Фото: unsplash.com
В цьому випуску "Цимеса" ви дізнаєтеся про те, як Китай заліз всередину серверів американського уряду та Apple; чому людям в бідних країнах треба роздавати гроші, а не гуманітарну допомогу; яким чином освіта для жінок пов'язана зі зменшенням наслідків зміни клімату та багато інших нетривіальних речей.
Китай шпигує через свої продукти
1. The Big Hack: How China Used a Tiny Chip to Infiltrate U.S. Companies. Bloomberg
У 2015 році Amazon перевіряв одного зі своїх постачальників програмного забезпечення для потокових відео. Увагу компанії привернули його дорогі сервери, які збирав один із головних світових виробників материнських плат – компанія Supermicro з Сан-Хосе. На цих платах був знайдений сторонній чіп, трошки більший рисового зерна, який, як з'ясувалося в ході подальшого трьохрічного розслідування, дозволяв робити "задній хід" до будь-якої мережі і змінювати параметри машин. Пікантності ситуації додавало те, що серверами Supermicro користувалась низка державних органів США, включаючи Міноборони та ЦРУ, а також близько 30 великих технокомпаній, зокрема Apple та Amazon.
Знайдений чіп — трохи більший рисового зерна
Основним варіантом потрапляння цих чіпів на плати є їх поява ще в процесі виробництва. І єдиний підозрюваний тут – Китай, адже саме китайські фабрики постачали плати для Supermicro. Співрозмовники Bloomberg з держорганів підтвердили, що цей шпигунський інструмент застосовували співробітники Народно-визвольної армії Китаю. В той же час, Apple, Amazon та Supermicro випустили заяви із запереченням атаки. Але Bloomberg має підтвердження від 17 різних людей з Amazon, Apple та підрозділу, що розслідує цю справу, про наявність "шпигунських" чипів в материнських платах Supermicro.
Припускається, що основною ціллю Китаю в цій справі є отримання доступу до високоцінних корпоративних секретів та державних мереж. Самі чіпи через свій розмір не містили багато коду, але могли зв'язатися із іншими комп'ютерами, які отримували доступ до внутрощів серверів атакованих компаній. Причому, повідомлення про вбудування китайцями мікрочіпів в плати Supermicro надходили до вищих американських чинів ще в 2014 році, але спецслужби були зв'язані відсутністю точної інформації, кого можуть атакувати, аж до повідомлень від Amazon та Apple про свої знахідки чіпів в 2015 році.
Китай виробляє більшу частину світового комп'ютерного приладдя. Свого часу виробництва були перенесені туди через дешевизну робочої сили. І якщо минулі десятиліття Захід покладав надії на те, що китайський уряд не буде жертвувати своєю репутацією "світової фабрики" заради шпигування через свої продукти, то тепер слід переглянути цю позицію. "Безпека світового ланцюжка постачання технологій була скомпрометована, навіть якщо більшість компаній і споживачів цього ще не знають. Залишилося лише дізнатися, як багато дверей своїх американських цілей відкрив Китай".
Додатково:
Ця інфографіка показує обсяги китайського і американського експорту, на який було накладено мита в ході торгової війни цього року. Після матеріалу Bloomberg у адміністрації Трампа з'явилися додаткові аргументи щодо необхідності жорсткої політики щодо Китаю
А якщо замість консерв роздавати гроші?
2. What really helps the poor? Aeon
Останні декілька десятиліть відбувається бум експериментів з надання людям в бідних країнах прямої фінансової допомоги. Якщо раніше економісти звертали увагу в першу чергу на макрофінансові питання, то сьогодні їх більше цікавить мікрорівень – як ведуть себе люди, якщо отримують гроші просто так. І результати обнадіюють – вони витрачають гроші не на алкоголь та сигарети, а на предмети першої необхідності.
Перевороту в цій сфері особливо слід завдячувати подружній парі економістів з МІТ Естер Дуфло та Абхіджіту Банерджі, які в 2011 році випустили книгу "Економіка бідності" (перекладена видавництвом "Наш формат"). Основне питання, на яке вони шукали відповідь: "Чи знаємо ми ефективні способи допомоги бідним?". Відповідь на нього включала дослідження таких питань, як "чи є різниця між використанням сіток від москітів, коли їх роздають безкоштовно і коли їх купують" (немає) або "чи допомагають мікрокредити витягнути людей з бідності за рахунок відкриття ними бізнесу?" (незначні показники, що підтверджують це, але є інші позитивні ефекти).
Основним методом дослідження бідності стали рандомізовані контрольовані дослідження (randomised controlled trials, RCTs), суперечкам навколо яких присвячена значна частина статті. RCT – це коли у нас є дві групи досліджуваних людей, кожна із яких формується випадковим вибором, і щодо однієї ми здійснюємо якусь дію, а з іншою нічого не робимо. Таким чином ми позбавляємося впливу сторонніх неконтрольованих факторів на нашу вибірку і отримуємо більш реальні дані. Частина вчених критикує його за те, що результати, отримані внаслідок дослідження, не можуть бути нормально відтворені в іншому, і навіть при отриманні позитивного ефекту експериментатори не мають теоретичної бази для того, щоб пояснити механізм досягнення позитиву. Інша частина говорить, що велика увага до мікрорівня є зайвою, адже треба в першу чергу долати структурні проблеми на макроекономічному рівні.
Та попри всі наукові суперечки, є такі приклади, як проект GiveDirectly, який за кошти Кремнієвої долини напряму дає гроші селянам в Кенії. І цей експеримент із базовим доходом демонструє значні позитивні зміни, що може говорити про необхідність подібних досліджень. Зрештою, програми гуманітарної допомоги критикуються за їх неефективність і значні адміністративні витрати, тому безпосереднє надання грошей і стимулювання бізнесової ініціативи можуть стати інструментом, який реально запрацює.
На порозі ери персоналізованої медицини
3. Solving the genome puzzle. The Guardian
В жовтні 2018 року Національний центр здоров'я Англії відкриває 13 діагностичних центрів, в яких можна буде зробити повну розшифровку геному для людей із рідкісними захворюваннями та раком. Виявивши точні причини змін у геномі, лікарі зможуть більш ефективно підбирати лікування для будь-кого, незалежно від умов і місця проживання людей в країні.
Машина для аналізу ДНК розрізає спіраль на фрагменти десь по 150 "літер" і аналізує кожен з них, порівнюючи із референтним зразком. Перше секвенування геному в 2001 році коштувало 2 млрд доларів і зайняло біля 13 років, але з того часу його складність і вартість значно впали. До тієї міри, що британські генетики розшифрували ДНК 12 000 дітей та дорослих з недіагностованими хворобами розвитку разом з їх батьками для виявлення того, де в генетичному коді знаходяться зміни, що призводять до цих хвороб. На сьогоднішній день виявлено рідкісні зміни в 1500 генах, які можуть призвести до цих хвороб.
Але це не перший подібний проект британців. Ще в 2012 році прем'єр-міністром Великої Британії Девід Кемерон започаткував проект "100 000 геномів", в ході якого мали розшифрувати генетичний код такої кількості людей з раком, рідкісними відхиленнями та інфекційними захворюваннями і побудувати інфраструктуру для подальшого рутинного здійснення секвенування. На сьогоднішній день проаналізовано вже 75 тис.
Виявлення рідкісних захворювань несе користь навіть за відсутності методів його лікування. В статті наводиться приклад кількох сімеї, чиї діти мають мутації в гені Pura, але їх прояви досить відрізняються. І лише секвенування геному дозволило встановити спільність причини захворювання і на основі цього створити об'єднання із 250 сімей по всьому світу, які комунікують і допомагають один одному порадами щодо догляду за дітьми.
У подібних проектів є ще багато перепон. Близько 2% ДНК надзвичайно складно проаналізувати, існуючі техніки підходять для аналізу змін одиничних букв в ДНК, але погано справляються з фрагментами, і в цілому нам відома роль лише 30% генів у хворобах. Але з моменту розшифрування ДНК єдиної людини за 2 млрд доларів до проекту по її секвенування у 100 тис. людей менш як за 1000 доларів за кожного пройшло менше двох десятиліть. А з огляду на те, що у таких речах, як створення бази пошкоджених генів, потрібно багато людей, легкість і ціна одиничного аналізу має велике значення. Тому, можливо, не так далеко той момент, коли кожна пара ще до народження дитини матиме її повну генетичну карту і зможе завчасно підготуватися до боротьби навіть із найбільш рідкісними захворюваннями.
Кліматичні біженці
4. 'We're moving to higher ground': America's era of climate mass migration is here. The Guardian
В квітні 2017 року в одному з найбільш авторитетних наукових журналів Nature вийшла стаття про вплив підвищення рівня світового океану на демографію США. В ній зазначалося, що підвищення на 6 футів до кінця ХХІ століття може призвести до появи 13 млн людей в США, які будуть змушені змінити місце проживання. А вже до 2050 року кліматичних біженців може бути 300 млн у всьому світі.
Штати вже переживали пережиали великі міграційні зсуви в минулому. Так званий Dustbowl змусив 2.5 млн людей переселитися із засушливих територій в Каліфорнію в 1930-х, а протягом всього ХХ століття відбувалася Велика міграція (6 млн людей) чорношкірого населення з південних штатів на північ та захід. Втім, переселення внаслідок кліматичних змін зачепить усіх: "Люди їхатимуть з будь-якого прибережного міста в будь-яке інше місце в США". При цьому, навіть попри щорічні руйнівні урагани поки що мало хто в США задумується над такими речами, як 6 млн потенційних мігрантів з Флориди до кінця ХХІ століття.
Куди і звідки будуть переселятися люди в США внаслідок зміни клімату
Однак одними мігрантами справа не обмежиться. В одній зі статей в журналі Science мова йшла про те, що південні штати США можуть втратити до 20% ВВП до кінця століття внаслідок одних лише кліматичних змін. Додатково до підвищення рівня моря скоріше всього додасться зменшення врожаїв через зростання температури. Наприклад, в окрузі Техас – найбільшому виробнику пшениці в Оклахомі – кількість днів із температурою більше 32℃ може зрости на 40 до 2050 року. А це або змушуватиме вливати значні кошти для збереження врожаю і вестиме до зростання цін, або ж виллється в зменшення посівних площ.
І якщо в минулі десятиліття завдяки поширенню кондиціонерів Південь став популярніший навіть для старих людей, то тепер навіть вони навряд зможуть зарадити – навіщо жити в місці, де можна нормально себе почувати лише всередині будівель?
Порятунок освітою
5. United We Stand? Project Syndicate
Генасамблея ООН, яка пройшла нещодавно в Нью-Йорку, попри увагу ЗМІ до виступу Дональда Трампа, мала багато важливих зустрічей, що стосувалися досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року. З огляду на це, Project Syndicate вирішив зібрати думки політиків, активістів та науковців щодо стану справ із виконанням цілей по освіті, гендерній рівності та охороні здоров'я.
Колишній прем'єр-міністр Великої Британії Гордон Браун пише, що нині 75 млн дітей, які перебувають в зонах конфліктів та гуманітарних катастроф, потребують допомоги в здобутті освіти. Лише ¼ частина від дітей біженців отримає повну середню освіту, а вищу – лише 1%. Втім, згідно із цілями сталого розвитку до 2030 року має бути забезпечено 200 млн місць у школах для дітей, які цього потребують. Факт того, що з 2000 року кількість африканських дітей у школах зросла з 60 млн до 250 млн, при чому з рівною кількістю хлопців та дівчат, дарує надію на успіх цієї програми.
Однак, залишається проблема з якістю цієї освіти – близько половини дітей в школах світу (800 млн) не мають компетенції, які дозволять їм бути "учнем протягом всього життя" і відповідати вимогам сучасного ринку праці. В країнах з низьким доходом до 90% дітей мають проблеми із базовими навичками середньої освіти: грамотністю, арифметикою і т.п. І це слід виправляти, адже підвищення якості освіти веде до пришвидшення економічного зростання. Відповідно, утворюється позитивне коло: ми покращуємо освіту, щоб стати багатшими, що дає більше можливостей для подальшого покращення освіти і ще швидшого збагачення.
Крім економічних наслідків, вищий рівень освіченості має й інші позитивні наслідки. Зокрема, для жінок кількість років навчання обернено пропорційна кількості дітей в сім'ї – жінки з 12 і більше роками навчання мають в середньому на 4-5 дітей менше, ніж жінки, які взагалі не навчалися. Ще один неочевидний наслідок навчання дітей в бідних країнах і надання їх населенню засобів контрацепції – боротьба зі змінами клімату: навчання і планування сім'ї може вилится в зменшення викидів вуглекислого газу на 120 гігатон в наступні 30 років, якщо менше людей буде використовувати менше ресурсів.
Додаткові матеріали:
На цей раз підбірка додаткових матеріалів буде майже виключно з українських текстів. Наша журналістика динамічно розвивається: постійно з'являються нові цікаві проекти і незвичні для нашого медійного ринку формати. Тому ми хочемо познайомити з ними більшу кількість людей.
1. Ціна заторів: скільки кияни втрачають часу у громадському транспорті через корки, і як це змінити. Texty.org
В "Цимесі"і часто зустрічаються матеріали про можливості, які відкривають нам великі дані. В них майже завжди фігурують західні видання і дослідники, тому тема поки здається доволі далекою для наших реалії. Але видання "Тексти", яке спеціалізується на журналістиці даних, доводить протилежне – ми теж вміємо робити круті проекти на основі big data. В цьому матеріалі обгрунтовується необхідність виділених смуг для громадського транспорту на основі інформації про швидкість його руху в годину пік. Одразу ж додається можливість для змін – підписати петицію на сайті Київської міської ради. І ми просимо киян долучитися до цього.
2. Краткая история всего. Постнаука
Ми вчергове публікуємо проект "Постнауки", бо вони справді прекрасні. На цей раз маємо серію з 50 мультфільмів та 50 лонгрідів про базові питання світобудови. Часовий проміжок проекту – від Великого Вибуху до формування homo sapiens, для охоплення якого в доступній формі викладаються здобутки астрофізики, біології, геології, антропології та інших наук. "Це ті питання, про які не говорили в школі, а дорослій людини соромно запитати". Ідея "Постнауки" перегукується з проектом універсальної або великої історії Девіда Крістіана – модель розвитку Всесвіту від Великого Вибуху до сучасності, через призму якої ми маємо отримувати знання про минуле.
3. Різки, голод і латинь: як виживали перші українські студенти. WAS
Восени 2017 року з'явилося українське видання WAS. Воно з гумором пише про неординарні історичні сюжети, про які ви навряд чули у школі навіть при поглибленому вивченні історії. Остання стаття присвячується нелегкому життю студентів Києво-Могилянської академії до початку ХІХ століття, коли після входження Правобережжя до складу Польщі вища освіта стає більш світською. Оповідь про п'янствування студентів в тогочасному гуртожитку та сексуальні зв'язки з дочками/жінками орендодавців, у яких вони теж жили – при такій подачі історія у багатьох була б улюбленим шкільним предметом.
4. Маніяк посеред нас. Заборона
Моторошний матеріал про полювання на серійного маніяка на прізвисько Елвіс, який тероризував Васильківський район Київської області в другій половині 2000-х. В ході розслідування утворився унікальний для України напрям маніякознавства із залученням до роботи науковців із різних галузей науки. Окремо слід відмітити подачу матеріалу – цілісний наритив зі вставками з історії пошуків, коментарями головного слідчого та загальними фактами щодо маніяків. При чому, навіть з натяком на гонзо-стиль – емоційну подачу матеріалу із навмисним показом ангажованості автора. Нічим не поступається кращим текстам "Медиазоны" чи "Медузы".
5. Андрій Баумейстер: «Університет майбутнього — це коли навчання не закінчується» The Ukrainians
Це інтерв'ю філософа Андрія Баумейстера насправді не про університет майбутнього, а про те, яким він має бути вже зараз. Він озвучує вже звичні речі – перехід до економіки знання вимагає від нас "lifelong learning" (навчання протягом всього життя), соцмережі вбивають здатність до заглибленого читання, яке необхідне для розвитку критичного мислення і виховання відповідального громадянина, міждисциплінарність – невід'ємна риса сучасної науки і т.д. Але не менше і оригінальних думок: філософування – не привілей еліти, а властиве всім нам заняття; необхідність філософії для технічних спеціалістів; самоцінність університетської освіти як такої, що формує особистість.
Графік тижня
З огляду на те, що на цьому тижні було вручено аж чотири Нобелівских премії, є сенс відмітити це інфографікою від The Economist про країни, серед громадян яких було найбільше лауреатів премії по медицині, фізиці та хімії.
Як бачимо, США здійснили суттєвий ривок в 50-х роках не в останню чергу завдяки вченим з Європи, які емігрували перед та після Другої світової війни. Також помітна якість британської фундаментальної науки, адже хоч Штати і лідирують за абсолютними показниками премій, британська система навчальних закладів продукує більше лауреатів Нобеля в технічних та природничих дисциплінах на душу населення, ніж будь-яка інша країна світу.
Відео тижня
It's Getting Harder to Spot a Deep Fake Video
Коротке відео про розвиток технології фейкових відео (Deep fake). Раніше вона збурила інтернет після публікацій роликів, де обличчя знаменитостей накладалося на порноакторів. І це було дуже реалістично. Навіть на такому рівні розвитку технології вона може нести загрозу репутації відомих людей, не кажучи вже про можливості із маніпулювання інформацією, коли таким чином можна буде генерувати будь-які заяви політиків. Наприклад, відео з Бараком Обамою, який образливо назвав Трампа, опубліковане в квітні цього року, набрало 4.8 млн переглядів. Той момент, коли порнографія стала драйвером прогресу (якщо прогрессу, а не навпаки).
