакти знайомих з інших міст. "Виявилося, що у Лілі є контакти у Львові. Нам допомагали гуманітаркою. А ми паралельно почали збирати кошти, бо свої вже закінчувалися. Так само, які і всі, ми лишилися без роботи. Буквально за кілька днів нам вдалося зібрати значну суму. Було приємно, що люди довіряють.
Отак багато-багато людей навколо нас почали об'єднуватися. Спершу ми не фокусувалися на певному виді допомоги: купували все, що було потрібно, надавали адресну допомогу, підтримували військових. Словом, робили що могли в той момент".
"Тому що в бою мою руку врятував наручний годинник і каска"
Бути волонтером — це відповідати на сотні дзвінків, миттєво налагоджувати контакти і діставати те, що дістати нереально. Бо треба.
Дівчата згадують одну історію, яку просять обов'язково залишити в інтерв'ю.
"Ми дізналися, що пораненому військовому в госпіталі потрібна допомога. Набираємо його, щоб уточнити. А він такий скромний — видно, що йому незручно. Попросив привезти фліску, дезодорант і ще… годинник попросив. Ми купили все, привезли йому.
Він до нас вийшов, поранений, обгоріле обличчя. Нам так ніяково стало від того, як мало ми робимо.
Довго шукали годинник — звичайний, на руку. Віддаємо йому. Хоч і незручно було, але спитали все ж, навіщо йому саме такий годинник?
І він каже: "Тому що в бою мою руку врятував наручний годинник і каска".
До мурашок!
Проходить якийсь час. 8 березня слухаємо промову Президента. І тут він називає прізвище цього військового! Його нагородили орденом Богдана Хмельницького. А хлопець просто настільки сором'язливий, настільки скромний, настільки йому незручно було просити і брати. Для нас же це якийсь той мінімум, що ми можемо зробити".
За кілька тижнів дівчата вже напрацювали контакти, довіру, увійшли в ритм роботи. Їхні дні складаються з десятків таких історій. Зараз "Турботливі котики" в основному займаються закупкою аптечок для військових. Хоча забезпечують і гуманітарну допомогу тим, хто потребує.
"Зараз наш фокус — на перемогу"
"Турботливі котики" радіють тому, що можуть закривати запити військових, але й невпинно працюють над тим, щоб збільшувати свої можливості у наданні відповідної допомоги. Реєстрація благодійного фонду була саме кроком назустріч цьому — аби діяльність дівчат була ще зрозумілішою та прозорішою для тих, хто допомагає і кому допомагають.
Волонтерки щодня відправляють щонайменше десять посилок нашим військовим та цивільним, які потребують допомоги.
Чого тільки немає серед запитів — від пледів та павербанків до тактичних аптечок і… комп'ютерів. "Потужні ноути — один із найбільших запитів від підрозділів, із якими маємо прямий контакт", — діляться дівчата. Всередині травня волонтеркам вдалося передати чотири таких комп'ютера на передову підрозділам, яким вони справді потрібні.
Працювати вони планують і після війни. "Наслідки війни будуть жахливі. Розуміння цього нас мотивує рухатися далі, планувати. Там дуже багато буде роботи, і в нас є фах для того, щоб надавати допомогу в юридичному, психологічному напрямку. Але зараз наш фокус — на перемогу, на те, що ми можемо робити конкретно тут і зараз, швидко".
Ось так буквально за кілька днів війна змусила швидко самоорганізуватися. У цій історії — відображення тисяч інших. Коли українці, розуміючи свою силу та єдність, працюють на перемогу — кожен на своєму фронті.
Як допомогти?
Ви можете підтримати "Турботливих котиків" напряму. Так вони зможуть допомогти нашим воїнам ще більше!
Благодійний фонд "Турботливі котики"
Офіційні реквізити БФ "Турботливі котики":
UAH
ОТРИМУВАЧ: БФ ТУРБОТЛИВІ КОТИКИ БО
IBAN: UA233052990000026008030128106
БАНК ОТРИМУВАЧА: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
МФО БАНКУ: 305299
ЄДРПОУ ОТРИМУВАЧА: 44670104
Призначення платежу: благодійний внесок
USD
ОДЕРЖУВАЧ: БФ ТУРБОТЛИВІ КОТИКИ БО
IBAN: UA123052990000026000010131832
БАНК ОДЕРЖУВАЧА: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
ЄДРПОУ ОДЕРЖУВАЧА: 44670104
Призначення платежу: благодійний внесок
EUR
ОДЕРЖУВАЧ: БФ ТУРБОТЛИВІ КОТИКИ БО
IBAN: UA283052990000026003040126461
БАНК ОДЕРЖУВАЧА: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
ЄДРПОУ ОДЕРЖУВАЧА: 44670104
Призначення платежу: благодійний внесок
Контакти: [email protected]
+380976505370
"На прибирання за рашистами": як екоактивіст у свої 60 збирає харків'ян, аби прибирати завали
"Киця-захисниця" та "Привид Києва": як хлопець з аутизмом допомагає армії
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
